Запитання до поглибленого вивчення теми. Вкажіть правильну відповідь:

ТЕСТИ

Вкажіть правильну відповідь:

1. До основних виробничих фондів підприємства відносяться:

а) сировина;

б) насіння;

в) корми;

г) продуктивна і робоча худоба;

д) обладнання;

е) запасні частини;

є) багаторічні насадження;

ж) транспортні засоби;

з) будинки і споруди.

2. Залишкова вартість ОФ — це вартість:

а) можливої реалізації основного засобу;

б) відтворення основних засобів в нових умовах;

в) придбання, доставки і монтажу;

г) балансова вартість мінус сума зносу;

д) правильна відповідь не вказана.

3. Приміщення та обладнання цеху по виробництву чіпсів – це:

а) основні невиробничі фонди;

б) основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення;

в) оборотні фонди;

г) фонди обігу;

д) основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення.

4. Приміщення школи, будинку культури, лазні – це:

а) основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення;

б) основні виробничі фонди несільськогосподарського призначення;

в) основні невиробничі фонди;

г) оборотні фонди;

д) фонди обігу.

5. Фактична вартість основних фондів на момент введення їх у дію чи придбання – це:

а) справедлива (оціночна) вартість основних фондів;

б) ліквідаційна віртість;

в) балансова вартість;

г) відновна вартість;

д) первісна вартість.

6. Показник, який визначається діленням основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на площу сільськогосподарських угідь:

а) фондовіддача;

б) фондоємкість;

в) фондоозброєність;

г) фондооснащеність;

д) норма прибутку;

ж) коефіцієнт придатності.

Література:

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.

3. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. / Швиданенко Г.О., Покропивний С.Ф і інш. – К.: КНЕУ, 2000. – 248 с.

4. Економічний довідник аграрника /В.І.Дробот, Т.І.Зуб та ін.; За ред. Ю.Я.Лузана, П.Т.Саблука. –К.: Преса України, 2003. – 800 с.

5. Про Концепцію амортизаційної політики: Указ Президента України //Урядовий кур’єр. –2001. –28 березня. – №55.

6. Про внесення змін до Закону України «ьбПро оподаткування прибутку підприємств»

7. (стаття 4) // Урядовий кур’єр, ­1997. – 12 червня – № 105-106.

8. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (вип.6) / За ред. Саблука П.Т.та інш. – К.: ІАЕ, 2003 – 763 с.

9. Рекомендації з паювання майна недержавних сільськогосподарських підприємств при їх реструктуризації та виділенні майна в натурі їх членам в рахунок майнових паїв. / За ред. Саблука П.Т.. – К.: ІАЕ, 1999. – 63 с.

ТЕМА 10. Матеріальні ресурси підприємства та ефективність їх вико ристання

Методичні поради до вивчення теми

Розпочати вивчення даної проблеми доцільно із визначення матеріальних ресурсів аграрного підприємства та із розподілу матеріально-речових елементів основних виробничих фондів за їх функціональним призначенням на три групи.

Перша – основні фонди, які самі виробляють продукцію, а саме багаторічні насадження у плодоносному віці та продуктивна худоба.

Друга – засоби праці, які безпосередньо задіяні у процесі виробництва аграрної продукції та, які сприяють зростанню рівня механізації та продуктивності праці в сільському господарстві. Це, насамперед, комбайни, робочі і силові машини, транспортні засоби, засоби механізації тваринницьких приміщень, устаткування тощо.

Третя група включає основні фонди, завдяки використанню яких створюються умови для виробництва сільськогосподарської продукції. Це – ферми, складські приміщення, виробничі споруди тощо.

Одним із найбільш лімітуючих факторів розвитку матеріальних ресурсів економіки України в цілому і аграрного сектору виробництва, зокрема, важливим резервом сталого розвитку є проблема енергозбереження. Доцільно навести визначення енергетичних ресурсів, їх структуру, показники забезпеченості та ефективності використання (енергозабезпеченість, енергоозброєність, енергомісткість, енергонасиченість, електронасиченість, електроозброєність).

Важливо наголосити, що кожний відсоток приросту валової продукції сільського господарства в Україні спричиняє зростання витрат енергії на 3-4%. Це зумовлено енергозатратними технологіями виробництва аграрної продукції а також нераціональними витратами енергії при виробництві та переробці сільськогосподарської продукції. Перехід АПК України до ринкових відносин проходить в умовах дефіциту енергоносіїв, систематичного зростання їх вартості. Встановлено, що господарства, у собівартості продукції яких вартість енергоносіїв становить 24% і більше, нерентабельні, а їх товари не конкурентоздатні на ринку.

Серед напрямків енергозбереження необхідно виділити п’ять основних (рисунок 10.1.).

Рис. 10.1. Напрямки енергозбереження в АПК України

Окремо зупинитись на важливості удосконалення економічного протизатратного механізму енергозбереження, заміні енергомісткої техніки і технологій енергозберігаючими, широкому використанню відновлюваних джерел енергії та робочої худоби. Так, в умовах дефіциту та високої вартості пального набуває першочергового значення якісне регулювання та ремонт паливних систем автотракторних двигунів, ліквідація підтікання, герметичне закриття резервуарів з нафтопродуктами, економія пального, що дозволяє значно зменшити його перевитрати.

У тракторному парку із-за різного використання об’єму пального важливо досягти раціонального співвідношення гусеничних і колісних машин, агрегатування тракторів з різними знаряддями. Необхідно також при складанні технологічних карт враховувати доцільність використання тієї чи іншої техніки, виходячи із затрат пального на 1 га посіву, широко впроваджувати енергозберігаючі технології виробництва продукції.

В сучасних умовах в Україні на перевезеннях до 2 км, (а вони становлять до 40% усіх перевезень в сільському господарстві) коні не мають конкурента, оскільки собівартість 1 тракторо-дня у 5-10 разів вища 1 коне-дня. Це не означає, що замість техніки потрібно повертатись до живої тяглової сили, але в скрутних умовах раціональне їх поєднання просто необхідне.

Надзвичайно перспективним напрямком енергозбереження та переходу до сталого розвитку економіки є широке використання альтернативних відновлюваних джерел енергії – вітру (вітряки), сонця (сонячні батареї для нагріву приміщень, сушіння кормів тощо), води (млини та інше), виробництво енергоресурсів з біомаси – біопального та біогазу. У Європі та світі вже виробляють два основних різновиди біопалива: етанол і його похідне – етил-третбутиловий

ефір – продукт ферментації рослинної сировини – цукрових буряків, кукурудзи, пшениці, ячменю та інших зернових, і біодизель з рослинної олії, який одержують з ріпаку чи соняшнику.

В країнах ЄС 25 директива зобов’язує додавати етанол у бензин, що не тільки вдвічі здешевлює традиційний бензин, але і покращує екологічну ситуацію. Біопальне, (наприклад, з ріпака) є екологічно чистим паливом, яке при згорянні не виділяє сірки та не забруднює навколишнього середовища. Завдяки бактеріям продукти згоряння, що попали у грунт, розкладаються протягом тижня.

Основними причинами, які стримують широке використання біопального в Україні, є невисока урожайність культур, які використовуються для виготовлення біопалива, а значить і його висока ціна. Крім цього, неможливість його використання цілорічно, оскільки температура повітря не повинна перевищувати 12°С.

Із органічних відходів або біомаси – гною, відходів харчових комбінатів, ресторанів тощо, із бобових культур, стебел окремих рослин та практично любого сміття, отриманого в результаті життєдіяльності людини, можна виробляти надзвичайно цінне екологічно чисте паливо – біогаз, як джерело енергії для обігріву приміщень та виробництва електроенергії. Наприклад, 0,5% всієї електроенергії Великобританії складає електроенергія, отримана у результаті згоряння біогазу.

Наступним питанням теми є система машин, як основа комплексної механізації аграрного виробництва. Спочатку необхідно навести визначення механізації, як процесу, розкрити три стадії механізації, навести приклади механізації окремих процесів, вказати на виробництві якої продукції досягнуто комплексної механізації та впровадження автоматизованих систем машин в АПК України. Доцільно також розглянути показники, за якими визначається рівень механізації в рослинництві та тваринництві.

Далі навести визначення системи машин, пояснити, чому в сучасних умовах господарювання вона відіграє таку значну роль у відтворенні аграрного виробництва. Відмітити, що до системи машин ставляться наступні вимоги:

· уніфікація машин за рахунок використання в їх конструкціях елементної бази високого технічного рівня;

· адаптивність системи машин до умов виробництва;

· відповідність вимогам міжнародних стандартів з екології і техніки безпеки;

· якісне виконання усіх технологічних операцій з мінімальними затратами матеріально-технічних, енергетичних та трудових ресурсів;

· універсальність та широкі функціональні можливості кожного елемента системи машин;

· мінімальна кількість машин, необхідних для виконання всього комплексу робіт у системі господарювання.

Слід відмітити, що зниження платоспроможності сільськогосподарських товаровиробників зумовило різкий спад інвестиційної діяльності, зниження їх фондозабезпеченості, технічної та енергетичної оснащеності. В АПК знос основних засобів у 10-15 разів перевищує їх оновлення. Рівень забезпеченості аграрного сектору економіки нашої країни основними сільськогосподарськими машинами становить 43-48%. Різко підвищилось навантаження на одиницю техніки. Якщо у 1990 році на 1 трактор в Україні припадало 66,3 га ріллі, то у 2002 році – 119 га, або майже вдвічі більше.

Для порівняння: у США на 1 трактор припадає 28 га ріллі, Великобританії – 13, Франції – 12, Німеччині – 5. На 1 зернозбиральний комбайн в Україні припадає 245 га на зернових культур, у США – 67 га, Німеччині – 36, Великобританії – 71, Франції – 63.

Показники ефективності використання техніки у сільському господарстві та методика їх розрахунку наведені у завданні 10.2.

Надзвичайно важливим питанням теми є концепція забезпечення АПК технічного в умовах ринку, або, іншими словами, де і яким чиним в сучасних умовах можна вирішити проблему забезпечення аграрного виробництва технікою в Україні?

Насамперед, це підтримка держави: починаючи із 2002 року в держбюджеті передбачаються 30-відсоткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, а також виділення акціонерній компанії “Украгролізинг” грошей на закупку техніки на умовах фінансового лізингу.

Розширення ринку технічних засобів неможливо досягти без розвитку фірмового технічного обслуговування. Для цього необхідно машинобудівним заводам створювати ринкову інфраструктуру: технічні центри, ділерські підприємства, прокатні пункти, фірмові магазини з реалізації технічних засобів і запасних частин до них.

Доцільно створити широку мережу машинно-технічних станцій, пунктів прокату сільськогосподарської техніки. Ремонтні майстерні сільськогосподарських підприємств, машинні двори, пункти технічного обслуговування та прокату техніки доцільно трансформувати у обслуговуючі неприбуткові кооперативи.

Необхідно створювати на селі приватні та кооперативні структури технічного сервісу для надання послуг селянським і фермерським господарствам та окремим споживачам.

Більшого значення набуватиме ринок вживаної, або відновленої техніки, оскільки вона є значно дешевшою порівняно із новою. У багатьох розвинутих країнах ринок техніки, що була у користуванні, значно перевищує ринок нової. Наприклад, у США на кожний проданий 1 новий трактор припадає 2-3, які раніше були у користуванні.

Один із можливих варіантів вирішення проблеми забезпечення АПК технікою залишається використання конверсії для створення спільних машинобудівних об’єктів, фірмового забезпечення сільськогосподарського виробництва сервісним обслуговуванням, створення мережі ділерських, брокерських контор тощо.

Слід відмітити, що в Україні залишається бартерний обмін сільськогосподарської продукції та технічні засоби. Але і у розвинутих країнах існує невеликий відсоток бартеру. Для нашої країни важливо зменшити його питому вагу та приділити більшу увагу ринковим механізмам.

Важливо з допомогою державного протекціонізму сформувати та розвивати аграрного-промисловий інжиніринг як систему доведення науково-дослідних та конструкторських розробок до впровадження.

Але найголовнішим напрямком в сучасних умовах господарювання залишається розвиток повноцінного лізингового ринку, який би відповідав світовим тенденціям його функціонування.

Далі необхідно акцентувати увагу на таких складових матеріальних ресурсів аграрних підприємств як транспорт та виробничі будівлі і споруди, які використовуються у цих підприємствах, звернути увагу на раціональне співвідношення між окремими видами транспорту, показники використання (завдання 10.4) із врахуванням еколого-економічного аспекту. Дослідити, як інфляційні процеси впливають на можливості відтворення матеріальних ресурсів.

План семінарсько-практичного заняття

1. Поняття матеріальних ресурсів та функціональне призначення матеріально-речових елементів основних виробничих фондів.

2. Поняття і структура енергетичних ресурсів аграрного підприємства.

3. Показники використання енергетичних ресурсів та шляхи їх раціонального використання.

4. Комплексна механізація і автоматизація аграрного виробництва.

5. Поняття, значення та вимоги до системи машин.

6. Концепція забезпечення АПК технікою в умовах ринку.

7. Показники використання техніки, методика їх визначення.

8. Шляхи зростання ефективності використання техніки в аграрному підприємстві з врахуванням екологічних вимог.

9. Транспорт та виробничі будівлі і споруди аграрного підприємства.

Терміни і поняття

Матеріальні ресурси

аграрного підприємства – це сільськогосподарські машини, обладнання, виробничі будівлі і споруди, транспортні засоби, продуктивна худоба, багаторічні насадження, насіння, корми, нафтопродукти, добрива отрутохімікати і інші засоби виробництва.

Енергетичні ресурси

(потужності)

аграрного підприємства – характеризуються потужністю механічних двигунів (тракторів, комбайнів, автомобілів), електричних двигунів та електроустановок а також живої тяглової сили. Визначаються у механічних кінських силах за наступними коефіцієнтами: робочих коней – 0,75, електромоторів та електроустановок:

1 кВт = 1,36 м.к.с.

Енергозабезпеченість – показник забезпеченості енергетичними ресурсами, визначається діленням середньорічних енергетичних потужностей на посівну площу (як правило, на 100 га посівної площі). За останні роки знижується. Якщо у 1990 р. у середньому в Україні становив 442 м.к.с. на 100 га посівної площі, то за останні роки менше 430 м.к.с.

Енергоозброєність – показник забезпеченості енергетичними ресурсами, визначається діленням середньорічних енергетичних потужностей на середньорічну кількість працюючих. За потреби 90-100 м.к.с. на 1 працівника в Україні за останні роки – менше 35 м.к.с. тоді, як у 1990 р. було до 50 м.к.с.

Енергонасиченість – показник забезпеченості енергетичними ресурсами, визначається по району, області, країні в цілому діленням середньорічних енергетичних потужностей на кількість підприємств регіону.

Енергомісткість – показник ефективності використання енергетичних ресурсів, визначається по підприємству та окремих галузях діленням середньорічних енергетичних потужностей на обсяг валової продукції (якщо по підприємству, то на ВП у співставних цінах, якщо по окремій галузі – на ВП у центнерах). Чим нижчий цей показник, тим ефективніше працює підприємство.

Електроозброєність – показник забезпеченості електричною енергією, визначається діленням кількості спожитої на виробничі потреби електроенергії на сіредньорічну кількість працюючих.

Електрооснащеність – показник забезпеченості електричною енергією, визначається діленням кількості спожитої на виробничі потреби електроенергії на посівну площу.

Механізація – це процес заміни ручної праці машинною. Розрізняють три стадії механізації: 1) часткова, коли механізовані лише окремі процеси виробництва;

2) комплексна, коли усі процеси виконуються механічними засобами потоковим способом; 3) автоматизована система машин, коли виробництво здійснюється за допомогою комп’ютерів за умови регулювання та контролю людиною.

Рівень механізації праці – визначається в рослинництві діленням об’єму механізованих робіт до всього об’єму робіт та множенням на 100%; в тваринництві: 1) кількістю ското-місць, обладнаних засобами механізації; 2) процентним співвідношенням продукції, отриманої за допомогою механізмів до загальної кількості продукції даного виду.

Система машин – сукупність різної техніки, необхідної для послідовного і неперервного виконання виробничого процесу.

Інжиніринг – доведення науково-дослідних та консрукторських розробок до впровадження. Передбачає: техніко-економічне обгрунтування та експериментальну доробку технологій, розробку детальних структур проектів, рекомендацій з організації виробництва і управління, технічного і технологічного обслуговування, їх експлуатації, випробування, сертифікації та реалізації готової продукції.

1. Дайте визначення матеріальних ресурсів аграрного підприємства. Чим вони відрізняються від промислового підприємства?

2. Яке функціональне призначення матеріально-речових елементів основних виробничих фондів?

3. Чим характеризуються енергетичні ресурси аграрного підприємства? Яка їх структура?

4. Які показники визначають рівень та ефективність використання енергетичних ресурсів?

5. Вкажіть найперспективніші шляхи вирішення енергетичної проблеми в Україні?

6. Доведіть, що створення системи машин в Україні є необхідністю.

7. Які концептуальні положення забезпечення АПК технікою підтверджується практи кою Вашого регіону? Які ще джерела можна створити найближчим часом?

8. Чому ринок вживаної техніки недостатньо розвинений в Україні на сучасному етапі?

9. Що Ви розумієте під інженірингом?

10. Який сучасний стан машинно-тракторного парку в Україні?

11. Обгрунтуйте основні шляхи зростання ефективності тракторного, комбайнового, транспортного парків.

12. Обгрунтуйте основні шляхи зростання ефективності використання виробничих будівель та споруд аграрного підприємства.

13. Наведіть показники ефективності використання: а) тракторного парку, б) автотранспорту.

14. Як визначити рівень забезпеченості підприємства основними видами техніки?

15. Як визначити, що ефективніше – орендувати, купувати нову чи купувати вживану техніку?

Навчальні завдання

Завдання 10.1. Визначити динаміку забезпечення технологічного попиту аграрного виробництва України на різні види засобів механізації та прокоментувати отримані результати.

Вихідна інформаці. Представлена у таблиці 10.1.

Таблиця 10.1. Динаміка забезпечення технологічного попиту

аграрного виробництва України на різні види засобів механіза-

ції ( на 1000 га ріллі )

Технічні засоби	Роки	Технологічний попит, шт.	Фактично, шт.	Рівень задоволення технологічного попиту, %
				5=4:3×100
Силові тракторні агрегати, всього		15,6	13,10
	15,6	12,10
Плуги тракторні		7,3	5,00
	7,3	3,70
Лущильники		1,4	0,66
	1,4	0,18
Сівалки зернові		11,4	9,21
	11,4	5,6

Методика виконання. Рівень задоволення технологічного попиту визначається діленням фактично вироблених технічних засобів на технологічний попит та множенням на 100%.

Оцінка отриманих результатів. За рівнем задволення технологічного попиту на засоби механізації можна судити про можливість виконання технологічних операцій та технології виробництва продукції в цілому. Можливість отримати показники в динаміці за 11 років збагачує аналіз забезпечення технологічного попиту аграрного виробництва України новими можливостями встановлення тенденції його зміни у часі. Наприклад, серед перерахованих технічних засобів найкритичніше становище відносно забезпечення технологічного попиту склалося на лущильники – 47,1% у 1991 році тобто майже на половину менше від потреби. А у 2002 році – тільки 13% від потреби. Звичайно ж, що таке становище із задоволенням технологічного попиту на лущильники засвідчує неспроможність аграрних підприємств виконати основні технологічні операції на достатньому рівні.

Завдання 10.2. Визначити показники використання тракторів і комбайнів.

Вихідна інформація. Необхідні дані кожен студент вибирає із таблиці 10.2 за своїм варіантом (номером у списку групи).

Таблиця 10.2. Вихідні дані для визначення показників викори-

стання тракторів і комбайнів

№	Трактори Т-75, Т-74, ДТ-75	Трактори МТЗ усіх видів	Вит Витрати на експл. МТП, тис.грн	Витрати на дизельне пальне, т
п/п	Серед- ньоріч. кількість	Відпрацьовано	Викона но робіт, ум.ет. га	Серед- ньоріч. кількість	Відпрцьовано	Викона но робіт, ум.ет.га
Машин.-днів	Машин.-змін	Машин.-днів	Машин.-змін
										39,8
										29,8
										34,5

.

Методика виконання. Результати розрахунків доцільно подати в таблиці 10.2.1.

До показників інтенсивності використання тракторного парку відносяться:

1) коефіцієнт використання тракторного парку, який розраховується діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування у господарстві.

Тракторо-дні перебування у господарстві = Середньорічна чисельність тракторів´365 днів.

2) Для визначення кількості машино-днів і машино-змін, відпрацьованих одним трактором, необхідно поділити відповідно відпрацьовані машино-дні та машино-зміни на середньорічну кількість машин.

Таблиця 10.2.1. Розрахунок показників ефективності використання

Дата добавления: 2014-12-10