Бюджетне обмеження

Крива байдужості зображує сукупність наборів благ, між якими споживач не робить відмінності. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що рівень корисності кожного набору однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, що забезпечують однаковий рівень корисності.

Характеристика кривих байдужості. Карта кривих байдужості

З точки зору ординалістського підходу модель споживчої поведінки, а отже, досягнення точки споживчої рівноваги можуть бути продемонстровані графічно за допомогою кривих байдужості та бюджетної лінії. Споживачеві лише варто сказати, яку комбінацію товарів з двох він обере, а за яких комбінацій вибір йому байдужий, оскільки рівень корисності, на його думку, однаковий. Аналіз за допомогою цієї теорії не вимагає від споживача досконалої точності в описі граничної корисності.

Нехай пепсі-кола – благо X, а гамбургер – благо Y. Припустимо, що споживачеві однаково – з’їсти три гамбургери, запивши їх однією пляшкою пепсі-коли (точка R₁) чи з’їсти один гамбургер, запивши його трьома пляшками пепсі-коли (точка R₂) (рис.4.2.). Крива байдужості зображує всі комбінації пепсі-коли і гамбургерів, які мають однакову корисність. Набір кількох кривих байдужості утворює карту кривих байдужості. Карта кривих байдужості – це спосіб відображення переваг споживача, які мають різний рівень задоволення його потреб (рис. 4.3.).

Властивості кривих байдужості:

1. Криві байдужості мають негативний нахил. Якщо і Х, і Y – блага для споживача, то в разі споживання більшої кількості одного з них завжди буде зменшуватись споживання іншого. Криві, що описують зворотну залежність, – змінні величини і завжди є спадними/пологими.

2. Набори благ на кривих байдужості, які є більш віддаленими від початку координат, мають перевагу над набором благ на менш віддалених кривих. Це твердження випливає з припущення, що більша кількість має переваги над меншою. Оскільки на вищій кривій всі набори міститимуть більшу кількість X і Y, ніж на всіх кривих, що знаходяться нижче, то, безумовно, споживач завжди обере набір на вищій кривій за умови, якщо вибір нічим не обмежується.

3. Криві байдужості не перетинаються. Якщо дві криві перетнулися в точці А, то корисність наборів благ на цих двох кривих однакова, і вони становлять одну криву байдужості. Це припущення суперечливе, тому воно не є правильним.

4. Криві байдужості увігнуті: їх нахил зменшується, якщо рухатись вниз і праворуч уздовж цих кривих. Це пов'язано з таким поняттям, як гранична норма заміщення МRSxy, і означає, що споживач не просто обирає між двома благами, а вирішує проблему заміщення певної кількості одного блага деякою кількістю іншого. Гранична норма заміщення МRSxy – кількість блага Y, яке споживач готовий замінити додатковою одиницею блага X за умови постійного загального рівня корисності (тобто, залишаючись на тій самій кривій байдужості).

МRSxy – пропорція, у якій можлива заміна одного товару на інший.

МRS_xy =

МRS_xy зменшується у міру того, як товар Y замінюється товаром X, а отже, крива байдужості стає більш пологою.

Гранична норма заміщення характеризує смаки споживачів, тобто відносну цінність благ. Чим більше МRSxy, тим більше блага Y вимагає споживач за відмову від одиниці блага X, тим ціннішим є для нього продукт X.

Гранична норма заміщення може бути пов'язана з граничною корисністю товару X і товару Y:

∆Q_y МU_x = - ∆Q_x МU_y

звідси = = МRS_xy ,

де:

МU – гранична корисність,

-∆Q_X МUy – втрата корисності товару Y,

∆Q_Y MUx – приріст корисності товару X.

Тому гранична норма заміщення товару Y на товар X може бути представлена відношенням граничної корисності товару X до граничної корисність товару Y: МRSxy = .

Гранична корисність товару зменшується, коли його кількість у споживанні зростає, і, відповідно, збільшується, коли його кількість у споживанні скорочується.

Криві байдужості дозволяють виявити споживчі уподобання. Однак при цьому не враховуються дві важливі обставини: ціни товарів і дохід споживачів. Криві байдужості лише показують можливість заміни одного блага іншим, проте вони не визначають, який набір товарів споживач вважає для себе найвигіднішим. Цю інформацію дає бюджетне обмеження (лінія цін, пряма витрат – budget constraint). Вона показує, які споживчі набори можна придбати за певну суму грошей (рис. 4.4.). Якщо I – дохід споживача, Рх – ціна блага X, Ру – ціна блага Y, а X і Y становлять, відповідно, куплені кількості благ, то рівняння бюджетного обмеження можна записати так: 1 = Р_хQ_x + Р_yQ_y

Чинники, що впливають на бюджетну лінію:

· зміна доходу споживача;

· зміна ціни на товари.

У разі зміни доходу бюджетна лінія переміщується відповідно до її збільшення I₁ > I₂ (чи зменшення I₂ > I₁ (рис. 4.5.а) і займає паралельне попередньому положення. Зміна цін на товар X призводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (рис. 4.5.б).

Ціна товару Х зменшується

Ціна товару Х збільшується

Дохід збільшується

Дохід зменшується

Властивості бюджетної лінії:

1. Точка А (рис. 4.4.) відповідає максимально можливому обсягу споживання продукту X, точка В відповідає максимально можливому обсягу споживання продукту Y.

2. Нахил бюджетної лінії до осей координат визначається відношенням цін продуктів.

3. У разі збільшення доходу споживача бюджетна лінія зміщується паралельно праворуч, а в разі зменшення – ліворуч (рис. 4.5.а).

4. У разі збільшення ціни товару X бюджетна лінія повернеться за годинниковою стрілкою навколо точки її перетину з віссю координат (точка В) і буде розміщена крутіше. При цьому кількість доступних наборів зменшиться (рис. 4.5.б зліва).

5. У разі зменшення ціни товару X бюджетна лінія повернеться проти годинникової стрілки навколо точки В і стане більш пологою/спадною, при цьому кількість доступних наборів збільшиться.

Дата добавления: 2014-12-10