Точка дотику найвищої кривої байдужості та лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги

Рівновага споживача

Рівновага споживача згідно ординалістського підходу відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність за даних бюджетних обмежень. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримає цей набір товарів, у нього зникає стимул змінювати його на інший.

Рухаючись уздовж лінії бюджетного обмеження, споживач може знайти точку, яка відповідатиме максимальному задоволенню його потреб, тобто найбільшій корисності. Така точка належить найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах цього бюджету.

На рис. 4.6. такою точкою буде точка D – точка дотику кривої байдужості U₂ з бюджетною лінією I. Крива байдужості U₃ є кривою, яка відповідає вищому рівню задоволення потреб (вищому рівню корисності), ніж крива байдужості U₂, але не може бути досягнута, бо виходить за межі бюджету.

4.5. Криві «дохід – споживання» і «ціна – споживання»

Крива "дохід – споживання"

Зміни в доході споживача можуть призвести до зміни кількості товару X, яку купує споживач. Крива "дохід – споживання" пов'язує всі точки рівноваги на карті кривих байдужості, які відповідають різним величинам доходу, і показує, як споживчий набір, що складається з товару X та витрат на інші блага, змінюється залежно від доходу. Крива «дохід – споживання» для нормального товару Х зображена на рис. 4.7. Зі збільшенням доходу споживач купує більше товару Х, а це означає, що ця крива «дохід – споживання» побудована для нормального товару і має позитивний нахил.

Х

У

На рис. 4.8. представлена крива «дохід – споживання» для неякісного товару. Якщо споживач починає сприймати товар як неякісний, крива «дохід – споживання» повертає до вертикальної осі координат, оскільки після досягнення певного рівня доходу подальше його підвищення призводить до зменшення споживання цього товару.

	У

Х

Товари, які споживачі часто вважають неякісними, − це низькосортне м'ясо (тельбухи), раніше вживані товари (такі, що були у користуванні, техніка, одяг чи меблі). Проте товар вважається нормальним чи неякісним залежно від переваг конкретного споживача.

Також існують блага, споживання яких є постійним за всіх рівнів доходу. До них можна віднести товари, витрати на які становлять невелику частину бюджету, або які розглядаються як товари першої необхідності – сіль, туалетний папір, зубна паста тощо. Крива "дохід – споживання" для таких товарів становитиме вертикальну лінію (рис. 4.9).

Х

У

Крива "ціна – споживання" і виведення кривих попиту

Аналіз кривих байдужості може бути використаний для того, щоб показати, як закон попиту узгоджується з моделлю поведінки споживача. Для цього необхідно варіювати ціни на товар X за умови незмінних цін на всі інші блага і постійного доходу. Необхідно за певних уподобань простежувати стан рівноваги для окремого споживача і відзначати зміни кількості товару X у наборі споживача по мірі того, як він реагує на зміну ціни.

Кожне зниження ціни на товар X повертає бюджетну лінію проти годинникової стрілки до нового перетину з віссю X. По мірі того як бюджетна лінія стає менш похилою, покупець споживає більше товару X, скорочуючи для себе граничну корисність цього товару, щоб зрівняти її з більш низькою ціною. Крива, що пов'язує всі точки рівноваги при зміні в цінах, є кривою "ціна – споживання". Споживчий дохід зафіксовано на рівні І, що показує перетин різних бюджетних ліній з вертикальною віссю. З падінням цін на товар Х споживач переходить на нову точку рівноваги на графіку. Рівновага споживача знаходиться спочатку в точці Е₁.

Рис. 4.10.а показує, що коли ціна падає, рівновага рухається до точки Е₂. Показано ще два зменшення цін і просування рівноваги споживача до точки Е₃, а потім – до Е₄. Поєднуючи ці точки, ми отримуємо криву «ціна – споживання».

Х

У

Х

У

I

F₁ F₂ F₃ F₄

На рис. 4.10.а точки на вісі Q_x, які показують кількість товару Х, яку споживач міг би купити, якби він витратив весь дохід на це благо, позначені F₁, F₂, F₃, F₄. Ціна на товар Х у будь-якій точці може бути підрахована як І/F. Позначаючи цю ціну на нижньому графіку навпроти Q_x, спожитого за тиждень, ми отримуємо щотижневу лінію споживчого попиту на товар Х. Оскільки витрати на всі інші блага за даних обставин дорівнюють нулю, бюджетне обмеження дорівнюватиме:

I=P₁ F₁ +0

Звідси:

P₁=I/F₁.

За ціни I/F₁ споживчій рівновазі відповідає точка Е₁, він споживає Q₁ одиниць блага Х. На рис. 4.10.в величина Q₁ перенесена вниз прямо на вісь Q_x, на якій відкладено кількість блага: ціна позначена на вісі цін окремо як величина, парна кількості блага Q₁.

Коли ціна дорівнює Р₁, обсяг попиту – Q₁. По мірі того як ціни на благо X падають, бюджетна лінія переміщується вздовж вісі Q_x. Відповідно, зростає координата точки перетину з віссю Q_x. Коли перетином є точка Е₂, ціна дорівнює 1/F₂ = Р₂. Р₂ має бути менше Р₁, оскільки F₂ більше ніж F₁. У цьому випадку нову рівновагу споживача буде досягнуто в точці Е₂, і кількість спожитого блага X зростає до Q₂. Координати (P₂; Q₂) позначені на нижньому графіку як координати ще однієї точки кривої попиту.

Аналогічно, якщо ціна на товар X падає до Р₃ і P₄, кількість спожитого блага X на тиждень дедалі зростає. Об'єднуючи у пари ціни та обсяги попиту за таких цін, отримуємо криву попиту (рис. 4.10.в).

Ця крива показує обсяг попиту окремого споживача за різних цін на благо Х. Крива попиту і крива "ціна – споживання" – це просто два різні способи опису того, як попит на товар змінюється у разі зміни ціни товару (за інших рівних умов).

Аналізуючи криву «дохід – споживання», ми розглядали вплив зміни доходу, аналізуючи криву «ціна – споживання» – вплив зміни цін на відносне заміщення одного блага іншим. Проаналізуємо, якою мірою зміна попиту на благо X викликана зміною ціни, а якою – реального доходу. Для цього звернімося до таких понять, як ефект заміщення і ефект доходу.

Дата добавления: 2014-12-10