Таємній чи явній змові

Цінова війна – цикл послідовних зменшень цін на олігополістичному ринку фірмами-конкурентами. Вона є одним із багатьох можливих наслідків олігополістичного суперництва. Цінові війни є позитивними для споживачів, але негативними для прибутків продавців.

Припустимо, що на місцевому ринку існує кілька продавців, що реалізують такий стандартизований товар, як цегла. Цінова політика будь-якої даної фірми на ринку залежить від ринкового попиту на цеглу і від того, як уявляє собі фірма реакцію конкурентів на її цінову політику. Припустимо, що кожна фірма на ринку прагне максимізувати прибуток. Вона припускає, що її конкуренти виберуть ціну і будуть твердо дотримуватися свого рішення. Таким чином, будь-який даний виробник цегли зробить припущення, що коли він знизить свої ціни, то його суперники у відповідь на такий крок не будуть знижувати свої ціни. Вони можуть почати цінову війну. Оскільки кожен продавець думає, що інший не буде реагувати на його зниження цін, тому в кожного з них виникає спокуса збільшити щомісячні продажі за рахунок зниження ціни. Зменшуючи ціну нижче рівня ціни свого конкурента, кожен продавець може захопити весь ринок і тим самим збільшити свій прибуток.

Цінова війна триває доти, доки ціна не падає до рівня середніх витрат. У рівновазі обидва продавці призначають ту саму ціну, а економічні прибутки дорівнюють нулю. Загальний ринковий випуск такий самий, який був би за досконалої конкуренції:

Р = АТС = МС

Рівновага існує тоді, коли жодна фірма більше не може отримувати вигоди від зниження ціни. Зниження ціни нижче цього рівня призведе до збитків. Оскільки кожна фірма допускає, що інші не будуть змінювати свою ціну, то в неї немає стимулу збільшувати ціну.

Загалом, рівновага на олігополістичному ринку залежить від припущень фірм про реакцію своїх суперників. Іноді на олігополістичних ринках дійсно спостерігаються цінові війни. Час від часу таку тактику застосовують автомобільні заправки у якому-небудь районі. Банки, що обслуговують невеликі ринки, також іноді ведуть цінову війну, пропонуючи низькопроцентні позики чи ведення поточних рахунків за невелику плату, що менша за звичайну. Кожен намагається зробити свій товар більш привабливим для споживачів, призначаючи набагато меншу ціну, ніж суперники, а суперники відповідають ще більшим зниженням цін.

Цінові війни, як правило, недовготривалі. Олігополістичні фірми вступають між собою у співробітництво для встановлення ціни і розподілу ринків таким чином, щоб уникнути перспективи цінових війн та їхніх несприятливих впливів на прибуток.

Угоди (картелі, таємні змови)

Олігополістичний взаємозв’язок може призвести не тільки до запеклого протиборства, а й до укладання угоди, що має місце тоді, коли фірми-олігополісти бачать можливості спільного збільшення своїх доходів шляхом підвищення цін і укладають угоду про поділ ринку. Якщо угода є відкритою, її результатом є утворення картелю.

Картель – це об’єднання фірм, які відкрито домовляються про ціни та обсяг випуску продукції так, ніби вони були єдиною монополією. У Сполучених Штатах Америки картелі заборонені законом. Фірми, які обвинувачуються у змові заради спільного встановлення ціни і контролю над обсягами випуску продукції, піддаються штрафам.

Розглянемо, як працюють картелі на простому прикладі.

Уявімо собі галузь, утворену 100 малими фірмами. Припустимо, що граничні витрати виробництва усіх фірм становлять 10 у.о. на одиницю продукції незалежно від обсягу випуску. Через те що граничні витрати однакові за будь-якого обсягу випуску, крива граничних витрат буде збігатися із кривою довгострокових середніх витрат, а також довгостроковою кривою пропозиції в галузі. Ця абсолютна еластична крива довгострокової галузевої пропозиції показана на рис. 8.1. разом із кривою попиту.

Рис. 8.1. Максимізація прибутку: картель

де:

Р – ціна;

Q – кількість в одиницях щомісяця;

Е_к – точка рівноваги для картелю;

Е – точка рівноваги в умовах досконалої конкуренції.

На графіку показана галузь, утворена 100 фірмами, кожна з яких має постійні довгострокові середні і граничні витрати. В умовах досконалої конкуренції рівновага в галузі настане у точці перетину кривих попиту і граничних витрат. Однак, якщо фірми утворять картель, вони зможуть спільно отримувати прибуток, скоротивши випуск продукції до рівня, коли граничні витрати дорівнюють граничному доходу, і піднявши ціни з 10 у.о. до 20 у.о..

Рівноважна ціна й обсяг випуску залежать від того, як організований ринок. Припустимо, спочатку всі фірми діють в умовах досконалої конкуренції. Це призведе до рівноваги, за якої ринкова ціна становитиме 10 у.о. за одиницю продукції (дорівнює довгостроковим середнім витратам і довгостроковим граничним витратам), і буде вироблятися 400 000 одиниць продукції на місяць. За такої рівноваги фірми не отримують економічного прибутку.

Утворення картелю. Тепер уявіть, що одного разу керівники 100 фірм зустрілися для організації картелю. Вони сподіваються, що всім їм буде вигідно замінити конкуренцію співробітництвом, за допомогою якого вони зможуть максимізувати загальні доходи галузі і чесно поділити їх між учасниками угоди.

Менеджер картелю стикається з такою ж проблемою максимізації прибутку, як і монополіст. Доходи галузі максимальні за такого обсягу випуску, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам – 200 000 одиниць продукції на місяць. Якщо обсяг випуску скоротити до цієї величини, то ціна може бути підвищена до 20 у.о. за одиницю, що принесе галузі 2 000 000 у.о. чистого прибутку на місяць. Щоб поділити цей дохід між всіма членами картелю, менеджер надасть кожній фірмі квоту випуску — 2 000 одиниць на місяць, тобто половину тієї кількості, що кожна фірма зробила би до утворення картелю. Таким чином, фірми, що беруть участь у картелі, отримують переваги чистої монополії, незважаючи на свій невеликий розмір і велику їх кількість.

Проблема стабільності картелі. Незважаючи на те що картелі вигідні для їхніх членів, вони далеко не такі позитивні для споживачів. Для них картелі означають зменшення пропозиції товарів і підвищення цін. Однак у картелів є і внутрішні проблеми, які ускладнюють їхнє утворення і роблять їх нестабільними:

· Перша проблема, що виникає перед картелем, – це контроль за виходом на ринок. Справа в тому, що галузі, в яких ціни вище, ніж довгострокові середні витрати, залучають нові фірми. Але вихід на ринок нових фірм зовсім не збільшує загальну кількість продукції, що картель може продати за ціною, яка максимізує прибуток. Велика кількість фірм означає, що загальні доходи будуть розділені на менші частини. Отже, будь-який картель повинен знайти засоби контролю над входженням на ринок.

· Друга (внутрішня) проблема – це встановлення квот випуску продукції. У кожного члена картелю існують стимули і можливості робити більше продукції, ніж дозволяє квота. Візьмемо картель на рис. 8.1. Додаткові 2000 одиниць продукції на місяць не вплинуть на ринкову ціну, тому що це становитиме лише 1% збільшення обсягу випуску галузі. Виробивши 4000 одиниць продукції, порушник подвоїть свій місячний дохід і буде отримувати його в таких розмірах доти, доки інші фірми галузі не порушать угоду.

Але якщо 99 фірм порушили угоду і збільшили свій випуск до 4000 одиниць на місяць, і тільки 1 фірма дотримала слова? Через те що місячний обсяг випуску в галузі зросте до 398 000 одиниць, ціна впаде до конкурентного рівня – 10 у.о. за одиницю. Фірма, що не збільшила обсягу, нічого за це не отримає.

Таким чином, у кожного члена картелю є стимул обдурити своїх колег, якщо він впевнений, що всі грають чесно.

Існує багато відомих міжнародних картелів. Вірогідно, що найвідоміший – це картель Організації країн – експортерів нафти (ОПЕК). ОПЕК прагне регулювати випуск сирої нафти його членами з метою контролю ціни, щоб максимізувати групові прибутки. Центральна організація з продажів компанії "De Beers" фактично теж діє як картель. Вона діє так, виступаючи у формі синдикату, через який основні виробники необроблених алмазів можуть продавати свої продукти.

Формальні картелі не є невідомими, але зустрічаються рідко через свою внутрішню нестабільність. Існують і неформальні картелі – таємні змови, що полегшують координацію між компаніями з формування цін і обсягів випуску.

Дата добавления: 2014-12-10