II. Другий етап революції: 10 серпня 1792 р. — 2 липня 1793 р

Франція

І. Перший етап революції: 14 липня 1789 р. — 10 серпня 1792 р-

Влада у Франції опинилася в руках групи найбільш активних депутатів ^- Лафайєта, Сиєйєса, Барнав, Мірабо, Мун'є, Дюпора та ін. Вони відображали інтереси великої буржуазії та ліберального дворянства; прагнули зберегти монархію, але підвести під неї фундамент конституціоналізму. У зв'язку з цим депутати третього стану отримали назву конституціоналістів.

Основним змістом першого періоду революції стала напружена та тривала боротьба Установчих зборів з королівською владою за консти­туцію, за скорочення королівських прерогатив, за утвердження конститу­ційної монархії.

26 серпня 1789 р. була прийнята Декларація прав людини та громадянина

Основною ідеєю Декларації була ідея законності, яка отримала своє закріплення у вигляді загальних принципів організації державної влади та принципі розподілу влад.

3 вересня 1791 р. була прийнята Конституція, що закріпила встановлення у Франції конституційної монархії, згідно з якою король царює "лише в силу закону" та змушений присягати "на вірність нації та закону".

Створена відповідно до Конституції 1791 року, нова система державних органів відображала лише тимчасову рівновагу протилежних політичних сил.

Склад Законодавчих зборів був достатньо строкатим: фейяни, жирон­дисти, якобінці. Швидко почало наростати протистояння законодавчої та королівської влади, яка організувала заколот проти Конституції. Чутки про заколот поширилися серед населення та обумовили початок другого етапу революції.

Другий етап характеризувався подальшим зростанням політичної актив­ності мас та переходом влади до рук жирондистів.

У ніч з 21-го на 22 вересня 1792 р. Конвент своїм декретом відмінив дію Конституції 1791 р., ліквідував королівську владу та започаткував, таким чином початок республіканського ладу у Франції.

Наприкінці вересня було прийнято рішення про введення у країні ново­го революційного літочислення, яке брало свій початок з установлення республіки.

У грудні 1792 р. Конвент під впливом політичних емоцій прийняв рішення про винесення смертного вироку королю Людовику XVI.

У результаті непослідовної та центристської політики жирондистського Конвенту, керівники якого все більше втрачали революційну ініціативу, республіка опинилася на межі загибелі.

Народне повстання 31 травня — 2 червня 1793 р., на чолі якого стояв повстанський комітет Паризької комуни, призвело до вигнання жирон­дистів та початку періоду правління якобінців.

III. Третій етап революції: 2 липня 1793 р. - 27 липня 1794 р

За якобінцями, в руках яких зосередилась державна влада, стояв широкий блок революційно-демократичних сил (дрібна буржуазія, селянство, сільська та міська біднота). Провідну роль у блоці відігравали монтаньяри.

24 липня 1793 р. була прийнята нова Конституція (Конституція І року республіки), а також нова Декларація прав людини та громадянина.

Структура державного устрою Франції згідно з цією Конституцією повинна була мати такий вигляд:

Дата добавления: 2014-12-10