Травня 1949 р. у межах колишніх зон окупації США, Великобри­танії та Франції була створена Федеративна Республіка Німеччина

Інститут військових губернаторів був перетворений на інститут "військо­вих комісарів" західних держав у Німеччині. 14 серпня 1949 р. були проведені перші вибори до бундестагу, 12 вересня 1949 р. був створений бундесрат, через три дні були обрані президент та федеральний канцлер. Але і після виборів ФРН навіть формально не стала володіти повнотою суверенітету, тому що сфера зовнішніх зносин, зовнішня торгівля тощо залишалися прерогативою верховних комісарів.

У 1951 р. Окупаційний статут, прийнятий у 1949 р., був переглянутий на користь більшого розширення повноважень державних органів ФРН.

У 1952 р. був підписаний договір про створення в межах Європейської оборонної спільноти "європейської армії", а також загальний договір між ФРН та окупаційними державами, згідно з яким "окупація закінчувалася" і за ФРН визнавалася "повна влада суверенної держави у внутрішніх та зовнішніх справах". У відповідь на це була створена Організація Вар­шавського договору, до якої з перших днів увійшла НДР. Завершився поділ світу на два блоки країн, які протистояли один одному,— соціалі­стичний та капіталістичний.

8 травня 1949 р. був прийнятий Основний закон Федеративної Республіки Німеччини, який визначив державний лад новоствореної німецької держави в межах Західної Німеччини.

Державний устрій ФРН за Конституцією 1949 року

Існування двох німецьких держав само по собі було протиприродним явищем. Тому ідея об'єднання рано чи пізно повинна була опанувати більшістю не лише німців, але й інших, від кого залежало вирішення цього питання.

Об'єднанню Німеччини передувала глибока соціально-економічна та політична криза в НДР, яка назрівала протягом 4 років та призвела до стрімких темпів об'єднання НДР та ФРН протягом одного року, з жовтня 1989 року по жовтень 1990 року, коли на політичній карті Європи з'яви­лася нова об'єднана держава — Німеччина із 78-мільйонним населенням.

Мирне об'єднання Німеччини могло бути проведено тільки договірним шляхом. Першим великим кроком у цьому напрямі став Договір про еко­номічну, валютну та соціальну унію від 18 травня 1990 р., втілення якого призвело до грошової реформи, коли валюта НДР була замінена дойчмарками.

Наступним важливим кроком став договір між НДР та ФРН, підписа­ний у серпні 1990 р., згідно з яким задля досягнення правової уніфікації створювалася "єдина виборча територія", на якій усі вибори повинні були проходити за виборчими законами та правилами, прийнятими у ФРН.

Вже 23 серпня 1990 р. Народна палата НДР прийняла рішення про приєднання до ФРН. 31 серпня договір про об'єднання був підписаний обома сторонами. 13 вересня він був ратифікований Народною палатою НДР, а потім бундестагом та бундесратом ФРН. Відповідно до цього політичного договору 5 відновлених східнонімецьких земель з 3 жовтня 1990 р. повинні були бути включені до складу ФРН.

Після об'єднання була створена Конституційна комісія, яка повинна була пристосувати Основний закон до нових умов єдиної держави шля­хом поправок, які слід було вносити до 1993 р.

Значним доповнення до Конституції став підсумковий документ Ради міністрів закордонних справ чотирьох великих держав, підписаний в Москві 12 вересня 1990, за формулою 2 плюс 4 (Східна та Західна Німеччина та 4 великі держави), покликаний забезпечити зовнішні умови німецької єдності.

Статті договору стосувалися:

— незмінності кордонів Німеччини;

— заборони виробництва, володіння та розпорядження ФРН зброєю масового ураження;

— тимчасового перебування радянських військ на території НДР.

Труднощі об'єднуючого процесу виявилися дуже швидко, оскільки полі­тичні, економічні, соціально-психологічні відмінності Заходу та Сходу Німеч­чини виявилися значно стійкішими, ніж це уявлялося раніше.

До основних проблем об'єднання можна віднести:

— відсталість економіки НДР від рівня її розвитку в ФРН;

— неконкурентоспроможність продукції НДР;

— відсутність покупців на приватизовані підприємства;

— значне зростання безробітних;

— проблема житла та інше.

Питання для самоконтролю:

1. Розтлумачте поняття "Східна зона", "Західна зона", "Бізонія".

2. В чому полягають особливості німецького федералізму?

3. Розкрийте структуру державного устрою ФРН.

4. Охарактеризуйте основні принципи політики союзників щодо Німеч­чини, закріплені в Потсдамських угодах?

5. Визначте щонайменше три причини, які призвели до об'єднання Німеччини наприкінці XX ст.

6. Визначте позитивні та негативні моменти, пов'язані з об'єднанням Німеччини.

Глосарій термінів та понять:

"Президентська диктатура" — умовна назва статті Конституції Німеч­чини 1871 р., яка була присвячена надзвичайним повноваженням прези­дента країни.

"25 пунктів" — назва програми, з якою 1920 р. виступив А. Гітлер і яка згодом стала програмою Націонал-соціалістичної німецької робітни­чої партії; проникнута націоналістичними, шовіністичними ідеями верхо­венства німецької нації; вимагала реваншу для встановлення "справедли­вості, потоптаної Версалем".

"Пивний путч" — пряма спроба захопити державну владу в Німеччині, здійснена 1923 р. фашистами; провал путчу примусив фашистів змінити тактику боротьби за владу.

"Холодна війна" —термін, що означає ідеологічне та політичне про­тистояння двох світових систем після Другої світової війни; призвела до ряду локальних війн та конфліктів, за прямої чи опосередкованої участі США та СРСР; викликала не відому раніше гонку озброєнь; продовжува­лася до розпаду СРСР — до грудня 1991 року.

Дата добавления: 2014-12-10