Праця і її організація в суспільному виробництві

Р.

Івано-Франківськ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Навчально-консультаційний центр в м. Івано-Франківську

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

1) Эрнст энд Янг (СНГ) Б.В. «Обзор цементной отрасли стран Таможенного союза» М., 2013.- 28 с.

2) БРК – Лизинг «Краткий обзор рынка цемента» Астана, 2007.-46с.

3) ГОСТ 31108-2003 «Цементы общестроительные»

4) Алексеев Б.В. «Технология производства цемента» М.: Высшая школа, 1980.- 264с.

5) Волженский А.В. «Минеральные вяжущие вещества технология и свойства» М.:Стройиздат, 1979 г.-476с.

6) Голованова Л.В. «Общая технология цемента» М.: Стройиздат, 1984. – 119 с.

7) Колокольников В.С. «Производство цемента» М.: Высшая школа, 1967.- 303 с.

8) ВНТП 06.91 «Ведомственные нормы технологического проектирования цементных заводов»

9) http://www.stfa.ru

10) З.Б. Энти, СП. Сивков, «Проблемы технического регулирования и охраны окружающей среды при производстве цементов»

Кафедра економіки

з навчальної дисципліни

«Економіка праці та соціально-трудових відносин»

Лекція № 1

План

1. Предмет, об'єкт і методи вивчення курсу.

2. Мета дисципліни "Економіка праці" і її місце в навчальному процесі.

3. Праця людини, її суспільна і господарська організація.

4. Категорії "характеру", "змісту" і "змістовності праці".

1. Предмет, об'єкт і методи вивчення дисципліни

Економіка праці - це наука, що вивчає суспільні відносини людей, що скла­даються в процесі організації суспільної праці. Вона вивчає конкретні форми і методи найбільш ефективного використання живої праці, підвищення ефектив­ності виробництва, його матеріального стимулювання.

Значення економіки праці особливо зростає в ринковій економіці.

Перехід економіки народного господарства на ринкові відносини передбачає розширення сфери дії економічних методів у керуванні, переведення держав­них підприємств на повний господарський розрахунок, приватизацію і подаль­шу корпоратизацію. Розширення сфери дії товарно-грошових відносин з вико­ристанням прогресивних форм організації праці, кооперації, оренди; індивідуа­льна трудова діяльність і промислові підприємства вимагають підготовки еко­номістів нового покоління.

Характеристика дисципліни

Курс "Економіка праці" є загальнотеоретичним, а по кваліфікаційній харак­теристиці відповідає спеціальності економіка і соціологія праці. Дисципліна знаходиться в проблемному полі кваліфікаційних вимог професії 7.050107 "Економіка підприємств і підприємництво" і викладається для всіх студентів економічних спеціальностей.

Предметом курсу є праця в її історично позначеній формі й організація сус­пільного виробництва. Економіка праці розробляє проблеми найбільш ефекти­вного використання живої праці, цим вона відрізняється від технічного норму­вання й інших конкретно економічних наук.

Об'єктом її вивчення є:

- продуктивність праці;

- умови праці;

- нормування праці;

- планування чисельності;

- мотивація праці;

- оплата праці;

- організація керування процесом.

Розділи за програмою:

1. Праця та її організація в суспільному виробництві.

2. Умови праці як соціально-економічна категорія.

3. Організація праці в суспільстві. Процес праці і його організація на вироб­ництві.

4. Продуктивність праці в суспільстві. Основні поняття, сутність і значи­мість.

5. Оцінка трудового планування. Сутність, види норм праці.

6. Організація і планування.

7. Системи мотивації праці.

Методи вивчення курсу:

- спостереження за роботою виконавців;

- аналітична обробка даних;

- встановлення визначених залежностей між продуктивністю праці і праце­здатністю виконавця з використанням показників у відносних одиницях;

- аналіз спостережень, моделювання, системний аналіз.

2. Мета дисципліни "Економіка праці" і її місце в навчальному процесі

Відповідно до моделі фахівця, економіст по праці - це фахівець вищої квалі­фікації з фундаментальними знаннями економічних, соціально-психологічних і управлінських наук у сфері головної продуктивної сили - людини. Широкий профіль спеціальності забезпечується фундаментальністю підготовки універси­тетського типу з нахилом убік суспільної й загальноекономічної підготовки, що істотно підвищує мобільність фахівця і його пристосовуваність до динаміч­них умов діяльності. Економіст по праці взаємодіє в процесі виробництва з ін­шими фахівцями інженерного, технологічного, медичного, екологічного й ад­міністративного профілю.

Відповідно до цього, мета викладання дисципліни "Економіка праці" полягає в тому, щоб якнайкраще навчити студентів - майбутніх економістів по праці - фундаментальним теоретичним знанням в області формування і розвитку праці в суспільному виробництві, забезпечення сприятливих умов праці, збагачення і розвиток її творчого характеру, підвищення за рахунок цього робото спромож­ності і працездатності людини, загального розвитку і підвищення ефективності суспільного виробництва.

Виклад курсу тісно пов'язано з іншими напрямками, що вивчають трудову життєдіяльність людини: "Фізіологія і психологія праці", "Гігієна й охорона праці", "Технічна естетика і дизайн", "Соціологія праці", а також із загально­економічними дисциплінами: "Економіка промисловості", "Загальна економіч­на теорія", "Теорія і стратегія керування", "Мікро - і макроекономіка", "Моти­вація праці і керування персоналом".

Відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики, фахівець, займаючи керівні посади на підприємстві, у тому числі економіста з організації праці і за­робітної плати, повинний виконувати виробничі функції з підготовки робочих матеріалів і розрахунків чисельності працівників, фонду заробітної плати, орга­нізації праці, пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і небезпечних умовах.

Відмінною властивістю трудового процесу є те, що він забезпечує життєдія­льність людського організму з властивими йому фізіологічними функціями і явищами. У процесі праці відбувається реалізація фізичних і духовних власти­востей особистості, її здатності перетворювати речовину природи в споживчу вартість.

В умовах ринкових відносин людина може реалізувати свій трудовий потен­ціал подвійно: або вона виступає як самостійний товаровиробник, реалізуючий свою продукцію на ринку, або як найманий робітник, що пропонує свої послу­ги: кваліфікацію і робочий час в обмін на заробітну плату і прибуток.

Перехід до ринкової економіки вимагає переосмислення економічної сутнос­ті праці, співвідношення її результатів і витрат. Однією з основних задач еко­номіки праці є визначення методів вимірювання результатів праці за кількістю і якістю виробленої продукції, їхньому нормуванню і регулюванню.

Особливою сферою трудової діяльності є підприємництво.

Підприємництво - це ініціативна господарська діяльність суб'єктів власності в рамках існуючих законів, спрямована на створення економічних і організа­ційних умов для виробництва продукції, збуту товарів, надання послуг з ураху­ванням інтересів виробника і споживача з метою одержання прибутку. Сутність підприємництва полягає у виявленні суспільних потреб і незадоволеного попи­ту, створенні або перетворенні підприємств для організації їх виробництва.

3. Праця людини, її суспільна і господарська організація

Праця - складає сутність людини, основна умова всього людського життя. Праця має суспільну природу і здійснюється у своїй основі колективом людей, тобто справедлива схема: людина - колектив - суспільство

Взаємодіючи з навколишнім середовищем, змінюється і людська природа, збагачуються знання, розширюються можливості їхнього використання. Чим краще організована колективна праця, тим раціональніше витрачається робоча сила і засоби виробництва, вище продуктивність праці. При цьому людина ви­користовує досягнення інших галузей науки, що вивчають життєдіяльність лю­дини:

- гігієну й охорону праці;

- технічну естетику і дизайн;

- соціологію праці;

- мотивацію праці і керування персоналом;

- ринок праці.

У самому загальному виді працю можна визначити як об'єктивно властиву людині сферу діяльності з перетворення природних, матеріальних і інтелектуа­льних ресурсів у необхідний для споживання продукт.

До предметів прац і відносяться земля і її надра, флора і фауна, сировина, ма­теріали, напівфабрикати. До засобів праці відносяться машини, прилади й об­ладнання.

Взаємодія людини з елементами трудового процесу може бути представлена у виді схеми:

Підприємництво слід розглядати як рушійну силу ринку і як особливу сферу праці.

4. Категорії характеру, змісту і змістовності праці

Характер праці - це сукупність елементів, що визначають місце, роль і роз­виток особистісного фактора виробництва, склад і обсяг трудових функцій ро­бітників, ступінь їхнього впливу на ефективність праці, кваліфікаційно-освітній рівень і професійну підготовку працівників.

Він визначається всією системою правових відносин і ступенем розвитку ма­теріально-технічної бази виробництва. У процесі праці виявляються фізіологіч­ні і психічні функції людського організму, відбувається реалізація фізичних і духовних властивостей особистості і її здібності перетворювати речовини при­роди в споживчу вартість.

Зміст праці - це категорія, що відбиває розвиток продуктивних сил суспільс­тва, зв'язок між особистими і матеріально-речовинними формами виробництва, яка залежить від пануючої системи виробничих відносин.

Розходження в змісті праці працівників є однією з причин соціальної неодно­рідності суспільства. Отже, зміни в змісті праці здійснюють істотний вплив на ставлення працівників до праці.

Для характеристики змісту праці застосовується також термін " змістовність праці ", під яким розуміють рівень складності і розмаїтості виконуваної роботи, її насиченість розумовою діяльністю, самостійністю і творчістю.

Люди є найбільш цінним трудовим ресурсом, тому основою управління будь-якою економічною системою повинне бути керування ними. Зміст такого керу­вання визначається соціальними відносинами, обсягами виробництва, техноло­гією й іншими факторами.

У масштабі економіки держави керування людськими ресурсами направлене переважно на:

- регулювання зайнятості;

- умови праці і її оплату;

- забезпечення ділових відносин між роботодавцями і найманими робітника­ми;

- підвищення кваліфікації працездатного населення;

- розробку законодавства в сфері праці; Найважливішими завданнями керування людськими ресурсами є:

- визначення потреби в робітниках, фахівцях і службовцях різної кваліфіка­ції, виходячи зі стратегії діяльності підприємства;

- аналіз ринку праці і керування зайнятістю;

- підбір і адаптація персоналу;

- планування кар'єри співробітників, їх професійного й адміністративного ро­сту;

- забезпечення раціональних і сприятливих умов праці;

- організація трудових процесів, аналіз витрат і результатів праці, встанов­лення оптимальних співвідношень між кількістю одиниць устаткування і чисе­льністю персоналу;

- розробка систем мотивації ефективної діяльності виробництва;

- забезпечення структури доходів;

- керування конфліктами;

Обсяг робіт з кожної з цих функцій залежить від розмірів підприємства, про­дукції, що виробляється, ситуації на ринку праці, кваліфікації персоналу.

Лекція № 2

Дата добавления: 2014-12-10