Особливості реабілітації хворих з радикулопатіями

При ураженнях периферичних нервів у III періоді

При ураженнях периферичних нервів у II періоді

(функціональний, тривалість від 30 днів до 8 місяців)

Завдання: зміцнення паретичних м'язів і зв'язкового апарату, профілак­тика контрактур і тугорухливості суглобів, відновлення втрачених рухів, запобігання встановленню порочних протибольових поз, відновлення коор­динації, рівноваги, швидкості рухів, правильної постави, ходи, правильного положення голови, розвиток постійних компенсацій лри неможливості від­новлення втрачених навичок.

Вихідні положення — лежачи, сидячи, стоячи, у русі.

Дихальна гімнастика. Вправи у посиланні імпульсу в паретичну кінців­ку. Пасивні рухи за допомогою (методиста, здорової кінцівки, палиці, гуми, блоків). Співдружні рухи паретичною і здоровою кінцівками. Вправи з об­тяженням, опором для паретичної кінцівки. Тренування захоплень дрібних предметів і їх утримання. Вправи на навчально-тренувальному стенді для відновлення трудових і побутових навичок (при ушкодженні верхньої кін­цівки повертання ключа в замку, ручки дверної, диска в телефонному апа­раті тощо). Елементи самообслуговування. Відновлення опорної функції при ушкодженні нижньої кінцівки. Лікувальне плавання. Масаж. Лікувальна ходьба (на милицях, із ціпком, за допомогою,, по рівній місцевості, по схо­дах, з перешкодами). Лікування положенням. Фізіотерапія.

Темп середній. Тривалість 30—45 хв (2—3 рази на день) Комплекс вправ складається індивідуально.

Схема занять лікувальною гімнастикою

(тренувальний, тривалість від 1 місяця до 2 років)

Завдання: остаточне відновлення функцій ушкодженої кінцівки. Трену­вання диференційованих рухів, складної координації, швидкості, спритнос­ті, витривалості. Збільшення м'язової маси. Відновлення складних побуто­вих і трудових навичок. Остаточне відновлення ходьби (при ушкодженні нервів нижніх кінцівок).

Вихідні положення — різноманітні.

Активні вправи для верхніх і нижніх кінцівок. Вправи з обтяженням, опором, із предметами. Складнокоординаційні вправи у положенні вису, на висоті, у висі, на м'ячі (прокочування м'яча, кругові рухи). Різні види ходь­би (на всій ступні, на пальцях, на п'ятах, на внутрішньому, зовнішньому склепінні стопи, у напівприсіді, з напіввипадом). Плавання. Елементи спорту (вправи з м'ячем, кидки й ловля), механо- і працетерапія. Робота на трена­жерах. Масаж. Електростимуляція.

Темп середній, швидкий. Амплітуда повна. Тривалість 45—60 хв. Індиві­дуальна або групова форма заняття.

Радикулопатія — одне з поширених захворювань периферичної нерво­вої системи, має схильність до рецидивів, які супроводжуються тимчасовою втратою працездатності. Посідає перше місце за непрацездатністю в невро­логічній клініці, і

Радикулопатії бувають інфекційної етіології, травматичні й пов'язані з аномаліями хребетного стовпа. До первинних належать радикулопатії зас­тудного, інфекційного й токсичного характеру. Вторинні розвиваються, ко­ли ураження корінців обумовлено дегенеративними змінами в хребетному стовпі (дискози, травми, пухлини). Часто причиною захворювання є ураження міжхребцевих дисків (міжхребцевий остеохондроз), що може бути спричинено травмою, великими фізичними навантаженнями, які не відпові­дають статичній та динамічній витривалості хребетного стовпа, порушенням обмінно-ендокринних процесів (зокрема сольового обміну), інфекційно-токсичним впливом.

Радикулопатії нерідко супроводжуються атрофією м'язів, слабістю, навіть до в'ялого парезу. При радикулопатіях попереково-крижового спле­тення не тільки з'являються болі, а й порушується рухова функція, що ви­являється в обмеженні рухів тулуба по всіх трьох осях, зменшенні статич­ної витривалості хребетного стовпа, обмеженні рухливості в тазостегнових суглобах, в'ялих парезах нижніх кінцівок.

Однобічні ураження корінців спинномозкових нервів призводять до по­рушення правильноТ постави, зміни пози при лежанні, сидінні, стоянні й ходьбі, що, у свою чергу, сприяє розвитку сколіозів.

Радикулопатія — це ураження корінців спинномозкових нервів, яке ха­рактеризується болями й порушеннями чутливості за корінцевим типом.

Найчастіше причиною радйкулопатій є дегенеративні зміни в кістковій і хрящовій тканинах — остеохондроз хребта. Захворювання хронічне. Сьогодні доведено, що в розвитку остеохондрозу велика роль належить аутоімунним процесам. У першу чергу страждає драглисте ядро, яке пос­тупово втрачає вологу, стає роздрібненим. Потім дегенеративний процес розвивається й у фіброзному кільці диска, в якому з'являються тріщини, зникає пружність. У результаті чого звужується міжхребцева щілина. У зв'язку із цим збільшується навантаження на суглобні відростки хребців і можуть випадати фрагменти драглистого ядра, утворюючи грижі диска. Якщо грижа спрямована дозаду, вона може стискати корінці спинномозко­вого нерва, тобто розвивається спинномозкова радикулопатія. Звичайно до розвитку або загострення патологічного процесу приводить механічне навантаження на хребет: підняття важких предметів, різкий рух або пере­охолодження.

Якщо патологічні фактори спричиняють стискання й натяг корінця спин­номозкового нерва й судин, що його супроводжують, або навіть самого спинного мозку, виникають неврологічні синдроми у вигляді рефлекторно­го напруження м'язів, вегетативно-трофічних розладів і постійного розлито­го болю. При огляді відзначається напруження м'язів спини з одного або обох боків. Частіше гострий біль триває кілька днів, у деяких випадках 2— З тижні, видужання настає через 1—1,5 місяці. У більш тяжких випадках біль зберігається протягом кількох місяців, іноді з рецидивами протягом багатьох років.

Дата добавления: 2014-12-16