НЕвропатія сідничного нерва 1 його гілок

Варто враховувати, що запальний процес у ряді випадків супровод­жується утворенням спайок у нервових корінцях і стовбурах, лікві­дація яких можлива за рахунок вправ у потягуванні рук і за раху­нок махових рухів руками як без предметів, так і з предметами. Ма­хові рухи виконують у сагітальній і фронтальній площинах з посту­повим збільшенням амплітуди.

За ступенем зростання компресійного впливу м'язової тяги ці вправи можна розподілити в такий спосіб: рухи навколо вертикальної осі (поворо­ти голови й шиї); рухи навколо (сагітальної осі (нахили голови й шиї ); рухи навколо фронтальної осі (згинання голови й шиї і повернення у вихідне по­ложення).

Поліпшенню трофіки верхньої кінцівки, крім динамічних вправ, сприя­ють вправи в короткочасному (1—2 с) статичному напруженні м'язів для втримання кінцівки у висячому положенні під прямим кутом.

Тренувальний режим застосовується в амбулаторних, санаторних або домашніх умовах.

Основне завдання: сприяти зміцненню м'язів плечового пояса, верхніх кінцівок, шиї і тулуба, що найефективніше здійснюється при виконанні вправ випрямленими руками, відведеними або зігнутими у плечових сугло­бах під кутом 90°, а також вправ з обтяженням й опором.

За ступенем збільшення стикаючого компонента м'язової тяги вправи для зміцнення м'язів шиї й тулуба можна розподілити в такий спосіб: ста­тичне напруження всіх м'язових груп шиї при натисненні головою на опору (руки хворого, методиста, стіна) у положенні сидячи, стоячи; статичне нап­руження м'язів шиї і тулуба при втриманні голови у вихідному положенні лежачи на спині, на животі, на боці; статичне напруження м'язів шиї і тулу­ба з опором головою тиску руки хворого у вихідному положенні лежачи на спині, на животі, на боці.

Тривалість одноразового статичного напруження не повинна перевищу­вати 8—10 с. Починати виконання вправи у статичному напруженні м'язів шиї й тулуби необхідно у вихідному положенні стоячи, а закінчувати у ви­хідному положенні лежачи, оскільки особливо важко виконувати підніман­ня голови й тулуба над площею опори на мінімальну висоту.

Вправи в статичному напруженні м'язів шиї і тулуба доцільно виконува­ти при довільному диханні, не допускаючи його затримки. Вправи ж у ста­тичному напруженні м'язів з опором доцільно виконувати на видиху. Кожну вправу в статичному напруженні м'язів необхідно чергувати з вправами на їх розслаблення.

Схема занять лікувальною гімнастикою при шийно-грудній радикулопатії

Завдання: загальнотонізуючий вплив, зменшення або зняття болю й отерплості в ділянці шиї, голови, лопатки, плечових, ліктьових суглобів, пальців, поліпшення крово- і лімфообігу,' стимуляція тканинного обміну, збільшення рухливості в шийному відділі хребта, відновлення рухливості руки в плечовому суглобі, зняття застійних явищ у зоні збудженого нерва, відновлення функцій верхніх кінцівок й у шийному відділі хребта.

Вихідні положення: полегшені сидячи за столом, рука на столі, сидячи, стоячи, біля гімнастичної стінки, виси. Елементарні гімнастичні вправи для верхніх і нижніх кінцівок, тулуба, вільні, без зусилля, на розслаблення й розтягання, дихальна гімнастика, вправи з обтяженням й опором чергувати з вправами на розслаблення м'язів, також рекомендуються змішані виси, ловлення м'яча, вправи біля гімнастичної стінки. Необхідні вправи для тре­нування вестибулярного апарату й на рівновагу, спеціальні вправи для паль­ців і кисті. Темп середній, амплітуда повна. Виконувати вправи м'яко, рит­мічно, з поступовим ускладненням. Тривалість 30—40 хв.

Лікувальний масаж при радикулопатіях показаний у підгострих стадіях. При радикулопатії в шийно-грудному відділі хребта впливають на паравер-тебральні зони верхньогрудних (Т1-Т6), нижньошийних (33—37) хребців, а також на рефлексогенні зони грудної клітки. Здійснюється масаж лопатко­вих ділянок, міжреберних проміжків, груднино-ключично-соскоподібних м'язів, струс фудної клітки. Вибірково впливають на больові місця і точки міжостистих проміжків паравертебральної ділянки шиї, лопаткової зони й плечового суглоба, а також надключичних зон трапецієподібного м'яза.

Сідничний нерв — найтовстіший нерв не тільки попереково-крижового сплетення, а й усього тіла — є безпосереднім продовженням усіх корінців крижового сплетення. У верхньому куті підколінної ямки сідничний нерв розділяється на великогомілковий і загальний малогомілковий нерви (рис 5.2, 5.3) [13].

Великогомілковий нерв — змішаний, проходить через підколінну ямку в гомілковопідколінному каналі між триголовим м'язом гомілки й довгим зги­начем пальців стопи, а потім переходить на підошовну поверхню стопи. Ін­нервує м'язи й шкіру задньої поверхні гомілки й підошовної поверхні стопи.

Малогомілковий нерв теж змішаний. Проходить по зовнішньому краю підколінної ямки й розділяється на поверхневий малогомілковий і глибокий малогомілковий нерви. Іннервує шкіру й м'язи на тильній поверхні гомілки й стопи.

У такий спосіб сідничний нерв своїми гілками іннервує м'язи задньої по­верхні стегна, всі м'язи гомілки, стопи й шкіру всієї стопи.

Невропатія сідничного нерва буває, як правило, однобічною. Для захво­рювання характерні сильні болі, позитивний симптом натягу, зниження

м'язової сили й обсягу рухів у сугло­бах хворої ноги, розвиток асиметрії м'язів, поява вимушеної пози внаслі­док болю, що може стати причиною викривлення хребта (сколіозу). Хво­рому важко пересуватися самостійно. розвиваються характерні трофічні розлади, порушення судинних реак­цій. Значне ушкодження сідничного нерва (у сідничній ділянці) викликає повний параліч нижньої кінцівки.

Неврит сідничного нерва може мати травматичне походження (нап­риклад, при переломах кісток таза). Варіантом травматичного невриту може бути "ін'єкційний" неврит, що виникає при внутрішньом'язових ін'єкціях. Обстеження хворих показує, що при невриті сідничного нерва спосте­рігається:

Рис. 5.2. Схема поперекового і крижового нервових сплетень: 1 — поперекове сплетен­ня; 2 — крижове сплетення; З — пахова зв'яз­ка; 4 — замикальний нерв; 5 — сідничний нерв; б — стегновий нерв [13]

• наявність анталгічної (проти­больової) пози;

• обмеження амплітуди рухів у тазостегновому, колінному й гоміл-ковостопному суглобах;

• натяг нерва (симптом Ласега — біль по ходу нерва при вихідному по­ложенні лежачи на спині й згинанні

випрямленої ноги в тазостегновому суглобі);

• вегетативно-судинні порушення (ціаноз, зниження температури шкіри, набряклість стопи).

ЛГ призначають після припинення гострих хворобливих явищ. Застосо­вують полегшені й "протибольові" вихідні положення лежачи, напівлежачи на здоровому або хворому боці (залежно від характеру болю), а також стоячи з опорою. Виконують елементарні вправи без зусиль і з обмеженою амплітудою в суглобах ураженої кінцівки й хребетному стовпі. У міру змен­шення болю використовують прості активні рухи з обтяженням (снарядом, вагою тіла), ускладненням координації та вихідного положення. У другій половині курсу лікування звертають увагу на зміцнення м'язів спини та формування правильної постави. У табл. 5.1 наведено приблизний ком­плекс вправ при невриті сідничного нерва.

Характеризуючи невропатію сідничного нерва, треба зазначити, що ура­ження такого нерва рідко буває повним, значно частіше спостерігаються ізо­льовані ураження його гілок (малогомілкового або великогомілкового нервів).

Малогомілковий нерв — найуразливіший з усіх нервових стовбурів ниж­ніх кінцівок. Причини: переломи кісток, особливо голівки малогомілкової

кістки, внутрішньосуглобові переломи, вивихи в колінному суглобі, поранен­ня, загальні інтоксикації (алкоголем, свинцем, миш'яком).

Клініка: характерне звисання сто­пи, неможливість розігнути стопу й пальці. Хворий не може стати на п'яту, відвести стопу, підняти її зовнішній край, пальці дещо зігнуті. Поступово відбувається атрофія м'язів на перед-ньозовнішній поверхні гомілки. Розви­вається типова "півняча хода" (хворий високо піднімає ногу й ступає спочатку на пальці, потім зовнішнім краєм сто­пи й, нарешті, опускається на повну стопу) (рис. 5.4, і). Біль незначний. Чутливість порушена на зовнішній по­верхні гомілки й тильній поверхні сто­пи. Рекомендується лікування поло­женням, фіксація стопи й гомілково-стопного суглоба під кутом, близьким до прямого.

Невропатія великогомілкового нер­ва може розвиватися при переломі ве­ликогомілкової кістки,

Рис. 5.3. Топографія сідничного нерва і його гілок: 1 — сідничний нерв; 2 — двого­ловий м'яв стегна; З — загальний малого­мілковий нерв; 4 — ікроножний м'яз; 5 — підошовна поверхня стопи; Є — великого­мілковий нерв; 7 — наліелеретинчастий м'яз; 8 — напівсухожильний м'яз [13]

пораненні й травмі. При ураженні нерва неможли­во

підошовне згинання стопи, згинан­ня пальців стопи, приведення стопи й підйом її внутрішнього краю (супіна­ція). Стопа перебуває в положенні розгинання й набуває типового вигля­ду: заглиблене склепіння стопи, висту­паюча п'ята, "пазуристе" положення пальців (рис. 5.4, 2). Невропатія вели­когомілкового нерва супроводжується сильним болем й вегетативно-судинни­ми розладами, порушенням чутливості на задній поверхні гомілки й підошві.

Характерна також атрофія м'язів-згиначів стопи й м'язів підошовної по­верхні стопи. Типова неможливість

стояння й ходьби на пальцях

При невропатіях кінцівок велика роль приді­ляється лікуванню положенням.

При лікуванні положенням у вихідному положенні лежачи стопа повин­на впиратися в щит або підтримуватися лонгетою у середньофізіологічному положенні. Також застосовуються фізичні вправи пасивні й за допомогою, спрямовані на зміцнення м'язів гомілки й стопи, широко використовується

Дата добавления: 2014-12-16