Аспекти лінгвістичного опису фразем 4 страница

Окремим питанням слід також виділити проблему прагматичної орієнтації фразеологізмів. Така орієнтація фразеологізмів виявляється уже в узуальній стійкості. Фразеологічна одиниця з таких позицій виявляється одним з найбільш ефек-тивних засобів щодо реалізації певної прагматичної заданості. Під впливом контексту емоційності, оцінки, регістру актуалізований не тільки комунікативний намір того, хто говорить, але й психічні переживання, інтенції, інтертекстуальний контекст на рівні фразеологічної одиниці. Крім того, разом із семами, що виявлені в системному контексті, актуалізуються й оказіональні семи. Отже, актуалізація загального дескриптивного змісту веде до виникнення нових емотивних змістів, комунікативних намірів, оцінок, пресупозицій тощо.

З позицій української етнолінгвістики здійснюються дослідження українсь-кої фразеології у працях В. В. Жайворонка. Вивчення фразеології з огляду на її творця – український етнос – потребує використання комплексного підходу до аналізу фразеологічного матеріалу. Таким чином, у етнолінгвістиці використовується й інструментарій лінгвістичної прагматики. З таких позицій, культура і етнос є тим суб’єктивним фактором формування мови, що й досліджує лінгвістична прагматика, адже «усталені народні порівняння є яскравою ілюстрацією естетичних і моральних цінностей, які сповідує етнос» [7, с. 34–35]. В. В. Жайворонок також накреслює нові перспективи використання прагматики в лінгвостилістиці: дослідник вдається до досліджень ідіостилістики Т. Шевченка, піддаючи розгляду мовні засоби і стилістичні фігури.

Проте фразеологічні засоби відображення різних фундаментальних категорій пізнання світу вивчені недостатньо. Частково цих питань торкалися В. З. Дем’янков, Є. В. Ковальчук, В. М. Телія. У словнику за редакцією В. М. Телія («Словарь образных выражений русского языка») виділені окремі група ідіом із визначеною семантикою. Проте особливості відображення прагматичного аспекту усім комплексом фразеологічних одиниць ще не досліджувалися на матеріалі сучасної української мови. Незважаючи на значну кількість наукових праць, у яких ґрунтовно досліджуються фразеологічні одиниці, дотепер остаточно не вирішеними залишилися питання нормативності вживання тієї чи іншої фразеологічної одиниці в різних комунікативних сценаріях.

Окремо відстоїть проблема розгляду конотативного аспекту значення фразеологічної одиниці. Зокрема, у працях сучасних дослідників розглянуто поняття конотації, «внутрішньої форми» як асоціативно-образного її компонента, також проаналізовано емоційно-оцінний компонент конотації та експресивність. Він сприймається як компонент акумуляції конотативних властивостей фразеологічних одиниць (В. М. Телія, В. Д. Ужченко, В. В. Жайворонок, Л. І. Мацько та ін.). У такому аспекті лінгвістичного дослідження експресивна функція не конкурує з прагматичною функцією мови, оскільки прагматика охоплює більше характерис-тик і чинників, ніж категорія експресивності.

Зважаючи на все зазначене вище, слід зробити такий висновок: прагматика робить проблему «людина і мова» центральною, провідною для багатьох напрямів сучасної лінгвістики: як традиційної, так і нової. Сучасна українська фразеологія не є винятком – вона залишається перспективною галуззю для досліджень на всіх рівнях лінгвістичної прагматики.

Отже, прагматична лінгвістика розвивається у багатьох напрямках, перемежаючись з іншими дисциплінами нової лінгвістичної парадигми. На ґрунті української фразеології перспективним залишається здійснення комплексного аналізу мовного матеріалу з позицій семантичної прагматики, лінгвокультурології, когні-тивної лінгвістики, семіотики, комунікативної лінгвістики та ін.

Література

1. Комлев Н.Г. О культурном компоненте лексического значения // Вестник МГУ. Филология. – 1966. – №5. – С. 15-27

2. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: Учеб. для ин-тов и фак-тов иностр. яз. – М.: Высш.шк., 1986 – 336с.

3. Маслова В.А. Лингвокультурология: Учеб. Пособие для студ. вузов. – М.: Academia, 2001. – 204c.

4. Огольцев В.М. Семантизация культурного компонента языковой единицы в учебном словаре устойчивых сравнений // Словари и культуроведенье. – М., 1982. – С. 130-137

5. Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1996. – 284с.

Дата добавления: 2014-12-16