Типи класифікацій фразеологічних одиниць у мовознавстві

Одним із важливих і актуальних завдань фразеології як науки є систематизація різнорідного фразеологічного матеріалу, вироблення наукових принципів такої систематизації. Спираючись на ті чи інші ознаки фразеологічних одиниць, дослідники фразеології запропонували ряд класифікаційних схем, які стали широко використовуватися у лінгвістичній літературі. Залежно від того, який принцип покладено в основу кожної з класифікацій (семантичний, стилістичний, структурний, граматичний, генетичний), розрізняють відповідні їх типи. Розглянемо найхарактерніші типи класифікації фразеологічних одиниць, які існують у сучасному мовознавстві. Існують різні класифікації фразеологізмів.

Найвідомішою є класифікація фразеологізмів за ступенем злютованості їх компонентів, яку розробив французький мовознавець Ш. Баллі і доповнив російський мовознавець В.В. Виноградов (1894-1969). За цією класифікацією фразеологізми поділяють на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів. Наприклад: собаку з'їсти "бути майстром у якійсь справі". Тут власні значення слів собака і їсти не відіграють жодної ролі, бо неможливо пояснити, чому знання й досвід передбачають поїдання собак. До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, як укр. точити ляси (баляндраси) "вести пусті розмови", пекти раків "червоніти від сорому", дати кучми "побити", підсунути свиню "підступно завдати прикрощів комусь", збити з пантелику "викликати розгубленість у кого-небудь, дезорієнтувати"; рос. бить баклуши "нічого не робити, байдикувати", как пить дать "напевне", реветь белугой "сильно плакати", сапоги в смятку "нісенітниці", у черта на куличках "дуже далеко"; англ. a fishy story "видумка" (дослівно: "риб'яча розповідь, казка"), to show the white feather "злякатися" (буквально: "показати біле перо"). Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від гр. idioma "самобутній зворот"), під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Пояснити, як склалося значення ідіом, - складна етимологічна проблема. Так, наприклад, англ. tit to tat має значення "око за око", але пояснити, що означають слова tit і tat, ніхто не може. Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову. До ідіоми в іншій мові можна лише відшукати ідіому-відповідник, якщо така є, або перекласти її одним словом чи вільним словосполученням. Скажімо, англ. skeleton in the cupboard перекладається як "сімейна таємниця", хоч дослівний переклад - "скелет у буфеті", англ. to wear one's heart on one's sleeve перекладається як "бути відкритим, відвертим", хоча дослівний переклад - "носити серце на рукаві".

Фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів. Значення фразеологічної єдності виникає внаслідок узагальненого переносного значення вільного словосполучення. Це результат образного метафоричного переосмислення словосполучення. Як приклади можна навести такі фразеологічні єдності: зробити з мухи слона "перебільшити щось", пальцем не ворухнути "нічого не зробити", мілко плавати "не мати достатніх здібностей, сил, знань для певної справи; погано розумітися на чомусь", прикусити язика "замовчати", тримати камінь за пазухою "приховувати ненависть до кого-небудь; готувати помсту", гнути спину "важко працювати", плисти за течією "пасивно підкорятися обставинам"; рос. брать быка за рога "починати з найважчого", сесть в лужу "оскандалитися", положить зубы на полку "голодувати, відчувати нестаток". Як бачимо, для фразеологічних єдностей характерна семантична двоплановість. В окремо взятих ізольованих від контексту таких зворотах не можна однозначно встановити їх семантику, бо такі словосполучення можуть уживатися як вільні у прямому значенні і як фразеологічні в переносному, тобто вони е омонімічними. Наприклад: Стоматолог закінчив примірку і поклав зуби на полицю. Гроші вичерпались, і йому довелося на деякий час покласти зуби на полицю; Плисти за течією ріки значно легше, ніж проти течії. Він усе своє життя плив за течією, ніколи не чинив спротиву. Дівчина намилила голову, а потім змила її теплою водою. На зборах йому добре намилили голову. (Виноградов В. В. Основные понятия фразеологии как лингвистической дисциплины. — Л, 1946. — с.51)

Фразеологічні сполучення - звороти, в яких самостійне значення кожного слова е абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'язане значення. Наприклад: брати участь, досада бере, розквасити ніс; рос. закадычный друг, уклончивый ответ, щекотливый вопрос, потупить глаза, одержать победу, нанести поражение; англ. to break silence "порушити мовчання", to make friends "подружитися"; нім. die Kraft nehmen "позбавити сил", das Wort ergreifen "брати слово". У кожному наведеному звороті всі слова мають своє значення, але одне зі слів реалізує таке значення, як правило, тільки в цьому звороті. Так, скажімо, слово розквасити реалізує значення "розбити до крові" лише зі словами ніс, обличчя та їх синонімами. Слово брати має значення "проймати" тільки у сполученнях зі словами досада, злість (не можна сказати радість бере, щастя бере тощо). Російське слово одержать актуалізує значення "здобути" тільки в поєднанні зі словами победа і верх (не можна сказати одержать образование, одержать деньги тощо), а закадычный "щирий" загалом поєднується лише зі словом друг. (http://pidruchniki.com/1016031648103/dokumentoznavstvo/klasifikatsiya_frazeologizmiv)

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В. В. Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас — фразеологічні вирази, до яких належать «такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням (серйозно й надовго; Вовків боятися — в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить)» [Шанський, 84]. Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються як готові структурні і значеннєві одиниці.
Серед фразеологічних виразів М. М. Шанський розрізняє дві групи:

1. фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження (Людина — це звучить гордо; Хрін від редьки не солодший)

2. фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію (трудові успіхи, палії війни, вищий навчальний заклад і т. ін.).

Фразеологічні вирази - це прислів'я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки й культури: Не все золото, що блищить; Крапля камінь точить; Сім раз відмір, один відріж; І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Караюсь, мучусь, але не каюсь (Т. Шевченко); Борітеся - поборете (Т. Шевченко); Лиш боротись - значить жить (І. Франко); Та є печальна втіха далебі; комусь на світі гірше, ніж тобі (Ліна Костенко); Любви все возрасты покорны (О. Пушкін); Перейти рубікон (Цезар); У здоровому тілі здоровити дух (Ювенал); Вірю, бо це абсурд (Августин); Гроші не пахнуть (Веспасіан); Добрим и намірами вимощене пекло (С. Джонсон); Блажен муж, що не йде на раду нечестивих (Біблія). Фразеологізми - це майже завжди яскраві, образні вирази. Вони є важливим експресивним засобом мови. Кожна культурна людина повинна володіти цим скарбом літературної мови.

Близький до семантичної класифікації В. В. Виноградова розподіл за ступенем граматично-змістової злитості елементів, здійснений на українському матеріалі П. Дудиком. Учений виділяє п'ять типів фразеологізмів: ідіоми, фразеологічні єдності, фразеологічні вирази, фразеологічні сполучення та фразеологізовані словосполучення.

1. Ідіоми об'єднуються семантичною неподільністю, синтаксичною нерозкладністю й замкненістю; зміст ідіоми прямо не випливає з лексичного значення її елементів (бути на близькій нозі).

2. У фразеологічних єдностях значення компонентів трохи ослаблене вільнішою семантичною зв'язаністю структурних одиниць (намилити голову, пальці знати)

3. Терміном фразеологічні вирази передусім об'єднуються прислів'я і приказки (за моє жито ще мене й бито, що легко нажить — з дому біжить). Вони повністю складаються зі слів з вільними значеннями, не виступають семантичним еквівалентом окремого слова.

4. Фразеологічні сполучення — ходові формули, що приховують у собі метафору, мають досить прозору внутрішню форму (прибитий горем, голуба кров, Хома невірний). Сюди належать і фразеологізми-професіоналізми: вигнати діди (гончарське) «нагріти вироби так, щоб вогонь виходив з горна»; дати дуб (чинбарське) «обробити шкіру дубленням» (Полтавщина).

5. Фразеологічні словосполучення об'єднуються неметафоричністю, синтаксичною неподільністю компонентів (шкода й гадки, невелике цабе, ось тобі на).

Також заслуговує на увагу серед семантичних класифікацій фразеологічних одиниць відповідна схема Б. О. Ларіна, яка ввійшла в мовознавчу літературу як класифікація за історичною еволюцією семантики усталених словесних сполук. Досліджуючи семантичні зрушення фразеологізмів у діахронічному плані, Б. О. Ларін установив, що умовами, які визначають розвиток фразеологічних стереотипів із вільних словосполучень, є:

1) втрата реалії;

2) метафоризація;

3) деформація компонентного складу (від первісної формули здебільшого залишається усічений фрагмент);

4) порушення первісної граматичної структури. Класифікація Б. О. Ларіна показує етапи розвитку і перебудови (Авксентьєв Л. Г. Сучасна українська мова. – Харків.:Вища школа, 1983. – с.51)

Семантична класифікація фразеологічних одиниць у плані діахронії опрацьована Б. О. Ларіним. Класифікація Б. О. Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає:

• а) перемінні словосполучення;
• б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю стереотипності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення;
• в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість.^[4] (Ларін 1956, 200—224)

Цей тип класифікації фразеологічних одиниць, як бачимо, відбиває історичний принцип становлення ідіом ступеневого нагромадження ідіоматичності у розвитку від вільних словосполучень до нерозкладних.(Ларин Б. А. История русского языка и общее языкознание. – М.: Просвещение, 1977. – с.157)

У теоретичних дослідженнях з фразеології помітне місце посідають класифікації за граматичним принципом. Так, морфологічний підхід до фразеологічних явищ базується на співвіднесеності фразеологічних одиниць із певними частинами мови і передбачає визначення лексико-граматичної природи стрижневого слова. Наприклад, О. І. Молотков виділяє за цим принципом такі лексико-граматичні розряди фразеологічних одиниць (Молотков А. И. Основи фразеологии русского язика. – Л.: Наука, 1977. – с.126-150):

1) іменні фразеологізми: Ахіллесова п’ята, авгієві стайні, стріляний горобець, китайський мур, нуль без палички, п’яте колесо до воза, золоті руки, мокра курка, казанська сирота, притча во язицех, лебедина пісня, валаамова ослиця, блакитна кров, крокодилячі сльози, відрізана скибка, сіль землі, птах високого польоту і т. д.;

2) дієслівні фразеологізми: ляси точити, намилити шию, відкинути копита, обвести навколо пальця кого, ребра полічити, гайки прикрутити кому, накласти руки на себе, співати лазаря, яму копати, кривити душею, виходити сухим із води, поминай як ввали, носитися як дурень із торбою, калачем не заманиш кого, підвести риску, очі на мокрому місці тримати, пройшов крізь огонь і воду (і мідні труби), пекти раки і т. д.;

3) ад’єктивні фразеологізми: кров з молоком, не ликом шитий, Ні риба ні м’ясо, під мухою, гострий на язик, собаку з’їв, тугий на Вухо, каші мало з’їв, не чистий на руку, зірок з неба не знімає, собі на умі, водою не розіллєш, два чоботи пара, одним миром мазані і Т. п.;

4) адвербіальні фразеологізми: по зав’язку, до лампочки, склавши руки, через пень колоду, на кожному кроці, за тридев’ять земель, куди Макар телят не ганяв, ні. світ ні зоря, курям на сміх, рукою подати;

5) вигукові фразеологізми: ну й ну, чорт візьми, хоч кулю в лоб, ради бога, слава богу, в добрий час І т. ін.

Такий принцип визначення різних типів фразеологічних одиниць охоплює досить значний матеріал. Однак, як відомо, у мові існує певна кількість стійких словосполучень, які співвідносяться за своїм значенням не з одним словом, а з цілим словосполученням, і визначити у них граматичний центр буває досить важко, а то й неможливо. Порівняймо, наприклад, значення таких фразеологічних одиниць: Бога за бороду схопив; одержати (схопити) облизня; легкий на руку; не ликом шитий; позичити очей у сірка; пальцем не поворушити; виходити в тираж; ножа гострити на кого Та ін.

Не охоплює усієї сукупності фразеологізмів і принцип класифікації за синтаксичними функціями, оскільки фразеологічні одиниці у ряді випадків синтаксично багатофункціональні.

Граматична класифікація фразеологічних одиниць має виходити з урахування трьох критеріїв: морфологічного, синтаксичного і семантичного. Класифікацію фразеологічних одиниць за грамматичною формою і семантичними ознаками запропонував В. Л. Архангельський (Архангельский В. Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. - Ростов-на-Дону, 1964). Усі фразеологічні одиниці мови він поділяє на дві чітко окреслені категорії: фраземи і стійкі фрази. Термін Фразема Охоплює фразеологічні одиниці зі структурою словосполучення, а термін стійка фраза охоплює фразеологізми зі структурою речень і так званих предикативних сполучень слів. Основним критерієм, покладеним в основу цієї класифікації, є синтаксична функція фразеологічних одиниць. Вона полегшує лінгвістичний розгляд різноструктурного фразеологічного матеріалу у синхронному плані і допомагає повніше охопити фразеологічний склад мови. Проте послідовне проведення принципу синтаксичного функціонування унеможливлюється, оскільки спостерігаються факти багатофункціональності.

Систематизація фразеологічного матеріалу за характером структурних зв’язків фразеологічних одиниць з іншими одиницями у системі мови належить М. Т. Талієву (Талиев М. Т. Проблеми устойчивости и вариантности фразеологических единиц. — Тула, 1972. — с.30-70). Фразеологічну одиницю він визначає як самостійну одиницю мови за її оточенням, що створюється на основі і власне структурного зв’язку цілого і не збігається із поняттям поширення слів-компонентів на основі їх валентних відношень. Взята ізольовано, без оточення, фразеологічна одиниця, за М. Т. Талієвим, не може бути визначена через: саму себе, через лексико-граматичні ознаки своїх компонентів. Як своєрідна мовна структура, вона об’єктивно виділяється тільки із своїм оточенням. Дієслівні фразеологічні одиниці у цій класифікації подаються, наприклад, таким чином:

А) фразеологічні одиниці із однопозиційним оточенням, яке може бути виражене й окремим словом у певній граматичній формі (Лізти на стіну — вимагає оточення, вираженого лише іменником у називному відмінку з семантикою особи);

Б) фразеологічні одиниці з двопозиційним оточенням, у яких структурно необхідними елементами є суб’єктивне і залежне оточення (хто + Взяв слово + з кого; що + Червоною ниткою проходить + через що і подібне);

В) фразеологічні одиниці з трипозиційним оточенням — суб’єктним і двома залежними (хто + Коле очі + кому + чим і т. д.).

Ці основні групи в свою чергу поділяються на підгрупи: з однорідним, неоднорідним і варіантним оточенням. Безперечно, метод аналізу фразеологічних одиниць за оточенням зосереджує увагу на дослідженні структурних зв’язків, допомагає вирізнити фразеологізми на фоні інших лінгвістичних одиниць, сприяє визначенню їх семантики, але через певну складність і громіздкість вона не набула широкого застосування в систематизації фразеологічного матеріалу різних мов.

Лінгвостилістичний аспект дослідження фразеологічного матеріалу викликав потребу створення стилістичної класифікації, завданням якої є визначити стильову приналежність фразеологічних одиниць, схарактеризувати її експресивні особливості і функціональну роль у контексті тощо. Про перспективи і завдання стилістичних досліджень у галузі фразеології В. В. Виноградов писав: “…точно вказати на обсяг і проблематику тих розділів фразеології, які частіше віддають стилістиці, надзвичайно важко. В усякому разі, до стилістики належить характеристика експресивних відтінків фразеологічних одиниць, визначення сфер мовлення і літературно-жанрових меж її уживання. Крім того, до стилістики включається вивчення та оцінка фразеологічних штампів, шаблонів (або кліше), що побутують у тій чи іншій сфері мовлення» (Виноградов В. В. Итоги обсуждения вопросов стилистики. - Вопросы языкознания, №1 1955, с.64). Питанням стилістичної класифікації фразеологізмів приділяли увагу В. В. Виноградов, Л. А. Булаховський, І. К. Білодід, Б. О. Ларін, О. І. Єфімов, О. М. Бабкін, І. Г. Чередниченко, Г. П. Їжакевич та ін. Вчені пропонують різні методи стилістичного дослідження стійких словосполучень: семантичний, структурний, тематичний).

Г. П. Їжакевич поділяє фразеологізми на три групи:

1) розмовно-побутові;

2) фольклорні та народнопоетичні;

3) книжні.

Розмовно-побутові фразеологізми вживаються в усному побутовому мовленні та художній літературі. Вони використовуються з метою відтворення розмовної мови. Фольклорні та народнопоетичні фразеологізми широко застосуються у художніх і публіцистичних творах. Їх розкладають на пісенні й казкові елементи, приповідки, примовляння. Книжні фразеологізми функціонують у письменній формі. Вони використовуються у науковому, офіційно-діловому, художньо-белетристичному стилях. Г. П. Їжакевич вважає що “стилістична класифікація фразеологізмів за джерелами їх виникнення надає можливість встановити основні функції сталих словосполучень, які або закладені в самій природі цих фразеологізмів, або виникають в тексті, внаслідок поєднання двох чи кількох сталих словосполучень, іноді протилежного стилістичного плану” (Їжакевич Г. П. Стилістична класифікація фразеологізмів. // Українська мова і література в школі. – 1971. – №10. – с.21)

Між тим Г. П. Їжакевич справедливо відзначає, що відомі стилістичні класифікації мають більш-менш прикладний характер, дозволяють встановити експресивно-стилістичні функції лише окремих груп фразеологізмів, але не охоплюють всього багатоманітного і різнорідного фразеологічного матеріалу національної мови.

Тут не можна не погодитися також і з думкою О. С. Ахматової, яка вважає, що питання стилістичної диференціації фразеологічних одиниць має включати насамперед оцінно-експресивні особливості, яких набувають фразеологізми унаслідок переважаючого або навіть виняткового їх використання в тих, а не в інших сферах і галузях людського спілкування. Стилістична класифікація фразеологізмів, таким чином, повинна забезпечувати два аспекти дослідження: функціонально-стильовий і власне стилістичний. Функціонально-стильовий план вивчення фразеології ґрунтується на співвіднесеності окремих фразеологізмів або їх груп з окремими функціональними стилями чи їх різновидами в певній національній мові. Завданням досліджень тут є аналіз специфіки використання фразеологізмів у різних функціональних стилях, встановлення закріпленості їх за тими чи іншими функціональними

Стильовими різновидами, а також розгляд можливості й наслідків переходу сталих сполучень з виразової системи одних стилів в інші. Власне стилістичний план вивчення фразеології повинен враховувати передусім закріпленість чи переважне вживання сталого сполучення у певній сфері мовлення. Аспекти стилістичного дослідження дозволяють виділити досить значні за обсягом групи фразеологізмів:

1) загальновживану народну фразеологію, що включає розмовно-побутову і фольклорну, зокрема народнопісенну, фразеологію. Остання функціонує як в усній, так і в писемній формі. Загальновживана народна фразеологія широко використовується у художньому стилі;

2) книжна фразеологія, характер і стилістичні функції якої змінюються залежно від специфіки стилю. Мова художньої літератури включає до свого складу як власне книжні фразеологізми, так і широко вживані народні сталі сполуки.

http://pidruchniki.com/1016031648103/dokumentoznavstvo/klasifikatsiya_frazeologizmiv

Дата добавления: 2014-12-16