Тема 15. Антимонопольно-конкурентне законодавство

Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення і назвіть види зовнішньоекономічної діяльності.

2. Хто вважається суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні?

3. Які критерії оцінки підприємств-резидентів України, до яких при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності застосовується режим сприяння?

4. Які цілі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

5. Які засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

6. Які підстави передбачені законодавством для ліцензування і квотування експорту й імпорту?

7. Назвіть види експортних (імпортних) ліцензій.

8. Які види експортних (імпортних) ліцензій Вам відомі?

9. Який порядок одержання експортних (імпортних) ліцензій і квот?

8.Митний контроль експортно- імпортних операцій як вид державного регулювання ЗЕД.

9.ЗЕД як вид міжнародної економічної діяльності.

План

1. Антимонопольне законодавство України у сфері підприємницької діяльності.

2. Поняття монополізму і недобросовісної конкуренції.

3. Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.

Література: [1, 2, 3, 4, 6]

Правовою базою запобігання монополізму та захисту від недобросовісної конкуренції є Закони України “Про економічну самостійність України” від 3 серпня 1990 року, “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року, “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року, “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 року, а також Правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства, затверджені Антимонопольним комітетом України в новій редакції від 29 червня 1998 року.

Поняття економічної конкуренції законодавчо закріплено як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваги над іншими суб'єктами господарювання внаслідок чого споживачі та інші суб'єкти мають право вибору між кількома продавцями і покупцями, а окремий суб'єкт підприємництва обмежений у праві визначати умови обороту товарів на ринку. Згідно ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. визначено, що анти конкурентні узгодження дії - це такі узгодження дії, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції. Узгодженість антиконкурентних дій забороняється і карається згідно з законом. Такі дії можуть здійснюватись тільки відповідними органами Антимонопольного комітету України.

Суб'єкт підприємництва вважається монополістом і займає домінуюче становище на ринку товарів, якщо у нього немає конкурента на цьому ринку або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності пільг або інших обставин. Частка такого суб'єкта на ринку товару перевищує 35 %.

Якщо 2 або більше суб'єктів підприємництва не мають між собою конкуренції, то вони згідно ч. 1 ст. 12 цього Закону займають монопольне становище.

Монопольним також вважається становище суб'єктів підприємництва, якщо наявні такі умови:

- сукупна частка трьох суб'єктів господарювання перевищує 50%;

- сукупна частка до п'яти суб'єктів господарювання більше 70%.

Звертаємо увагу студентів, що згідно ст. 21 Закону України “Про захист економічної конкуренції” обмежувальна діяльність об’єднань юридичних або фізичних осіб, а також громадських організацій не допускається. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” недобросовісна конкуренція - це будь-які дії, що суперечать правилам торговим або іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Серед дій недобросовісної конкуренції визнається ряд таких дій: неправомірне використання товару іншого виробника, використання чужих позначень і рекламних матеріалів, порівняльна реклама, схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта, неправомірне збирання комерційної таємниці, розголошення комерційної таємниці, схилення до розголошення комерційної таємниці і неправомірне використання комерційної таємниці.

Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції можливо у формі штрафів, що накладають органи Антимонопольного комітету України згідно ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Можливий також примусовий поділ як вид господарсько-організаційних санкцій, якщо монополіст зловживає своїм становищем на ринку.

Найчастіше застосовується санкція у формі відшкодування шкоди за рішенням суду або господарського суду згідно ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” або за позовами осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством України. Вилучення товарів можливе згідно п. п. 13-16 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Дата добавления: 2014-12-16