Тема 16. Відповідальність за правопорушення в сфері підприємництва

Контрольні питання та завдання

1. Які узгоджені дії визнаються антиконкурентними узгодженими діями?

2. Дайте визначення поняття монопольного становища суб'єкта підприємництва.

3. Назвіть основні функції Антимонопольного комітету України.

4. Які органи і посадові особи розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства?

5. В якому порядку оскаржуються рішення органів Антимонопольного комітету України?

План

1. Цивільно-правова відповідальність та її функції.

2. Відповідальність за шкоду завдану боржником кредитору.

3. Відповідальність за адміністративні проступки у підприємництві.

4. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності.

Література: [2, 4, 5, 6].

Господарсько-правова відповідальність є загальнотеоретичним поняттям, що через відповідну юридичну базу має практичне спрямування. Основним нормативно-правовим документом є Господарський кодекс України. Процесуальні дії здійснюються безпосередньо згідно Господарського процесуального кодексу України. Крім того застосовуються галузеві нормативно-правові акти, яким є, наприклад, Повітряний кодекс України. Господарсько-правову відповідальність розглянемо на прикладі теми цивільної відповідальності авіаперевізника.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження багажу з часу прийняття його для перевезення і до видачі одержувачу або передачі його відповідно до правил іншій особі, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити.

Перевізник несе відповідальність за збереження речей, що є у пасажира, якщо буде доведено, що втрата або пошкодження цих речей сталися з вини перевізника. (згідно ст. 91 Повітряного кодексу України)

Згідно ст. 92 Повітряного кодексу України до того часу, поки перевізник не доведе інше, вважається, що втрата, нестача чи пошкодження вантажу сталися під час перевезення.

Згідно ст. 94 Повітряного кодексу України перевізник несе відповідальність за прострочення у доставці пасажира, багажу або вантажу, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або що таких заходів неможливо було вжити. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо прострочення сталося внаслідок несприятливих метеорологічних умов.

Перевізник несе матеріальну відповідальність перед органами зв'язку за втрату, пошкодження або прострочення у доставці пошти з вини перевізника у розмірі відповідальності органів зв'язку перед відправниками або адресатами, за міжнародну пошту - відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а за внутрішню - згідно з правилами щодо розміру матеріальної відповідальності підприємств зв'язку за нестачу чи пошкодження вкладень поштових відправлень. (ст. 95 Повітряного кодексу України).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або ушкодження вантажу, що трапилися, коли вантаж знаходився під охороною перевізника незалежно від того, чи мало це місце на землі або на борту повітряного судна.

Однак перевізник не несе відповідальності, якщо втрата, нестача чи пошкодження вантажу сталися з причини його природних якостей або скритих дефектів, або сталися з непідконтрольної перевізнику причини (зміна клімату, температури, атмосферного тиску тощо).

Перевізник відповідає за витрати, що сталися в результаті затримки при перевезенні вантажу.

Перевізник не несе відповідальності за смерть або ушкодження здоров'я особи, яка супроводжує тварин, що перевозяться, якщо вони сталися з причини поведінки цих тварин.

Перевізник не несе відповідальності, якщо смерть або поранення тварини були викликані природними причинами, діями людей, що його супроводжують, або поведінкою самої тварини або інших тварин, а також якщо це було пов'язане зі звичками, природними особливостями чи характером тварин.

Захват або викрадення повітряного судна, як і захват авіаційного об'єкта, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України. (ст. 97 Повітряного кодексу України).

Неправдиве повідомлення незалежно від форми його виконання про підготовку акту незаконного втручання у діяльність авіації на борту повітряного судна або авіаційного об'єкта тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України (ст. 99 Повітряного кодексу України).

Порушення, як і невиконання або неналежне виконання вимог державних правил, норм і процедур з реєстрації та огляду на безпеку пасажирів щодо здачі, прийому, зберігання і перевезення на повітряному судні ручної поклажі, багажу, вантажу, пошти і бортового харчування тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України (ст. 100 Повітряного кодексу України).

Особи, винні у порушенні норм і правил, що регламентують діяльність авіації, несуть відповідальність за законодавством України. (згідно до статті 101 Повітряного кодексу України).

Досудове вирішення господарських спорів здійснюється згідно з розділом 2 Господарського процесуального кодексу України (ст. ст. 5-11).

За адміністративні правопорушення у підприємництві настає відповідальність, якщо вона визначена Кодексом про адміністративні правопорушення України.

Відповідальність підприємця за порушення податкового законодавства визначена різними нормативно-правовими актами і до прийняття податкового кодексу необхідно звертатись за з’ясуванням цього питання до збірників, що видаються Державною податковою службою України.

Штрафні та оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції та відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольного і конкурентного законодавства визначені у главах 26-28 Господарського кодексу України.

Кримінальна відповідальність за злочини у підприємництві встановлено розділом 7 Кримінального кодексу України “Злочини у сфері господарської діяльності”.Прикладом для бухгалтера можуть бути статті 212та222.

Діючим законодавством за порушення валютного законодавства на території України передбачено декілька різновидів юридичної відповідальності, зокрема кримінальну, цивільно-правову, адміністративну. Однак крім зазначених засобів можна казати про використання в законодавстві заходів фінансового впливу на правопорушників, а також про застосування певного спеціального ряду санкцій. Посилання на ці види відповідальності містяться в Кримінальному Кодексі, Цивільному Кодексі, Кодексі про адміністративні правопорушення, Законі України «Про зовнішньо-економічну діяльність», Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декреті КМУ «Про систему валюного регулювання і валютного контролю», Положенні НБУ «Про валютний контроль» та інших нормативно-правових актах.

Серед усіх видів відповідальності найбільш жорстка та на мою думку менш ефективна є кримінальна відповідальність. Кримінальна відповідальність — це один із видів юридичної відповідаль­ності. Вона є відповідальністю ретроспективною, тобто від­повідною реакцією держави на вчинене в минулому пору­шення права, її можна визначити як право держави обме­жувати права і свободи людини.

Поняття кримінальної відповідальності є юридичним поняттям, яке характеризується тим, що:

І) органи правосуддя мають визнати особу винною у вчи­ненні злочину, як наслідок — ця особа вимушена викону­вати негативну правову роль у суспільстві та державі;

2) державна оцінка вчиненого злочину має вираження в осуді злочинця та його діяння в обвинувальному вироку суду;

3) вид і міра обмежень особистого (наприклад, позбав­лення волі), майнового (наприклад, стягнення штрафу) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади) обирається з урахуванням меж відповідаль­ності за вчинений злочин;

4) реальне вчинення злочину, за який встановлена відпо­відальність у кримінальному законі.

З урахуванням викладеного, кримінальна відповідальність — це особлива правова роль особи, яка вчинила зло­чин, пов'язана з державним осудом, а також обмеженнями особистого, майнового чи іншого характеру, що визначається обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. І ст. 2 КК України, підставою криміналь­ної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпеч­ного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Тому і говорять, що єдиною підставою криміналь­ної відповідальності є склад злочину в діях винної особи.

У межах єдиної підстави кримінальної відповідальності можна виділити її фактичну та юридичну сторони. Фактична сторона — це вчинення в реальній дійсності суспільне не­безпечного діяння, а юридична — це передбаченість такого діяння в КК. Кримінальна відповідальність настає тільки піс­ля встановлення судом повної відповідності фактичної та юридичної сторін вчинку. Відсутність останньої свідчить про відсутність підстави кримінальної відповідальності, тобто про відсутність у діях особи складу злочину.

Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відпові­дальності за один злочин більше одного разу. Це положення відповідає ч. І ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніх­то не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідаль­ності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, кримінальна відповідальність — це об'єктивне право держави реагувати на вчинений зло­чин. Така реакція знаходить своє вираження в обвину­вальному вироку суду. У зв'язку з цим розрізняють матеріальну та процесуальну підстави кримінальної відповідальності. Матеріальною підставою визнаєть­ся злочин, а процесуальною — обвинувальний вирок суду. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Кримінальний Кодекс (далі - КК) України передбачає кримінальну відповідальність за приховування валютної виручки (стаття 80 КК).* Суб’єктом злочину є тільки громадянин України. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого статтею 80 КК – встановлений порядок встановлений порядок відкриття та використання за межами України валютних рахунків. Вона передбачає кримінальну відповідальність за незаконне відкриття і використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ, організацій або приватних осіб. Незаконними такі операції вважаються у випадку відсутності дозволу на те Національного банку України. Використання таких рахунків полягає в отриманні за ними валюти чи неконтрольованих доходів. Злочин вважається закінченим при наявності відкриття, використання валютних рахунків і місця вчинення дії – територія іншої держави. Як було зазначено вище, безпосереднім об’єктом даного злочину є кредитно-фінансова система України в сфері надходжень в іноземній валюті.

Предметом злочину є валютні рахунки, тобто рахунки в іноземній валюті, відкриті за межами України. Це: 1) валютні рахунки підприємств, установ, організацій, котрі діють на території України і не займаються підприємницькою діяльністю. Це підприємства, установи, організації, діяльність котрих повністю фінансуються державою, різні неприбуткові організації, благодійні фонди тощо; 2) валютні рахунки суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, котрі займаються підприємницькою діяльністю, без утворення юридичної особи, та юридичних осіб усіх форм власності, котрі займаються підприємницькою діяльністю та мета яких отримання прибутку.

Предметом даного злочину може бути і валютна виручка, тобто виручка в іноземній валюті, отримана резидентами України внаслідок реалізації сировини, продукції, матеріалів, добутих або вироблених на території України.

Цивільна-правова відповідальність за своєю природою носить майновий (компенсаційний) характер. Норми, що містяться в Цивільному Кодексі, зокрема в статтях 129 і 169 виражають принцип обмеженості використання іноземної валюти як засобу платежу на території України. Стаття 129 ЦК України вказує на те, що валютні цінності (іноземна валюта) можуть бути предметом угод лише в порядку і межах, встановлених чинним законодавством України. Стаття 169 також вказує на принцип обмеженості використання іноземної валюти в Україні, зокрема в ній зазначається, грошові зобов’язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в українській валюті. Вираз і оплата зобов’язань в іноземній валюті допускається у випадках і у порядку встановленими чинним законодавством України.

Щодо адміністративної відповідальності в сфері валютного регулювання, то вона передбачена статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вона має преюдиціонарну, тобто превентивну функцію. Тепер за незаконні скуповування, продаж, обмін та використання валютних цінностей як засіб платежу або застави застосовується тільки адміністративна відповідальність.* Дії, що вказані в статті 162 КпАП караються штрафом в розмірі від 30 до 44 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей. Предметом валютного регулювання і валютного кон­тролю, а отже і предметом правопорушень, відповідаль­ність за які передбачена ст. 162 КпАП є валютні цінності. Перелік валютних цінностей дається в ст. 1 Декрету "Про систему валютного регулювання валютного контролю".

Деякі санкції визначені валютним законодавством носять характер фінансових. Про характер певних правопорушень і відповідальності за них можна судити виходячи з ст.16 Декрету. Фінансові порушення кредитно-фінансових установ передбачені валютним законодавством. До них, зокрема, належать: пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тощо; здійснення валютних операцій без генеральної чи інди­відуальної ліцензії Національного банку України; незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам; невиконання уповноваженими банками доручень рези­дентів щодо купівлі і продажу іноземної валюти; невиконання резидентами встановлених вимог до про­дажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки; невиконання уповноваженими банками функцій валют­ного контролю; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін.

За вказані вище порушення передбачені такі санкції: штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінно­стей, на суму яких відбулось порушення; штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України; пеня; позбавлення ліцензії Національного банку України; виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Знову ж таки враховуючи обмеженість роботи хочу сказати, що конкретні види правопорушень, відповідальність і санкції за них, порядок зстосування санкцій, порядок оскарження дій щодо накладення санкцій передбачені у Положенні НБУ «Про валютний контроль».

В сфері валютного законодавства існують також спеціальні санкції, які застосовуються до порушників встановленого порядку зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) поряд з майновою та кримінальною відповідальністю. Оскільки ЗЕД також регулюється окремими актами валютного законодавства України, то автор вважає, що було б доречно включити цей різновид відповідальності до даного питання.

За порушення встановленого законодавчими актами України порядку здійснення ЗЕД крім майнової та кримінальної відповідальності статтею 37 Закону «Про ЗЕД» встановлено два різновиди спеціальних санкцій: індивідуальний режим ліцензування (далі – ІРЛ), та тимчасове припинення ЗЕД. Підставою для застосування ІРЛ та тимчасового припинення ЗЕД є порушення Закону «Про ЗЕД» або пов’язаних з ним законів, виходячи з частини 1 статті 37 Закону «Про ЗЕД». Згідно частини 1 статті 32 Закону «Про ЗЕД» усі суб’єкти ЗЕД та іноземні суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення Закону «Про ЗЕД» та пов’язаних з ним законів України тільки на умовах та в порядку зазначених законами України.

Контрольні питання і завдання

1. Визначте поняття відповідальності за порушення підприємницького законодавства.

2. Розкрийте поняття санкції та її видів.

3. Відповідальність підприємця за порушення податкового законодавства.

4. Кримінальна відповідальність за порушення валютного законодавства.

Література: [2, 4, 5, 6].

Дата добавления: 2014-12-16