Тема 12. Договірно-правове регулювання підприємництва

Контрольні питання та завдання

1. Визначте поняття приватизації.

2. Назвіть мету і завдання приватизації.

3. Охарактеризуйте правову основу приватизації.

4. Які є основні стадії приватизаційного процесу?

5. Які є способи приватизації?

6. Якими нормативно-правовими актами регулюються умови договору купівлі-продажу об’єкта приватизації?

7. Яку відповідальність несе суб’єкт приватизації за невиконання умов договору купівлі-продажу об’єкта приватизації?

План

1. Поняття, зміст і тлумачення підприємницького договору.

2. Договірні зобов'язання.

3. Договірна цивільна відповідальність.

Література:[1,2,3,6]

Системний підхід до вивчення правового регулювання підприємництва передбачає засвоєння поняття про правовідносини сторін договору. Право України регулює майнові, господарські та інші відносини господарюючих суб'єктів з їх, контрагентами завдяки застосуванню двох основних нормативно-правових категорій: договір та господарський договір. Це майнові договори.

Перша категорія — майновий договір — є загальною. Законодавчо майнові договори усіх видів врегульовано Цивільним кодексом України (статті 151—160).

У господарському праві категорія договір використовується у загальному і спеціальному значеннях. Договір, що регулює ст. 153 Цивільного кодексу України, у господарському праві означає будь-яку майнову угоду між двома або більше суб'єктами господарського права. Але з точки зору статутної діяльності господар­юючого суб'єкта майнові договори різні, оскільки одні регулюють основну статутну діяльність суб'єктів підприємництва, інші — обслуговуючу. Тому законодавець визначає і регулює договори про основну підприємницьку діяльність суб'єктів окремою юридичною категорією — категорією господарського договору.

Загальними статтями Цивільного кодексу України про зобов'язання регулюються господарські правовідносини, що випливають з договорів.

Господарський кодекс України (гл.20) регулює господарсько-договірні правовідносини, що виникають між суб'єктами господарювання. Стаття 180 визначає істотні умови господарського договору, а стаття 181 - загальний порядок укладання господарських договорів. Новим поняттям є укладання попередніх договорів (ст. 182). Згідно статті 186 спрощений спосіб укладання організаційно-господарських договорів не допускається. Порядок зміни та розірвання господарських договорів зазначено в ст. 188.

Загальний порядок врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні господарських договорів та при їх зміні і розірванні визначає Господарський процесуальний кодекс України. А також ним же регулюються процесуальні відносини щодо порушення позовного провадження з господарських спорів та їх вирішення.

Господарський договір — це майнова угода господарюючого суб'єкта з контрагентом, що встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері підприємницької діяльності, при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Теорія зобов'язального права класифікує господарські договори за кількома критеріями.

За суб'єктним складом розрізняють дво- і багатосторонні договори.

Залежно від юридичної підстави укладення договору розрізняють два різновиди господарських договорів:

— господарські договори, що укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких має відповідати цим замовленням;

— господарські договори, що укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридично виражені істотними умовами договорів (регульовані договори).

Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні і консенсуальні господарські договори.

За способом оферти і визначення змісту розрізняють:

— договори приєднання;

— договори, зміст яких сторони визначають при їх укладанні.

За змістом істотних умов розрізняють прості і складні господарські договори.

За регулятивними функціями розрізняють:

— попередні й основні господарські договори;

— генеральні і поточні господарські договори.

За предметною ознакою закон розрізняє господарські договори на передачу майна у власність (повне господарське відання, оперативне управління), на передачу майна у строкове оплатне користування, на виконання робіт, на перевезення вантажів (транспортні господарські договори) та надання інших господарських послуг.

Відповідальність у господарському праві — це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання — господарські правопорушення. Так, залежно від юридичної підстави (тобто які юридичні норми порушені) розрізняються договірні та позадоговірні правопорушення. В свою чергу договірні правопорушення поділяються на такі групи:

* правопорушення на стадії виникнення договорів;

* порушення строків виконання;

* порушення господарських зобов'язань щодо якості;

* порушення державної дисципліни цін;

* порушення у сфері кредитних та розрахункових відносин;

* порушення господарських зобов'язань щодо перевезень вантажів.

Господарсько-правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення і покликана стимулювати належне виконання господарських та інших зобов'язань.

Отже, головною метою господарсько-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань є забезпечення правопорядку у сфері економіки, зокрема в підприємницьких відносинах.

Цивільно-правова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настає згідно з Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22. 11. 1996 року.

Дата добавления: 2014-12-16