Вопрос 1. Вероятностные характеристики 5 страница

7.Визначте основні проблеми і напрями соціально-економічного розвитку регіонів

Тема 11 Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку.

Мета: уявити особливості розвитку регіонів в умовах ринку.

1.Донецький регіон в національній економіці.

2.Придніпровський район та його особливості.

3.Економіка Східного району.

4.Регіони Західної та Південної України.

Література

1. — с.648 — 931 2.— с.313—468

1.Донецький регіон — це потужний міжрегіональний ТВК, включає до свого складу Донецьку і Луганську області. Його площа — 53,5 тис. км² . Він межує з Белгородською і Воронезькою областями Російської федерації на півночі,а на сході — з Ростовською областю. Він належить до регіонів з високим рівнем промислового потенціалу.

Географічне положення вигідне — близькість джерел сировини і ринків збуту продукції, багатогалузева промисловість, розвинена мережа транспортних комунікацій, висока густота населення.

Район має складний комплекс виробництва,який представлений: електроенергетикою, вугільною, металургійною, хімічною промисловістю, а також важким машинобудуванням, легкою та харчовою промисловістю та іншими галузями н/г. Тут розвинуто багатогалузеве с/г, переважно приміського типу.

Структура НГК характеризується великою перевагою загального обсягу промислового виробництва над с/г.

Економічний район має добре розвинуту транспорту систему, яка забезпечує внутрішні і міжнародні зв’язки.

За рівнем техногенного навантаження район посідає одне з перших місць у Європі і світі, має одну з найсучасніших в Україні мережу автомобільних і залізничних шляхів загальнодержавного значення. Через територію проходять транзитні нафта і газопроводи.

Донецький економічний район активно залучений до розвитку міжрегіональних зв’язків, а також до торгівельних виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами насамперед, з країнами СНД, державами Чорноморсько-Середземноморського регіону, Східної та Північної Європи.

Розселення населення території нерівномірне. Найбільше зосередження населення спостерігається у середній частині Донецької і на півдні Луганської області. Тут виділяються міські агломерації: Донецько-Макієвська, Горлівсько-Єнакіївська, Лисичанско-Северодонецька, Псорезо-Сніжнянська та інші.

Донецька область характеризується найбільшою питомою вагою міського населення (близько 90%) у країні. Найменша густота населення у степових сільських районах півночі і південного заходу регіону.

За потужністю і різноманітністю мінеральної бази майже не має аналогів у Європі. Донецька мінеральна полікомпонентна зона характеризується найвищим рівнем зосередження ресурсів.

Подальший промисловий розвиток Донецького вугільного басейну ускладнений, оскільки його експлуатація пов’язана з розробкою глибоких (до 1200 м)і малопотужних шарів. Родовища нафти, природного газу і газового конденсату в районі мають місцеве значення.

Земельні,водні,лісові,рекреаційні зони — Д. с.655 — 656

Демографічний потенціал, розселення, науково-технічний потенціал, виробничий потенціал — Д. с. 657 — 660

Основною проблемою соціально-економічного розвитку Донецького району — висока концентрація промислового виробництва. Це зумовило найбільшу в державі урбанізованість території та одну з найскладніших екологічних ситуацій, хоча і сприяло порівняно високому розвитку продуктивних сил району в межах України.

Загострення даної проблеми відбулося під впливом природно-економічних та історичних передумов і чинників, а також в результаті структурної політики держави, яка проводилась останнім часом. Згідно до неї капітальні вкладення, залучення іноземних інвестицій в основному орієнтується на галузі спеціалізації району, що відіграють помітну роль у міжнародному поділі праці, тобто насамперед у важку промисловість. Для підвищення ефективності функціонування суспільно-господарського комплексу Донецького регіону необхідно провести комплексну реструктуризацію та технічну реконструкцію таких базових галузей як чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування та електроенергетика.

Для ліквідації галузевих диспропорцій у розвитку промисловості необхідно нарощувати потужності легкої та харчової промисловості.

З метою покращення екологічної ситуації в регіоні необхідно провести перепрофілювання підприємств, впроваджувати екологічно безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель,ліквідацію териконів, тощо.

У системі охорони здоров’я основною метою розвитку повинно стати розширення обсягів медичної допомоги.

У цілому, незважаючи на кризисний стан Донецький економічний район має значний потенціал для подолання цих кризових процесів і поступової активізації розвитку господарського комплексу.

2.Придніпровський економічний район займає частину центральної та південно-східної території України. До нього входять Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградські області. Регіон має вигідне економіко-географічне положення. Його територією проходить нижня течія Дніпра,південна частина Запорізької області прилягає до Азовського моря.

Загальна територія Придніпровського району становить 83,7 тис. км² , де проживає 6,8 млн. чоловік.

Рівень господарського освоєння території району досить високий. Тут зосереджені різноманітні, багаті та унікальні родовища мінерально-сировинних ресурсів,потенціал яких найбільш вагомий в Україні. Особливо виділяються металеві, тверді, гірничорудні та корисні копалини для будівництва.

Господарський комплекс Придніпров’я забезпечений власними енергоресурсами та паливними ресурсами Донбасу, з яким він має тісні виробничі зв’язки. Район має високий потенціал ґрунтових і агрокліматичних ресурсів.

Тут зосереджений значний науково-технічний потенціал держави. Наукові школи Придніпров’я працюють над новими науковими проблемами, розробляють і впроваджують проекти, що, зокрема, стосується формування і реалізації космічної програми України, створення енергозберігаючих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічної промисловості, будівництві і сільському господарстві.

Придніпров’я — це регіон високого рівня індустріального розвитку. Тут зосереджено 17,9% основних фондів промисловості,виробляється 24% промислової продукції України.

В регіоні надзвичайно високе техногенне навантаження на територію, а особливо критичний рівень спостерігається в Криворізькому районі.

Основні галузі промислової спеціалізації — металургійна, електроенергетика,машинобудування і металообробка.

Район є одним з провідних виробників продукції чорної металургії в Україніі спеціалізується на виробництві сталевих труб.

Природно-ресурсний потенціал —Д.с.683-,М.337-343

Галузева і територіальна структура Д.— с. 688, М.— 343

Аналіз сучасного стану економіки регіону свідчить про наявність диспропорцій в її розвитку і невирішені проблеми регіону.

Перспективи розвитку району значною мірою зумовлюється вирішенням цих проблем та реалізація основних напрямів розвитку.

У найближчій перспективі спеціалізація НГК не зазнає суттєвих змін, але передбачається збільшення питомої ваги району у випуску додаткової вартості сфери матеріального виробництва.

Зросте частка Придніпров’я у загальному обсязі випуску промислової продукції.

В галузевій структурі виробництва чорних металів буде основним напрямом спеціалізації району в загальнодержавному поділі праці. Пріоритетний розвиток матимуть такі експортно орієнтовані виробництва промисловості:

— металургія і обробка металів;

— виробництво машин і обладнання;

— виробництво електричного і електронного обладнання;

— виробництво медичних приладів та інструментів; точних вимірювальних приладів,оптичних приборів і годинників,транспортного обладнання;

— ракетно-космічна і авіаційні техніка.

Якісні структурні перетворення у НГК спрямовані на посилення його соціальної орієнтованості та екологізацію галузей (металургійна, залізорудна, хімічна).

Передбачаються такі основні напрями розвитку господарського комплексу Придніпровського району:

— вирішення основних фундаментальних проблем, пов’язаних з провадженням структурної реформи;

— ресурсозберігаюча спрямованість економіки та комплексне використання ресурсів;

— запровадження маловодних і безводних технологій,реконструкція зрошувальних систем;

— розширення обсягів захисного лісорозведення;

— формування нової інноваційної стратегії.

Придніпровський район збереже своє значення потужного індустріального регіону України і перейде на новий рівень розвитку на основі інноваційного освоєння всіх сфер життєдіяльності.

3.Східний економічний регіон — це промислово-аграрний район, спеціалізацією якого в загальнодержавному поділі праці є галузі машинобудування і металообробки та хімічна промисловість.

До його складу входять Полтавська,Сумська і Харківська області. Площа району 84 тис.км² , тобто 13,9% території.

Більшість території знаходиться у лісостеповій зоні, шість районів Сумської області — у Поліській, декілька районів Полтавської — у степовій зоні.

Природно-географічні умови в цілому сприятливі для розвитку продуктивних сил.

Висока густота населення, розгалужені транспортні зв’язки сприяли розвитку промисловості, насамперед машинобудуванню. За обсягом і різноманітністю продукції машинобудівних заводів Східний економічний район є провідним в Україні.

Східний економічний район має вигідне не тільки географічне, а й геостратегічне положення: 2 області з трьох на північному заходу межують з Російською Федерацією (Харківська — с Белгородською, Сумська — з Курською і Брянською).

Через Східний район проходять важливі транспортні шляхи:міжнародний транспортний коридор Європа — Азія (через Сумську область), траса міжнародного значення Москва — Сімферополь (через Харківську область).

Важливе місце в структурі економіки району займають харчова і легка промисловість, а також АПК.

Харків є найбільш багатогалузевим центром району. Навколо нього сформувався великий промисловий вузол. Тут сконцентровано 2/3 міського населення Харківської обл. і виробляється 4/5 промислової продукції області.

В Полтавській області найбільшими багатогалузевими є Полтава, і Кременчук: 2/5 промислових підприємств і 2/3 товарної продукції промисловості області.

У Сумській області відносно висока концентрація виробництва зумовила формування Сумського промислового вузла, в якому в основному виробляється продукція машинобудування та хімічної промисловості (Шостка-Глухівський).

Природно-виробничий і трудовий потенціал. Д.— с.710-727, (М.— с.357-371)

Перед економікою східного регіону стоять складні завдання щодо переходу від кризового етапу розвитку всіх галузей НГК до етапу зростання, стабілізації виробництва, нарощування соціально-економічного потенціалу.

В умовах низького рівня промислового виробництва потреба збереження найсучасніших виробництв і трудових колективів, поступове доведення обсягів виробництва до рівня, який задовольнив би потреби населення.

У районі всі передумови для налагодження випуску засобів виробництва для різних галузей економіки України та експортних потреб, у першу чергу для реорганізованих с/г структур — фермерських та індивідуальних господарств.

Важливо знайти шляхи для освоєння випуску найсучасніших предметів споживання в багатьох галузях, головним чином — у галузях електроніки та електротехніки.

Прикордонне розташування району, проходження до його території найважливіших транспортних шляхів до Росії та Білорусі вимагає постійного удосконалення економічних зв’язків із сусідніми державами на базі прикордонного співробітництва.

Основними пріоритетами розвитку господарства, які сприятимуть прискореному відродженню регіональної економіки та її ефективному функціонуванню мають бути:

— заходи з попередження структурної кризи, зорієнтовані на подальшу реструктуризацію господарського комплексу району в напрямі зменшення інвестиційно-інноваційних потоків;

— державна підтримка прискореного відродження або введення в дію найважливіших конкурентоспроможних високотехнологічних виробничих потужностей: радіоелектронної промисловості, приладобудування та оборонного машинобудування;

— формування міжгалузевих фінансово-промислових груп з міжнародною участю,з метою створення кінцевих видів конкурентоспроможної на національному і світових ринках, особливо — у високотехнологічних виробництвах машинобудівної галузі;

— обов’язкове поєднання ресурсовикористання з відповідними природо відновлюваними заходами, що особливо актуально для високо урбанізованих територій зі зниженим еколого-економічним потенціалом розвитку;

— впровадження більш досконалих та глибоких технологій переробки сировини, подальше поширення й розвиток технології добування й переробки та обробки сировини, що забезпечують комплексне, найбільш повне та ефективне її використання;

— розроблення технології високоефективної утилізації відходів основного виробництва на ЖКТ;

— розвиток інформаційних цифрових мереж,автоматизації таксофонних послуг, розвиток мобільного зв’язку прогресивних стандартів (CDMA, D-AMRS, UMTS тощо);

— виробництво вітчизняних інформаційних технологій тощо;

Головною передумовою успіху регіонального розвитку є якнайтісніше поєднання інвестиційної діяльності із інноваційною, оскільки інвестиції без інновацій лише сприятимуть подальшому нагромадженню основних фондів,екстенсивному господарюванню та подальшому відставанню виробництва від рівня розвинутих країн.

Головною позитивною передумовою розвитку району — багатий трудовий капітал,висококваліфікована робоча сила.

4.Карпатський економічний район включає 4 області: Закарпатську,Івано-Франківську, Львівську,Чернівецьку. Він межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Прикордонне положення,специфічні природні умови вплинули на формування його НГК і визначили місце в загальнодержавному поділі праці.

Площа району 56,6 тис. км² , 9,4 % території України.

У територіальному поділі праці регіон спеціалізується на видобутку вугілля,нафти, природного газу,виробництві електроенергії тощо.

Природо-ресурсний і трудовий потенціал. Д.с.823-844, М. с.427-447

Комплексний розвиток Карпатського регіону зумовлений наявним потенціалом соціально-економічних та природних ресурсів, економічною ситуацією, тенденціями розвитку економіки.

Головним напрямом розвитку району повинна бути його соціальна спрямованість одночасно з дотриманням екологічної рівноваги. Сприяти вирішенню цих проблем покликані структурна перебудова, диверсифікація виробництва, розвиток специфічних для району галузей.

Збалансування територіально-господарських пропорцій необхідно досягати через поліпшення роботи існуючих галузей спеціалізації в умовах збереження та нарощування обсягів агропромислового виробництва.

Серед пріоритетів необхідно виділяти всебічний розвиток рекреаційного господарства, що сприятиме надходженню фінансових ресурсів для існуючого господарського комплексу регіону,а також поліпшення стану в суміжних галузях і взагалі в економіці регіону.

Розвиток і структура перебудова промисловості і с/г регіону можливі за наявності капіталовкладень. Доцільним є продовження політики, спрямованої на технічне переоснащення і реконструкцію діючих підприємств, перерозподіл коштів на користь виробництв, що забезпечують їх швидку віддачу — у сферу рекреації, в харчову та легку промисловість.

Необхідно прискорити структурну перебудову машинобудівного комплексу шляхом нарощування обсягів виробництва найважливіших для країни видів продукції.

До першочергових заходів належать: будівництво та реконструкція існуючих міждержавних шляхів сполучення, особливо на міжнародних транспортних коридорах, забезпечення випереджальних темпів випуску наукомісткої продукції високого технологічного рівня, створення нових конкурентоспроможних зразків техніки, підвищення якості та ефективності виробництва тощо.

Подальшого розвитку потребує АПК регіону,як складне, багатопрофільне виробниче утворення.

Важливим завданням комплексного розвитку є підвищення ефективності паливно-енергетичного і мінерально-сировинного комплексу за рахунок повторної геологічної розвідки і розширення ресурсної бази.

ҐТериторіальна організація продуктивних сил в перспективі буде зорієнтована на:

— удосконалення територіальної структури виробництва за рахунок переорієнтації промислових комплексів великих міст на середнє і точне машинобудування, радіотехнічну, електронну та комп’ютерну галузі промисловості; сільськогосподарське машинобудування і автомобілебудування, розвиток хімічної промисловості, підприємств легкої, харчової промисловості та лісового господарства;

— раціональне і комплексне використання місцевих мінерально-сировинних ресурсів, перехід на безвідходні і маловідходні технології, що сприятиме екологізації розвитку продуктивних сил;

— ефективне використання місцевих рекреаційних ресурсів для створення оздоровчо-туристочного комплексу;

— підвищення економічної діяльності в малих і середніх містах та селах з метою підвищення зайнятості населення;

— розширення прикордонного співробітництва.

Причорноморський економічний район займає певну частину України. До його складу входять АРК,Одеська, Миколаївська і Херсонська області. Площа району 113 тис. км², 19% території України.

До середини 19 ст. район розвивався лише як с/г регіон. Але з будівництвом залізниць Одеса-Київ-Кременчуг-Харків — структурна господарства почала швидко ускладнюватись.

Район має вигідне географічне положення та економічне положення відносно транспортних магістралей.

В національному та міжнародному поділі праці спеціалізується на виробництві різноманітної продукції АПК та легкої промисловості,випуску товарів машинобудування і хімії, деяких виробів промисловості будматеріалів, виконує курортно-туристичні функції. Міжнародна спеціалізація району є транспорт. Приморське положення зумовило розвиток суднобудування та судноремонту, морського транспорту каботажного та міжнародного плавання, портово-промислових комплексів.

Природно-ресурсний потенціал Д.—с.854-878, М.—с.451-468

Однією з ключових проблем є структурна деформація промислового виробництва. Залишається на низькому рівні коефіцієнт оновлення та введення в дію основних фондів. У розвитку інвестиційного комплексу необхідно здійснювати заходи з удосконалення структури капіталовкладень відповідно до змін у структурі господарства.

Особливої уваги потребують проблеми пов’язані з соціальною сферою, рівнем життя населення, проблеми зайнятості.

Подальший економічний розвиток пов’язаний з поліпшенням стану довкілля, раціональним використанням природних ресурсів на основі застосування економічних інструментів раціонального використання природних ресурсів.

Приоритет надається розвитку море господарського комплексу, машинобудуванню для АПК,освоєнню нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря. Важливим є створення сучасної інфраструктури туризму та оздоровлення в Криму, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Необхідною умовою для поліпшення соціально-економічного стану регіону є структурна перебудова НГК та принципах взаємоузгодження регіональних і загальнодержавних інтересів,спрямування значної частини інвестицій на розвиток перспективних галузей економіки і окремих підприємств, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію.

Перспективним є розвиток технопарку Причорномор’я, який включає науково-технічний та виробничий потенціал трьох найбільших причорноморських міст — Одеси, Миколаєва, Херсона.

Велике значення має участь України в організації Чорноморського економічного співробітництва,що надасть можливість реалізації стратегічно важливих вітчизняних проектів, налагодити взаємовигідне економічне співробітництво з ними.

Тема 17 Економічна та соціальна ефективність упровадження природоохоронної діяльності

Мета – розглянути сутність ресурсозбереження та державні програми щодо ефективної природоохоронної діяльності.

1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва.

2. Державна програма охорони НПС.

3. стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно – ресурсного потенціалу.

1. Ефективність виробництва визначає його результативність, тобто співвідношення між результатами, досягнутими у процесі виробництва і витратами на їх забезпечення.

В результаті виробничої діяльності використовуються різноманітні матеріали і природні ресурси. Однак, розглядаючи результативності господарської діяльності необхідно пов’язувати її з ефективністю природокористування.

Сьогодні в більшості галузей народного господарства спостерігаються великі втрати окремих видів ресурсів, які нераціонально використовуються, перебувають у відвалах. Займають великі території і забруднюють НПС.

Тому питання ресурсозбереження в економіці і розвитку народного господарства набуває великої уваги.

Ресурсозбереження – система засобів, спрямованих на виробництво і реалізацію кінцевих продуктів і з мінімальною витратою сировин і матеріалів ті енергії на усіх стадіях технологічного процесу.

В ринкових умовах господарювання все більш набуває чинності комплексний підхід до ресурсозбереження, який включає органічне поєднання технологічних, економічних і соціальних напрямків інтенсифікації використання ресурсів.

Ресурсозбереження – складова поняття «екологізація виробництва»

Екологізація виробництва – стимулювання ресурсозбереження, пошук принципово нових джерел енергії, маловідходне виробництво, переробка відходів, а також процес виготовлення і використання товарної продукції.

В цей процес також включають:

- ощадливі витрати сировини;

- комплексне використання природних ресурсів;

- створення новітніх технологій, що забезпечують маловідходне виробництво;

- замкнуті цикли водо обігу;

- утилізацію відходів.

Екологізація виробництва дозволяє зберегти і покращити НПС. Кінцевим результатом абсолютно екологізованого виробництва є продукція безвідходного виробництва, а загальним показником ЕО суспільного виробництва.

Ефективність використання природних ресурсів оцінюється інтенсивністю природокористування.

Ресурсозбереження визначає питому вагу використання сировини і матеріалів в собівартості одиниці продукції. Вирішення проблеми ресурсозбереження означає:

- збільшення випуску продукції при незмінних або меншій витраті матеріальних ресурсів;

- зниження собівартості виробленої продукції;

- зростання чистого прибутку;

- більш повне використання виробничих потужностей, і підвищення продуктивності праці;

- зменшення капіталовкладень у видобувні галузі;

- поліпшення екологічної ситуації НПС.

Результатом ресурсозбереження є також вивільнення з народногосподарського обігу первинних матеріальних ресурсів внаслідок їхньої заміни матеріалами або відходами виробництва.

У виробничої діяльності галузей характерні два основних напрями підвищення їх ефективності:

1) зростання виробництва продукції, необхідної для задоволення потреб споживачів на основі підвищення фондо-, енерго-, електрооснащеності праці, що призводить до економії живої праці.

2) ресурсозбереження, що включає раціональне використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів на базі застосування ресурсозберігаючої техніки і технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

На сучасному етапі одним з важливих джерел є відходи виробництва, тобто вторинні ресурси. Економічний ефект від їх використання визначається за формулою

Е = Ц – С * О - КЕ_н

Е – економічний ефект від використання вторинних ресурсів;

Ц – ціна реалізації продукції, виробленої з вторинної сировини;

С – собівартість одиниці продукції з вторинної сировини;

О – обсяг виробленої продукції з вторинної сировини;

К – капітальні вкладення в устаткування для переробки вторинної сировини;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, може бути від 0,1 до 0,15.

З екологічної точки зору важливе не тільки зменшення кількості відходів, але й залучення їх в господарське використання. Це дозволить заощаджувати вичерпні природні ресурси, а головне, що при цьому зменшується забруднення навколишнього середовища.

Найефективніший шлях вирішення проблеми ресурсозбереження є використання безвідходних та маловідходних технологій.

Безвідходні технології – практичне застосування найновіших досягнень науки і техніки, методів і відповідних коштів з метою забезпечення в межах

Людських потреб.

Маловідходні технології – це спосіб виробництва продукції, за якого частина сировини і матеріалів переходить у відходи, однак шкідливий вплив на НПС не перевищує допустимих санітарних норм.

Ця технологія передбачає, щоб вироби мали відповідно тривалий термін служби, після чого могли бути легко відновлені, а після закінчення терміну користування поверталися в антропогенний ресурсний цикл з подальшою переробкою або знешкоджувалися та захоронялись як неутилізовані відходи.

Але абсолютно безвихідних технологій не існує, тому це поняття є умовним і наповнюється змістом залежно від розвитку і впровадження інноваційних досягнень техніки на певному історичному етапі.

В нинішніх умовах господарювання для найбільш ефективного ресурсокористування є комплексний підхід до переробки сировини. Цьому має сприяти створення ТВК із замкненою структурою матеріальних потоків сировини і відходів усередині комплексу, включаючи комплексну переробку сировини. Це сприятиме ефективному і раціональному використанню енергоресурсів та енергозбереженню.

2. Сучасне екологічне становище в Україні характеризується незадовільно. Нераціональна структура народного господарства, низький рівень технологій очищення викладів та інші фактори призвели до зниження продуктивності господарства країнами, погіршення стану здоров’я людей. Ы як наслідок, до зменшення чисельності населення.

Нераціональне використання природних ресурсів погіршило стан довкілля і нині створюється загроза завдання непоправної шкоди біологічному і ландшафтному різноманіттю.

З метою подання зазначених недоліків у 1998 р. ВР України прийнята постанова «Про основні напрями державної політики в галузі охорони НПС, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки». Ця постанова розглядається як Державна програма охорони довкілля і в неї сформульовані основні пріоритети та завдання охорони НПС і раціонального використання природних ресурсів, а саме:

- формування збалансованої системи природокористування і адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки;

- екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільського господарства, на транспорті;

- поліпшення екологічного стану і запобігання забрудненню річок, Чорного і Азовського морів;

- будівництво нових та реконструкція діючих комунальних очисних каналізаційних споруд;

- забезпечення населення якісною питною водою;

- стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського та інших регіонів.

- гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на ЧАС;

- збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідного права.

Таким чином ця програма охоплює всі аспекти діяльності народного господарства. Для здійснення цієї програми передбачається вирішення таких завдань:

- створення в країні ефективної системи екологічної освіти, виховання та інформування;

- структуризація економіки із суттєвим зменшення частки енерго- і матеріалоємних виробництв;

- запровадження дієвих економічних складових впливу на систему природокористування;

- створення ефективної системи правового та організаційного забезпечення в сфері охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів.

3.Стратегію на найбільшу перспективу розвитку галузей народного господарства є недопущення збільшення рівня забруднення природних та природно-антропогенних систем. Вирішення проблем техногенно-екологічної безпеки здійснюється шляхом:

- технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень;

- енерго- і ресурсозберігаючих технологічних процесів;

- застосування відмовних і нетрадиційних джерел енергії;

- використання та знешкодження всіх видів відходів;

- раціонального розміщення продуктивних сил та використання природних ресурсів.

Для цього створюється система моніторингового контролю за об’єктами в різних сферах економіки.

Програма дій передбачає заходи щодо найбільш економного і ефективного використання природно-ресурсного потенціалу в галузях народного господарства, застосовуючи новітні технології з організації безвихідного і маловигідного виробництва.

Дата добавления: 2014-12-16