Собівартість продукції тваринництва та методи її калькулювання

Тема 23.

Основні поняття

Контрольні питання

1. Назвіть основні завдання обліку виробництва.

2. В чому суть поняття «виробничі витрати»?

3. Що входить у виробничу собівартість продукції?

4. Яка різниця між прямими і непрямими витратами?

5. Назвіть статті витрат на виробництво продукції тваринництва.

6. Що є об’єктами обліку виробничих витрат у тваринництві?

7. Назвіть документи на видачу кормів у тваринництві.

8. Назвіть номенклатуру витрат у промисловому виробництві.

Витрати виробництва

Прямі витрати

Непрямі витрати

Статті витрат

Первинні документи

Зміст

1. Послідовність визначення собівартості продукції;

2. Обчислення собівартості робіт і послуг допоміжних виробництв;

3. Обчислення собівартості продукції тваринництва.

Опорний конспект лекції

1. Послідовність визначення собівартості продукції

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають на підставі витрат, віднесених на відповідний вид тварин чи виробництва. Витрати за окремими видами тварин складаються як з прямих витрат, що безпосередньо відносять на відповідні види тварин, так і з витрат, що розподіляються.

Визначення собівартості продукції здійснюється у такій послідовності:

1. Розподіляють за призначенням витрати на утримання основних засобів на об’єкти планування та обліку витрат;

2. Обчислюють собівартість продукції(робіт, послуг) допоміжних та підсобних промислових виробництв, які надають послуги основному виробництву;

3. Розподіляють загальновиробничі витрати;

4. Визначають загальну суму виробничих витрат за об’єктами планування та обліку;

5. Розділяють витрати на утримання кормоцехів;

6. Визначають собівартість продукції тваринництва;

7. Визначають собівартість живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі;

8. Визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки сільськогосподарської продукції.

2. Обчислення собівартості робіт і послуг допоміжних виробництв

В допоміжних виробництвах обчислення собівартості ведеться на різні об’єкти. В автомобільному вантажному транспорті обчислюють собівартість 10 т-км вантажоперевезень та 1 машино – дня роботи спеціальних автомобілів;в гужовому транспорті – одного робочого дня за всіма видами робочої худоби, приплоду і одного кормо – дня; в електропостачанні – 10 квт - год електроенергії, відпущеної споживачам; в теплопостачанні – 1 Гкал теплоенергії, доведеної до споживачів; в водопостачанні – 1 кубічний метр води, поданої через водопровідну мережу сільгосппідприємства; в газопостачанні – 1 кубічний метр газу, відпущеного споживачам; в холодильному обладнанні – один центнеро – день зберігання.

Визначення собівартості послуг вантажного автотранспорту. Собівартість 10 т-км визначають діленням всієї суми витрат, пов’язаних з утриманням вантажного транспорту, на обсяг перевезень у тонно - кілометрах. Витрати на перевезення людей і роботи спеціальних автомобілів зараховують на кожен об’єкт пропорційно до кількості виконаних машино – днів.

До розрахунків собівартості 10 т – км визначають собівартість одного машино – дня роботи спеціальних автомобілів на перевезення людей, множать на кількість машино – днів, виконаних цим автотранспортом, і одержаний результат виключають з витрат. Суму витрат, що залишились, ділять на кількість тонно – кілометрів, виконаних вантажним автотранспортом.

Визначення собівартості послуг гужового транспорту. Спочатку обчислюють середню собівартість робочого дня коней (волів), приплоду і одного кормо - дня. Собівартість одного кормо – дня визначається діленням суми витрат по утриманню робочої худоби на їх кормо – дні. Собівартість однієї голови приплоду прирівнюється вартості 60 кормо – днів утримання дорослих тварин. З суми витрат з утримання робочої худоби віднімають вартість приплоду, гною, іншу побічну продукцію і залишене ділять на кількість робочих днів за винятком днів із самообслуговування.

Вартість гужового транспорту розподіляють між групами тварин пропорційно до кількості відпрацьованих робочих днів.

Обчислення собівартості електроенергії. При розрахунках враховують витрати на електроенергію, отриману на власних електростанціях і ту, що надійшла зовні. Витрати на експлуатацію своїх електростанцій ділять на кількість виробленої електроенергії за винятком спожитої на потреби електростанцій. Середню собівартість 10 кВт – год всієї електроенергії розраховують діленням всіх витрат електрогосподарства на загальну кількість спожитої електроенергії.

Визначення собівартості теплоенергії. Собівартість 1 Гкал теплоенергії визначається діленням суми витрат на виробництво і доведення її до споживача на кількість виробленої теплоенергії в Гкал за винятком спожитої самою теплостанцією.

Визначення собівартості води. У центральному водопостачанні собівартість 1 кубічного метра води обчислюють діленням витрат на доведення води до споживача на загальну кількість кубометрів води, поданої через водопровідну мережу.

Визначення собівартості газу. Собівартість 1 кубічного метру газу обчислюється діленням загальної суми витрат на газозабезпечення на загальну кількість кубометрів спожитого газу.

3. Обчислення собівартості продукції тваринництва

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року і вартості побічної продукції) складають собівартість продукції тваринництва. При цьому вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха відносять на фінансові результати підприємства, а вартість тварин,загиблих з інших причин відносять на витрати на утримання даної групи тварин.

Маса загиблого чи вимушено забитого молодняку тварин, птиці, худоби на відгодівлі не виключається із приросту живої маси.

Собівартість 1 т гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу.

Інша побічна продукція (вовна – линька, пух, перо, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин та ін.) оцінюється за цінами можливої реалізації. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання даної групи тварин.

Визначення собівартості продукції вирощування та відгодівлі худоби та птиці. Продукцією вирощування та відгодівлі худоби та птиці (великої рогатої худоби, овець, свиней, кролів, птиці) є одержаний у звітному періоді приріст живої маси та жива маса від тварин, яких не зважують (молодняк робочих тварин, звірів) продукція не оприбутковується, а витрати відносяться на дооцінку поголів’я виходячи із кількості кормо – днів і собівартості одного кормо – дня.

Приріст живої маси молодняку та тварин на відгодівлі і птиці визначається як різниця між живою масою поголів’я на кінець року разом з вибувшим на протязі року і живою масою тварин на початку року разом з масою приплоду і масою тварин і птиці, що надійшли протягом року.

Собівартість 1 ц приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання на кількість приросту живої маси в центнерах (вартість побічної продукції не враховується).

Собівартість живої маси молодняку і тварин на відгодівлі та птиці визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю та вартості худоби і птиці і вартості приплоду. Кількість живої маси становить маса тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року. Собівартість 1 ц живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість живої маси в центнерах (маса загиблих тварин не враховується). Знаючи собівартість 1 ц живої маси, обчислюють фактичну собівартість реалізованої худоби, переведеної в основне стадо, забитої на м'ясо, залишеної на підприємстві на кінець року.

Визначення собівартості продукції скотарства. У молочному скотарстві розраховують собівартість 1 ц молока і однієї голови приплоду. Собівартість 1 голови приплоду прирівнюється вартості 60 кормо – днів утримання корови. Собівартість одного кормо – дня розраховують поділивши суму витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо – днів.

Собівартість 1 ц молока визначають, поділивши загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду і побічної продукції) на кількість центнерів одержаного молока.

Визначення собівартості продукції в м’ясному скотарстві. У м’ясному скотарстві обчислюють:

- собівартість однієї голови приплоду, 1 ц приросту живої маси телят до 8 – місячного віку і 1 ц живої маси;

- одного центнера приросту живої маси молодняку старше 8 місяців і дорослої худоби на відгодівлі;

- одного центнера живої маси по цій групі.

При розрахунках із загальної суми витрат виключають вартість молока, вовни – ліньки, гною, розрахованих за середньореалізаційними цінами. Одну голову приплоду оцінюють за живою масою теляти при народженні і фактичною собівартістю 1 ц живої маси відлучених телят у віці 8 місяців.

Приріст живої маси телят до 8 – місячного віку визначають на підставі записів на кредиті аналітичного рахунку «Основне стадо великої рогатої худоби м’ясного напряму». Собівартість 1 ц приросту живої маси по цій групі тварин розраховують поділивши витрати по дебету цього аналітичного рахунку за мінусом побічної продукції і доходів від пункту штучного осіменіння на приріст живої маси телят з урахуванням живої маси приплоду.

Собівартість 1 ц живої маси телят до 8 – місячного віку визначають з урахуванням маси молодняку цієї групи, який залишився з минулого року (загальну масу телят до 8 – місячного віку ділять на загальну масу тварин цієї групи). Загальна вартість молодняку у віці до 8 місяців включає в себе вартість телят на початок року, вартість придбаного молодняку, приплоду і витрати, віднесені на приріст живої маси телят до 8 – місячного віку. Загальна маса тварин складається з живої маси телят до 8 – місячного віку на кінець року, молодняку, переведеного в старшу групу, і проданих тварин. Поділивши їх вартість на живу масу отримують собівартість 1 ц живої маси, за якою визначають вартість телят, які вибули на протязі року і тих, що залишились на кінець року.

Собівартість 1 ц приплоду живої маси і 1 ц живої маси молодняку старше 8 місяців і дорослої худоби на відгодівлі обчислюють так само, як і молодняку великої рогатої худоби молочного напрямку.

Визначення собівартості продукції свинарства. Собівартість продукції свинарства включає витрати на утримання свиноматок з поросятами до відлучення, кнурів, поголів’я свиней на дорощуванні і відгодівлі. Всі витрати розподіляють між окремими видами продукції свинарства (голову ділового приплоду, приріст живої маси, гній).

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент відлучення розраховують поділивши загальну суму витрат за рік на утримання основного стада на кількість приросту живої маси разом з живою масою приплоду при народженні. Вартість побічної продукції не включають.

Собівартість 1 ц приросту живої маси відлучених поросят обчислюють розділивши вартість поросят під свиноматками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу відлучених поросят, включаючи загиблих. Собівартість 1ц приросту живої маси свиней на дорощуванні і відгодівлі інших облікових груп, визначають діленням витрат за даною групою на кількість приросту.

Визначення собівартості продукції вівчарства. Витрати на утримання дорослого поголів’я, молодняку овець і на їх стрижку розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко і шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією, їх оцінюють за організаційними цінами, а гній - за нормативно – розрахунковою вартістю.

На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12 %, каракульському – 15 %, а в усіх інших напрямах – 10 % загальної суми на утримання овець основного стада. Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між приростом живої маси (один центнер його береться за одиницю) і вовною (один центнер прирівнюється до 5). Витрати на утримання стригального пункту, стрижку, класування та ін.. відноситься на собівартість вовни. Собівартість 1 ц живої маси молодняку і овець на відгодівлі розраховується як для великої рогатої худоби.

Визначення собівартості продукції птахівництва. В птахівництві обчислюється собівартість 1 тисячі яєць та 1 ц приросту живої маси молодняку. Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання або вирощування птиці (без вартості посліду) на кількість відповідної продукції.

Яйця батьківського стада, непригодні для інкубації, оцінюють за собівартістю яєць промислового стада, а при його відсутності – за реалізаційними цінами.

Для визначення витрат на одержану продукцію слід до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і віднять вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму на кількість голів, отримаємо собівартість однієї голови ділового молодняку птиці.

Визначення собівартості продукції кролівництва. Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається як 50 % справедливої вартості однієї голови молодняку на момент його відлучення. Приплід при відлученні до оцінюється на 50 % справедливої вартості.

Собівартість 1 голови ділового приплоду визначається діленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та молодняку до відлучення на кількість голів ділового(відлученого) приплоду. Вартість побічної продукції (гній, шкурки забитих звірів) не враховуються.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняку після відлучення визначається так же, як для молодняку ВРХ.

Визначення собівартості продукції бджільництва. Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається розподілом витрат, включаючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно її вартості за цінами реалізації. Собівартість приросту сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

Нові бджолосім’ї оцінюються за реалізаційними цінами. Собівартість 1 кг бджіл прирівнюється до собівартості 10 кг меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду, до якого відноситься товарний мед і мед, залишений у вуликах (незавершене виробництво на кінець року). Частину витрат на утримання бджіл відносять на роботи із запилення сільгоспкультур.

Визначення собівартості продукції рибництва. Собівартість 1 ц товарної риби, вирощеної в ставках та водоймах, складається із витрат на зариблення водоймищ, витрат на вирощування та вилов риби. Собівартість 1 тисячі мальків при зарибленні визначають діленням витрат на утримання плідників в маточниках і нерестових ставках на кількість пересаджених з нерестових ставків мальків.

Собівартість 1 ц цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування цьоголіток на кількість центнерів продукції. Середня маса цьоголіток приймається за 30 грамів. Вартість цьоголіток, що залишились в ставках – зимівниках – це витрати на незавершене виробництво, що переходять на майбутній рік. Після вилову риби і пересадки цьоголіток у вигульні ставки всі наступні витрати відносять на вирощування товарної риби. Це витрати на вирощування до вилову і реалізації. Собівартість 1 ц товарної риби визначають діленням усіх витрат на її вирощування на кількість одержаної товарної риби.

Дата добавления: 2014-12-16