II. Практикум. 1. Охарактеризуйте корекційно-розвивальну освіту (КРО) як напрям педагогічної практики

1. Охарактеризуйте корекційно-розвивальну освіту (КРО) як напрям педагогічної практики.

2. Розкрийте загальнопедагогічні принципи КРО, її завдання і основні напрями.

3. Назвіть форми корекційно-розвивального навчання.

Завдання 1

Визначте, до якого типу навчальних предметів належать ті, які ви будете викладати у школі. Ознайомтеся з ознаками відставання у розвитку пізнавальних інтересів відповідно до змісту предметів. По­ясніть, як ці знання можуть допомогти учителю в роботі з конкрет­ною дитиною.

Завдання 2

Ознайомтеся з типологіями неуспішності. Використовуючи власні психолого-педагогічні спостереження, інформацію, отриману під час перегляду кінофільмів, читання художньої та спеціальної літерату­ри, створіть розгорнуті психолого-педагогічні характеристики учнів за однією із типологій.

Завдання З

З'ясуйте сутність основних стратегій повторення навчального мате­ріалу. Покажіть на прикладах з вашого предмету, як будете форму­вати в неуспішних учнів уміння запам'ятовувати.

8. Емоційні стратегії: сидіти в спокійному стані, повному уваги і бажання сприймати інформацію.

7. Стратегії перевірки розуміння: перевірити на розуміння того, що слухають або читають.

6. Комплексні організаційні стратегії: реорганізувати матеріал, щоб сформувати ієрархію або систему.

5. Основні організаційні стратегії: перегрупувати події або одиниці інформації, щоб сформувати нову послідовність

4. Комплексні стратегії уточнення: узагальнити або виразити своїми власними словами, як нові ідеї пов’язані з вже існуючими знаннями.

3. Основні стратегії уточнення: сформувати розумові образи предметів і асоціацій, які треба викликати з пам’яті.

2. Комплексні стратегії повторення: визначити і записати основні ідеї, представлені в класі або в тексті.

1. Основні стратегії повторення: повторення одиниць у впорядкованому списку

Категорія

Категорії стратегій навчання

Завдання 4

Ви коли-небудь підкреслювали або виділяли ключові ідеї в тексті, а при читанні матеріалу пізніше з подивом виявляли, що не пам'ятає­те, чи читали це раніше? Щоб бути ефективним, підкреслення, по­винно відповідати меті, спеціально поставленій учителем. Проведіть експеримент в аудиторії. Запропонуйте одній групі про­слухати текст, попередньо поставивши перед нею завдання (напри­клад, виділити ключові ідеї). Іншій групі прочитайте той же текст без створення попередньої установки. Проаналізуйте обсяг за-пам'ятованого матеріалу обома групами.

Завдання 5

Ознайомтеся з основними стратегіями уточнення навчального ма­теріалу (Хон Р.Л. Педагогическая психология. Принципы обучения. - Екатеринбург, 2002. - С. 560-567). На прикладах зі свого предмету покажіть методику навчання дітей а) узагальнення і перефразуван­ня, б) конспектування, в) міркування за допомогою аналогії.

Завдання б

Розробіть покроковий метод оволодіння стратегіями контролю ро­зуміння навчального матеріалу (Хон Р.Л. Педагогическая психоло­гия. Принципы обучения. - Екатеринбург, 2002. - С. 573-575).

Завдання 7

Прочитайте матеріал щодо ефективності роботи учнів у групі (Хон Р.Л. Педагогическая психология. Принципы обучения. - Екатерин­бург, 2002. - С. 602-603). Розробіть методичні правила включення неуспішного учня в роботу групи для використання групового ефек­ту.

Завдання 8

Ознайомтеся з методичними порадами щодо розвитку в учнів по­чуття самоефективності (Хон Р.Л. Педагогическая психология. Принципы обучения. - Екатеринбург, 2002. - С. 605). Визначте ха­рактеристики емоційного мікроклімату, які забезпечують ефективне розв'язання учнями навчальних завдань.

Недисциплінованість школярів як аспект управлінської ком­петентності вчителя

Одним з найбільш актуальних питань педагогіки є виховання дис­циплінованості школярів. Не дивлячись на те, що це питання протягом багатьох років стоїть як перед практикою школи, так і перед педагогіч­ною наукою, воно далеко ще не вирішене. І сьогодні так, як і десятки років тому ми зустрічаємося в школі зі значним числом недисципліно-ваних школярів, поведінка яких не відповідає вимогам, які до них пред'являють школа і суспільство.

Визначити недисципліновану поведінку набагато важче, ніж неус-

пішність учня, оскільки для неуспішності є систематичний, постійно існуючий критерій - оцінка знань, як для недисциплінованості такий критерій відсутній.

Не дивлячись на відсутність об'єктивного критерію, відповідно до практики школи, можна вважати недисциплінованими, по-перше, всіх тих учнів, які систематично порушують правила поведінки, не підкоря­ються вимогам дорослих, брутальні, заважають роботі в класі, зрива­ють різні заходи, що проводяться в школі, б'ються, кривдять малень­ких, а іноді здійснюють більш серйозні проступки.

По-друге, до недисциплінованих школярів відносять тих, які хоч і поводяться відповідно до правил шкільного життя, але виконують їх з примусу, зі страху, через честолюбство, а не тому, що хочуть і вважа­ють за потрібне так поводитися і добровільно підкоряються цим вимо­гам.

Л.С.Славіна виділяє дві групи недисциплінованих учнів.

1 група:

• учні, у яких недисциплінованість обумовлена станами афекту і конфліктами в основному через неможливість завоювати певну пози­цію в колективі;

• учні, для яких основною діяльністю є не навчання, а щось сто­роннє, що відбувається поза межами школи, в чому вони і прагнуть зайняти певне місце, завоювати свою позицію;

• учні, які завойовують власну позицію у школі недисциплінованою поведінкою;

• свавільні учні.

2 група:

• учні, що не засвоїли правил поведінки;

• імпульсивні і неспокійні учні.

До першої групи відносяться учні, недисциплінованість яких пов'я­зана з мотиваційно-афективною стороною їх особистості. До другої -учні, недисциплінованість яких пов'язана з відсутністю умінь поводити­ся відповідно з правилами, організовувати себе, керувати своєю пове­дінкою.

Управління класом - процес підтримки робочої начальної атмос­фери, яка викликає в учнів бажання працювати без порушень дисцип­ліни. За умов правильного управління збільшується час самого навча­льного процесу за рахунок відсутності відволікань на зауваження, різні відступи, визначаються зони відповідальності, створюються правила і процедури спільної діяльності. Результатами такої організації уроку є зайнятість всіх справою, контрольований темп уроку, підвищення са­мооцінки учнів. Учитель є фасилітатором цього процесу - створює сприятливу психологічну атмосферу, вільно володіє комунікативними уміннями, вивільняє конструктивні сили учнів.

Базовою потребою учнів є відчуття своєї причетності до життя кла­су. Бажання дітей зайняти своє місце в цій спільноті виявляється в існуванні у них трьох найважливіших цілей: відчувати свою компетент­ність у навчальній діяльності; будувати і підтримувати прийнятні відно­сини з учителем і однокласниками; презентувати себе в певних вузах діяльності. Учні намагаються досягти цих цілей, якщо їм не вдається добитися бажаного прийнятними способами, вони використовують те, що вчителі називають "поганою поведінкою" або порушенням дисцип­ліни на уроці.

Поведінку особистості характеризують три її складові: акт поведін­ки, спосіб поведінки і диспозиція поведінки.

Акт поведінки - це конкретний елемент поведінки, який можна спо­стерігати і оцінювати.

Спосіб поведінки - постійна типова для даної людини поведінка. Диспозиція поведінки - готовність, схильність суб'єкта до поведін-кового акту, свого роду програма, алгоритм-план.

У психолого-педагогічній літературі виділяються такі диспозиції не­конструктивної поведінки, яка може бути на уроці. Привертання уваги: галаслива, невитримана поведінка, питання не по темі, сторонні спра­ви на уроці, репліки вголос, робота в уповільненому темпі. Причини такої поведінки найчастіше мають прихований характер.

Боротьба за владу: учень, якого викликали, відповідає учителеві, демонстративно бере під захист товаришів, використовує "маску зне­ваги" або "маску співчуття" як засіб для досягнення влади.

Помста: діти, що мають такі мотиви поведінки, виглядають розлю­ченими, похмурими, їх мова переповнена негативними епітетами. Вони постійно щось ламають, псують. Можливе демонстративне уникання, прагнення нав'язати іншим відчуття провини і повну неможливість що-небудь змінити.

Уникнення невдач: втечі з уроків, відкладання виконання завдання "на потім", незавершеність розпочатих справ, посилання на хворобу.

Завдання 9

Кривцова СВ. виділяє три «закони поведінки учнів» (Кривцова С. В. Тренинг: учитель и проблемы дисциплины. - М., 2000). Зверніть увагу на необхідність встановлення вчителем мети порушення уч­нями дисципліни для визначення шляхів корекції їх поведінки.

Завдання 10

Проаналізуйте критерії класифікації недисциплінованих учнів (за Л.С.Славіною). Запропонуйте власні критерії недисциплінованої по­ведінки учнів і спробуйте на їх еонові створити певну типологію.

Завдання 11

Ознайомтеся з вимогами до складання корекційної програми. Обе­ріть (умовно) вихованця, особливості поведінки якого свідчать про необхідність застосування індивідуальних корекційних прийомів. Напишіть корекційну програму, відстежуючи всі етапи її складання.

З метою вирішення корекційних завдань педагог у своїй роботі мо­же використовувати такі напрями діяльності:

• лекційно-просвітницька (розгляд основних закономірностей і ба­зовий чинників розвитку особистості дитини, типових кричних ситуацій, особливостей адаптаційного періоду в школі і загальних рекомендацій щодо запобігання девіантної поведінки);

• консультативно-рекомендаційна (діагностика характеру і причин перших шкільних труднощів, що переживає дитиною, створення педа­гогом і психологом індивідуальних рекомендацій батькам з метою по­долання дитиною негативних тенденцій і труднощів у навчально-виховному процесі);

• корекційна (робота здійснюється педагогом і психологом при ак­тивному сприянні батьків, з групою дітей або індивідуально з дитиною).

Під час складання індивідуальної корекційної програми необхідно дотримуватися таких етапів.

1. Планування мети, завдань, тактики проведення корекційної ро­боти на підставі психологічного висновку про особливості розвитку даної дитини.

2. Розробка змісту корекційних занять; вибір форми проведення корекційної роботи; відбір методик і техніки корекційної роботи.

3. Організація умов здійснення корекційної роботи.

4.Проведення корекційних занять з дітьми відповідно до корекцій­ної програми.

5. Оцінка ефективності корекції.

Основні вимоги до впровадження корекційної програми:

• чітке формулювання цілей корекційної роботи;

• визначення кола завдань, які конкретизують цілі корекційної ро­боти;

• опис стратегії і тактики проведення корекційної роботи;

• визначення етапів роботи і прогнозування проміжних результатів взаємодії з дитиною;

• вибір форм роботи для кожного етапу реалізації корекційної про­грами;

• визначення загального часу, необхідного для реалізації всієї ко­рекційної програми;

• визначення частоти необхідних зустрічей та їх тривалості (що-

дня, 1 раз на тиждень, 2 рази на тиждень);

• розробка корекційної програми і визначення змісту кожного коре-кційного заняття;

• реалізація корекційної програми (контроль динаміки змін, що від­буваються завдяки корекційній роботі, можливість внесення доповнень до програми);

• підготовка необхідних матеріалів і устаткування.

Після закінчення корекційних заходів складається психологічний або психолого-педагогічний висновок про цілі, завдання і результати реалізованої корекційної програми з оцінкою її ефективності.

Дата добавления: 2014-11-28