Стаття 99. Оскарження рішень Національного банку України

РОЗДІЛ VI. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Стаття 98. Завершення ліквідації

Стаття 97. Оплата праці осіб, залучених до ліквідації

Оплата праці ліквідатора та осіб, залучених для допомоги ліквідатору, здійснюється згідно з порядком, визначеним цим Законом для тимчасово­го адміністратора та залучених ним спеціалістів, і має бути не нижчою за рівень оплати праці працівників банку за надання аналогічних послуг з урахуванням обсягу і складності роботи.

Ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моме­нту внесення запису про це до Державного реєстру банків після ухвалення звіту ліквідатора.

Банк або інші особи, на які поширюються повноваження Національно­го банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законо­давством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора та ліквідатора.

Рішення про призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора можуть бути оскаржені в суді за відсутності підстав, визначених цим За­коном.

Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.

При розгляді в суді справи, порушеної внаслідок або у зв'язку із засто­суванням цього Закону проти Національного банку України або його слу­жбовця, тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий адмініст­ратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відпові­дальність за шкоду, завдану внаслідок рішень, дій або бездіяльності, вико­наних згідно з обов'язками та повноваженнями або в ході їх виконання в рамках тимчасової адміністрації або ліквідації банку, якщо такі дії або бездіяльність були умисними.

Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміні­стратора або ліквідатора, відшкодовується згідно з законодавством Украї­ни, нормативно-правовими актами Національного банку України та дого­ворами про страхування фінансового ризику.

Оскарження або інший судовий розгляд, пов'язаний із оскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію банку та інші оскаржу­вані заходи та рішення.

РОЗДІЛ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Національний банк України має право встановлювати перехідні строки

виконання передбачених цим Законом норм, які не повинні перевищувати загальних строків, передбачених цим Законом, якщо це дозволить банкам досягнути відповідності з вимогами цього Закону.

Банки, створені до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протя­гом двох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

Протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом Націона­льний банк України зобов'язаний переоформити ліцензії банкам відповід­но до класифікації операцій, передбачених цим Законом.

До процедури створення банку, надання ліцензії на здійснення банків­ських операцій, що почалися і не завершилися до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються положення цього Закону.

Процедура ліквідації банку, розпочата до дня набрання чинності цим Законом, завершується згідно з порядком, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до цього Закону.

2. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не супере­чить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у шес­тимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Зако­ном;

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними орга­нами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верхов­ної Ради УРСР, 1991 p., № 25, ст. 281; Відомості Верховної Ради України, 1992 p., № 20, ст. 276, № 47, ст. 644, № 48, ст. 656; 1993 p., № 10, ст. 76, № 11, ст. 83, № 19, ст. 209, №24, ст. 272, №26, ст. 277, №29, ст. 307, ст. 308; 1994 р., № 12, ст. 60, № 27, ст. 222; 1995 р., № 14, ст. 90, ст. 93, №21, ст. 154; 1996 р., №3, ст. 11, №7, ст. 28; 1997 р., №3, ст. 7, №4, ст. 24, № 8, ст. 63; 1998 р., № 10, ст. 36, № 14, ст. 61, № 26, ст. 149; 1999 р., № 37, ст. 334; 2000 р., № 35, ст. 282);

пункт 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких зако­нодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України «Про дер­жавну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» від 19 жовтня 2000 року № 2056-Ш;

статтю 62 Закону України «Про Національний банк України» (Ві­домості Верховної Ради України, 1999 p., № 29, ст. 238; 2000 p., № 42, ст. 351);

Постанову Верховної Ради України «Про порядок введення в дію За­кону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 p., №25, ст. 282; Відомості Верховної Ради України, 1994 p., № 52, ст. 467).

Дата добавления: 2014-12-16