Реформа організаційного механізму Європейського Союзу відповідно до Ніццьким договором 2001 і Лісабонським Договором 2007

Ніццький договір Реформуються практично всі інститути Євросоюзу. Змінюється чисельний склад і повноваження Європейського парламенту. Переглядається і строго фіксується кількість голосів, яку має кожна держава-член в Раді ЄС. Одночасно вносяться зміни в процедуру голосування і визначається квотум і поріг чисельної більшості, необхідний для прийняття рішень (обов'язкове сума голосів встановлюється не тільки для держав-членів, але й для всіх держав-кандидатів на вступ до ЄС). Договір передбачає масштабну реформу судової системи ЄС.Вводиться така структура суднових інстанцій як Суд ЄС, Суд першої інстанції (СПІ) і спеціалізовані судові палати. СПИ набуває фактично статусу суду загальної юрисдикції та наділяється відповідною компетенцією. Деталі змін, які проводяться, фіксуються в новому Статуті Суду ЄС, який додається до Ніццького договору і доповнюється подальшими рішеннями Ради ЄС.

В "новому", перетвореному Лісабонським договором Європейському Союзі, зберігається вся склалася раніше система керівних та інших інстанцій, яка буде тепер мати трирівневий характер:

1) Вищий рівень, як і в даний час, займуть інститути Союзу, що утворюють вищий ешелон, центр, ядро ​​всього механізму управління ЄС (єдиний "інституційний механізм"). Відповідно до статті 13 Договору про Європейський Союз інституційний механізм ЄС відтепер включає сім елементів (інститутів): Європейський парламент; Європейська рада; Рада (Рада Європейського Союзу) * (136); Європейська комісія (Комісія); Суд Європейського Союзу; Європейський центральний банк (ЄЦБ); Рахункова палата.

У порівнянні зі "старим" Союзом кількість інститутів збільшилася на два: за рахунок визнання в цій якості двох інстанцій, які грають принципову роль в управлінні ЄС - Європейської ради (функціонує з 1974 р) і Європейського центрального банку (функціонує з 1998 р) * (138).

2) Інші інстанції ЄС, які не отримали ранг "інституту Союзу", за традицією будуть іменуватися його органами. На відміну від інститутів, кількість органів не є фіксованим: останні можуть створюватися як установчими документами ЄС, так і правовими актами інститутів Союзу: Економічний і соціальний комітет і Комітет регіонів, а також інші численні консультативні та допоміжні органи, наприклад, Комітет з соціального захисту, - Європейський омбудсман; Європейський контролер із захисту даних; Європейське відомство по боротьбі з шахрайством, утворене в 1999 р Європейською комісією для проведення адміністративних розслідувань шахрайства та інших правопорушень, що посягають на фінансові інтереси ЄС; Європейська прокуратура у разі її створення, яке прямо передбачено установчими документами "нового" ЄС.

3) Нарешті, установчі документи "нового" Європейського Союзу вперше виділяють в окрему категорію установи ЄС (в "старому" Союзі вони вважалися різновидом органів). Термін "установи" використовується для позначення тих відомств Союзу, які створені для виконання спеціальних функцій і мають самостійної правосуб'єктністю як юридичної особи. Аналогічно органам Європейського Союзу, система його установ є відкритою і поступово розширюється. Створення установ, як і органів, може передбачатися безпосередньо в установчих документах (наприклад, Європейський інвестиційний банк, Європол, Євроюст, Європейське оборонне агентство).

Дата добавления: 2014-12-16