Розвиток сенсорних еталонів у дошкільників

Пізнання властивостей предметів пов'язане із засвоєн­ням сенсорних еталонів і розвитком дій сприймання.

Провідну роль у сенсорному розвитку дитини відіграє ознайомлення із сенсорними еталонами і способами їх ви­користання. Засвоєння сенсорних еталонів значно розши­рює сферу пізнання дитиною властивостей, взаємозв'язків між ними. Засвоєні у ранньому дитинстві уявлення про властивості предметів починають відігравати роль зразків, з якими вона порівнює властивості нових предметів у про­цесі їх сприймання.

У дошкільному дитинстві відбувається перехід від за­стосування зразків, засвоєних у результаті узагальнення власного сенсорного досвіду, до використання загально прийнятих сенсорних еталонів.

Засвоєння сенсорних еталонів, як і формування уявлень про властивості предметів, відбувається за результа­тами сприймання (обстеження форми, кольору, відно­шення за величиною та ін. властивостями і відношень, які набувають значення зразків). Для цього необхідно, щоб дитина виокремила основні властивості, що застосовують­ся як еталони, і порівняла з ними властивості конкретних предметів.

Умови для оволодіння загальноприйнятими еталонами створюються у продуктивних видах діяльності. Дитина, от­римавши завдання відтворити в малюнку, конструкції, ап­лікації певний предмет, намагається зіставити його особливості з особливостями наявного у неї матеріалу. Це спонукає її по кілька разів обстежувати матеріал, запам'ятовувати кольори фарб, форми кубиків, елементи мозаїки. Оскільки під час зображення різних предметів діти використовують одні й ті самі фарби, кубики, елементи мозаїки, вони зістав­ляють їх властивості із властивостями багатьох предметів, які поступово набувають значення зразків, еталонів. Унас­лідок ускладнення продуктивних видів діяльності дитина засвоює нові еталони форми і кольору (до 4-х — 5-ти років повноцінно оволодіває ними відповідно до програми дош­кільного закладу).

Нелегко засвоюють діти уявлення про величину пред­метів. Загальноприйняті еталони величини (сантиметр, метр), на відміну від еталонів форми і кольору, мають умовний характер. Система мір і способи їх використання, як правило, не засвоюються у дошкільному дитинстві. Сприймання величини розвивається у дошкільників на ос­нові уявлень про відношення за величиною між предмета­ми. Ці відношення позначають словами, що вказують міс­це, яке займає предмет серед інших (великий, маленький, найбільший тощо). До початку дошкільного віку діти ма­ють лише уявлення про відношення за величиною між дво­ма предметами (більший — менший). Визначити величину ізольованого предмета вони ще не можуть, бо для цього потрібно відновити у пам'яті його місце серед інших. У молодшому і середньому дошкільному віці у дітей складаєть­ся уявлення про співвідношення за величиною між трьома предметами (великий, менший, найменший). Вони визна­чають великі або маленькі знайомі їм предмети, незалежно від їх порівняння з іншими («слон великий», «муха маленька»).

Від засвоєння окремих еталонів форми, кольору 5—6-річна дитина переходить до засвоєння зв'язків і відношень між ними, уявлень про ознаки, за якими властивості пред­метів можуть змінюватися. За допомогою дорослих у спе­ціально організованій діяльності вона засвоює, що одна і То сама форма може змінюватися за величиною кутів, співвідношенням осей або сторін, що форми можна згрупува­ти, відокремивши прямолінійні від криволінійних.

Удосконалення уявлень про кольори сприяє засвоєнню гонів спектра. Дитина дізнається про змінюваність кожно­го кольору за ясністю, групування їх на теплі і холодні, про м'які, пастельні кольори та їх поєднання.

Уявлення про величину збагачуються внаслідок зістав­лення дитиною предмета з іншими предметами різної ве­личини. Крім загальних еталонів величини, у неї форму­ються уявлення про окремі її виміри — довжину, ширину, Висоту.

Засвоюють діти ці уявлення у процесі практичної ді­яльності, повсякденного орієнтування у довкіллі, однак не всі з цих уявлень можуть бути усвідомлені і виражені словесно.

Засвоєння сенсорних еталонів відбувається також від­носно всіх інших властивостей предметів і явищ. Наприк­лад, у процесі мовного спілкування дошкільники засвою­ють зразки, що відповідають системі звуків рідної мови; музичної діяльності — зразки звуковисотних і ритмічних підношень тощо.

Ознайомлення дітей із сенсорними еталонами зо­бов'язує вихователя організувати запам'ятовування дити­ною слів, які позначають основні різновиди властивостей предметів. Слово-назва фіксує, закріплює у пам'яті дитини сенсорний еталон, робить його застосування усвідомленим. Це відбувається за умови використання назв етало­нів на основі дій дитини з обстеження і застосування відповідних еталонів. Якщо дитині лише показують різновиди геометричних форм, кольорів, відношення величини і дома­гаються запам'ятовування їх назв, навіть правильно вжите слово не сприяє вдосконаленню її уявлень і сприймань.

Ознайомлення дошкільників із сенсорними еталонами поступово поглиблюється, оскільки з'являються тонші різновиди еталонних властивостей. Так відбувається пере­хід від ознайомлення з кольорами спектра до ознайомлен­ня з їх відтінками; від ознайомлення з основними геомет­ричними фігурами до ознайомлення з їх варіантами за співвідношенням осей і сторін, величини кутів та ін. Крім того, дітей ознайомлюють зі зв'язками і відношеннями між еталонами — порядком розміщення кольорів у спек­трі, послідовністю зміни відтінків за якістю, групуванням кольорових тонів на теплі і холодні, м'які і контрастні, по­єднання кольорів; діленням фігур на овальні і прямоліній­ні тощо.

Дата добавления: 2014-12-16