Мислення і діяльність дошкільників

Розвиток мислення дитини-дошкільника зумовлюєть­ся і ускладненням його практики, засвоєнням способів ро­зумової діяльності. Велику роль при цьому відіграє мов­лення. Збагачення словника, засвоєння граматичних структур, уміння слухати, розуміти і будувати речення — необхідні умови розвитку логічних форм мислення у до­шкільника.

Опанування навичок мислення може відбуватися різни­ми способами. Одні вчені віддають перевагу організації орі­єнтувальної діяльності дітей, активізації їхнього мовлення (П. Гальперін, Д. Ельконін, Г. Мінська); інші — опануван­ню системи послідовних розумових дій, тобто роботи над алгоритмами (Л. Ланда, Ф. Фрадкіна), побудові аналітико-синтетичної діяльності, опануванню методів засвоєння знань (Н. Менчинська, Г. Костюк, Г. Люблінська). Завдяки кожному з них можна досягти значних успіхів у розвитку різних форм мислення дошкільників. Чим послідовніше старання, тим більша здатність дитини дивуватися, стави­ти запитання, сприймати і засвоювати нове, застосовуючи різні форми, операції і способи мислення, підвищуючи свої можливості до подальшої розумової праці.

На розвиток мислення впливає також ігрова діяль­ність. Дошкільник повинен бути готовим до неочікуваних ситуацій, уміти діяти із замінником предмета відповідно до ігрової назви. Предмет-замінник є опорою мислення: на основі оперування ним дитина вчиться думати про реаль­ний предмет. Розвиток мислення полягає у тому, що дити­на поступово перестає діяти з предметами безпосередньо у певній ситуації, а вчиться думати про них, діяти з ними в ігровому плані. Гра готує дитину до мислення з викорис­танням уявлень. Досвід ігрових, реальних взаємин у грі закладає основи особливої властивості мислення, яка дає змогу зрозуміти позицію іншої людини. У цьому полягає суть рефлексивного мислення.

Рефлексія (лат. reflexio — відображення) — здатність людини ана­лізувати власні дії, вчинки, мотиви і співвідносити їх із загально­людськими цінностями, діями, вчинками, мотивами інших людей.

Вона сприяє адекватній поведінці людини серед інших людей. Розвитку рефлексії сприяє гра, оскільки у ній ви­никає реальна змога контролювати виконання дії. Граю­чись, наприклад, у «хвору дитину», маля «плаче», як це буває насправді, контролює виконання цієї ролі. Подвійна позиція під час виконання ролі (виконавець і контролер) розвиває здатність співвідносити свою поведінку з особис­тим досвідом, образом, який дитина відтворює і творить одночасно. Рольова гра має великі можливості для розви­тку рефлексії. У здатності до неї виявляється можливість розуміти, відчувати іншу людину. Ігрова діяльність ство­рює найсприятливіші умови для розвитку дитини, перехо­ду від наочно-дійового мислення до наочно-образного й елементів словесно-логічного.

Розвитку мислення сприяє і формування у дитини ме­тодологічних знань, які одночасно висвітлюють найістотні­ші відношення предметів, які пізнає дитина, організацію її пізнавального досвіду, упорядкування отриманих знань. Ці знання відображають у найпростішій формі взає­мозв'язок предметів і явищ, їх розвиток, можливість якіс­ного перетворення. Наприклад, у дітей формують знання про те, що предмети і явища слід розглядати не самі по со­бі, а в їх зв'язках з іншими предметами, що передбачає ви­хід за межі цього предмета і розгляд його у загальній сукуп­ності предметів і явищ. Під час цього дитина має справу з маловідомими предметами, інформація про які є для неї невизначеною, незрозумілою.

Отже, процес пізнання предметів і явищ зумовлює ви­никнення і збільшення кількості невизначених знань у формі здогадок, передбачень, що стимулюють розумову активність дітей. Унаслідок спеціального навчання 5—6-річні діти опановують загальний спосіб аналізу, що дає їм змогу пізнавати предмети в їх взаємозв'язках. Наприклад, під керівництвом вихователя діти розглядали різних тва­рин (білку, їжака, оленя) у типових для них умовах про­живання. Потім вони отримали завдання з'ясувати, в яко­му середовищі живе невідома їм тварина, зображена на картинках. Діти ніби приміряли цю тварину до різних природних умов на інших малюнках, аналізували і співвідносили особливості тварин з різними природними умо­вами, роблячи свої висновки. У такій діяльності вони вчаться при дослідженні явищ, предметів послідовно роз­гортати пізнавальні дії: спочатку виокремлюють явище, потім переходять до пошуку його зв'язків з іншими яви­щами цієї системи, вибудовуючи на цій основі свою прак­тичну діяльність.

Необхідною умовою розвитку творчого мислення є включення дітей у діяльність, у якій би вони змогли реалі­зувати свою активність. Для розвитку пізнавальних інте­ресів 5 — 7-річних дітей можна, наприклад, використати працю, у процесі якої діти ставлять багато запитань, шу­кають на них відповіді. Ефективним засобом розвитку мислення є експериментування у конструктивній діяль­ності. При цьому важливо дати дітям змогу самостійно оз­найомлюватися з новим конструктором. Потім можна ста­вити їм завдання, спрямовувати і регулювати їхню пошу­кову, конструктивну діяльність. Як свідчать дослідження, попереднє самостійне орієнтування у можливостях матері­алу дає змогу включити знайдені способи у різні комбінації й отримати оригінальні конструктивні розв'язання, постій­но шукати і знаходити нові.

Отже, мислення і діяльність дошкільників взаємо­пов'язані: вступаючи у комунікації, діючи, граючи, опано­вуючи методи засвоєння знань, дитина мислить.

Дата добавления: 2014-12-16