Питання для обговорення. Питання для повторення

План

Питання для повторення

1. Які основні риси середньовічної філософії?

2. Чим відрізняється нова (середньовічна) філософська парадигма від античної?

3. Чому Фому Аквінського характеризують як великого схоласта середньовіччя?

4. У чому особливості патристичної філософії?

5. Які основні риси схоластики?

6. Чим характеризуються реалізм і номіналізм?

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Особливості середньовічної філософської парадигми.

2. Розвиток та особливості патристики.

3. Аврелій Августин та західна патристика.

4. Зародження та розвиток схоластики.

5. Вчення про людину в філософії Фоми Аквінського.

Бібліографічний список

Основна література: 3, 5, 6, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 17.

Додаткова література: 2, 5, 13, 36, 43, 47, 51, 60.

Семінарське заняття № 12

Тема 12: Філософія Відродження і Реформації

Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

- філософію епохи Відродження, її особливості;

- основні концепції і напрямки філософії епохи Відродження і Реформації.

1. Головні напрями та риси філософії епохи Відродження.

2. Геліоцентрична теорія М. Коперніка.

3. Пантеїстична філософія природи Джордано Бруно.

4. Нові концепції держави і права у філософії Відродження.

5. Значення філософії Відродження.

Методичні рекомендації

Розкриваючи зміст першого питання треба звернути увагу на суть Відродження, яка полягає в утвердженні гуманізму: на перший план висувається яскрава, мужня постать людини-творця, енергійного діяча своєї епохи.

Для філософії епохи Відродження характерні такі періоди:

1. Перехідний період (друга половина ХІІІ – початок ХІV ст.).

2. Раннє (Італійське) Відродження, гуманізм (кінець ХІІІ – ХV ст.).

3. Пізнє (північне) Відродження (кінець ХV-ХVІ ст.).

Головні риси епохи:

- перехід від теоцентризму до антропоцентризму в розумінні світу;

- визнання творчої здатності людського розуму;

- прагнення до земного щастя;

- відкриття людської особистості в її цілісності;

- звернення уваги на внутрішню земну богоподібність людини і відмова від зовнішньої «інституальної істоти божої»;

- повернення людини до життєвої активності й утвердження її віри в себе;

- обґрунтування основних принципів протестантської етики з її сакралізацією праці та принципом «Хочеш жити – вмій працювати»;

- освоєння досягнень культури та оволодіння багатством древньої філософії.

Звертаючи увагу на друге питання, необхідно підкреслити, що у поглядах на світобудову Миколи Коперніка (1473 – 1543) проявився справжній світоглядний переворот епохи Відродження.

Геліоцентрична теорія створена і обґрунтована М. Коперніком, повністю заперечувала середньовічні теологічні уявлення про Всесвіт і місце людини у ньому. Вона відкривала принципово нові шляхи для розвитку природознавства, зокрема фізики та астрономії.

Аналізуючи третє питання необхідно звернути увагу на пантеїстичну філософію Джордано Бруно (1548 – 1600). Згідно з Дж. Бруно:

- природа є матеріальною, а матерія тлумачиться як «початок», що все породжує з власного лона;

- природа – всезагальна «одухотвореність» буття, «світова душа», «розлитий» у реальності Бог (Бог в усій природі);

- Всесвіт безкінечний та світи множинні;

- Всесвіт єдиний, безкінечний; він не породжується і не знищується, не може зменшуватися або збільшуватися.

При підготовці четвертого питання доцільно звернути увагу на нові концепції держави і права у філософії Нікколо Макіавеллі (1469 – 15227), Томаса Мора (1478 – 1535), Томмазо Кампанелли (1568 – 1639).

Нікколо Макіавеллі (1469-1527):

- звертає увагу на проблему необхідності свободи волі. Серед різноманітних стимулів людської діяльності називає інтерес (провідні інтереси – збереження і примноження майна).

- обґрунтовував необхідність сильної монархічної влади, абсолютизму, хоча ідеальним устроєм вважав республіку як виразника народного суверенітету.

Ідеї утопічного соціалізму Томаса Мора (1478-1535) – твір «Утопія», Томазо Кампанелли (1568-1639) – твір «Місто Сонця»:

- переконані, що приватна власність спричиняє всі суспільні негаразди та злиденність абсолютної більшості народу

- сформулювали основні принципи майбутнього суспільства, що базується на розумних «природних» засадах: планове суспільне господарство; обов’язкова для всіх праця, результати якої розподіляються за потребами; всі дорослі члени суспільства беруть участь у політичному управлінні; всі діти мають право на безплатну освіту, яка має бути тісно пов’язана з трудовим вихованням та ін.

Розкриваючи п’яте питання необхідно підкреслити, що роздуми про людяність, створення умов життя, гідних людини, у епоху відродження набули конкретно-історичного і соціального контексту і виміру. У реальних умовах епохи це проявилось у створенні високих зразків художньої, літературної творчості, вимогах перебудови суспільства шляхом розвитку світської культури, науки, де все людське повинно бути підпорядковане людському розуму. Ідеї гуманізму мали значну історичну цінність у плані розвитку духовної культури, самосвідомості людини.

1. Феодальна культура була кроком вперед у людському поступі. Чи варто було повертатися до язичницької античності?

2. Чому гуманізм Відродження і сьогодні – важлива умова для більш фундаментальних знань історії філософії?

3. Яким чином поява релігійної течії протестантизму вплинула на особливості філософської думки епохи Реформації?

Ключові поняття і терміни

Відродження антропоцентризм

богоподібність геоцентризм

геліоцентризм пантеїзм

гуманізм утопічний соціалізм

Реформація протестантизм

Дата добавления: 2014-12-17