Питання теми. 1. Виникнення середньовічної парадигми західноєвропейської філософії

1. Виникнення середньовічної парадигми західноєвропейської філософії.

2. Основні напрямки філософії Середньовіччя.

Методичні рекомендації

При підготовці першого питання необхідно звернути увагу на те, що у оцінці середньовічної філософії існують два протилежних погляди:

По-перше, підкреслюється її безплідність, «схоластичність», а почасти і «реакційність», що підтверджується тезою про те, що філософія виконувала роль служниці теології.

По-друге, цей період в історії філософії оцінюється як високопродуктивний, позитивний.

Основними рисами середньовічної філософії виступають:

- формування бачення реальності «за образом і подобою» духу;

- людина феодального суспільства постає «духовною», «одухотвореною», а не просто тілесною (чи природною) істотою;

- ключ до розв’язання всіх проблем середньовічна людина шукає у сфері духу.

На цьому ґрунті починає формуватися нова (середньовічна) філософська парадигма:

- Ідейно-світоглядний зміст.

- Духовно-ідеальне тлумачення реальності.

- Найдосконаліше втілення духовності – Бог.

- «Найголовніше» знання – теологія (богослов’я).

- Все «земне», «світське» – держава та інші суспільні інституції (цехи і т.п.) – набувають характеристик «справжнього» існування, лише отримуючи санкцію «божественного буття» – благословення церкви.

- «Двоїсте» буття:

- справжній (божественний, духовний, небесний, благий);

- несправжній (тваринний, плотський, земний, гріховний).

При підготовці другого питання необхідно виділити такі напрямками середньовічної філософії як апологетика, патристика, схоластика, реалізм і номіналізм.

Основною особливістю патристики (від лат. «патер» – отець) було поєднання християнських доктрин з античною філософією (головним чином, з неоплатонізмом).

Найвідомішим представником західної патристики був Аврелій Августин (354-430 рр.), який систематизував християнський світогляд, намагаючись представити його як цілісне та єдино вірне вчення; зробив Бога центром філософського мислення.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що період з VI по XIV-XV ст. називається періодом схоластики (схоластичний – шкільний), для якої характерні:

- сліпа віра в авторитети;

- догматизм, бездумне заучування й запам’ятовування прописних істин;

- відрив від життя.

Схоластика поділяється на:

- ранню схоластику (VI-ХІІ ст.), яка орієнтувалась на Платона та неоплатонізм, біля її витоків стояли: на Сході – Іоанн Дамаскін, на Заході – Іоанн Скот Еріугена.

- розквіт схоластики (ХІІІ ст.), представлений латинським аверроїзмом, який очолював Сігер Брабантський (бл. 1240-1284 рр.):

- занепад, пізню схоластику (XIV-XVI ст.), яка пристосувала Аристотеля до католицизму. Представник цього періоду Фома Аквінський (1225-1274 рр.) – засновник напряму філософської думки, яка має ім’я томізм, створив грандіозний теолого-філософський синтез.

Слід загострити увагу на вченні Фоми Аквінського про взаємовідношення загального й одиничного, що було предметом дискусій між номіналізмом (Іоанн Росцелін, Іоанн Дунс Скот) і реалізмом (Пьер Абеляр)

Питання для самоконтролю

1. Які основні риси середньовічної філософії?

2. Чим відрізняється нова (середньовічна) філософська парадигма від античної?

3. Які напрямки виділяють у середньовічній філософській думці?

4. У чом сутність апологетики?

5. Що таке патристика?

6. Які особливості схоластики?

7. Чим відрізняються реалізм і номіналізм

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Зародження та розвиток середньовічної філософії.

2. Розвиток та занепад схоластики.

3. проблема загального і одиничного у середньовічній філософії.

4. Вчення про людину в філософії Фоми Аквінського.

Бібліографічний список

Основна література: 3, 5, 6, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 17.

Додаткова література: 2, 5, 13, 36, 43, 47, 51, 60.

Тема 12: Філософія Відродження та Реформації

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

- соціально-економічні і культурні особливості епохи Відродження;

- сенс поняття гуманізму.

Дата добавления: 2014-12-17