Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Домашня робота”





Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Учаснику пропонують вести щоденник, де б він занотовував ситуації, при вирішенні яких переживає труднощі. В подальшому ці ситуації можуть програватися в групі. Окрім того, учасник отримує “домашнє завдання”, виконати яке він може, тільки при участі у якісь конкретній ситуації, котра викликає у нього страх або невпевненість в собі. Наприклад, необхідно активно перешкодити комусь, хто робить спробу морально образити, і залишитися самому в цій ситуації спокійним, впевненим, з почуттям достоїнства. На наступному занятті цей учасник повинен розповісти в групі про свою поведінку в ході виконання ”домашнього завдання”. Якщо завдання, на думку керівника, виконано незадовільно, його потрібно ще раз ”програти” в групі, змоделювавши перед цим оптимальний варіант ситуації. Групи тренінгу впевненості в собі сприяють усвідомленню та нормалізації поведінки і більш адекватної самооцінки особистості.

Репетиція поведінки представляє собою рольовий програш життєвих ситуацій. Як правило він розпочинається з нескладних ситуацій, актуальних для більшості учасників групи. Наприклад, розмова з грубим командиром, товаришем по службі, компанією “друзів”, яка розпиває спиртні напої, з бюрократом – чиновником. Поступово група переходить до програшу більш складних ситуацій.

Метою рольової гри є відпрацювання оптимальної поведінки, яка основана на впевненості в собі в тій чи іншій складній ситуації.

Методика репетиції поведінки умовно розподіляється на етапи:

1. Постановка задачі, тобто визначення поведінки, яка потребує корекції та тренажу.

2. Інструктаж і навчання учасників виконанню сцени за планової ситуації.

3. Розиграш ситуації.

4. Моделювання бажаної поведінки.

5. Відпрацювання оптимальної поведінки на протязі всього заняття.

6. Отримання зворотного зв’язку.

7. Поведінка активних учасників сцени, яка розігрується.

Кожна вправа закінчується, як правило, широким обговоренням в групі. Учасники діляться про почуття, котрі вони пережили під час виконання ролей, глядачі розповідають про побачене та допомагають оцінити дії учасників. Інколи обговорення має більший виховний ефект, чим сама динаміка гри, особливо якщо виникає відверта розмова про особисті проблеми, про моральні явища в своєму колективі.



 

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАКТИКА РОБОТИ ПО ЗМІЦНЕННЮ ВІЙСЬКОВОЇ

ДИСЦИПЛІНИ ТА ПРОФІЛАКТИЦІ ПРАВОПОРУШЕНЬ.

 

Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов’язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі[3].

Необхідність дисципліни військовим підрозділам і частинам (кораблям) обумовлюється, перш за все, особливостями їх організації, характером задач, які ними виконуються, своєрідністю умов повсякденної життєдіяльності.

По-друге дисципліна є необхідною умовою успішної реалізації Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.

По-третє, стан військової дисципліни та правопорядку суттєво впливає на авторитет Збройних Сил України серед населення нашої держави, формування громадської думки стосовно відповідності своєму прямому призначенню офіцерського корпусу .

По-четверте, дисципліна складає основу морально-психологічного стану військ, а останній є головним критерієм оцінки ефективності всього процесу виховного й морально-психологічного забезпечення життєдіяльності підрозділів, частин (кораблів) і з’єднань як в мирний, так і воєнний час.

По-п’яте, ефективність національно-патріотичного і військово-патріотичного виховання військовослужбовців, населення України і особливо молоді тісно пов’язана з станом дисципліни, організованості й порядку у військах (силах). А ця проблема сьогодні занадто актуальна, її недооцінка може обійтися нашій молодій державі занадто дорого. Потреба у самовідданому, безстрашному захисту – потребу може з’явитися зненацька у будь-який час. Наше неспокійне планетарне сьогодення це переконливо підтверджує.

По-шосте, вимоги щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку із року в рік зростають у зв’язку з якісними змінами (на жаль, не в кращій бік) особового складу, який приходить до лав Збройних Сил України. Це викликано загальновідомими труднощами, які переживає наша країна.

По-сьоме, міцна військова дисципліна є найважливішою умовою високої бойової готовності та боєздатності підрозділу, частини (корабля). Головне її призначення – згуртувати масу військовослужбовців в організований військовий колектив, який діє як єдине ціле, спрямований на досягнення єдиної мети і скутий єдиною волею.

По-восьме, військова дисципліна придає Збройним Силам організованість і мобільність, забезпечує постійну готовність до негайних і рішучих бойових дій. На її основі досягаються гнучкість і безперервність керівництва військами (силами), у захисників Вітчизни формуються високі морально-психологічні і бойові якості, які необхідні для перемоги над противником у сучасному бою. Без дисципліни нема армії як боєздатної військової організації, без неї неможлива перемога над ворогами. Ось чому пред’являються дуже високі вимоги до командно-виховного і всього офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин щодо підтримання у військах (силах) статутного порядку, зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень.

Військова дисципліна передбачає підкору єдиній волі, авторитету керівника. Тому одною із найважливіших вимог є суворе дотримання встановленого у Збройних Силах порядку підлеглості, наказів і розпоряджень начальників. Обов’язок слухатися є основою у військовій дисципліні, а підкора (перш за все – підкора волі керівника, начальника) –фундамент відношень у середині військової організації.

 

а) система роботи по зміцненню військової дисципліни.

Для того, щоб повністю і якісно виконати вимоги Міністра оборони України, привести повсякденну життєдіяльність підрозділів і частин у відповідність з Військовими статутами Збройних Сил України у кожного офіцера, прапорщика (мічмана), сержанта (старшини) повинна бути чітка система роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку. Що ж таке система і що вона передбачає.



Система роботи по зміцненню дисципліни та правопорядку в підрозділі (військовій частині, на кораблі) – це повний порядок в діях офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин) по досягненню у підпорядкованих військових колективах високого стабільного рівня морально-психологічного стану особового складу, бездоганного і неухильного додержання ним порядку і провин, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Ця система повинна відповідати вимогам Міністра оборони України. Вона включає:

По-перше, глибоке вивчення й осмислення офіцерами, прапорщиками (мічманами) і сержантами (старшинами) Військових статутів Збройних Сил України, військового законодавства України та права, наказів Міністра оборони України про зміцнення військової дисципліни та інших;

По-друге, регулярну роботу посадових осіб у підпорядкованих їм підрозділах по всебічному вивченню стану служби військ, військової дисципліни та правопорядку, виконання у повсякденній життєдіяльності вимог законів, статутів, наказів і директив Міністра оборони України та інших керівних документів; наданню практичної допомоги в знятті напруги у військових колективах та забезпеченні стабільного морально-психологічного стану особового складу.

Морально-психологічний стан особового складу – це ступінь загальної готовності військовослужбовців, військових колективів до активних дій по виконанню поставлених задач. Він забезпечує інтелектуальну, емоційну та вольову єдність особового складу.

В воєнний час морально-психологічний стан проявляється в боєздатності підрозділів і частин (кораблів), результатах їх бойових дій. При наявності високого морально-психологічного стану вони здатні тривалий час успішно вирішувати покладені на них бойові задачі. В мирний час важливішим показником морально-психологічного стану особового складу є успішність виконання навчально-бойових завдань, якість несення бойового чергування, повсякденна бойова готовність, організованість і дисципліна;

По-третє,заслуховування звітів командирів підрозділів й інших посадових осіб про стан військової дисципліни, їх особистий внесок у її зміцнення. При цьому (так, як і при роботі в підлеглих підрозділах) звертається увага на всі основні напрями зміцнення військової дисципліни та її морально-психологічного забезпечення:

 підбір, розстановка, навчання і виховання кадрів (офіцерів, прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин і активістів);

 контроль за діяльністю кадрів, виконанням ними своїх службово-посадових обов’язків та надання їм практичної допомоги;

 вивчення та аналіз морально-психологічного стану особового складу; планування, підготовка й проведення необхідних заходів щодо його підвищення й підтримання на належному стабільному рівні;

 національно-патріотичне, правове, військове, морально-етичне, естетичне, екологічне і фізичне виховання військовослужбовців;

 морально-психологічний супровід повсякденної життєдіяльності підрозділів;

 своєчасне, повне і якісне доведення до військовослужбовців встановлених норм речового, харчового, фінансового, медичного й інших видів забезпечення;

 підтримання статутного порядку в частині ( на кораблі) і підрозділах, чітка організація бойового вишколу особового складу та служби військ. Під цим розуміється постійна чітка регламентація по місцю і терміну повсякденної діяльності військовослужбовців, військових колективів у суворій відповідальності з вимогами військових статутів, наказів Міністра оборони України.

Виховна роль міцного статутного порядку полягає в тому, що він забезпечує найкращі умови для бойової і гуманітарної підготовки воїнів, для виконання покладених на них задач та обов’язків. Статутний порядок повсякденно, в кожну годину і хвилину, повсюди і в усьому спонукає кожного військовослужбовця виконувати певні правила, узгоджуючи свої дії та поведінку із вимогами статутів, із регламентом, який затверджений старшим начальником. Систематична постійна повторювальна дія, яка протікає у встановленому порядку і в суворо визначений час, сприяє формуванню у воїнів стійких звичок організованості, пунктуальності, бездоганної поведінки.

Існує закономірність: чим суворіше дотримується статутний порядок від підйому до відбою, тим міцніша дисципліна, вища організованість. І навпаки, там, де допускаються відступи від військового порядку, частіше бувають усякого роду провини, аморальні явища і навіть надзвичайні події.

Затвердженню статутного порядку, вихованню дисциплінованості безпосереднім чином сприяє добра організація бойового вишколу воїнів. Кожне заняття , при відповідній його підготовці і проведенні, може бути не тільки уроком бойової майстерності, але і уроком дисциплінованості. Ось чому слід звертати увагу на всі елементи заняття: його пунктуально чіткий початок і кінцівка, ясність і конкретність у постановці учбових задач, зовнішній вигляд військовослужбовців і суворе дотримання встановлених правил поведінки, вимогливість керівника до себе і тих, хто навчається.

Велике значення має продумане організаційно-методичне забезпечення занять, вивчення особовим складом настанов, тактичних нормативів, проведення показних занять, обмін досвідом бойової роботи спеціалістів, ретельна підготовка техніки, організація постійного і дієвого контролю за виконанням кожним військовослужбовцем своїх функціональних обов’язків та статутних норм.

Важливою умовою зміцнення військового порядку, який активно формує дисциплінованість військовослужбовців, є правильна організація служби військ. Служба військ включає широкий комплекс заходів, які забезпечують підтримання в частинах, на кораблях і в підрозділах високого рівня дисципліни, організованості і порядку, створення необхідних умов для бойової і гуманітарної підготовки особового складу, всієї його життєдіяльності.

Умови можуть бути сприятливими і несприятливими.

Сприятливі умови – це така обстановка, яка формує і зміцнює позитивне відношення особового складу до повсякденної діяльності військ (сил), навчально-виховного процесу, вимог статутів, наказів, директив і розпоряджень командирів та начальників.

Досвідчені командири (начальники), їх заступники з виховної роботи знають, що не стільки заходи виховують воїна, як умови, в яких він знаходиться. Тому вони в першу чергу створюють виховні, дисциплінуючи умови, а вже потім проводять необхідні заходи.

Несприятливі умови – це така обстановка, яка негативно впливає на бойовий дух і морально-психологічний стан військовослужбовців, не сприяє мобілізації їх духовних і фізичних сил на вирішення задач бойового вишколу, зміцнення дисципліни, порядку й організованості, бойового чергування, внутрішньої, вартової і гарнізонної служб, підвищення боєготовності та боєздатності підрозділів і частин (кораблів).

Таке трапляється там, де офіцерський склад як слід не згуртований і в своїй більшості не налаштований на добросовісну службу, де допускаються факти зловживання службовим становищем, нецензурщини, пияцтва, нестатутних взаємовідносин між начальниками і підлеглими, старшими і молодшими тощо. Де недостатньо приділяється уваги бойовій і гуманітарній підготовці особового складу, його харчовому, речовому, грошовому, медичному та іншим видам забезпечення. Де відсутні належні умови побуту і відпочинку воїнів, процвітає казармове хуліганство та інші негативні явища. В таких умовах важко проводити виховні й морально-психологічні заходи, а головне від них мало користі.

По-четверте, підведення підсумків роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку (екіпажах, обслугах), взводах, ротах (батареях), батальйонах (дивізіонах), полках (на кораблях) згідно вимог Міністра оборони України;

По-п’яте, вивчення, аналіз, узагальнення і впровадження передового досвіду роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку;

По-шосте, методичну роботу, яка передбачає навчання підлеглих командирів (начальників) практиці морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень. При цьому особлива увага приділяється навчанню формам і методам ефективного впливу на військовослужбовців.

 

Методи морально-психологічного забезпечення військової дисципліни – це способи впливу на свідомість, психіку, діяльність, поведінку, мотиви та інтереси воїнів з метою досягнення бездоганного їх відношення до виконання службових обов’язків. До них відносяться:

- метод довір’я, поваги до особистості військовослужбовця та її гідності;

- метод формування в потрібному напрямку свідомості особистості воїна (переконань, суджень, понять, оцінок);

- метод особистого прикладу командира (начальника);

- метод доручення підлеглому;

- метод завдання підлеглому;

- метод вправи з підлеглими;

- метод створення спеціальних виховуючи ситуацій у військовому колективі, націлених на формування колективної думки;

- метод заохочення військовослужбовців;

- метод осуду негідної поведінки військовослужбовця;

- метод примусу;

- психодіагностичні, психокорекційні, психореабілітаційні методи

Форми морально-психологічного забезпечення військової дисципліни – це низка заходів, які цілеспрямовано плануються, ретельно готуються і якісно проводяться з метою досягнення вимог законів, статутів та моральних норм поведінки. Форми залежать від стану військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, військовій частині ( на кораблі), рівня морально-психологічного стану особового складу, поставлених завдань та інших чинників.

Найчастіше застосовуються такі форми, як лекції, доповіді, збори, індивідуальні та колективні бесіди, співбесіди, розмови, поради, допомога, рекомендації, консультації, вислуховування, заслуховування звітів, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань, роз’яснення вимог законів, військових статутів і наказів стосовно необхідності виконання військовослужбовцями норм і правил поведінки з метою зміцнення дисципліни та правопорядку, оголошення військовослужбовцям заходів заохочення і стягнень, які передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та багато інших;

по-сьоме, постійну турботу про покращення якісної характеристики та рівня підготовки суб’єктів морально-психологічного забезпечення військової дисципліни, правопорядку і профілактики правопорушень;

по-восьме, регулярний розгляд, корегування і затвердження планів роботи підлеглих посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку згідно вимог Міністра оборони України та інших старших начальників.

Дуже важливо, щоб командно-виховний склад, всі суб’єкти морально-психологічного забезпечення військової дисципліни постійно були в пошуку шляхів удосконалення стилю роботи, підвищення його ефективності.

Шляхи подальшого удосконалення системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку - це головні напрямки посилення дієвості позитивного впливу на військовослужбовців відповідними організаційними, виховними та соціально-психологічними заходами. Основними шляхами, на нашу думку є:

1. Суттєве покращення соціальної захищеності та матеріального добробуту військовослужбовців і членів їх сімей. Запровадження ефективних матеріальних і моральних стимулів за високі показники в бойовому вишколі, службі та дисципліні. Військовослужбовцю повинно бути не вигідним абияк служити;

2. Соціально-справедлива кадрова політика у військах (силах):

- просувати по службі військовослужбовців патріотично налаштованих, талановитих, самостійних, ініціативних, фізично здорових, високовідповідальних за поручену справу, думаючих військових професіоналів, пунктуально виконуючих вимоги статутів;

- на навчання до військово-навчальних закладів направляти військовослужбовців лише перспективних, національно свідомих, морально і фізично здорових, найбільш всебічно підготовлених;

- об’єктивно і справедливо оцінювати внесок кожною посадової особи в успіх чи не успіх підрозділу, військової частини (корабля). Кожний офіцер, прапорщик (мічман) і сержант (старшина) повинен отримати те, що заслужив і не більше, і не менше;

3. Забезпечення зразковості офіцерів і прапорщиків у повсякденній життєдіяльності військ, поза умовами служби та в побуті. Без цього суттєво покращити справи з дисципліною неможливо, не кажучи вже про покращення системи роботи по цій важливій проблемі;

4. Збільшення уваги сержантам (старшинам) строкової служби. Підбір, навчання і виховання цієї категорії військовослужбовців повинно стояти на передньому плані повсякденних турбот командирів рот (батарей), батальйонів (дивізіонів), полків ( кораблів) та їх заступників з виховної роботи. Необхідно поставити сержанта на те місце, яке йому належить у повсякденній життєдіяльності підрозділу. На часі введення інституту сержантів у Збройних Силах України на чому неодноразово наголошував Міністр оборони;

5. Підвищення позитивної ролі в повсякденній життєдіяльності підрозділів і частин (кораблів) військовослужбовців - контрактників. Вони повинні бути професіоналами військової справи, взірцем виконання службово-посадових обов’язків;

6. Посилення контролю та надання безпосередньо на робочому місці практичної допомоги у вдосконаленні стилю й системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку підлеглим посадовим особам. Принцип: “Кожний начальник допомагає, контролює і навчає своїх підлеглих, відповідає за рівень їх підготовки і внесок у вирішення поставлених завдань” повинен стати звичкою, нормою і правилом діяльності кожного офіцера. Індивідуальний вплив - самий ефективний, найбільш правильний і дієвий;

7. Посилення вимогливості до всіх без виключення офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старших) за особистий внесок в зміцнення військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, частині (на кораблі). Активізувати критику недоліків, прогалин і упущень;

8. Активізація методичної роботи з командно-виховним складом. Показні заняття по організації служби військ, підготовці добового наряду, проведенні занять з бойової і гуманітарної підготовки, організації відпочинку військовослужбовців тощо повинні проводитись по мірі необхідності. До їх підготовки й проведення бажано якнайширше залучати творців і носіїв передового досвіду. Необхідно не забувати, що краще один раз побачити, чим сто раз почути.

Безумовно, заслуговують на увагу інструктивно-методичні й семінарські заняття, лекції, доповіді, інструктажі, обмін досвідом тощо;

9. У зв’язку з ідейно-теоретичною і методологічною невизначеністю, девальвацією цінностей і ідеалів, зниженням стану здоров’я й інтелектуального рівня розвитку воїнів та інших негараздів сьогодення є начальна потреба в посиленні уваги до індивідуальної виховної роботи. Вона повинна пронизувати усі військові структури, кожну її ланку, здійснюватись на всіх рівнях. В ході її проведення необхідно творчо підходити до застосування таких форм, як бесіда, співбесіда, розмова, порада, допомога, доручення, консультація, завдання, рекомендація, вислуховування, заслуховування звіту, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань тощо.

Систематичне проведення індивідуальної роботи з офіцерами, прапорщиками (мічманами), сержантами (старшинами) і солдатами (матросами) дає можливість мобілізувати їх на якісне виконання поставлених навчально-бойових завдань, сприяє запобіганню загибелі і травмування людей, недопущенню негативних проявів у поведінці військовослужбовців;

10. Пожвавлення морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень. З цією метою необхідно:

- розробити і запровадити єдину систему морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

- підвищити бойовитість структур виховної роботи, усунути боязливо-спостережливий стиль їх діяльності;

- забезпечити командно-виховні кадри, всіх офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин) необхідною літературою (довідники, навчально-методичні посібники, підручники, узагальнений передовий досвід, методичні розробки щодо системи роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку тощо);

- приблизити зміст військових газет і журналів до потреб суб’єктів морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил);

- докорінно поправити нікудишній стан індивідуальної підписки суб’єктів морально-психологічного забезпечення дисципліни, всієї життєдіяльності військ (сил) на на військові газети і журнали (усунути самоплив підписки та здешевити періодичні видання, зробити їх ціни доступними офіцерам і іншим категоріям особового складу);

- органам виховної роботи належним чином налагодити диференційоване навчання всіх категорій суб’єктів морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил); домогтися, щоб кожна посадова особа знала своє місце і роль в цьому процесі, основні напрямки, форми і методи роботи, вміла готувати і проводити відповідні заходи;

- усунути формалізм в організації й проведенні морально-психологічного забезпечення дисципліни та профілактиці правопорушень;

11. Державна ідеологія повинна пронизувати бойову і гуманітарну підготовку, службу військ, всю життєдіяльність підрозділів, частин (кораблів) і органів управління. Державні пріоритети, цінності і ідеали необхідно пропагувати, роз’яснювати скрізь і всюди, використовуючи всі наявні сили і засоби виховного й морально-психологічного забезпечення. Кожний військовослужбовець повинен глибоко усвідомити: що захищати, від кого і для чого;

12. Поглиблення всебічного аналізу стану військової дисципліни та правопорядку, бойової і гуманітарної підготовки, служби військ. При цьому обов’язковим повинно бути дотримання наступних принципів: систематичність, достовірність, принциповість, врахування об'єктивних і суб’єктивних причин у їх єдності та взаємозв’язку.

Основними критеріями оцінки стану дисципліни та ефективності системи, роботи по її зміцненню виступають, по-перше, рівень бойової готовності підрозділу, частини (корабля). Бойова готовність і дисципліна тісно пов’язані. Якщо військова дисципліна – умова бойової готовності, то стан бойової готовності - найбільш ефективний критерій її оцінки.

По-друге, ступінь підтримання в частині (на кораблі) порядку, відповідність його вимогам Міністра оборони України, військовим статутам і настановам.

По-третє, взірцевість в дисципліні офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин). Це дає можливість командиру і його заступнику з виховної роботи проводити виховне й морально-психологічне забезпечення предметно, з певними категоріями військовослужбовців, мобілізувати з цією метою громадськість.

По-четверте, комплексне проведення інформаційно-пропагандистської, організаторської, соціально-правової, культурно-виховної і просвітницької роботи, ступінь дієвості її форм і методів.

По-п’яте, ефективність і стан дисциплінарної практики командирів і начальників всіх рівнів та інші критерії.

Реалізація вищеназваних та інших шляхів проявляється в ступені досягнення суб’єктами управління належного стану військової дисципліни та правопорядку.

 

ВИСНОВКИ:

1. Чітка, продумана система роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку – запорука успіху. Вона притаманна командирам і начальникам високоорганізованим, цілеспрямованим, вболіваючим за стан справ в підрозділі, частині (на кораблі). І, навпаки, безсистемність – ознака нікудишнього стилю роботи, низької культури, незібраності, неохайності та безвідповідальності того чи іншого керівника;

2. Командир (начальник) – всьому голова. Від його стилю й системи роботи у вирішальній мірі залежить стиль і система роботи підлеглих офіцерів, прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин). Він задає тон, на нього рівняються. Він дає оцінку діяльності підлеглим, заохочує і оголошує стягнення.

Який командир (начальник) – така й система роботи, такий і стиль, така й дисципліна.

3. Якість і ефективність роботи суб’єктів зміцнення військової дисципліни та правопорядку прямо пропорціональна рівню їх підготовки до неї. Тому навчання цій справі всіх посадових осіб, які причетні до бойового вишколу й виховання особового складу, організації бойового чергування, внутрішньої, вартової і гарнізонної служб, повинно стояти на передньому плані в діяльності командирів, їх заступників з виховної роботи і начальників штабів;

4. Нинішній стан військової дисципліни і її морально-психологічного забезпечення вимагає комплексного підходу до його покращення, суттєвого вдосконалення системи роботи командно-виховного складу частин (кораблів) і підрозділів.

 

б) методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі.

Аналіз стану військової дисципліни - це всебічний розгляд виконання військовослужбовцями підрозділу, військової частини (корабля) порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Він включає комплекс питань, розглядаючи які, командир робить висновки:

- про характер правопорушень;

- про категорії військовослужбовців, які допустили правопорушення;

- про обставини, при яких скоєно порушення дисципліни або провину, яка пов’язана з нечітким виконанням вимог військових статутів, наказів вищестоящих командирів (начальників);

- про причини, які призвели до того чи іншого порушення;

- щодо основних винуватців порушень;

- про конкретних військовослужбовців або причинах, які сприяли даному порушенню.

На основі висновків командир:

- намічає комплекс додаткових заходів по запобіганню подібних подій і грубих порушень військової дисципліни на перспективу;

- доводить заходи до підлеглих командирів, ставить їм задачі і сумісно із заступником з виховної роботи мобілізує актив підрозділу на їх виконання;

- здійснює контроль (особисто, через своїх заступників) за дієвістю намічених заходів, які втілюються в життя.

В систему аналізу стану військової дисципліни входять:

- строки його проведення;

- категорія військовослужбовців, які залучаються до аналізу;

- методика аналізу та використання вихідних даних для його проведення;

- система обліку порушень.

Оцінка стану військової дисципліни – це судження командира (начальника) про хід виконання військовослужбовцями підрозділу, частини (корабля), з’єднання порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. При цьому посадові особи, які це роблять, керуються вимогами Міністра оборони України.

Головне у військовій дисципліні – це найважливіше у стосунках між підлеглими і начальниками, молодшими і старшими. А воно є не що інше, як глибоко усвідомлена покора та старанність, тобто безперечне підпорядкування командиру, начальнику, своєчасне і точне виконання їх наказів, розпоряджень, команд.

Відповідальність військовослужбовця за виконання вимог військової дисципліни -це сувора необхідність і обов’язок військовослужбовця бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. У разі їх неналежного виконання, військовослужбовець може бути притягнений до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності.

 

в) морально-психологічний аналіз проступку військовослужбовця.

В процесі аналізу стану військової дисципліни командиру підрозділу, його заступнику з виховної роботи особливу увагу необхідно приділяти вивченню правопорушень, які характерні для даного підрозділу або мають тенденцію до зростання. Для прийняття рішення по правопорушенням та об'єктивного їх обліку командиру необхідно кваліфікувати кожне скоєне в підрозділі правопорушення.

Під правопорушенням розуміють недотримання правил поведінки, встановлених законом та іншими нормативними акта­ми. Воно може полягати у здійсненні забороненої дії або, на­впаки, у невиконанні приписаного законом обов'язку.

За ступенем тяжкості правопорушення поділяються на про­ступки і злочини.

Військовими злочинами визначаються злочини проти вста­новленого порядку несення військової служби, вчинені військо­вослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час про­ходження ними учбових або перевірочних зборів.

До них відносять :

- злочини проти порядку підлеглості (непокора, невико­нання наказу, опір начальникові або примушення його до по­рушення службових обов'язків, погроза начальникові, насиль­ницькі дії щодо начальника);

- порушення статутних правил взаємовідносин між військо­вослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості;

- самовільна відлучка ( незаконна відсутність військовос­лужбовця строкової служби, яка продовжувалась більше однієї доби, але не більше трьох діб, або хоч і менше доби, але вчине­на повторно протягом трьох місяців);

- самовільне залишення частини або місця служби (нез'яв­лення в строк без поважних причин на службу для військовос­лужбовців строкової служби тривалістю понад три доби, але не більш місяця, для осіб офіцерського складу, прапорщиків, військовослужбовців надстрокової служби тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, повторно протягом року);

- дезертирство (залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби);

- ухилення від військової служби шляхом членоушкодження або іншим

способом;

- промотання або втрата військового майна;

- порушення правил поводження зі зброєю, а також з речо­винами і

предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих;

- порушення статутних правил вартової служби;

- порушення правил несення бойового чергування;

- порушення статутних правил внутрішньої служби;

- порушення правил водіння або експлуатації машин;

- зловживання владою, перевищення або бездіяльність вла­ди та інші.

Із загальнокримінальних злочинів, що скоюються військовослужбовцями, частіше за все зустрічаються:

- розкрадання державного майна;

- навмисне вбивство;

- зґвалтування;

- хуліганство;

- крадіжки вогнепальної зброї, боєприпасів або вибухових речовин;

- крадіжки і збут наркотичних речовин.

Військові дисциплінарні проступки - це правопорушення, які не являють собою великої суспільної небезпеки. До них відно­сяться порушення встановлених загальновійськовими статута­ми вимог і правил поведінки, що тягнуть за собою застосуван­ня заходів дисциплінарного і громадського впливу.

Не всі дисциплінарні проступки за своєю тяжкістю однакові. Серед них необхідно виділити грубі дисциплінарні проступки, які можуть виступати як причини та умови для скоєння злочинів, мають ознаки злочинів і при певних умовах можуть ними ста­ти.

До грубих дисциплінарних проступків відносяться:

- самовільна відлучка;

- порушення статутних правил взаємовідносин між військо­вослужбовцями (словесні образи або насильницькі дії началь­ника до підлеглих, або одного військовослужбовця до іншого за відсутністю між ними відносин підлеглості, примушування одним військовослужбовцем іншого здійснювати дії, які принижують його особисту гідність, виконувати за нього обов'язки з військової служби, надавати йому особисті послуги);

- вживання спиртних напоїв (перебування на службі у не тверезому стані, а також вживання спиртних напоїв у позаслужбовий час);

- перебування на службі під впливом наркотичних або токсичних речовин;

- порушення статутних правил несення вартової, внутрішньої служб, патрулювання та бонового чергування щодо виконання своїх обов'язків;

- порушення правил безпеки, які призвели до травмування людей або спричинили інші значні наслідки;

- халатне ставлення до службових обов'язків, порушення і упущення, які призвели до поломок техніки і озброєння, пошкодження майна або інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров’ ю військовослужбовців;

- сперечання або грубість (відкрите виявлення невдоволеності службовою діяльністю начальника, обговорення вимог наказу, приниження честі і гідності начальника);

- промотання або втрата військового манна (продаж, застава або передача в користування іншій особі військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування і спорядження, втрата або зіпсування цих предметів унаслідок порушення правил їх зберігання.

У мотивації протиправної поведінки військовослужбовців переважають мотиви імпульсивного і ситуаційного характеру, показного самоствердження, групової поведінки, а також мотиви, які обумовлені користолюбством, вигодою, помстою.

Розрізняють три групи факторів, які впливають на протиправну поведінку військовослужбовців:

- соціальні;

- психологічні;

- біологічні.

Головну роль серед соціальних факторів що впливають на формування особистості військовослужбовця - правопорушника, відіграють сім’я і вплив соціально-негативного зовнішнього оточення. При цьому несприятливий соціальний вплив справляють:

- виховання в неповній сім'ї;

- алкоголізм батьків;

- аморальний спосіб життя батьків;

- систематичні конфлікти в сім'ї;

- злочинність серед батьків;

- неблагополучні матеріально-побутові умови;

- вплив неформальної групи з антисоціальними тенденціями.

Домінуючі інтереси та ідеали юнаків, які складаються під впливом негативного сімейного і зовнішнього мікросередовища часто вступають у протиріччя з етичними і правовими нормами суспільства, а в умовах армії проявляються у вигляді правопорушень.

До психологічних факторів, які впливають на формування поведінки військовослужбовця - правопорушника, слід зарахувати особливості характеру, коли проявляється менша стійкість у відношенні несприятливого впливу специфічних соціальних факторів, а також безпосереднього оточення.

Біологічні особливості особистості самі по собі не породжують злочинності, але впливають на динаміку поведінки людини. В певних умовах під час тривалої відсутності можливостей задовольнити важливі біологічні потреби відбувається їх актуалізація з наступним формуванням пошукової поведінки, яка спрямована на задовільнення цих потреб. Ця поведінка може мати протиправний характер.

При підготовці до всебічного вивчення проступку командиру (начальнику) необхідно визначити:

1. На які запитання треба одержати відповіді?

2. Які дані про особистість воїна, його стан та взаємовідносини з товаришами по службі доцільно враховувати в ході вивчення проступку?

3. Кого притягти для з'ясування обставин та суті проступку?

4. Яким чином, у який час та в якому місці можна провести діагностичну бесіду з можливим порушником дисципліни?

Центральне місце в процесі вивчення проступку та соціально-психологічних умов його скоєння займає морально психологічна характеристика. Вона включає вивчення:

1. Мотиву та ступеню провини:

а) умисне, злісне порушення військового порядку;

б) необережність (халатність, недбалість, неохайність, забутливість та інше);

в) сильне душевне хвилювання (страх, обурення, образа, ображене почуття честі та особистої гідності);

г) перевищення меж необхідної оборони;

д) незнання порядку служби в умовах коли воїн повинен і може вивчити відповідні вимоги.

2. Обставини, які пом’якшують провину:

а) нечітке керівництво, помилки при постановці завдань та організації діяльності начальником;

б) безконтрольність, попускання, низька вимогливість, безкарність, окозамилювання;

в) погано поставлене вивчення статутів, недоліки у правовій пропаганді;

г) слабка виховна робота у підрозділі, низька згуртованість колективу, відсутність колективної думки, яка б засуджувала порушення дисципліни;

д) присутність у колективі негативних традицій, які підтримують дані проступки.

З. Обставини, які збільшують провину:

а) проступок здійснюється не вперше,

б) порушення дисципліни мало місце під час виконання службових обов'язків;

в) проступок був скоєний у нетверезому стані;

г) мала місце співучасть у груповому проступку;

д) мали місце великі негативні наслідки проступку.

На основі морально психологічної характеристики проступку командир (начальник) визначає наслідки проступку та реакцію на нього.

1. Кому і яку морально-психологічну шкоду було завдано, який вплив здійснив проступок на взаємовідносини порушника з співслужбовцями?

2. Психологічна реакція воїна на особисту провину: почуття сорому, жалкування, страх перед стягненням?

3. Колективна реакція на проступок:

а) має місце засудження особовим складом чи ні;

б) співчувають чи жаліюгь порушника діісципліни;

в) може проступок стати приктадом для інших?

З проведеного аналізу дисциплінарного проступку, його наслідків та реакції на нього командир (начальник) робить висновки та дані для прийняття рішення. До них можуть відноситись:

1. Важкість даного порушення порядку (незначне, грубе, близьке до правопорушення).

2. Причини проступку, в тому числі психологічні: неуважність, емоційна нестійкість, соціальна несумісність та інш.

3. За яких умов проступка можна було б уникнути? На кому лежить провина за те що він не попередив?

4. Які недоліки в системі дисциплінарної практики у вихованні даного воїна виявив проступок. Який вплив і з якою метою треба здійснити на цього воїна? Що треба зробити для ліквідації негативних наслідків проступку?

Вивчення та аналіз дисциплінарних проступків, соціально-психологічних умов їх скоєння дозволяє командирам (начальникам) отримати об’єктивну інформацію про стан віиськової дисципліни в підрозділі, своєчасно виявити причини негативних тенденцій у військових колективах, підготувати необхідні аналітичні дані для прийняття рішення щодо зміцнення морально-психологічного стану та проведення ефективної профілактичної роботи в підрозділі.

 

г) я провести попереджувальну бесіду з військовослужбовцями, схильними д

порушень дисципліни.

Для проведення ефективної профілактичної бесіди з військовослужбовцем рекомендується:

- ставити лише ті запитання, які дозволяють краще вияснити індивідуальні психологічні особливості воїна;

- кожне запитання формулювати так, щоб воно було зрозумілим воїну, не спонукало його до односкладової або двоскладової відповіді;

- уникати запитань, які можуть поставити воїна у скрутне становище та викликати у нього негативний психологічний настрій по відношенню до самої бесіди;

- більше задавати побічних запитань, не допускати некоректності та нетактовності;

- по можливості не вести в ході бесіди будь-яких нотаток;

- домагатися, щоб воїн бачив у співрозмовнику не просто начальника, а турботливого старшого товариша, який проявляє неудавану зацікавленість до його життя, думок, переживань;

- не вести розмову квапливо або в розпаленому стані;

- після бесіди уважно проаналізувати її результати і зробити відповідні нотатки у педагогічному щоденнику.

 

д) практика роботи в підрозділі по профілактиці та діагностиці

нестатутних взаємовідносин.

Напрямки роботи:

(по діагностиці)

¨ аналіз структури підрозділу;

¨ вивчення особистісних особливостей воїна;

¨ вивчення і регуляція взаємовідношень в колективі;

(по профілактиці)

¨ вплив на мікрогрупи у військових колективах;

¨ організація протидії негативним явищам;

¨ турбота про побут, здоров’я військовослужбовців;

¨ своєчасне вирішення соціально-побутових проблем військовослужбовців.

 

Способи отримання інформації:

(по діагностиці)

¨ спостереження;

¨ результати соціально-психологічних опитувань;

¨ аналіз документів;

¨ індивідуальна бесіда;

¨ доповіді командирів відділень (екіпажів, обслуг), взводів, рот (батарей);

(по профілактиці)

¨ зустрічі з батьками;

¨ листи рідних, близьких, друзів;

¨ бесіди з активом, медпрацівниками, товаришами по службі;

¨ матеріали судів.

Форми роботи:

§ індивідуально-виховна бесіда;

§ загальні збори військовослужбовців;

§ наставництво;

§ робота навколо вироків військових судів;

§ робота за сержантами (індивідуальні і колективні бесіди, наради, збори, обмін досвідом, інструктажі, заслуховування та багато інших);

§ робота з батьками (бесіди, листування тощо);

§ ЗМІ, наочна агітація, стінний друк;

§ використання кінофільмів, телепередач по правовій тематиці;

§ правові інформації, зустрічі з юристами, організація роботи куточків правових знань;

§ психологічні дослідження.

 

Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой




Дата добавления: 2014-12-17; Просмотров: 581; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.239 сек.