В підрозділі

Мова велика сила: вона

переконує, спрямовує, примушує.

Емерсон.

а) вимоги керівних документів щодо організації інформаційного забезпечення.

Інформаційне забезпечення військ (сил) виступає важливою складовою частиною в системі виховної, пропагандиської роботи та є на сьогоднішній день одним із вагомих засобів формування у особового складу високих моральних якостей, почуття любові до України, її народу, культури, традицій, святинь, розвитку у військовослужбовців гуманістичного світогляду, законодотриман-ня, правової свідомості, вивчення та розуміння закономірностей історичного процесу становлення Української держави, впровадженням гуманітарної політики держави у військ (силах), удосконалення цілісної системи виховання особового складу, гуманітарної підготовки, їх організації, методичного рівня якості як одного із основних видів діяльності військ (сил) у мирний час; формування та розвиток у військовослужбовців національної та правової свідомості, якостей громадяни­на-патріота, морально-психологічної готовності до захисту Батьківщини.

Метою інформування вважається - здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість особового складу, досягнення керованості духовними процеса­ми в військовому середовищі, формування необхідних переконань, спонукання військовослужбовців до активних відповідальних дій у виконанні вимог Кон­ституції, Законів України, Указів Президента України, статутів, наказів і розпоряджень командирів (начальників).

Головним завданням інформаційного забезпечення є формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності, використання всіх видів інформації для своєчасного прийняття рішень щодо зміцнення морально-психо­логічного стану та дисципліни особового складу, підвищення рівня його інформованості та мобілізації на успішне виконання поставлених перед військами завдань.

Основні зусилля в інфор­муванні зосереджуються на:

- згуртуванні військовослужбовців навколо ідеї державної незалежності України, формуванні у них національної і правової свідомості, гуманістичного світогляду, вихованні глибокого почуття любові до України, її народу, культури і традицій;

- реалізації гуманітарної і мовної політики держа­ви у військах (силах) че­рез систему інформаційного забезпечення, військо­во-патріотичного виховання особового складу з ме­тою формування високої духовної культури і мо­ральних якостей;

- засвоєнні та усвідомленні кожним військовос­лужбовцем положень Конституції України, законо­давчих актів з питань військової сфери;

- аналізі суспільно-політичної обстановки в місцях дислокації військ (сил) та її впливу па морально-психологічний стан особового складу;

- підняття авторитету та престижу військової служби.

В організації цих заходів керуватись наступним:

 підвищувати рівень та ефективність інформацій­но-пропагандистського забезпечення життєдіяльності військ (сил);

 удосконалювати систему збору та узагальнення інформації про суспільно-політичну ситуацію в рай­онах дислокації військ (сил) з метою прийняття управлі­нських рішень, попередження негативного впливу па морально-психологічний стан особового складу деструктивних факторів суспільно-політичної обста­новки, несприятливих умов військової служби та інформаційних матеріалів;

 об'єктивним висвітленням ходу реалізації Дер­жавної програми реформування та розвитку Збройних Сил України, всебічним роз­витком життєдіяльності особового складу з'єднань, частин і підняттям авторитету війська в суспільстві, підтримувати постійний зв'язок із ЗМІ, спланувати і щомісяця практикувати виступи керівного складу об'єднань, з'єднань і частин у місцевих цивільних за­собах масової інформації, забезпечити висвітлення у них ходу підготовки, авторитет і престижність військової служби.

1. З метою упорядкування інформаційного забез­печення особового складу відповідно до умов обстановки та характеру діяльності військ (сил), включити його до розпорядку дня частин, (кораблів), підрозділів з усіма категоріями військовослужбовців і працівниками Збройних Сил України та здійснювати:

- з офіцерами - 2 рази на місяць по 1 годині;

- з прапорщиками- 4 рази на місяць по 50 хвилин;

- з військовослужбовцями строкової служби - 2 рази на тиждень по 30

хвилин у дні, коли не прово­дяться заняття з гуманітарної підготовки;

- з працівниками Збройних Сил України- 2 рази па місяць по 1 годині.

2. Правове інформування військовослужбовців строкової служби здійснювати в години правових знань (щосуботи 40 хвилин перед початком ПГД).

При цьому передбачити:

- доведення вимог, наказів, директив з питань юридичної відповідальності, правопорядку і дисцип­ліни, виконання законності, які надходять до частин та підрозділів;

- аналіз стану військової дисципліни та правопорядку в частині і підрозділі, доведення основних зав­дань щодо їх поліпшення;

- висвітлення конкретного питання з проблем пра­вового виховання (доведення та роз'яснення законів, статутів, окремих статей та інше);

- загальні вказівки по виконанню заходів безпеки.

Суспільно-політичне інформування військовос­лужбовців строкової служби здійснювати в ранкові години.

3. Тематика інформування вноситься до розкладу занять і визначається:

- для генералів та офіцерів, працівників Збройних Сил України, слухачів, курсантів ВВНЗ - відділами та відділеннями виховної роботи на квартал;

- для прапорщиків, мічманів, військовослужбовців, що проходять службу за контрактом, керівників груп гуманітарної підготовки - відділами та відділеннями виховної роботи на місяць;

- для військовослужбовців строкової служби - заступниками командирів частин (підрозділів) з виховної роботи на тиждень;

У наказі окремо визначити систему організації та відповідальних за інформування особового складу з громадсько-політичних, військових, міжнародних та правових питань.

4. Інформування особового складу підрозділів, що заступають на бойове чергування щодобово, навчань, виконання окремих видів бойової підготовки планувати та проводити за терміном і змістом відповідно до характеру діяльності.

5. Вжити рішучих заходів щодо підвищення інформаційного забезпечення життєдіяльності особового складу військ (сил).

Включити обов’язковий перегляд вечірніх випусків “Українських теленовин” та прослуховування інформаційних програм Українського радіо - щоденно, перегляд під керівництвом офіцерів структур виховної роботи щотижневих передач “Служу народу України” (неділя, УТ-1) та “Час “Ч” (неділя, АЙ-СІ-ТІ-ВІ), “Гарнізон” (НАРТ), а також прослуховування радіопередач “Наша Армія” (щосуботи, перша програма Українського радіо) та “Польова пошта” (щосереди, програма “Промінь”, повтор щонеділі) перегляд і прослуховування тематичних військово-патріотичних та інформаційно-пізнавальних програм у передбаче­ний розпорядком дня час.

6. Щомісяця планувати і проводити в органах управління, частинах та окремих підрозділах “Дні інформування”. Залучати до участі у них керівний склад об’єднань, з'єднань, акти­візувати роботу лекторських груп, ширше залучати до цієї роботи товариства “Просвіта”, “Знання”, викладачів ВНЗів, представників депутатського корпусу, державної влади.

7. У кожній частині один раз на місяць проводити інструктивні заняття з офіцерами, які проводять інформування особового складу. Ширше залучати до цієї роботи найбільш національно свідомих офіцерів виховних, командних та інженерних посад, які добре володіють державною мовою, здатних творчо прово­дити інформування та донести підготовлений матеріал до свідомості військовослужбовців.

8. Інформування всіх категорій особового складу Збройних Сил України здійснювати в дні, коли не проводиться гуманітарна підготовка.

9. Систематично планувати огляди преси, викорис­товувати для цього можливості радіовузлів, бібліо­тек, якомога ширше використовувати для передплати періодичних видань можливості місцевого самовряду­вання, підприємства, установи, спонсорів тощо.

11. Методи інформування:

а) основним методом є метод переконання або проблемний виклад (керівник ставить проблему і вирішує).

Засобами переконання є:

роз'яснення обґрунтування, обговорення, навіювання, як спосіб впливу на свідомість підлеглих з метою досягнення свідомого виконання військового обов'язку в цілому, так і конкретних обов'язків на посаді, яку обіймають також окремих завдань і доручень по службі.

б) пояснювально-інформаційний метод (повідомлення інформації, сприймання, усвідомлення і запам'ятовування).

Повідомлення інформації здійснюється за допомогою:

усного слова (розповідь, лекція, пояснення), друкованого слова (газетні, журнальні публікації, по­сібники тощо), наочних засобів (схеми, кіно, діафільми, натуральні об’єкти), практичного показу, аудіо та відеозасобів.

12. Найбільш доступними формами інформування є:

Змістовні: лекції, бесіди, доповіді, повідомлення, покази, огляди, перегляди, читання і обговорення, обмін досвідом роботи.

Організаційні: індивідуальне і групове інформування у ході класно-групових занять; Дні інформування; Дні відкритих дверей; Дні науки і культури; усні виступи, екскурсії, відкриті судові процеси, тематичні рубрики у ЗМІ, місцевому радіомовленні, куточки інформації, доведення директив, наказів, інших документів до особового складу, наради, семінари, звіти, інстурктивно-методичні заняття, інформаційні бюлетні, стінна преса тощо.

13. В кожній частині в ок­ремих справах вести облік та мати:

- план-графік проведення інформування особового складу, звітний матеріал;

- план-графік співпраці командування із засобами масової інформації (на період навчання);

- план виступу керівного складу у місцевих засобах масової інформації (на період навчання);

- плани проведення інструктивно-методичних занять з офіцерами, які залучаються до інформування (щомісяця);

- тематичні папки проведення “Днів інформування”.

Облік тематики інформування та присутності військовослужбовців відповідно до кожної категорії вести в окремих журналах розрахованих на рік.

В своїй роботі щодо інформаційного забезпечення керуватись розпорядженням Президента України № 72/96-РП від 28.03.96 року, наказом Міністра оборо­ни України від 25.06.93 р. №136, Директивою Міністра оборони України № 40 від 20.12.93 р., директивою Міністра оборони України № Д-4, від 26.01.94 р., Вказівками ГУВР МОУ та УВР виду Збройних Сил України.

б) практика організації та проведення Днів інформування.

День інформування - складова частина системи виховної та інформаційної роботи з військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України в управліннях та частинах.

Його організовують командири (начальники), штаби структури виховної роботи на всіх рівнях військовою управління. Загальне керівництво плануванням та проведенням Днів інформування здійснюється відповідними заступниками командирів з виховної роботи.

Планування Днів інформування розраховується на три етапи:

1. ПІДГОТОВЧИЙ, в ході якого відповідні командувачі, командири визначають частини та підрозділи, де в проведенні Дня інформування братимуть участь особи керівного складу:

— визначається мета проведення Дня інформування;

— передбачаються службові наради керівного складу щодо обговорення завдань по проведенню Дня інформування, здійснення розподілу осіб керівного складу по частинах (підрозділах) для участі в його проведенні;

— готується відповідний методичний і теоретичний матеріал;

— проводиться інструктаж офіцерів, що залучаються до проведення Дня інформування, організовується збір запитань особового складу та доведення їх до офіцерів що проводитимуть інформування.

2. БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ПРОВЕДЕННЯ. В ході нього передбачаються:

— вивчення стану роботи щодо реалізації в частині (підрозділі) проблем, які піднімаються на Дні інформування;

— інформування особового складу по визначеній темі

— відповіді на запитання військовослужбовців;

— зустрічі з членами сімей військовослужбовців;

— участь у заходах розпорядку дня як офіцера, що проводить День інформування, так і запрошених представників місцевої влади, творчої інтелігенції, засобів масової інформації тощо;

— робота тематичних виставок книг в бібліоте­ках,огляди періодичного друку, перегляд кіно- та відеофільмів, випуск радіо- та стінних газет і т.д.

3. ЗАКЛЮЧНИЙ, в ході якого передбачається:

— збір та узагальнення пропозицій та зауважень, що надійшли під час проведення Дня інформування;

— обговорення підсумків проведення Дня інформування на нараді з керівним складом частини (підрозділу);

— доведення зауважень та пропозицій, що надійшли до командира з’єднання (частини) та офіцерів, інформування особового складу про їх реалізацію;

— доповідь про підсумки Дня інформування в уп­равління (відділ) виховної роботи.

День інформування проводиться щомісяця, як правило третього четверга, в органах управління військових частинах та підрозділах. Практика свідчить, що проведення Днів інформування сприяє досягненню:

— постійної участі керівного складу у виховній та інформаційній роботі з особовим складом, працівниками Збройних Сил, членами їхніх сімей;

— оперативності, якості і дієвості інформування особового складу з найважливіших питань державної політики;

— кращого знання керівним складом стану справ на місцях, потреб і запитів військовослужбовців, своєчасного реагування на них;

— більш ефективної роботи щодо підтримання стійкого морально-психологічного стану особового складу в умовах складної соціально - економічної об­становки у державі і реформування Збройних Сил;

— нового рівня практичної допомоги офіцерському складу частин та підрозділів у вихованні особового складу, його мобілізації на вирішення поставлених завдань.

Основний зміст питань, що виносяться на Дні інформування:

— процес державотворення в Україні;

— внутрішня і зовнішня політика країни;

— проблема реформування Збройних Сил України;

— державне патріотичне виховання;

— шляхи зміцнення військової дисципліни, організованості і правопорядку;

— підвищення бойової готовності, бойової майстерності військовослужбовців, досягнення економії та бережливості.

Для найкращого сприйняття та засвоєння теми Дня інформування організовуються тематичні виставки книг в бібліотеках, огляди преси, демонструються кінофільми, випускаються радіо та стінні газети оформлюється наочна агітація.

Плануються тематичні заходи з залученням представників депутатського корпусу державної влади, товариств “Знання”, “Просвіта”, “Україна”, нау­ковців, викладачів вузів.

В період проведення Днів інформування прово­дять прийом військовослужбовців з особистих пи­тань. В цей же час проводяться перевірки умов життя та побуту військовослужбовців, організації харчування медичного та лазнево-прального обслугову­вання. Структури виховної роботи щомісяця організовують збір узагальнення пропозицій і зауважень, поставлених під час проведення Днів інформування, оперативно інформують особовий склад про їх реалізацію.

в) як підготувати та провести інформацію з особовим складом.

Інформування є випробуваним засобом виховання, надійним каналом зв’язку командира з підлеглими, дієвим інструментом формування громадської думки в підрозділі.

Воно дозволяє оперативно роз’яснювати політику держави, найважливіші рішення її керівництва, воєнно-політичну обстановку і задачі, які стоять парад особовим складом.

Інформування військовослужбовців строкової служби проводиться два рази на тиждень по 30 хвилин в ранішні години, як правило, в складі підрозділу. Воно включається в розпорядок дня та вказується в розкладі занять.

Тематика інформацій визначається заступником командира частини з виховної роботи на тиждень. Однак командир підрозділу, на якого покладено проведення інформацій, може, узгодивши з командуванням частини, змінити тему, якщо виникла необхідність негайно проінформувати особовий склад про якусь важливу подію, поставлену задачу, роз’яснити їх суть.

У будь-якому випадку слід отримати інструктаж від заступника командира частини, виховної роботи (офіцера організації інформаційно-пропагандистського забезпечення) і потім приступити до підготовки.

Підготовка до інформування включає в себе:

1. Начерк попереднього плану виступу, який дає напрямок для підбору матеріалу.

2. Підбір матеріалу (фактів і літератури по темі) та його вивчення, відбір безпосередньо того, що відноситься до теми. Для цього потрібно ознайомитися з відповідними публікаціями, виписати цифри та найбільш показові факти, підібрати повчальні приклади із практики........... і служби особового складу, щоб зв’язати інформацію з життям підрозділу. Краще за все підібрати незнайомі людям факти. Слід в той же час уникати використання неперевірених фактів та непродуманих прогнозів. Цифр потрібно підбирати небагато, але такі, які б працювали на тему інформації, та старатися подавати їх у порівнянні з чим-небудь.

3. Кінцеве складання плану свого виступу (краще за все – розгорнутого), з логічною побудовою основних думок та доказів.

4. написання тезів або повного тексту виступу з повними висновками, до яких потрібно підвести людей.

5. Осмислення того, як цікавіше і переконливіше викласти матеріал, доцільніше використати ті чи інші посібники або технічні засоби.

Підготовка може завершитися репетицією, програванням своєї майбутньої інформації.

Проведення інформації, як правило, здійснюється методом розповіді, коли висвітлюється зміст теми, а потім даються відповіді на запитання. Але бувають випадки (особливо, якщо інформація торкається питань життєдіяльності підрозділу), коли вона може проводитись у формі бесіди. Тоді не тільки висвітлюється матеріал, але і застосовується звернення до присутніх із запитаннями, вислуховується їх думка.

Велике значення має початок інформації. Мета його – привернути увагу до теми. Тому його слід побудувати на яскравому прикладі, повідомленні цікавого факту, цитати. Якщо відчувається зайве хвилювання, то потрібно вивчити виступ напам’ять, що дозволить заспокоїтися та приступити до висвітлення матеріалу.

При його висвітленні потрібно намагатися, щоб думки були послідовними, логічно зв’язані одна з одною. Варіанти висвітлення бувають різними. Можна викласти основні думки і факти по темі, а потім запросити присутніх висловитися. Можна спочатку зачитати яку-небудь статтю, а потім розгорнути розмову навколо неї.

При бесіді можуть виникнути різні судження та гострі запитання. На ухиляйтесь від них, а по можливості допоможіть розібратися в цьому питанні (якщо відсутня готова відповідь, то пообіцяйте розібратися в цьому питанні, а потім обов’язково повідомте відповідь).

На слід перетворювати інформацію в службову нараду або інструктаж. Тут недоречні безапеляційні повчання, надоїдливі настанови, нудний монолог. Слід всіляко залучати до розмови присутніх шляхом постанови таких запитань, які примушують думати, шукати відповідь, сперечатися...

Такі запитання потрібно ставити особливо в той момент, коли в аудиторії наступає так званий ефект розсіяної уваги. Щоб її відновити, можна також змінити тон або темп висвітлення.

Останній повинен бути оптимальним (не дуже швидко, не дуже повільно). Для цього потрібно вчитися слідкувати за особистим регламентом (тобто наміченим у при підготовці розподілу часу питання).

Матеріал слід висвітлювати у легкодоступній для розуміння формі, простою розмовною мовою з використанням яскравих прикладів, цікавих фактів і цифр, прислів’їв та приказок.

Не доцільно підміняти інформацію читанням газети. Якщо є необхідність щось зачитати, то це потрібно супроводити відповідним коментарієм

Для підтримання уваги й підвищення зацікавленості можна використовувати при висвітлюванні матеріалу карту, схеми та інші наочні посібники, технічні засоби. При цьому дотримуватися міри, заздалегідь продумувати послідовність їх застосування, не вивішувати усі посібники відразу, тому що це розсіє увагу.

Завершувати інформацію слід коротким повідомленням та практичними висновками, які носять орієнтуючий і мобілізуючий характер.

Безумовно, шаблону в проведенні інформації немає і бути не може. Але загальні вимоги до неї є:

а) прагнути до того, щоб людям було цікаво;

б) розпочинати із сутності питання, не розкидаючись;

в) будувати інформацію так, щоб вона мобілізувала, допомагала краще

виконувати службові обов’язки.

І це одна вимога. Той хто проводить інформацію повинен бути охайно одітим, вміти тримати себе (недоречні як надмірна нерухомість, так і підвищена жестикуляція) і, що не другорядне, своєчасно прибути.

Останнє відноситься до організаційного боку справи, який має велике значення для проведення інформації. Потрібно домагатися щоб вини завжди розпочинались своєчасно, згідно розпорядку дня, забезпечувались наявністю всіх солдат і сержантів, які не зайняті по службі, заздалегідь готувати місце для проведення.

В повній мірі основні елементи підготовки й проведення інформацій у стаціонарних умовах пригодні для їх організації на навчаннях, польових заняттях, полігонах, стрільбищах і в бойових умовах. В останньому випадку вони нерідко є єдиним джерелом інформування особового складу що події, які проходять.

Особливостями їх організації тут є:

- скорочення часу на підготовку та проведення;

- збільшення кількості інформацій, які проводяться (інколи по декілька разів на добу);

- зміни в складі аудиторії (неможливість зібрати підрозділ у повному складі інколи примушує проводити інформування в екіпажах, обслугах, відділеннях, в окопі, на блок - посту, при пересуванні на автомобілях по маршруту).

г) як організувати роботу редколегії та редакторів бойових аркушів.

Редколегія здійснює випуск стінних (сатиричних) газет. Вона обирається на зборах особового складу в кількості 5-7 осіб. Члени редколегії обирають редактора та його заступника, а також розподіляють обов’язки між собою (один відповідаю за висвітлення стану бойового вишколу, другий – за організацію і підготовку матеріалів про спортивне життя підрозділу та відпочинку воїнів, третій – за художнє оформлення газети і т.д.).

Редактори бойових аркушів (листівок – блискавок) призначаються, як правило, у взводах. Можуть призначатися також при виконанні завдань бойового чергування, несення вартової служби, на польових заняттях, навчаннях тощо. В бойових аркушах поміщається по 2-3 (а то і одна) замітки для оперативного інформування особового складу про підрозділи, що про позитивні моменти або недоліки поведінки окремих воїнів.

Командири повинні керувати роботою редакції та редакторів бойових аркушів, ставити їм конкретні завдання, підбирати теми чергового номеру, рекомендувати окремим воїнам поділитися в газеті, бойовому аркуші своїм досвідом праці та служби, допомагати робити газету цікавою й змістовою.

Командир дає дозвіл на випуск газети. Редколегія відпрацьовує місячний план номерів газети. По рекомендації командира, з урахуванням побажань особового складу в них вказується, які матеріали потрібно підготувати в черговий номер, і призначається відповідальний за організацію збору заміток, встановлюються строки. Стінгазета випускається, як правило один роз на місяць.

ВАРІАНТ ПЛАНУ ВИПУСКУ ГАЗЕТИ.

“З А Т В Е Р Д Ж У Ю“

Командир роти

Капітан В.Хоменко

“ ____ ” січня 2001 року.

ТЕМАТИКА

Випуску стінної газети 1 роти “ПАТРІОТ” на лютий 2001 року.

1. Передовиця: Достойно зустріти День захисника Вітчизни (готує старший лейтенант Охріменко В.П.)

2. Замітки:

а) “Вони відмінно діяли на ТСЗ” (готують с-т Юхимець В.А.,

ряд. Ющенко О.І.);

б) “Люби техніку свою” (готує рід. Карпенко Л.М.);

в) “Вартова служба” (готує ряд. Сусь І.І.)

г) “Норматив виконав на відмінно” (готує рід. Салій М.А.);

д) “Порушник” (готує рід. Войтенко І.К.);

3. Художнє оформлення газети (відповідальний ряд. Журіло І.Г.).

Редактор стінної газети

сержант С.Стеценко.

Газети, як правило, випускаються тематичними, присвячуються питанням життя підрозділу, бойовому вишколу, військовій дисципліні, вартовій службі. Бойовому чергуванню тощо. Окремі номери присвячуються ювілейним датам або історичним подіям.

Головну увагу при випуску слід приділяти її змісту. Важило, щоб замітки висвітлювали життя підрозділу, повчально розкривали досвід відмінників, класних спеціалістів. Замітки повинні бути коротенькі, добре відредаговані, а факти про які повідомляється, були точними та достовірними. В газеті необхідно давати не тільки позитивні приклади, але й критикувати недоліки (порушників дисципліни, ледарів тощо). Але критика повинна бути спокійною, діловою, без приниження гідності і честі людини.

д) як організувати цільове прослуховування (перегляд) радіо–телепередач.

1. Проаналізувати програми теле - радіопередач, вибрати те із них, що найбільше відповідає по своєму змісту задачам, які вирішуються підрозділом, служить цілям вишколу і виховання особового складу.

2. Узгодити захід, який готується, з командуванням, включити в розклад занять підрозділу на майбутній тиждень, довести до відповідних командирів та особового складу чаc, місце і порядок його проведення.

3. Скласти коротенький план прослуховування (перегляду). При цьому: продумати, що можна взяти із передачі та як прокоментувати, зв’язати з життям і діяльністю підрозділу; підготуватися до відповідей та можливі запитання; передбачити свої постановочні запитання з метою вияснити, як підлеглі засвоїли для себе основні положення передачі.

4. Завчасно переконатися в справності радіоточки (телевізора). При необхідності забезпечити їх ремонт (заміну), або інший варіант організації прослуховування (перегляду).

5. В призначений час провести шикування та перевірку особового складу; оголосити про мету і значення заходу, який проводиться, розмістити у встановленому місці та організувати прослуховування (перегляд) у відповідності з розробленим планом. По завершенню підвести підсумки.

6. Доцільно по можливості забезпечити магнітофонний (відео) запис передачі для її подальшого використання в роботі з особовим складом. Варіант запису передачі може бути також застосований в тих випадках, коли особовий склад по тим чи іншим причинам не може бути присутнім у визначений час на даному заході (з наступною його організацією в інший час у викладеному вище порядку).

РОЗДІЛ VI. ОРГАНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО – ВИХОВНОЇ І

Дата добавления: 2014-12-17