Актуальність теми. Перелік контрольних питань

ВАДИ РОЗВИТКУ ТА ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОВОЇ ТА СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ.

1. Чим відрізняється пупкова грижа від ембріональної грижі пупкового канатику?

2. Терміни проведення консервативного лікування пупкових гриж?

3. У чому суть оперативного лікування грижі білої лінії живота?

4. Назвіть етапи оперативного лікування хворих з ембріональними грижами пупкового канатику.

5. Які види пластик розширеного пупкового кільця?

6. У чому суть операції Шпітца при пупковій грижі?

7. Назвіть варіанти патології жовткового протоку?

8. Як доказати наявність неповної пупкової нориці?

9. Перелікуйте види пластичних операцій при пахвинних грижах.

10. Чим відрізняється пластика пахвинного каналу за Ру-Краснобаєвим від пластики за Мартиновим?

11. Показання до операції пахвинної грижі за Дюомелем?

1. Продемонструвати методику проведення пальпації пахвинної ділянки, симптому „кашльового поштовху”.

2. Продемонструвати методику накладання лейкопластирної пов’язки при пупкових грижах.

1. Ю.Ф. Исаков. Хирургические болезни у детей, - М.,Медицина, 1998 -с.159-178 с. 308-321.

2. Г.А.Баиров. Срочная хирургия у детей. Руководство для врачей, - Санкт-Петербург, Питер, 1997-С.70-108, с.327-344.

3. В.І.Сушко. Хірургія дитячого віку. Здоров’я, 2009 с.77-108.

1. Ашкрафт К.О., Холдер Т.М. Детская хірургія: Пер.с англ. – С.П.б., Хардфорд, 1996.

2. А.Ф.Юдин, А.Б. Окулов, А.Ф. Саховский. Грыжи у детей,-М.,Медицина, 1987.

3. Ю.Ф. Исаков, З.А. Степанов, П.В. Красовская. Абдоминальная хирургия у детей,-М., Медицина, 1988, с.32-34, с.50-55.

4. Н.В. Воскресенский, С.А.Горелик. Хирургия грыж брюшной стенки,- М., Медицина,1965, с.326, с.15-16, с.24-25, с.95-100, сі 11-130, с.141-164.

5. Вацлав Тошовски. Острые процессы брюшной полости у детей, - Прага, Авиценум, 1987, с.98-106, с.211-213.

6. К.Д. Тоскин, В.В. Жебровский. Грыжи живота, - М., Медицина, 1983, с.77-132,с.157-179.

7. А.П. Максилинков. Хирургическая анатомия живота,- М., Медицина, 1972, с.688, с. 472-479.

Вади розвитку сечової та статевої системи відносяться до найбільш частих аномалій розвитку дитячого віку. За даними Саmpbella (1951), Пителя А.Я. (1969) вони складають 35-40% всіх вроджених аномалій. Складність ембріогенезу сечо-статевої системи зумовлює широкий діапазон морфологічних і функціональних змін, які можуть тривалий час не проявлятись, або становлять загрозу для життя вже в період новонародженності. Аномалії розвитку сечової системи призводять до порушення уродинаміки та зумовлюють стаз сечі, який може ускладнюватися інфікуванням, атрофією ниркової паренхіми, нирковою недостатністю та артеріальною гіпертензією. Частість розповсюдження та тяжкість ускладнень потребує своєчасної діагностики та здійснення раціональної лікувальної тактики і вимагає великої уваги лікарів та необхідних для цього знань.

1. Засвоїти перелік захворювань, які спричиняють порушення уродинаміки та акту сечовипускання.

2. Розпізнати основні клінічні прояви порушень уродинаміки та акту сечовипускання.

3. Диференціювати порушення уродинаміки в залежності від рівня перешкоди.

4. Інтерпретувати допоміжні методи дослідження (УЗД, екскреторна урографія, цистографія, сканування), лабораторні та біохімічні аналізи.

5. Ідентифікувати особливості перебігу окремих вад розвитку, які призводять до порушення уродинаміки.

6. Проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки виникнення порушення уродинаміки, синдрому лейкоцитурії у окремих хворих, обґрунтувати та сформулювати попередній клінічний діагноз.

7. Запропонувати алгоритм дії лікаря при порушенні уродинаміки та порушень акту сечовипускання.

8. Запропонувати тактику ведення хворих із розладами акту сечовипускання та порушенням уродинаміки.

9.Трактувати загальні принципи лікування захворювань, що супроводжуються порушенням уродинаміки та розладами акту сечовипускання.

10. Визначити показання до консервативного та оперативного лікування хворих із вадами розвитку сечової та статевої систем.

11. Володіти принципами реабілітації дітей після оперативних втручань, вміти оцінювати прогноз життя, можливі порушення після усунення патології сечовидільної системи.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми:

№	Назви попередніх дисциплін	Отримані знання та навички
1.	Нормальна анатомія	Знати анатомічні особливості сечовидільної системи у дітей.
2.	Нормальна фізіологія	Володіти знаннями про фізіологічні процеси в нирках та особливості фізіології у дітей.
3.	Патологічна фізіологія	Ідентифікувати патофізіологічні процеси, які виникають в нирках у дітей при порушені відтоку сечі.
4.	Мікробіологія	Володіти знаннями про нормальний склад мікрофлори сечі.
5.	Кафедра дитячих хвороб	Визначити основні клінічні симптоми, характері для вад розвитку сечо-статевої системи та продемонструвати володіння навичками догляду за дітьми з порушенням сечовиділення.
6.	Урологія	Володіти знаннями та застосувати основні методи обстеження (лабораторні, сонологічні, інструментальні та рентгенологічні) урологічних хворих.
7.	Кафедра фармакології	Визначити та застосувати симптоматичну терапію при вадах розвитку сечо-статевої системи та при наданні невідкладної допомоги.
8.	Соціальна медицина та організація охорони здоров’я	Застосовувати знання про структуру медико-санітарної допомоги дитячому населенню з вадами розвитку сечо-статевої системи.

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

№	Термін	Визначення
1.	Вади розвитку та захворювання сечо-статевої системи у дітей.	Це ряд вроджених аномалій внутрішніх сечо-статевих органів з їх анатомічними змінами, функціональними порушеннями, ускладненнями.
2.	Аномалії розвитку верхніх сечовивідних шляхів.	Аномалії кількості, положення, мікроструктури, судин нирок, сечоводів, кістозні аномалії нирок, уретроцеле, мегауретер та ахалазія.
3.	Пієлоектазія	Незначне розширення лоханки нирки.
4.	Калікоектазія	Розширення чашечок нирки.
5.	Гідронефроз.	Природжена вада розвитку,що характеризується наявністю обструкції мисково-сечовідного сегмента за рахунок дисплазії його стінки, різним ступенем недорозвинутості паренхіми нирки та зниженням її функції.
6.	Уретерогідронефроз	Стійке розширення сечовода, збільшення довжини за рахунок багаточисленних вигинів і порушення скоротливої функції сечовода, зумовлені недорозвиненістю (дисплазією) нервово - м’язових структур всієї його стінки.
7.	Міхуро-сечовідний рефлюкс (МСР)	Це патологічний стан міхуро-сечовідного співустя, зумовлений порушенням замикального механізму цього відділу сечових шляхів, внаслідок чого певна кількість сечі під впливом внутрішньоміхурового тиску постійно або періодично повертається у верхні сечові шляхи в напрямку нирки.
8.	Екстрофія сечового міхура	Ця патологія характеризується наявністю дефекту передньої черевної стінки, відсутністю передньої стінки сечового міхура та його порожнини, тотальною гіпоспадією та незрощенням лонних кісток.
9.	Епіспадія.	Це вроджена вада розвитку, яка характеризується частковою чи повною відсутністю передньої стінки сечовипускного каналу.
10.	Гіпоспадія.	Це вада розвитку передньої уретри при якій, відсутня її задня стінка, а зовнішній отвір уретри звужений та зміщений проксимально і відкривається на вентральній поверхні голівки статевого члена чи промежини. Статевий член деформований, зігнутий донизу у вигляді крючка.
11.	Фімоз.	Звуження отвору крайньої плоті, при якому голівка статевого члена не виводиться.