Пієлопластика вертикальним шматком

Методи операції.

1. При лікуванні гідронефрозу операцією вибору (золотий стандарт) залишається пластика мискового відділу сечоводу за Хайнсом Андерсеном (Мал. 4).

Мал.4 Операція Хайнса-Андерсена.

А. Визначення зони стенозу сечоводу.

Б. Висічення стенозу, резекція миски, розсічення сечоводу поздовж.

В. Формування мисково-сечоводного анастомозу

Мал. 5. Етапи пластики мисково-сечоводного сегменту вертикальним шматком миски.

3. Пієлопластика Y-V подібна (Foley)

Мал. 6. Схема пластики сечоводу за Фолеєм.

4. Уретерокалікоз анастомоз. Варіант з’єднання сечоводу з нижньою чашечкою (при внутрішньонирковій лоханці).

Мал.7 Схема операції уретерокалікоанастомоз

Важливим в лікуванні при клініці ниркової коліки вміти надати медичну допомогу, яка може виникнути при гострому, раптовому розладі відтоку сечі з ниркових чашок та лоханки (закупорка каменем, слизом і гноєм, кров'яним згустком, здавлення сечоводу, нефроптоз). Безпосередня причина болю при нирковій коліці - гостре порушення кровообігу в нирці (застій венозної крові, набряк, розтягування фіброзної капсули).

Синдром ниркової коліки можна уточнити дослідженням загального аналізу сечі, крові, проведенням оглядової рентгенограми сечовивідних шляхів, виключенням гострих запальних захворювань органів черевної порожнини.

При встановленні синдрому ниркової кольки показано:

а) теплові процедури (грілка, ванна);

б) ін'єкції атропіну (0,1% розчин 1 моль на рік життя), спазмолітик, введення знеболюючих - наркотиків (промедол 2%- 0,05 моль на рік життя), анальгетиків (анальгін 50% - 0,1 моль на рік життя, баралгін);

в) новокаїнова блокада сім’янного канатика чи круглої зв’язки матки. Техніка блокади: великим і вказівним пальцями лівої руки беруть сім’янний канатик у його пахово-мошонковій ділянці (біля кореня мошонки) чи утворюють шкірну складку в паху в дівчаток. Правою рукою вводять за допомогою шприця від 5 до 20 моль 1%- розчину новокаїну в залежності від віку;

г) рекомендується посилене вживання рідини; посилений діурез активізує скорочувальну діяльність сечоводу, збільшується можливість вигнання каменю, піску, кров'яного і гнійного згустку.

Успіх лікування залежить від своєчасності виявлення гідронефрозуі збереження функції нирки. Через 6-12 міс. після операції в залежності від загального стану хворого і протікання супутнього пієлонефриту проводять контрольне обстеження (ехосканування чи екскреторну урографію). Дітей, які перенесли операцію з приводу гідронефрозу, доцільно направляти на санаторно-курортне лікування (Трускавець чи Желєзноводськ спеціалізовані місцеві санаторії).

Міхуро-сечовідний рефлюкс (МСР)

Вади розвитку, які обумовлюють зворотну течію сечі, спостерігаються у 60% дітей. Міхурово-сечовідний рефлюкс буває двобічним: тоді у 60 – 70% хворих порівняно рано він проявляється ренальною гіпертензією та хронічною нирковою недостатністю. Своєчасне діагностування та лікування дітей із даною патологією є достатньо відповідальна проблема, при своєчасному вирішенні якої можливі органозберігаючі операції.

Первинні МСР виникають внаслідок недостатності замикаючого механізму міхурово- сечовідного сполучення. Порушення, які виникають у плода на останніх місяцях вагітності, призводять до порушення внутрішньоутробного розвитку з подальшою дисплазією нефрону.

Вторинний МСР, який виникає внаслідок підвищення внутришньоміхурового та внутришньомискового тиску, призводить до порушення венозного та лімфатичного дренажу паренхіми.

Закидання інфікованої сечі по сечоводу в мисково-чашкову систему нирки призводить до запалення паренхіми нирки. Виникає набряк паренхіми, розростання сполучної тканини в параваскулярному просторі, посилюється ішемія нефронів та розвивається рубцювання паренхіми.

Клінічна картина без наявності пієлонефриту може бути безсимптомною. При наявності клінічних ознак із періодичним загостренням виділяють рефлюксогенну нефропатію. Зміни сечі – лейкоцитурія, еритроцитурія інколи являються також ознакою МСР.

Найбільше достовірний метод діагностики, який підтверджує МСР – це проста та мікційна цистограми, цистоскопія. Екскреторна урографія, радіонуклідна ренографія підтверджують тяжкість порушень даної вади розвитку.

Тактика лікування визначається на основі даних про генез МСР, ступінь порушень функції нирок, наявність активності пієлонефріту.

При МСР І – ІІ ступеня без порушення функції нирок, при розташуванні устів сечоводів в типовому місці – проводиться консервативне лікування.

Неефективність консервативного лікування МСР ІІІ ступеню на протязі 6 – 8 місяців потребує перегляду тактики ведення та визначення необхідності проведення оперативної корекції. Застосовуються методики цистонеоуретеростомії за Коеном, Боарі.

При мегауретері, уретерогідронефрозі ІV – V ступеню проводиться неоцистуретеростомія за Політано-Леатбеттером.

Одним із методів вибору лікування дітей із МСР І – ІІІ ступеню – ендоскопічне підведення гелю, тефлонової пасти – в стінку сечового міхура вище устя сечоводу.

Дата добавления: 2014-12-17