Додатковий матеріал

Зелене добриво. Вирощування післяжнивних культур на зелене добриво особливо перспективне у зоні достатнього зволоження. Вони згладжують несприятливий вплив поганого попередника і дають фітосанітарний ефект. Кращі сидерати - бобові, які можуть бути проміжними культурами після збирання однорічних трав, ранніх куль­тур (озимий ячмінь, ріпак) та на площах озимих зернових, що зібра­ні в липні. Для цього використовують горох, пелюшку, вику, боби, люпин. Вони забезпечують урожайність зеленої маси вище 100 ц/га і збагачують азотом ґрунт, оскільки, маючи здатність до нагрома­дження цього елемента, не витрачають його на формування зерна.

Ще більший урожай зеленої маси дають швидкоростучі капустяні культури - редька олійна, гірчиця, перко, суріпиця, ріпак. На одному гектарі можна мати понад 200 ц/га зеленої маси, її приорювання поповнює ґрунт органікою, забезпечує фітосанітарну очистку ґрунту і підвищує врожайність. З допомогою проміжних культур на сидеральне добриво можна стерньові попередни­ки піднести із категорії найгірших до категорії задовільних та добрих при відносно невеликих затратах.

Крім того, у випадку потреби зелену масу проміжних посівів можна використати на корм худобі, а ту частину рослин, що за­лишилася після скошування чи випасання, заробляють як сидерат.

Удобрення соломою. Розширення площ під зерновими куль­турами призвело до збільшення виробництва соломи. Раніше вона майже повністю використовувалася як корм. Скорочення поголі­в'я худоби, перехід до технологій інтенсивної відгодівлі, в раціонах якої немає соломи, або вона становить незначний відсоток, дає можливість широко використовувати солому для інших цілей. Зок­рема, одним із вагомих шляхів повернення органіки в ґрунт може стати удобрення соломою.

Солома є енергетичним матеріалом для культурного ґрунтотворення і повинна бути зароблена в ґрунт. Це дає мож­ливість замкнути малий біологічний кругообіг речовин, який був розімкнений при систематичному відчуженні більшої частини біо­логічної продукції рослин.

Внесення соломи збільшує вміст гумусу, покращує структуру ґрунту, знижує схильність до ерозії, стимулює процес азотфіксації. Вона є джерелом живлення для вільноживучих в ґрунті мікроорга­нізмів, без яких доступність окремих елементів живлення була б обмежена. Покращується також водний і повітряний режими та вбирна здатність ґрунту.

Удобрення соломою не є простим агрозаходом. В умовах нестачі вологи та низької температури приорана солома може спричинити зниження врожайності наступної культури.

У більшості випадків удобрення соломою проводиться з гру­бими технологічними порушеннями. Зокрема, солому подрібнюють і залишають її на довго на поверхні ґрунту. Придисковують через тиждень або й пізніше. За цей час швидко втрачаються запаси вологи з ґрунту, пересихає солома. В таких умовах початок розкладу соломи настане лише після рясних дощів.

Великою помилкою є нехтування таким агрозаходом, як вне­сення азоту для інтенсифікації розкладання органічних решток. Без внесення азоту є багато застережень щодо удобрення соло мою, зрештою важко це назвати власне удобренням, оскіль­ки збіднюється ґрунт на легкодоступний азот.

Для того, щоб солома стала дійсно цінним органічним добривом, а не наповнювачем, який мішає обробітку ґрунту, вона має якнайшвидше розкладатися.

Результативність удобрення соломою залежить від якості ком­байнового збирання, подрібнення соломи, розкидання по полю і заробки в ґрунт. Збирати потрібно тільки комбайнами з подрібню-вачами соломи.

Необхідно дотримуватись таких вимог:

- висота зрізу при збиранні не вище 20 см;

- 75% різаної соломи повинно бути менше 10 см, а довжиною понад 15 см не більше 5%;

- солома повинна рівномірно розстелятись по полю, не утво­рюючи валків;

- солому заробляють у грунт з допомогою дискової борони (БДТ-7) на глибину 0-12 см у вологий ґрунт зразу ж після зби­рання, не допускаючи висихання ґрунту. Достатня вологість за­безпечує ефективну роботу мікроорганізмів і швидке розкладання соломи;

- аміачну селітру вносять з розрахунку N₁₀ на 1 т соломи, орієнтовно 1 ц селітри на 1 га перед заробкою соломи дисковою бороною, без цього агрозаходу приорювання соломи не є удоб­ренням;

- обов'язковим є проведення зяблевої оранки.

Якщо немає можливості солому подрібнити через відсутність комбайнів з подрібнювачами, то залишення соломи на полі можна регулювати висотою зрізу під час збирання. При прямому ком­байнуванні висота стерні може становити 30 і навіть 40 см. Тобто, майже половина соломи все-таки залишається в полі, причому рі­вномірно розподілена. Після збирання стерню обробляють важ­кими дисковими боронами, попередньо вносять на кожні 10 см висоти стерні по 8-10 кг д.р. азоту на 1 га. Не можна використати солому у вигляді добрива, якщо збирати зерновими комбайнами з копнувачами, або розстеляти солому не подрібненою, її тоді немо­жливо рівномірно загорнути в ґрунт.

Солома має високий вміст вуглецю, тому удобрення соломою стимулює діяльність мікроорганізмів. Це веде до тимчасової фік­сації азоту з ґрунту. Приорювання соломи без азотних добрив призводить до різкого зменшення мінерального азоту в ґрун­ті та зниження врожаю наступних культур.

Особливе значення має відношення вуглецю до азоту (C:N), яке різне у рослинних рештках. Мінералізація буде повноцінною, якщо відношення С:N = 20:1. У соломистих рослинних рештках воно ста­новить C:N = 50-100:1. При такому співвідношенні мінераліза­ція (розкладання) соломи може тривати до двох років. Тому, щоб звузити співвідношення C:N, покращити умови мінералізації, необхідно забезпечити потрібний баланс азоту і вуглецю.

Внесення соломи в кількості 35-40 ц/га з компенсацією не­стачі азоту (з розрахунку N на 1 т соломи) за своєю дією на підвищення родючості ґрунту та врожайності сільськогосподарських культур рівноцінно внесенню 18-20 т/га гною.

Для розкладу органічної речовини (соломи) потрібні мікроорга­нізми, які мають білкову природу. При їх розмноженні для побудови тіла мікроорганізмів з грунту забирається азот. Щоб не допустити збіднення грунту на легкодоступний азот, а, навпаки, сприяти актив­ному формуванню біомаси мікроорганізмів (бактерії, грибки тощо), необхідно внести азотні добрива. Змінералізована солома, збагаче­на мікроелементами, буде мати ефективний вплив на урожайність культури, що вирощуватиметься в наступному році. Азот не втра­чається з грунту, оскільки є біологічно зв'язаним.

Мікроорганізми здійснюють також асоціативну азотфіксацію, зв'язуючи вільний азот повітря. Тобто, азот спочатку забира­ється з ґрунту і мінеральних добрив, щоб пізніше поверну­тись у вигляді біологічного азоту, одержаного двома шляха­ми - розкладом соломи і асоціативною азотфіксацією.

Необхідно враховувати також фітосанітарний ефект. Активіза­ція діяльності ґрунтових мікроорганізмів, пришвидшуючи розпад соломи, забезпечує загибель заразної основи хвороб і резервацій шкідників.

Для життєдіяльності мікроорганізмів потрібний у достатній кі­лькості також фосфор, його вносять з розрахунку P₈ на кожну тон­ну соломи, особливо це важливо на ґрунтах з недостатнім вміс­том доступного фосфору. Тому найбільш доцільно в цей час внести фосфорні і калійні добрива, оскільки вони теж пози­тивно впливають на процес мінералізації органічної маси. За високих температур фосфор і калій швидше входитимуть до складу ґрунтового комплексу та ефективніше використовуватимуться наступною культурою сівозміни (табл. 7).

У Польщі для пришвидшення розкладу соломи використову­ють спеціальне добриво «Ekosloma», яке містить набір макро- і мікроелементів. Внесення добрива сприяє швидкому розмноженню ґрунтових мікроорганізмів і через кілька тижнів після приорювання солома мінералізується (за умови достатньої вологості ґрунту). Елементи живлення, що містяться в соломі, повертаються в ґрунт. Ekosloma інтенсифікує розвиток асоціативних вільноживучих бактерій Azotobacter і Clostridium, що зв'язують азот з атмосфери і забезпечують необхідну рівновагу вуглецю і азоту. Azotobacter добре розвивається на ґрунтах з добрим доступом повітря. Clostridium, навпаки, розвивається на важких, перезволо­жених та торфових ґрунтах.

Кількість азоту, що засвоюється з повітря і надходить в ґрунт, може становити: Azotobacter - до 40 кг азоту на 1 га; Clostridium -до 10 кг азоту на 1 га.

Для розвитку Azotobacter потребує водорозчинного фосфору, а також кальцію, калію, магнію і мікроелементів: заліза, молібдену, бору, титану.

Clostridium потребує залізо, молібден і кобальт. Всі ці складники містяться в «Ekoslomie». Норма внесення Ekoslomy 5-20 л/га.

Дата добавления: 2014-12-17