Т. 10: Філософія свідомості

Проблема істини у пізнанні

".. Поняття істини безпосередньо прикладається не до речей, але до знань про предмети, що перебувають в мисленні. Істина та заблудження можливі лише там, де є судження. Тому істина у власному сенсі вміщена саме в мислення. Іншими словами, істинними можуть бути думки, але не речі. Але якщо розглядати відношення мислення до речей з позиції його засад, то доведеться заявити, що істина скоріше вміщена в речі, ніж у мислення. Коли я стверджую, що щось існує, то це буде істинним лише завдяки тому, що це існує в реальності... Онтологічна істина... значить лише те, що суще та істина взаємоперетворювані... ".

(Е. Жільсон)

Спробуйте пояснити своїми словами співвідношення логічної та онтологічної істини. Як би ви прокоментували твердження про те, що істина вміщена в речі? Що це значить?

3 огляду на попередні тексти, поясніть, про яку істину - логічну чи онтологічну - йдеться у вислові Арістотеля та Поппера?

" Казати про суще, що його немає, або про не-суще, що воно є, - значить казати хибне; а казати що суще є і не-суще не є, - значить казати істинне ".

(Арістотель)

"Що є істина? - На це питання Понтія Пілата можна відповісти просто й переконливо... Відповідь ця полягає в наступному: твердження, судження, висловлювання або гадка є істинними, якщо, та тільки якщо воно відповідає фактам".

(К.Поппер)

Основна література:

1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Хрестоматії, антології:

17, 20, 29, 31, 32, 33, 34, 36.

Додаткова література:

3, 11, 18, 22, 27, 29, 46, 49, 65, 80, 83, 90, 91, 92, 93, 94, 99, 103, 107, 115, 117, 120.

Мета: ознайомити студентів з поняттям, природою та ґенезою свідомості. Розглянути біологічні та соціальні чинники формування свідомості. З’ясувати відмінності між психічним та ідеальним, свідомістю і самосвідомістю. Засвоїти поняття про властивості а структуру свідомості, зв’язок свідомості та інтуїції, мовлення, мови та метамови.

Основні поняття: свідомість, душа, психіка, акти свідомості, ідеальність свідомості, темпоральність свідомості, самосвідомість, інтенціональність свідомості, несвідоме, надсвідоме, колективне несвідоме, рефлексія, ментальність, відображення, суспільна свідомість, мова.

План лекції:

1. Філософське розуміння феномену свідомості.

2. Пролема виникнення свідомості.

3. Властивості свідомості та її структура.

4. Самосвідомість людини.

Семінар: Проблема свідомості в філософії:

1. Свідомість як філософська категорія, культурний і суспільний феномен.

2. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення і розвитку свідомості.

3. Свідомість і форми психічної діяльності. Психічне та ідеальне.

4. Структура свідомості: компонентний та рівневий вияви.

Методичні рекомендації до семінарського заняття:

1. Поясніть, чому феномен свідомості є одним з самих проблемних в філософії. Це пов’язано з неможливістю його зафіксувати. Для розрізнення свідомості та психіки, мислення й розуму їх варто розрізняти. Свідомість – це вища здатність психіки, в якій дійсність відображається у формах культури. Тобто свідомість – це не лише психічне, але й соціо-культурне явище. Студент має пояснити, яким саме чином свідомість пов’язана з культурою та суспільством.

Крім цього, варто не забувати, що центром свідомості є людське Я. Саме навколо нього відбуваються усі свідомі процеси психіки. Я є активним суб’єктом волі, переживань, розуміння. Предметним середовищем реалізації свідомості є світ. В цілому феномен свідомості складається з активного Я спрямованого на світ (і самого себе) через символічні форми культури (мову, поняття, символи, речі, образи). В той же час не варто забувати, що Я людини є уявним буттям її самосвідомості, воно поступово формується і схоже на спалах світла в безодні несвідомого.

2. Окремо необхідно пояснити проблему виникнення свідомості. Для цього корисно пошукати відмінності у свідомості людини, психіці тварини та електронних процесах комп’ютера. Найперше – виявилося, що мозок людини може розвиватися під впливом не лише біологічних, але й соціальних факторів. Зокрема в родовому суспільстві через протиставлення «Ми» і «Ти» формувалося «Я» – основа свідомості. Рушієм розвитку мозку, родових відносин стали мова і праця. Разом вони спонукали розвиток культури – системи символів, речей, відношень, значень, понять, які утворили принципово нову, штучну, неприродну реальність культури, яка виступає творцем свідомості людини. Суттєвими факторами формування свідомості були гра і культ.

3. Потрібно розрізняти психіку і свідомість. Психіка набагато ширша за свідомість, адже включає в себе несвідоме. Якщо психіка – це здатність чуттєво сприймати і емоційно реагувати на світ, то свідомість неперервний потік переживань, що складається з актів переживань, що утворюють досвід – сприймання, міркування, пригадування, хотіння, оцінювання, розуміння, пам’яті, тощо. Людське Я виступає центром усіх свідомих чуттєвих, оціночних та раціональних актів. Сучасна феноменологія називає свідомими ті з них, які проходять у світлі Я, а ті, що виходять зі сфери світла Я - є несвідомими. Було б помилкою редукувати свідомість лише до мислення, свідомими актами є і воління, і емоційне переживання й оцінки.

Окремо постає проблема співвідношення психічного та ідеального. Ідеальне, як сфера смислів та цінностей виступає предметом спрямованості свідомості.

4. Необхідно зрозуміти, що свідомість має структуру. Компонентна структура охоплює: 1) знання, 2) цінності, інтереси, емоції, потреби, 3) програми. Знання, що утворюють когнітивну сферу свідомості, відтворюють наявне буття. Цей структурний рівень представлений відчуттями, сприйманнями, уявленнями, поняттями, судженнями. Цінності, потреби, інтереси, емоції, що створюють мотиваційно-вольову сферу, відкривають буття в його незавершеності. Програми, проекти, що демонструють нормативно-проективну сферу, виявляють здатність буття до змін.

З інших курсів студент вже має уяву про рівневу структуру свідомості: несвідоме, свідоме, передсвідоме. У Фрейда несвідомим (Воно) є інстинкти, бажання, лібідо. Свідомим (Я) є активний суб’єкт, який володіє здатністю самоусвідомлення. Передсвідомим (Над-Я) є сфера своєрідних соціальних фільтрів (совість, ідеали, традиції, цінності, заборони, тощо). Необхідно пояснити, чим індивідуальне несвідоме відрізняється від колективного несвідомого, про яке писав Юнг. Останнє є відображенням досвіду попередніх поколінь, загальнолюдські прообрази-архетипи. На архетипах ґрунтуються сновидіння, міфи, символіка художніх творів.

Питання для самостійної роботи:

1. Основні акти та властивості свідомості.

2. Самосвідомість та її функції.

3. Основні філософські концепції свідомості.

4. Поясніть взаємозв’язок свідомості і мови.

5. Чи є свідомість у тварин? Чому?

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Студент повинен пояснити, що завдяки здобуткам феноменології свідомість постає не просто суб’єктом, що відображає світ, а особливим буттям, яке виявляється в своєрідних психічних актах. Серед них можна назвати акти відчуття, сприйняття, уяви, пам’яті, бажання, оцінювання, пізнання, переживання, віри, розуміння, мріяння, містичного споглядання, естетичного милування, турботи, міркування. Кожен з них спрямований і конституює своєрідну реальність − феномени людської свідомості.

Хоча свідомість залишається до кінця не пізнаною, але вона має чітко встановлені властивості. Серед них виділяють ідеальність, символічність, вербальність, інтенціональність, суспільність, рефлективність, творчий характер. Справді, варто відзначити, що за своєю формою і змістом усі свідомі процеси є ідеальними. Тобто, об’єктивуючи свій досвід у загальноприйнятих формах, людина перетворює його на внутрішній світ символів, значень, образів, які відносяться вже не до психічного, а до ідеального буття. Дуже важливо усвідомити, що свідомості поза ідеальністю немає. Носіями останньої є розум і форми культури. Свідомість можлива при наявності предмету та внутрішньої форми. Існує три форми свідомості: досвід, оцінка, сенс. В кожному разі свідомість є інтенціональною – завжди спрямованою на певну предметність. Назвіть види предметів свідомості (зовнішню та внутрішню). Наголосіть на тому, що свідомість володіє творчою здатністю. Ця здатність виникає при умові виділення людини з суспільного середовища, спроможності побачити ситуацію по іншому. Завдяки творчій уяві свідомість може поновлювати старі та створювати нові ідеї, вона може відриватися від конкретики і переходити до нових світів. Цікавою є здатність свідомості до критичного пізнання власного Я - рефлексія. Охарактеризуйте й такі властивості свідомості як вербальність, суспільність.

2. Для відповіді на друге запитання розкрийте зміст поняття самосвідомість − спрямованість свідомості на саму себе. Її функції: самоаналіз, самооцінка, самопізнання, саморегуляція. Покажіть шляхи і форми розвитку самосвідомості.

3. Основні концепції свідомост і можна поділити на дві групи. Індивідуалістські розглядали свідомість окремого індивіда як вихідну в порівнянні з суспільними формами свідомості (мораль, наука, мистецтво, право). Колективістські вважали вихідними суспільні форми свідомості, а індивідуальну свідомість вважали похідною. Студент повинен привести приклади філософських систем, що схилялися до обох концепцій. Окремо варто зазначити, що представники індивідуалістичних концепцій свідомості були схильними до лібералізму (Декарт, Кант, Гуссерль), а представники колективістських концепції до тоталітаризму (Платон, Гегель, Маркс).

4. Для пояснення зв’язку між свідомістю та мовою необхідно пам’ятати про суспільно-символічну природу свідомості та мови. Мова – це спеціалізована, інформаційно-знакова система, яка виражає думки, мислення та свідомість. Розвиток свідомості без оволодіння мовою неможливий. Причому мова виконує дві функції: виявляє ідеальний зміст свідомості за допомогою слів, жестів та інтонацій у вербальній, зображальній та музичній формах; виступає специфічним буттям, що організовує свідомість. Мова дозволяє подолати обмеження фізичного простору і часу, виразити суть процесу і явища, створити нову символічну реальність.

5. Виходячи з попереднього викладу, студент повинен вміти розкрити проблему наявності свідомості у тварин. При цьому варто розрізняти, з одного боку схожість між людьми та тваринами (вищими ссавцями) в поведінці, наявність у тварин технічної свідомості (вміння використовувати речі) та власне свідомість. Багато хто з студентів плутаючи ці поняття, намагається довести наявність свідомості у тварин лише на тій підставі, що тварини «розуміють» людей. Саме тому варто пригадати умови виникнення свідомості, її основні властивості, структуру, а також згадати як відбувається пізнавальний процес, рівні і форми пізнання, а потім порівняти з наявною психікою тварин. Сучасна наука схиляється до думки, що у тварин немає свідомості, але є схожість у поведінці з людиною та так зване технічне мислення. У тварин розвинуті чуттєве пізнання та передчуття, вони можуть переживати, запам’ятовувати та вміють оволодівати новими навичками. В той же час у тварин відсутня раціональна здатність мислення, самосвідомість, мова, світогляд. Тварини не створюють культуру. Якщо для свідомості людини характерна наявність знань, цінностей та практичних настанов, то тварини діють інстинктивно. Хоча вищі ссавці демонструють наявність не лише несвідомої поведінки, але й певну «свідому» здатність до адаптації.

Питання для перевірки знань:

1. Що означає положення про те, що свідомість не лише відображає світ, але й створює його?

2. Суспільна свідомість та її структура.

3. Проаналізуйте взаємозв’язок індивідуальної та суспільної свідомості.

4. Розгляньте співвідношення понять: «дух», «душа», «психіка», «свідомість».

Проблемні ситуації, завдання та теми для обговорень:

1. Чи існує свідомість у тварин? Доведіть.

2. Людське Я: реальність чи уява?

3. Що первинне у формуванні свідомості: індивід чи суспільство?

4. Чому деякі філософи заперечують несвідоме?

5. Розкрийте зміст вислову «Пізнай самого себе».

6. Чи справді, що наша свідомість є «пустою», згідно концепції буддистів.

7. Відомо, що протилежність матерії і свідомості носить від­носний характер. Окресліть межу абсолютності і відносності у зв'язках „матерія-свідомість"?

8. Правильним є твердження, що джерелами наших уявлень про світ є органи чуття. Чому ж тоді вважається не правильною теза про те, що світ - це комплекс наших почуттів?

9. «Розумові здібності людини та тварини не відрізняють­ся за своєю якістю, хоча непомірно відрізняються по ступені. Різ­ниця ж в ступені, якою б великою вона не була, не дає підстави віднести людину до окремого царства» (Ч. Дарвін). Чи поділяєте ви це твердження?

10. Чому проблема співвідношення душі й тіла є одні­єю з центральних в філософії? Які варіанти її вирі­шення Ви знаєте?

Робота з першоджерелами:

Дата добавления: 2014-12-17