Механізми ізосенсибілізації, їхній взаємозв'язок із HLA і ТLХ

Імунний супресорний механізм при вагітності розвивається за рахунок ініціації імунної відповіді Т-хелперами 2-го типу, що направляють імунну реакцію по гуморальному шляху і синтезують 1Л-10. Останній, будучи протизапальним імуносупресивним цитокіном, інгибує прозапальні цитокіни — ІЛ-1 і ІЛ-2, γ-ІНФ і α-ПНФ. Це забезпечує захист заплідненої яйцеклітини, а потім плодового яйця від руйнуючого впливу імунної системи матері.

Для того, щоб імуносупресорні механізми включалися після запліднення яйцеклітини і розвивались далі, необхідно початкове розпізнавання чужорідних антигенів статевого партнера жінки, тобто розвиток ізосенсибілізації до них. Установлено, що ізосенсибілізація можлива при достатніх різницях статевих пар.нерів по антигенах системи HLA. Останні, як уже вказувалося, привносятся в організм жінки двома шляхам й: а) унаслідок їхньої сорбції на 50% сперматозоїдів; б) із лімфоцитами і лейкоцитами, які завжди присутні у спермі.

Завдяки цьому відбувається інтравагінальна імунізація жінки антигенами системи HLA чоловіка. Індуковані імунізацією анти-HLA-антитіла є цитотоксинами. Однак вони не пошкоджують систему мати — плід, тому що in situ у плаценті є фактори, що інактивують СЗ конвертазу (див. вище). Цей механізм дотримується навіть при високому титрі антитіл у жінок-продуцентів анти-HLA-антитіл.

Встановлена на практиці доцільність гістонесумістності чоловіків по HLA була б незрозуміла, якби не було доведено, що ізосенсибілізація жінки здійснюється також завдяки наявності в спермі ТLХ — трофобласт-лімфоциткроссреагуючого антигену.

Для цього антигену характерна наявність перехресних антигенних детермінант на лімфоцитах чоловіка і на трофобдасті вагітної, що має велике значення для розвитку нормальних взаємовідношень у системі маги — плід. Як уже згадувалося, ізосенсибілізація до ТLХ приводить до синтезу в процесі вагітності блокуючих IgG1 проти специфічних антигенів трофобласту. Їхня фіксація відбувається за рахунок експресії на клітинах трофобласту рецепторів до Fс-фрагмента ІgG. Замічено, що даний захисний механізм недосконалий при недостатній гістонесумістності чоловіків по HLA. Іншими словами, чим більша гістонесумістність по HLA, тим ефективніша ізосенсибілізація жінки до ТLХ і тим надійніший трофобластзахищаючий механізм, реалізований блокуючими IgG1. Вважається, що антигени ТLХ, яких поки відомо 4 групи, є родинними HLA.

Припускають, що подібність чоловіків по HLA не сприяє синтезу блокуючих антитіл, і це приводить до поганої імплантації бластоцисти.

Існує також гіпотеза, відповідно до котрої причиною самовільного аборту гомозиготних за HLA плодів можуть бути рецессивні полулетальні гени, зчеплені з HLA.

Таким чином, підвищена гістосумісність по системі HLA перешкоджає ізосенсибілізації жінки продуктами HLA-гаплотипа статевого партнера, що приводить до недосконалості супресорних механізмів місцевого характеру при зачатті. У результаті можлива поразка заплідненої яйцеклітини або порушення імплантації бластоцисти в матку і її відторгнення при наступній менструації.

Недостатня ізосенсибілізація до ТLХ-антигену не сприяє повноцінному блокуючому ефекту ІgG, спрямованому на клітини трофобласту. У цьому випадку імунна система матері розпізнає специфічні антигени трофобласту, у зв'язку з чим може відбутися спонтанний аборт.

Нижче приведені основні фактори, що приймають участь у розвитку імунозалежних форм безплідності.

Дата добавления: 2014-12-17