Оптимізація виробничої програми. Товарна продукція - це повністю закінчена виробництвом продукція, виконані роботи, послуги виробничого характеру

Товарна продукція - це повністю закінчена виробництвом продукція, виконані роботи, послуги виробничого характеру, що відповідають технічним умовам та призначені для реалізації різним споживачам.

Реалізована продукція (РП) – це продукція, яка відвантажена споживачам, і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства або мають надійти у встановлений термін.

Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні

Вартісними показниками виробничої програми є обсяги:

· реалізованої продукції,

· товарної продукції,

· валової продукції,

· валового обороту,

· внутрішньозаводського обороту,

· незавершеного виробництва.

Обсяг реалізованої продукції визначається за формулою:

, (4.3)

де Г_п, Г_к - залишки готової нереалізованої продукції на складі на початок і кінець планового періоду, грн.;

ВВ_п, ВВ_к - залишки відвантаженої продукції, за яку час оплати не настав, і продукція на відвантаження, що зберігається у покупців відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.

Товарна та реалізована продукція за своїм речовим складом однорідні. Кількісно вони відрізняються на величину зміни залишку нереалізованої готової продукції на початок і кінець планового періоду.

До складу товарної та реалізованої продукції відносять:

· готові вироби та надані послуги;

· напівфабрикати та запасні частини, реалізовані на сторону;

· роботи промислового характеру, виконані на сторону чи для невиробничих підрозділів підприємства (капітальне будівництво, ЖКГ тощо);

· нестандартне технологічне устаткування, виготовлене як для власних потреб, так і для реалізації;

· продукція допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам;

· роботи, пов’язані з освоєнням нової техніки;

· тара, якщо вона не включена в ціну продукції.

Роботи та послуги невиробничого характеру не належать до товарної продукції (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства і науково-дослідні роботи стороннім споживачам тощо).

Товарна продукція планується у діючих та порівняльних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продаж, у порівняльних цінах товарна продукція визначається для розрахунку динаміки та обсягу виробництва, інших показників.

Обсяг товарної продукції визначається за формулою:

, (4.4)

де К_і - випуск продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Ц_і - гуртова ціна підприємства одиниці і-го виду, грн.;

n - кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві;

Р - вартість робіт та послуг на сторону, грн.

До валової продукції (ВП) належить уся продукція у вартісному виразі, незалежно від ступеня її готовності включаючи комплектуючі вироби, напівфабрикати, продукцію, виготовлення якої тільки розпочато.

Цю величину визначають за формулою:

, (4.5)

де НЗВ_п, НЗВ_к - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок та кінець планового періоду, грн.;

І_п, І_к – вартість інструменту для власних потреб на початок і кінець планового періоду, грн.

Валова продукція розраховується тільки у співставимих цінах. Використовується для вимірювання обсягу виробництва замість товарної продукції, в тих випадках, коли вироби мають тривалі виробничі цикли (більше 2-х місяців) і тому мають значні коливання залишків незавершеного виробництва.

До складу незавершеного виробництва входять заготовки, деталі, комплекти, які перебувають на різних стадіях виробничого процесу й підлягають подальшому обробленню або складанню, а також вироби в складанні та на випробуваннях.

Обсяг незавершеного виробництва впливає на ефективність роботи підприємства. З одного боку, незавершена продукція потребує обігових коштів, і це негативно позначається на економічному стані підприємства, а з іншого - забезпечує нормальний перебіг виробничого процесу, його безперервність і ритмічність.

У планових розрахунках залишок незавершеного виробництва на початок планового періоду беруть за фактичними даними перед планового періоду, а на кінець - визначають розрахунковим методом:

для кожного виробу:

(4.6)

деЗНВ_і - залишок незавершеного виробництва і-го виробу, грн.;

С_і - собівартість і-го виробу, грн.;

N_i - середньодобовий випуск і-го виробу, од.;

Т_ц - тривалість виробничого циклу, днів;

К^і_нв - коефіцієнт наростання витрат і-го виробу.

Коефіцієнт наростання витрат при виготовленнівиробу визначається за формулою:

К^і_нв = , (4.7)

де М - сума матеріальних витрат на виробництво 1-го виробу, грн.;

С_і - собівартість 1-го виробу без матеріальних витрат, грн.;

С_п - поточні витрати на виробництво, грн.

в цілому по підприємству:

, (4.8)

де n - кількість найменувань виробів.

Обсяг незавершеного виробництва обліковується та оцінюється за фактичною собівартістю.

Крім валової продукції на деяких підприємствах визначається валовий оборот підприємства (ВО) (це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона була використана в межах підприємства чи поза ним) і в нутрішньозаводській оборот підприємства (ВЗО) (це та кількість продукції, яка використовується всередині підприємства для подальшої переробки).

Вищерозглянуті вартісні показники обсягу виробництва включають як заново створену так і перенесену (уречевлену) вартість засобів виробництва (сировина і матеріали, амортизація). Чим більша матеріаломісткість продукції тим більше ціна і відповідно обсяг виробництва, що не може об’єктивно характеризувати динаміку цього показника. Тому для того, щоб визначити величину заново створеної на підприємстві вартості розраховують обсяг чистої продукції підприємства (ЧП) за формулою:

, (4.9)

де М - матеріальні витрати на виробництво товарної продукції в плановому періоді, грн;

А - сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.

З вартості товарної продукції вилучають вартість уречевленої праці і в такий спосіб визначають вартість обсягу виробництва, який складається із суми фонду оплати праці на підприємстві з відрахуваннями на соціальні заходи та величини отриманого прибутку.

На деяких підприємствах визначають також показник умовно-чистої продукції (УЧП), як суму чистої продукції та амортизаційних відрахувань.

(4.10)

Виробнича програма повинна формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною. Критерієм оптимальності найчастіше вважають прибуток, або вартісний обсяг виробництва, обмеженнями при цьому являються: виробнича потужність, матеріальні ресурси, трудові ресурси та інше.

Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:

1. Планування оптимальної структури номенклатурних позицій, - тобто більш економічно вигідного формування виробничої програми: скільки та яких виробів треба виготовити в плановому періоді за раціонального й повного використання виробничих потужностей, трудових і матеріальних ресурсів. Оптимальна структура обчислюється за допомогою економіко-математичних методів:

· симплекс-метод лінійного програмування, при якому вибирають критерій оптимізації (максимальний прибуток, максимальний обсяг виробництва) та обмеження щодо ресурсів, рівномірного завантаження устаткування тощо;

· метод «гілок і обмежень», що є спрямованим перебиранням з відсіюванням неефективних побудов плану;

· метод інтегральних показників, при якому формування плану продовжується до виконання встановленого критерію оптимальності.

2. Визначення максимально можливого обсягу продукції та економічної межі нарощування її виробництва, при цьому враховують закон спадної продуктивності ресурсу, який розглядається у курсі «Мікроекономіка» у темі «Виробнича функція».

Дата добавления: 2014-11-28