Планування фонду оплати праці персоналу

Ефективність функціонування та соціальний розвиток підприємств забезпечується формуванням індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, основною формою реалізації яких є доходи. Вони являють собою винагороду, або заробітну плату, яку отримають працівники за надання своєї робочої сили. На практиці заробітна плата, або дохід конкретного працівника, може набувати різних грошових виплат: місячних окладів, годинних тарифних ставок, премій, різних комісійних винагород, гонорарів, компенсацій та ін.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена переважно в грошовому вимірі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від:

· складності та умов виконання роботи,

· професійно-ділових якостей працівника,

· результатів його праці,

· господарської діяльності підприємства.

Потрібно також розрізняти:

· Номінальну заробітну плату (або дохід), яка виражає загальну суму грошей, отриманих працівником за свою витрачену працю, виконану роботу, надану послугу або відпрацьований час. Вона визначається чинною ставкою або ціною робочої сили за одиницю часу роботи: грн/годину, грн/деталь, грн/місяць.

· Реальну заробітну плату – це кількість товарів та послуг, яку можна придбати за номінальну заробітну плату при діючих ринкових цінах: кількість товарів/суму грошей.

· Мінімальну заробітну плату – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

При плануванні фонду оплати праці згідно із ст.2 Закону розрізняють:

1. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді:

· оплати за тарифними ставками;

· оплати за відрядними розцінками;

· оплати за місячними окладами.

2. Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає: виплати, пов’язані з виконанням виробничих завдань, надбавки та доплати, гарантійні виплати (рис.8.1).

3. Компенсаційні виплати мають на меті компенсувати (відшкодувати) працівникові матеріальні витрати, які він несе у зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків. До таких виплат належать:

· компенсації при відрядженнях;

· при переведеннях на роботу в іншу місцевість;

· при використанні працівником предметів, які адміністрація повинна була видати йому безплатно.

Фонд додаткової заробітної плати
· Оплата праці за незавершеним відрядним нарядом · Оплата праці за виготовлення продукції, визнаної браком · Оплата часу за освоєння нової продукції · Оплата праці позаштатних працівників · Оплата праці позаштатних працівників за виконання разових робіт · Заробітна плата працівників, залучених до виконання сільськогосподарських та інших робіт · Заробітна плата за час навчання з відривом від виробництва · Оплата праці студентів · Премії працівникам за виробничі результати	· Оплата роботи за понаднормовий час · Оплата часу простою не з вини працівника · Доплати і надбавки до тарифних ставок і окладів · Винагорода за вислугу років · Відшкодування втраченого заробітку при тимчасовій втраті працездатності · Виплата різниці в окладах при тимчасових заміщеннях · Доплати у зв'язку із скороченим робочим тижнем · Доплата за поєднання професій · Доплата за роботу у святкові та неробочі дні · Доплата за роботу у нічний час · Оплата праці спеціалістів, залучених до навчання інших працівників · Вартість безкоштовно наданих працівникам пільг, предметів, житла тощо	· Збереження заробітної плати при переведенні на роботу, яка менше оплачується · Оплата спеціальної перерви у випадках, передбачених законом · Оплата пільгового часу підліткам · Оплата часу за виконання державних обов'язків · Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації · Оплата навчальних відпусток · Оплата додаткових відпусток за особливий характер праці · Оплата щорічної основної відпустки · Оплата творчої відпустки · Виплати, пов'язані з індексацією заробітної плати · Виплата вихідної допомоги

Рис. 8.1 Склад фонду додаткової заробітної плати

При плануванні фонду оплати праці потрібно дотримуватись такої основної вимоги: зростання доходів персоналу повинне бути поставлено в пряму залежність від зниження норм витрат праці і матеріалів на одиницю продукції, а також підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, збільшення обсягу продажів на вітчизняному та світовому ринку. Тобто, мірилом виконаної роботи повинен бути кінцевий результат, який забезпечений сумарною дією всього персоналу підприємства.

Загальний фонд планової заробітної плати промислово-виробничого персоналу визначається залежно від чинних на підприємстві норм і систем оплати праці. При цьому використовуються різні методи розрахунку – укрупнені та уточнені.

Укрупнено плановий фонд оплати праці розраховують таким чином:

, (8.24)

де К^пл _д - темп зростання обсягу виробництва, %;

SЕі - зміна чисельності працівників під дією основних техніко-економічних чинників, осіб;

ЗП - середня заробітна плата одного працівника у плановому періоді, грн.

Або

, (8.25)

де Ч^пл - середньооблікова чисельність працівників.

На промисловому підприємстві планування заробітної плати включає в себе визначення розміру фонду та середньої заробітної плати виробничого і невиробничого персоналу в цілому і за окремими категоріями працівників, а також фонд заробітної плати не облікового складу.

Вихідними даними для визначення фонду заробітної плати персоналу є:

· виробнича програма;

· трудомісткість продукції;

· чисельність працівників за категоріями, професіями і кваліфікацією;

· тарифна система;

· штатний розпис;

· законодавча база України про оплату праці.

Для розрахунків планових фондів оплати праці існують різні методи:

· Метод коригування базового фонду оплати праці (ФОПб) - на підставі планової зміни обсягу виробництва (Ков), скорочення або збільшення чисельності працівників у плановому періоді (Є) і досягнутого рівня середньої заробітної плати (ЗПб), плановий фонд оплати праці розраховується:

. (8.26)

Недоліком цього методу є те, що він заснований на базовому фонді оплати праці, в якому могли бути нераціональні виплати заробітної плати.

· Розрахунок планового фонду оплати праці на основі планової середньої заробітної плати одного працівника (ЗПп) і планової чисельності працівників (Чп):

, (8.27)

, (8.28)

де ЗП_б - досягнутий рівень заробітної плати працівника в базовому періоді, грн.;

К_зп - плановий коефіцієнт зростання заробітної плати в плановому періоді.

Порівняно з попереднім методом цей метод точніший, оскільки ґрунтується на планових показниках.

· Нормативний метод визначення планового фонду більш обґрунтований, на практиці застосовують два варіанти:

Рівневий варіант при якому плановий фонд оплати визначають за формулою:

, (8.29)

де ОВ - обсяг випуску продукції у вартісному (трудовому) вираженні;

Нзп - норматив заробітної плати на 1 грн (нормо-годину) обсягу продукції, який розраховується:

, (8.30)

де ФОП_б - базовий фонд оплати праці за вирахуванням відносних перевитрат (недоцільних виплат, пов’язаних з відхиленням від нормальних умов праці), грн.;

ОВ_б - обсяг виробництва в базовому періоді;

∆ЗП - плановий приріст середньої заробітної плати, %;

∆ПП - плановий приріст продуктивності праці, %.

Приріст середньої заробітної плати (∆ЗП) визначають так:

∆ЗП = ∆ПП∙Н, (8.31)

де Н - норматив приросту середньої заробітної плати на 1% підвищення продуктивності праці, %.

· Другим варіантом нормативного методу є прирістний нормативний метод, плановий фонд оплати праці при якому розраховують за формулою:

, (8.32)

де ∆ОП - планова зміна обсягу продукції стосовно базового періоду, %;

∆Нфоп - норматив приросту фонду оплати праці на 1% приросту обсягу виробництва.

Нормативні методи планування мають переваги в тому, що довгострокові нормативи мають стимулюючий характер, проте вони доцільні тільки там, де нормативи достатньо стабільні впродовж планового періоду.

· При плануванні фонду оплати праці новоствореним підприємствам доцільно використовувати метод прямого розрахунку, який передбачає визначення річного фонду заробітної плати за окремими його складовими. Залежно від їх складу визначають тарифний, годинний, денний та місячний фонди (рис.8.2).

Рис. 8.2 Склад формування фонду оплати праці робітників

Основу цих фондів становить фонд прямої оплати праці. У фонд прямої заробітної плати робітників включаються:

· суми коштів, нараховані за відрядними розцінками робітникам-відрядникам;

· погодинна оплата за тарифними ставками — робітникам-погодинникам.

Фонд прямої заробітної плати основних робітників-відрядників можна визначити, виходячи із виробничої програми і витрат по заробітній платі на одиницю продукції. На підприємствах часто застосовується метод визначення прямого фонду заробітної плати основних робітників-відрядників за трудомісткістю запланованої продукції. При цьому трудомісткість необхідно визначати з урахуванням відсотка її зниження у результаті здійснення організаційно-технічних заходів. Помноживши кількість нормо-годин за окремими видами робіт і розрядами на відповідну тарифну ставку і підсумувавши результат, одержуємо основний фонд заробітної плати робітників-відрядників.

Прямий фонд заробітної плати допоміжних робітників-відрядників розраховується так само, як і для основних робітників-відрядників, але при цьому враховується обсяг допоміжних робіт.

Розрахунок планового фонду заробітної плати починають з визначення тарифного фонду робітників-погодинників, який складає:

, (8.33)

де п - кількість кваліфікаційних груп робітників;

ГТС_і - годинна тарифна ставка робітників-погодинників і-ї кваліфікаційної групи;

Ч^пл_р.п - планова чисельність робітників-погодинників і-ї кваліфікаційної групи;

Т^пл - корисний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника і- ї кваліфікаційної групи.

Тарифний фонд заробітної плати робітників-відрядників (ФЗП^пл_р.в.) можна визначити:

ФЗП_р.в. = О_в.п.* Р_в, (8.34)

де О_в.п. - обсяг виробничої програми, натуральних одиниць,

Р_в - відрядна розцінка на одиницю продукції.

Плановий фонд оплати праці робітників, оплачуваних на підставі місячних окладів, визначають множенням їхніх окладів на кількість робітників, які мають однакові оклади, і на кількість місяців роботи в плановому періоді.

Сума премій відрядникам і погодинникам визначається на основі чинних преміальних положень на підприємствах. Розрахунок премій здійснюється на основі таких показників: кількості робітників, які оплачуються за преміальною системою, заробітної плати за відрядними розцінками або тарифними ставками, а також показників, за які преміюються робітники. Оскільки різні групи робітників преміюються за різні показники, розміри премій визначаються за кожною групою робітників, які преміюються за одні й ті ж самі показники:

, (8.35)

де SП - загальна сума премій;

З_відр, З_погод- відповідно основний відрядний і почасовий фонд заробітної плати, грн.;

Пр₁, Пр₂- розмір (норматив) премії відповідно відрядників і погодинників.

Плановий годинний фонд - охоплює всі види оплат за фактично відпрацьований час і складається із:

· Заробітної плати за відпрацьований час за відрядними розцінками, тарифними ставками.

· З премій відрядникам і погодинникам.

· Доплат за роботу в нічний час, який розраховують за формулою:

, (8.36)

де У_н - питома вага часу нічної роботи, %,

К_н - коефіцієнт доплати до тарифної ставки за роботу в нічний час.

· Доплату за роботу у святкові та неробочі дні планують на підприємствах і дільницях з безперервним режимом роботи, а також тоді, коли за планом передбачається ремонт устаткування в ці дні, оплату, при цьому здійснюють у подвійному розмірі.

· Планову доплату незвільненим від основних обов’язків бригадирам визначають так:

, (8.37)

де ЗП - середня заробітна плата за тарифом бригадира в плановому періоді, грн.;

К_бр - норматив доплати за керівництво бригадою (у % тарифної ставки);

Ч - середньооблікова чисельність незвільнених бригадирів, осіб.

· Планова доплата за навчання учнів розраховується:

, (8.38)

де ЗП_н - розмір доплати на місяць за навчання учня в індивідуальному порядку, грн.;

т - середній термін навчання 1-го учня, місяців;

П_н - премія за навчання 1-го учня у визначений термін, грн.;

Ч - планова чисельність учнів, осіб.

У плановий фонд денної оплати, окрім годинного фонду оплати праці, входить:

· доплата підліткам за скорочений робочий день:

, (8.39)

де Ф - кількість пільгових годин 1-го підлітка,

Д - кількість робочих днів у плановому періоді,

Ч - чисельність підлітків у плановому періоді, осіб,

ТС - середня годинна тарифна ставка підлітків, грн.

· доплата матерям, які годують немовлят розраховують:

, (8.40)

де ФОП - плановий годинний фонд оплати праці 1-го робітника, грн.,

У_д - питома вага перерв на годування немовлят у фонді робочого часу 1-го робітника, %.

Місячний (квартальний, річний) складається з денного фонду заробітної плати, а також:

· оплати чергових і додаткових відпусток, яка розраховується:

, (8.41)

де ФОП_д - плановий фонд денної оплати праці, грн.,

Д_відп - середня планова тривалість відпустки 1-го робітника, дні,

Д - планова кількість робочих днів 1-го робітника за бюджетом робочого часу, дні.

· оплати за час виконання державних і громадських обов'язків:

, (8.42)

де Д_держ - середня кількість робочих днів на виконання державних обов’язків на одного робітника за бюджетом робочого часу, дні.

· доплати за вислугу років розраховують:

, (8.43)

де ФОП_т - плановий фонд оплати праці за тарифом, грн.,

р - плановий % винагороди за вислугу років.

· сума вихідної допомоги розраховується для робітників, призваних до армії, за показниками їх чисельності і середньоденного заробітку за 12 днів.

Плановий фонд заробітної плати керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі даних про їх чисельність та їхні посадові оклади згідно зі штатним розкладом і складається з виплат за посадовими окладами, ураховуючи персональні надбавки та інші доплати.

Після установлення фондів заробітної плати визначається рівень середньої заробітної плати для всіх категорій працівників.

Середня заробітна плата одного працівника промислово-виробничого персоналу визначається діленням планового фонду оплати праці (ФЗП^пл.) на середньооблікову чисельність цих працівників у відповідному періоді (Ч^пл):

. (8.44)

Для робітників установлюється:

· середньогодинна заробітна плата, яка визначається діленням планового годинного фонду заробітної плати на заплановану кількість людино-годин роботи;

· середньоденна - діленням планового денного фонду заробітної плати на кількість людино-днів, що мають бути відпрацьовані в плановому періоді;

Визначаючи середню заробітну плату, необхідно виходити із принципу, що зростання продуктивності праці має забезпечувати збільшення фонду накопичення і сприяти зростанню матеріального добробуту працівників. Цього можна досягти лише тоді, коли підвищення продуктивності праці випереджатиме зростання середньої заробітної плати, тобто:

, (8.45)

де І - коефіцієнт співвідношення,

І_пп - індекс зростання продуктивності праці,

І_зп - індекс зростання середньої заробітної плати.

Значення цього коефіцієнта повинно бути більше одиниці.

В ринкових умовах, де існують різні форми власності та розвивається підприємництво, заробіток працівника все менше визначається розміром якогось гарантованого фонду оплати праці та все більше залежить від кінцевих результатів і доходів від діяльності підприємств. Частіше й сам працівник стає реальним власником (співвласником) підприємства. Його винагорода включає не тільки оплату праці, але й певний дохід від вкладеного у підприємство капіталу. Враховуючи ці зміни в природі та механізмі формування заробітку працівника замість поняття «заробітна плата» все частіше використовують терміни «трудовий дохід» або просто «дохід», який повинен не тільки компенсувати витрачені трудові зусилля, але й відбивати реальний внесок кожного працівника в кінцеві результати діяльності підприємства.

Дата добавления: 2014-11-28