Планування потреби у фінансових ресурсах

Бюджетування - це адаптований до нових умов господарювання процес планування майбутньої діяльності підприємства та оформлення його результатів шляхом розроблення системи взаємопов’язаних бюджетів, яка охоплює планові та фактичні показники, оцінку та аналіз результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, що використовуються як для планування та контролю поточних завдань, так і для коригування стратегічних цілей підприємства.

Основними цілями системи бюджетування є:

· складання реалістичних прогнозів та ефективне планування діяльності підприємства;

· визначення потреби структурних одиниць у фінансових ресурсах;

· контроль цільового використання коштів всіма структурами.

При цьому створюються центри відповідальності у формі:

· центрів доходів - структурний підрозділ підприємства, керівник якого несе відповідальність тільки за формування доходів у встановлених обсягах;

· центрів витрат - структурний підрозділ підприємства, керівник якого несе відповідальність тільки за витрачання коштів в процесі господарської діяльності; виробничі та функціональні підрозділи, які несуть відповідальність в межах своїх повноважень;

· центрів прибутку - структурна одиниця, яка здійснює безпосередній вплив на обсяги реалізації продукції, суму доходів, витрат, прибутків та інші показники діяльності;

· центрів інвестицій – структурний підрозділ або структурна одиниця підприємства, керівник якого несе відповідальність за використання виділених йому інвестиційних ресурсів та отримання прибутку від інвестиційної діяльності.

Між центрами відповідальності існують як горизонтальні, так і вертикальні зв’язки. Кожна структурна одиниця складає та затверджує бюджети своєї діяльності, структура яких залежить від виду діяльності, організації виробництва, технологічного циклу тощо.

Процедура формування бюджету охоплює розроблення двох основних бюджетів – операційного та фінансового.

Операційний бюджет включає розроблення:

Ø виробничої програми,

Ø плану реалізації,

Ø плану витрат,

Ø бюджет фонду оплати праці,

Ø бюджет матеріальних витрат,

Ø бюджет загальновиробничих витрат,

Ø бюджет адміністративно-управлінських витрат,

Ø бюджет комерційних витрат.

Фінансовий бюджет складається з 3-х вихідних документів:

1. плану прибутків та збитків,

2. бюджету грошових коштів,

3. прогнозний баланс.

При цьому складаються також податковий бюджет, бюджет капітальних вкладень та кредитний план.

Формування бюджету структурних одиниць та зведеного бюджету підприємства здійснюється на підставі розроблених функціональних бюджетів:

· бюджет продажу - документ, що показує, який обсяг продукції підприємство може реалізувати за певний період;

· бюджет виробництва - визначає скільки одиниць продукції треба виробити для виконання бюджету продаж;

· бюджет закупівлі МТР - бюджет потреби у матеріальних ресурсах і бюджет їх придбання;

· бюджет витрат на оплату праці - визначає загальну потребу підприємства на оплату праці персоналу працівників;

· бюджет виробничих витрат - інтегрований кошторис витрат на виробництво;

· бюджет основних активів - містить початковий баланс, приріст основних засобів, амортизацію та баланс на кінець періоду;

· бюджет інвестицій - розробляється на етапі здійснення нового будівництва, реконструкції і модернізації основних засобів, придбання нових видів обладнання;

· бюджет руху грошових коштів - фінансовий документ, який представляє очікувані та фактичні надходження і вибуття грошових коштів підприємства, це баланс грошових надходжень та видатків.

Одним з основних видів поточного фінансового плану підприємства є балансовий план, метою розробки якого є визначення можливості приросту окремих активів, а також формування оптимальної структури капіталу, що забезпечує високу фінансову стійкість підприємства в наступному періоді.

Основним методом розроблення функціональних бюджетів підприємства є прямий метод, при якому всі розрахунки на плановий рік проводяться з поквартальною та помісячною розбивкою в розрізі центрів відповідальності.

Управління бюджетуванням здійснює бюджетний комітет – це постійно діюча група менеджерів, яка займається ретельною перевіркою стратегічних і фінансових планів, надає рекомендації та оперативно вносить корективи в діяльність компанії.

Функції бюджетного комітету:

Ø розробка внутрішніх стандартів бюджетування,

Ø аналіз запропонованих бюджетів, підготовка рекомендацій,

Ø забезпечення процесу розробки бюджету на підприємстві,

Ø контроль виконання бюджету.

Бюджетні документи в порядку їх підготовки:

1. бюджет продажу,

2. бюджет комерційних витрат,

3. бюджет виробництва,

4. бюджет закупівлі матеріально-технічних ресурсів,

5. бюджет витрат на оплату праці,

6. бюджет загальновиробничих витрат,

7. бюджет адміністративно-управлінських витрат,

8. бюджет інвестицій,

9. прогноз звіту про прибутки та збитки,

10. прогноз звіту про рух грошових коштів,

11. прогноз балансу.

На підставі функціональних бюджетів окремих підрозділів розробляється зведений бюджет по підприємству в цілому, який складається за принципом, тобто кожний бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджету вищого рівня.

Для максимальної реалізації принципів бюджетування в практичній діяльності підприємств потрібне належне нормативне та інформаційне забезпечення.

У процесі фінансового планування визначаються майбутні фінансові потреби: коли і які саме кошти будуть потрібні підприємству у плановому періоді.

Необхідно розрізняти потреби в основному й оборотному капіталі, тому що ці дві форми потреби різні за своїм характером так само, як різні можливості їхнього фінансування. Загальним є те, що потреба в капіталі виникає внаслідок незбігу термінів вкладення коштів і надходження доходів.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі додаткових капіталовкладень. Розрахунок потреби в капіталі виконується після того, як визначена ефективність запланованих інвестицій. Потреба визначається шляхом складання цін купованих елементів основного капіталу (землі, будівельних і монтажних робіт, машин та устаткування та ін.).

У процесі фінансового планування необхідно також визначити джерела фінансування капітальних вкладень. Відповідно до чинного законодавства можуть використовуватись такі джерела:

· власні фінансові ресурси;

· залучені фінансові ресурси;

· кошти, отримані від продажу цінних паперів, внески членів трудових колективів;

· кошти державного бюджету та місцевих бюджетів;

· кошти іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають внески засновників підприємства, амортизаційні відрахування, прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, резерви, які формуються в процесі господарської діяльності.

Раніше залучені кошти використовувались підприємством за недостатності власних фінансових ресурсів на капітальні вкладення. В сучасних умовах дотримуються інших позицій: залучати кошти слід тоді, коли розрахунки свідчать про те, що їхнє залучення вигідно для підприємства.

Потреба в оборотному капіталі виникає під впливом багатьох чинників, таких як умови реалізації продукції та закупівлі матеріалів, напівфабрикатів, форми розрахунків за матеріальні цінності, тривалість виробничого циклу, термін знаходження матеріалів і товарів у запасі та ін.

Потреба в оборотних коштах є одним із об'єктів фінансового планування. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства з виробництва й реалізації продукції. На практиці використовуються два методи визначення потреби: прямий і економічний.

Економічний метод розрахунку застосовується на діючих підприємствах, на рівні галузевих міністерств, об'єднань у процесі перспективного планування або прогнозування.

Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також на діючих тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів із метою виявлення неліквідних, надлишкових виробничих запасів, причин нагромадження готової продукції на складах, тощо.

Метод оборотності грошей застосовується для визначення мінімальної суми грошей, які потрібні підприємству для виробничо-господарської діяльності у плановому році. Розрахунок ведеться у такій послідовності:

1. Визначається оборотність грошей за формулою:

, (11.1)

де ОГ - оборотність грошей, кількість оборотів за рік;

Т_{ц. обороту} - цикл обороту грошей, кількість днів між купівлею сировини, матеріалів та надходженням виручки від продажу готової продукції.

2. Визначається мінімальна необхідна сума грошей за формулою:

, (12.2)

де Г_min - мінімальна сума грошей, тис. грн.

В_р - річні витрати на купівлю матеріалів, заробітну плату, дивіденди, (%), та ін., тис. грн.

Цей метод застосовується тоді, коли грошові надходження та витрати стійкі, рівномірні.

Джерелами формування оборотних коштів можуть бути власні та залучені кошти. Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

· статутний капітал (фонд),

· прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства,

· надходження від емісії цінних паперів та т. ін.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів.

У системі ринкової економіки в діяльності підприємств виникає потреба періодичного використання різних форм залучення кредитів (банківський, лізинговий, факторинговий).

Використання різноманітних форм кредитування підприємств прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів, забезпечує їхню ліквідність та платоспроможність, сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Дата добавления: 2014-11-28