Головна подія

Головна подія

Оператор „І”

Рисунок 22 - Приклад застосування оператора „І” при побудові моделі

Рисунок 23 - Приклад застосування оператора „АБО” при побудові моделі

Рисунок 24 - Приклад застосування оператора „ЗАБОРОНА” при побудові моделі

Методикою оцінки рівня небезпеки робочих місць, машин, виробничих процесів та окремих виробництв передбачено пошук об'єктивного критерію (показни­ка) рівня небезпеки для конкретного об'єкта. Таким показником вибрана ймовірність виникнення аварії, травми або катастрофи залежно від досліджуваного явища.

Для оцінки рівня небезпеки певного об'єкта чи яви­ща можна застосувати метод обчислення ймовірності виникнення будь-якого випадкового явища, який широко застосовують взарубіжній інженерній прак­тиці. Основні його принципи полягають у тому, що на основі обстеження робочого місця чи окремої машини (об'єкта) виявляють виробничі небезпеки, можливі аварійні або травмонебезпечні ситуації. При оцінці ситуацій визначають події, які можуть стати голов­ною подією при побудові логіко-імітаційної моделі аварії або травми (чи катастрофи). Після цього буду­ють модель («дерево відказів і помилок оператора»). При цьому важливе значення має правильний вибір головної події.

Головну подію (конкретна аварія, травма або ка­тастрофа), модель якої нам необхідно побудувати, вибирають, виходячи з оцінки відповідного об'єкта, виробництва чи окремої одиниці обладнання і змісту його найбільш небезпечного явища, яке за певних умов виробництва може виникнути.

Залежно від об'єкта головними подіями можуть бути:

- для нафтосклада (нафтосховища): «пожежа», «ви­бух»;

- для транспортного засобу: «перекидання», «зіткненя з іншими транспортними засобами», «наїзд на пе­решкоди» тощо;

- для технологічного обладнання: «захват одягу», «захват рук, ніг та інших елементів тіла людини», «удар», «падіння людини», «електричний удар», «опі­ки тіла», «опромінення» тощо;

- для господарства (підприємства) в цілому: «вихід з ладу обладнання», «пошкодження електричного об­ладнання», «пошкодження будівель», «пожежа», «до­рожньо-транспортна пригода» тощо.

Після вибору головного випадкового явища (події) розпочинають побудову моделі («дерева»). Використо­вуючи оператора «І» та «АБО», виконують набір си­туацій (відомих до цього), які можуть призвести до події, вибраної як головна. Наприклад, якщо голов­ною подією буде «пожежа на нафтоскладі», то зразу можна вказати три ситуації, що можуть виникнути і призвести до горіння: 1 — наявність відкритого па­лива або його парів і наявність відкритого вогню; 2 — наявність статичної електрики і відсутність або не­справність заземлення; 3 — існування можливості розряду блискавки і несправність або відсутність блискавкозахисту.

У деяких випадках головна подія може мати і більше ситуацій, однаково небезпечних за змістом, але різних за природою і причинами виникнення. На­приклад, небезпечна подія «перекидання трактора» для транспортного агрегара МТЗ (ЮМЗ) + 2 ПТС-4 може виникнути у таких випадках: 1-й варіант — з'їзд з дороги і наявність на узбіччі ям, кюветів; 2-й варіант — занесення трактора і наявність ям, глибоких ярів тощо; 3-й варіант — перевищення швидкості руху і пошкод­жене полотно дороги; 4-й варіант — причіп не об­ладнаний гальмами і неодночасне гальмування коліс трактора; 5-й варіант — гальма причепа не спрацьо­вують і неодночасне спрацювання гальм трактора; 6-й варіант — трактор працює на вузькій колії і різкий поворот; 7-й варіант — підвищена швидкість руху пе­ред поворотом і різкий поворот і т. д.

Наведені приклади не вичерпують усіх вказаних небезпечних ситуацій, бо в кожному конкретному випадку виробництва необхідно ретельно вести їх пошук і дослідження.

Після визначення відповідних аварійних, травмо-небезпечних або катастрофічних ситуаций та їх кількості, визначають інші події, що входять до кож­ної такої ситуації, логічним аналізом із застосуван­ням операторів «І», «АБО» та інших. Процес побудови моделі триває поки не будуть знайдені усі базові події, що визначають межу моделі.

Слід мати на увазі, що кожна випадкова подія, до якої входять базові події, може формуватися й вини­кати при входженні у неї двох, трьох і більше базо­вих подій за допомогою відповідних операторів.

Повністью побудована і перевірена модель підля­гає математичній обробці для визначення ймовірності кожної випадкової події, що увійшла до моделі, по­чинаючи з базових і закінчуючи головною.

Ймовірність базових подій визначають за даними виробництва. Наприклад, базова подія «стан контро­лю з охорони праці». Для визначення ймовірности ми повинні встановити, наскільки (%) від ідеального рівня здійснюється відповідний контроль на об'єкті. Якщо буде встановлено, що такий рівень контролю стано­вить 50 або 30%, то ймовірність відповідно дорівнює 0,5 і 0,3. При відсутності контролю ймовірність «не здійснення контролю» становитеме 1, якщо контроль ідеальний, то відповідно ймовірність дорівнює 0.

Після обчислення ймовірності всіх подій, розміще­них у ромбах, і базових подій, починаючи з лівої ниж­ньої гілки «дерева», позначають номерами всі випад­кові події, що увійшли до моделі.

На цьому можна вважати, що певна модель підго­товлена до математичної обробки. Для виконання ма­тематичних обчислень ймовірностей випадкових подій логіко-імітаційної моделі застосовують формули.

1. Нехай дві базові події з ймовірностями Р₁ і Р₂ за допомогою оператора «І» входять у наступну третю подію. Ймовірність виникнення цієї події Рз можна визначити так:

Рз = Р₁Р₂. (3.1)

2. За допомогою оператора «І» три події з ймовірно­ стями Р₁, Р₂, Р₃ формують четверту випадкову подію. Ймовірність цієї події Р₄ обчислюють так:

Р₄ = Р₁ Р₂ Р₃. (3.2)

3. Оператор «І» об'єднує п подій з ймовірностями Р₁ Р₂ Р₃..., Р_n. Тоді ймовірність вихідної події Р:

Р = Р₁ Р ₂ Р₃...Р_n. (3.3)

4. Дві базові події з ймовірностями Р₁ і Р₂ за допо­могою оператора «АБО» входять до третьої події. Ймовірність Р₃ становитиме:

Р₃= Рі + Р₂— Р₁Р₂ (3.4)

5. Оператор «АБО» об'єднує три базові події з ймовірностями Р₁, Р₂ і Р₃, які за допомогою цього оператора входять у наступну подію з ймовірністью Р₄. Ймовірність цієї події можна визначити за формулою:

Р₄ = Р₁ + Р₂ + Р₃ — Р ₁Р₂— Р₁ Р₃ — Р₂ Р₃ + Р₁ Р₂ Р₃. (3.5)

6. Якщо в оператор «АБО» входять чотири і більше випадкових базових подій з відомими значеннями ймо­вірностей, то для спрощення обчислень їх згруповують по дві або по три події і застосовують наведені формули. Після визначення ймовірностей вихідних подій кожної з таких груп їх знову необхідно згрупу­вати і виконати аналогічні обчислення, аж поки не залишаться дві або три події, з якими необхідно провести ті ж операції.

Так, поступово обчислюючи ймовірність вихідних подій кожного окремого розгалуження, наближаємось до головної події і обчислюємо ймовірність її виник­нення.

Значення ймовірності головних подій, що дослід­жуються, нажаль, не можна порівняти з норматив­ними значеннями певного ступеня ризику для певної людино-машинної системи, бо таких даних просто не існує. Але значення ймовірності тієї чи іншої події, обчислені при дослідженні конкретної моделі, дає уяву про високу, середню і незначну (малоймовірну) не­безпеку.

Єдиний документ, який можна взяти для орієнти­ру, це ГОСТ 12.1.010-76 «Система стандартов безопасности труда. Взрывобезопасность», в якому зазна­чено, що виробничі процеси повинні розроблятися так, щоб ймовірність виникнення вибуху на будь-якій ви­бухонебезпечній ділянці протягом року не перевищу­вала 10^-6 (Р=0,000001).

Для проведення обчислень ймовірності травми ви­користаємо логіко-імітаційну модель процесу її фор­мування (рис. 25).

1. Ймовірність події Р₃:

Р₃ = Р₁ + Р₂ — Р₁ Р₂ (3.6)

Умовно прийнято, що ймовірності базових подій Р₁,=0,4, а Р₃=0,3. Підставляючи дані ймовірностей базо­вих подій, будемо мати:

Р₃ = 0,4 + 0,3 — 0,4 х 0,3 - 0,58.

Слід зауважити, що обчислення ймовірностей ви­падкових подій провадяться відповідно до положень булевої алгебри.

Аналогічно обчислюємо ймовірність інших подій залежно від їх номера:

Р₆ = Р₄ + Р₅ — Р₄Р₅ = 0,65;

Р₉ = Р₇ + Р₈ — Р₇Р₈ = 0,65;

Р₁₀ = Р₃ + Р₆ + Р₉ — Р₃ Р₆ — Р₃ Р₉ — Р₆ Р₉ + Р₃ Р₆ Р₉. = 0,11;

Р₁₃ = Р₁₁ + Р₁₂— Р₁₁ Р₁₂ = 0,65;

Р₁₆ = Р₁₄ + Р₁₅ — Р₁₄ Р₁₅ = 0,65;

Р₁₉ = Р₁₇ + Р₁₈ — Р₁₇ Р₁₈ = 0,65;

Р₂₀ = Р₁₃ + Р₁₆+Р₁₉— Р₁₃ Р₁₆—Р₁₃ Р₁₉ – Р₁₆ Р₁₉ + Р₁₃Р₁₆Р₁₉ = 0,36;

Р₂₁ = 0,1;

Р₂₂ = Р₁₀ + Р₂₀ + Р₁₀ Р₂₀ = 0,43;

Р₂₃ = Р₂₂Р₂₁ = 0,043.

Таким чином, на робочому місці під час технічного обслуговування трактора при наявності тих недоліків з охорони праці, які відображені у базових подіях на 100 таких місць, можна очікувати 4,3 травми. Якщо зазначені недоліки негайно усунути (підвищити про­фесійний рівень працюючих, поліпшити контроль та виготовити необхідну кількість підставок за всіма ви­могами безпеки), то можна побачити на моделі шля­хом повторного розрахунку, що рівень небезпеки буде наближатися до 0, а рівень безпеки до 1.

Рисунок 25 - Логіко-імітаційна модель процесу виникнення травми у працюючого при ТО трактора:

1,2,3... – номери подій; 0,3; 0,5... – ймовірність подій.

Слід мати на увазі, що на даному робочому місці можуть бути й інші недоліки, які призведуть до трав­ми з інших причин. Але складовими причинами іншої травми також можуть бути такі недоліки, як неефек­тивний контроль чи низький професійний рівень знань працюючих з охорони праці. Тоді треба побудувати відповідну модель і виконати необхідні обчислення. Ос­кільки значення ймовірності виникнення аварії або травми (аварійної чи травмонебезпечної ситуації) найбільш точно і об'єктивно характеризує рівень не­безпеки на конкретному об'єкті, то цим створені умо­ви для удосконалення системи управління безпекою праці в окремих підрозділах або господарствах. При цьому значення ймовірності можуть бути використані при розробці заходів впливу на працюючих, що час­то допускають небезпечні дії, і заохочуючих (стиму­люючих) заходів до тих працюючих, на робочих місцях яких існує дуже низька ймовірність виникнення трав­ми або аварії.

Ймовірність виникнення травми значно нижча, ніж ймовірність виникнення аварій, але оскільки ці вер­стати належать до надто небезпечного обладнання, вони, хоч і рідко, продовжують бути джерелами трав­мування працюючих.

Розглянутий спосіб моделювання являє собою гра­фічне відтворення співвідношень, одержаних зворот­ним простеженням аварій, травм і катастроф систем з метою виявлення можливих причин їх виникнення та оцінки рівня небезпеки. Якщо необхідно оцінити рівень небезпеки будь-якого робочого місця, слід уважно вивчати і побудувати логічні моделі можли­вих небезпечних ситуацій, які охоплюють як стан об­ладнання і самого робочого місця, так і поведінку (про­фесійну) працюючого, і обчислити ймовірність виник­нення травми.

Дата добавления: 2014-11-29