Професійна діяльність зпдно з потребами ринку праці

ПСО

НВО

ПВО

Cycles

(освітні цикли)

Рисі.1. "Болонська" структура системи вищої освіти з "Берлінськими" доповненнями

Цікаво порівняти "Болонську" систему з чинною структурою вищої освіти України. Цю структуру важко зобразити на площині, оскільки вона дуже перевантажна наявністю паралельних гілок (доступ до аспірантури дає не тільки кваліфікація магістра, а й квалі­фікація спеціаліста, причому спеціалісти мають доступ і до квалі­фікації магістра), застосуванням таких понять, як "Освітній рівень", "Освітньо-кваліфікаційний рівень", наявністю чотирьох рівнів ви­щої освіти, чотирьох рівнів акредитації вищих закладів освіти, до яких віднесено технікуми, тощо.

Навіть у спрощеному зображенні (рисі.2), на якому не показа­ні заклади II рівня акредитації та відмінності закладів III та IV рів­нів акредитації структура вітчизняної системи вищої освіти суттєво відрізняється від "Болонської".

професійна діяльність зпдно з потребами ринку праці

	ДОКТОР НАУК   докторантура
КАНДИДАТ НАУК аспірантура

7.СПЕЦІАЛІСТ

8. МАГІСТР

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

6. БАКАЛАВР

IV університет академія інститут

- - - - - - - - - - - - - - - - - БВО

5. МОЛОДШИЙ СПЕЦІАЛІСТ   і технікум

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - БСО

Рис 1.2. Спрощений вигляд структури вищої освіти України

(без закладів II та III рівнів акредитації):

БСО - базова середня освіта, ПСО - повна середня освіта. НВО - неповна вища освіта, БВО - базова вища освіта, ПВО - повна вища освіта.

Безумовно, чинну систему вищої освіти України у найближчий час чекають серйозні зміни. В першу чергу це стосується пошуку місця технікумів в її структурі.

Найпростіший шлях - перейменування технікумів у коледжі з наданням їм права підготовки бакалаврів - здається найпростішим лише на перший погляд. Технікуми були переведені до системи вищої освіти без жодних змін у системі підготовки техніків, яких перейменували у молодших спеціалістів. Але ж найважливішою отакою вищого закладу освіти с поєднання навчання з наукови­ми дослідженнями. Принцип нероздільності навчання г науковими дослідженнями - один з фундаментальних принципів, проголоше­них Великою Хартією Університетів. А чи відбуваються наукові дослідження у технікумах? З упевненістю можна сказати - ні. І де-факто і де-юре, бо згідно зі статтею 47 Закону України «Про вищу освіту» викладачі технікумів - це педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах пер­шого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогі­чною діяльністю. Таким чином, якщо хтось з викладачів технікумів і займається науковими дослідженнями, це є його особистою спра­вою, хоча й заслуговує схвалення і всілякої підтримки.

Інша справа -- викладачі університетів, академій тощо. їх Закон іменує науково-педагогічними працівниками - особами, які за ос­новним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і чет­вертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною ді­яльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльні­стю.

Таким чином, технікуми не повинні бути у структурі вищої освіти, їх треба повернути до системи середньої професійної освіти, яка повинна надавати доступ до вищої освіти поряд з повною зага­льною середньою освітою.

Якщо в Україні буде прийнята система ступенів "бакалавр -магістр - доктор (PhD)", то структуру національної системи вищої та спеціальної професійної освіти можна буде представити так, як це зображено на рис 1.3.

ДОКТОР за напрямом

ДОКТОРАНТУРА (аспірантура)

................... МАГІСТР

МАГ ІСТРАТУРА

за напрямом

.................................................. БАКАЛАВР

БАКАЛАВРАТ

ВИЩА ОСВІТА   академія університет

за напрямом   СТУПЕНІ (кваліфікації) вищої освіти

>

базовий цихл

ДОСТУП до вищої або спеціальної професійної освіти

......................................................... СПО

СПЕЦІАЛЬНА ПРОФЕСІЙНІ ОСВІТА технікум

і

......................................................... ПСО

.............................................................................. БСО

Рис. 1.3. Можлива структура вищої та спеціальної професійної освіти України

БСО - базова середня освіта, ПСО - повна середня освіта,

СПО - спеціальна професійна освіта.

В цій структурі ми свідомо уникаємо таких поять, як базова та повна вища освіта, бо бакалаврат слід розглядати не лише, як підго­товчий щабель для здобуття ступеня магістра, а й як вагомий ін­струмент, що сприяє зайнятості на ринку праці в сучасних умовах.

Заслуговує також серйозного обговорення запровадження ба­зового циклу в межах першого циклу вищої освіти, що має сприяти збільшенню можливостей вибору студентами майбутньої професії.

Структура ступенів "бакалавр - магістр - доктор"

Ця структура мае багатовікову традицію, яка була започатко­вана ще у середньовічних європейських університетах, які виникли у Свропі наприкінці XI століття. Першим університетом був Болон­ський університет, який постав на базі правничої школи, заснова­ної, як вважають, у 1088 році (статус університету йому було нада­но спеціальною хартією, яку оприлюднив у 1158 році імператор Фридрих І Барбаросса). Болонський університет був дуже популяр­ним закладом освіти, про що свідчить велика кількість учнів, які там навчались. Наприклад, у ХШ столітті кількість учнів Болонсь­кого університету сягала ]0 тисяч. Інші найстаріші університети Європи: Кембрідж (1209), Окфорд (2-а половина XII - початок ХШ ст.), Паризький - Сорбонна (1215). Саламанкський (1218), Лісабон­ський (1290), Празький - Карлів університет (1348), Краковський (1364), Віденьський (1365), Гейдельбергський (1386).

Перші середньовічні університети являли собою корпорації студентів-школярів (школяр - по латині scolarius) та викладачів-магістрів (магістр - по латині magister - начальник, наставник), зві­дки пішла й назва цих закладів - Universitas magistrorum et scoiarium. Студенти та викладачі (колеги) мешкали у гуртожитках -колегіумах, коледжах, де відбувалися й заняття, які мали форму ле­кцій та диспутів.

Типовий середньовічний університет складався з чотирьох фа­культетів - підготовчого (факультет мистецтв) та трьох вищих -правничого, медичного та теологічного. На факультеті мистецтв, який згодом отримав назву філософського, викладали так звані сім вільних мистецтв, які поєднувалися у тривіум (trivium) - граматика, риторика, діалектика (логіка) та квадривіум (quadrivium) - арифме­тика, геометрія, астрономія, музика. Після оволодіння курсом три-віума та складання відповідного іспиту школяру присуджувався ступінь бакалавра мистецтв (слово "бакалавр" походить від пізно-латинського "baccalarius", яким називали дворову прислугу, підвасалів - від "Ьассаіагіа" - маєток, володіння). Після оволодіння кур­сом квадривіума - ступінь магістра мистецтв (magister artium liberalium). У дореволюційній Росії ступінь магістра існувала навсіх факультетах, крім медичного. Ступінь магістра присуджувалася випускникам університетів після складання усних іспитів (особи, що витримали іспити, називалися магістрантами) та публічного захисту дисертації, схваленої факультетом.

Випускникам правничого, медичного та теологічного факуль­тетів після захисту дисертацій присуджувався ступінь доктора від­повідних наук (доктор права, доктор медицини, доктор теології). Згодом ступінь доктора стали присуджувати і випускникам філо­софських факультетів (доктор філософії). Ступінь доктора наук вперше стала присуджуватися Болонським університетом у 1130 році. В дореволюційній Росії ступінь доктора наук присуджувалася особам, які мали cry пінь магістра та захистили докторську дисер­тацію.

Середньовічні університети були автономними від держави, міських властей та церкви, мали свою юрисдикцію, яка регулюва­лася статутами.

Таким чином, в університетах історично склалися два цикли підготовки - перший - початковий (undergraduate) та другий - заве­ршальний (graduate). Перший цикл дає змогу отримати ступінь ба­калавра, другий - магістра. Після завершення повного курсу вищої освіти за допомогою аспірантури (post graduate) здобувається сту­пінь доктора наук (доктора філософії).

Саме цю структуру циклів вищої освіти, не конкретизуючи на­зв ступенів (окрім докторського звання) пропонують документи Болонського процесу. Необхідність повернення до двоциклічної освіти продиктована, звичайно, не прихильністю до традицій, а, в першу чергу, потребами сучасного ринку праці, а також індивідуа­льними потребами студентів і академічними потребами закладів освіти. Важливою перевагою структури ступенів "бакалавр - ма­гістр" є те, що ця структура є визнаною в багатьох країнах світу.

У багатьох європейських країнах ще й досі існує одноциклічна вища освіта, яка не встигає задовольняти потреби ринку праці, що неухильно зростають. Наявність короткого першого циклу, на дум­ку фундаторів Болонського процесу, мас дозволити більш швидке поповнення ринків праці європейських держав. Про це, а також про інші аспекти впровадження коротких циклів вищої освіти, йшла мова на семінарі з проблем ступеня бакалавра в Гельсінкі 16-17 лютого 2001 р. До речі, на цьому семінарі здобуток першою циклу ототожнювався зі ступенем бакалавра, а другого - зі ступенем магістра.

На гельсінкському семінарі було зафіксовано, що ступінь "бакалавр" є кваліфікацією вищої освіти, для здобуття якої необхідно 180 - 240 залікових кредитів (ECTS). Термін навчання на здобуття цього ступеня має складати 3-4 роки. Було також зазначено, що ступінь "бакалавр" можна здобути як у традиційних університе­тах, так і у професійно-оріситованих закладах вищої освіти. Голо­вна перевага бакалаврських програм полягає в їх індивідуальній гнучкості, сприяє мобільності, а також взаємодії навчання з пра­цею. Добре сплановані програми бакалаврського ступеня зменшать кількість відрахувань студентів і допоможуть цим студентам у про­суванні на європейському ринку праці. Програми бакалаврського ступеня можуть і повинні мати різку орієнтацію та бути багатопро-фільними, щоб відповідати індивідуальним та академічним потре­бам, а також вимогам ринку праці. Для збільшення прозорості важ­ливо, щоб специфічна спрямованість, профіль і результати навчан­ня щодо здобуття певної кваліфікації були включені в назву ступе­ня і пояснені в Додатку до Диплома, що видається студенту. Інфо­рмація з різних навчальних програм повинна бути відкритою, щоб студенти могли свідомо вибирати ту чи іншу програму.

На семінарі відзначалося, що навіть ті бакалаврські програми, що є проміжними і передбачають продовження навчання, мають бути самостійними. їх не слід сприймати як частину тривалішого навчального плану, оскільки деякі студенти можуть змінити напрям навчання або продовжити його в іншому навчальному закладі. Було підкреслено, що в деяких сферах ступінь "бакалавр" не може бути самостійною кваліфікацією для набуття повної професійної компе­тентності. Хоча й у цих сферах проміжні кваліфікації мають право на існування. В усіх сферах програми бакалавра та магістра по­винні мати механізми спадкоємності як у межах одного й того самого сектору вищої освіти, так і між різними секторами.

На семінарі в Гельсінкі відзначалася важлива роль фактору міждисциплінарності в структурі "бакалавр - магістр". Недостатньо лише реформувати структуру вищої освіти. У Європі відчувається гостра потреба в прозорості і порівнянності взаємозамінних ключо­вих умінь і очікується, що випускники з дипломами бакалавра і ма­гістра різних спеціальностей будуть володіти такими уміннями. Над розробкою таких загальних настанов повинні працювати всі європейські інститути вищої освіти і їх мережа, що включає профе­сійні і інші зацікавлені організації.

На закінчення сформулюємо коротко переваги структури "ба­калавр - магістр":

• структура "бакалавр - магістр" стала світовим стандартом і сприяє визнанню європейських ступенів в Свропі і світі;

• структура "бакалавр - магістр" сприяє задоволенню індивідуа­льних освітніх потреб студентів;

• структура "бакалавр - маг істр" сприяє задоволенню академічних потреб закладів освіти;

• структура "бакалавр - магістр" сприяє задоволенню потреб рин­ку праці.

Дата добавления: 2014-11-29