Правопис голосних

1. Чергування О, Е з І.

О, Е переходять в І:
1. У відмінкових формах та похідних частинах мови, утворених від:
1). Іменників однини:	промінь – променя – променевий, вісь – осі – осьовий.
2). Іменників множини:	село – сіл, нога – ніг, ворота – воріт.
3). Прикметників:	корінь – кореневий, у майбутньому – у майбутнім.
4). Присвійних прикметників:	Ігор – Ігорів – Ігорового, Василь – Василів – Василевого.
5). Власних назв:	Київ – Києва, Чернігів – Чернігова, Харків – Харкова.
6). Числівників:	шість – шести – шостий, сім – семи – сьомий.
7). Займенників:	твій – твого – твоїм, їхній – їхнього – їхнім
8). Дієслів:	росте – ріс – рости, несе – ніс – носити.
9). У формах іменників на -оро-, -оло-, -ере-, -еле-:	болото – боліт – болітце, дорога – доріг – доріжка, але: джерело – джерел – джерельце; дерево – дерев – деревце.
2. При словотворенні	ніс – носити, західний – заходити, робітник - робота
3. У дієсловах (доконаний – недоконаний вид)	зберегти – зберігати, викоренити – викорінювати, випекти – випікати.
4. У дієсловах із суфіксом -ува, -юва та похідних іменниках на –нн(я), коли наголос падає на кореневийІ:	виполоскати – виполіскувати – виполіскування, завертіти – завірчувати – завірчування, але: вивершувати, прищеплювати, потребувати.

О переходить в А:

1. Опереходить вА у дієсловах:

схопити – хапати, але: простити - прощати.

2. О, Е у закритому складі.

О, Е у закритому складі не переходять в І:
1. Коли вони випадні або вставні:	день – дня, сотня – сотень, марка – марок, але: мох - моху, лоб - лоба, рот - рота, лев – лева.
2. Між приголосними у групах -ор-, -ер-, -ов-:	шовк – шовку, шерсть – шерсті, вовк – вовка але: погірдливий – погорда.
3. У групах -оро-, -оло-,-ере-,-еле-:	мороз, холод, берег, перепілка, але: моріг, поріг, сморід, просторінь, оборіг.
4.О, еу префіксах воз-, роз-, без-:	вознесіння, розмивання, безтурботний.
5. О, е в суфіксах -очк-, -оньк-, -тель-, -еньк-, -есеньк-:	діточки, голубонька, мислитель, тепленький, малесенький.
6. У прикметниках, утворених від власних назв на -ов, -ев, -єв, -їв:	Серпухов – серпуховський, Ржев – ржевський, Бакаєв – бакаєвський, Чугуїв – чугуївський.
7. У словах іншомовного походження:	марафон, студент, шеф, диригент, Мирон, але: колір – кольору, Федір – Федора.
8. В абревіатурах, складноскорочених словах:	торгпред, неп, завгосп, виконроб.
9. У родовому відмінку іменників на -ння:	запрошення, розчарування, вибачення.
10. У складних словах із наголошеними -вод-, -воз-, -нос-, -роб-, -лов- у кінці слів:	діловод – діловода, водовоз – водовоза, хлібороб – хлібороба, але: (-хід, -ріг) пішохід – пішохода, носоріг – носорога; (-від): гозопровід – газопровода – гозопровідний; (-воз): бензовоз – бензовоза – бензовозний..
11. У словах, утворених від грецького слова “поліс” - місто:	Сімферополь – сімферопольський, Нікополь – нікопольський, але: Ольгопіль – ольгопільський, Тернопіль – тернопільський.

3. Чергування О, Е з И, І.

1. І зберігається в словах із вирівняною основою: 1). У род. відм. однини та зменшувальних формах: 2). У род. відм. множини та зменшувальних формах:	гребінець – гребінця – гребінчика, фахівець – фахівця. гора – гір – гірка – гірочка, зоря – зірка – зірок – зірочка – зірочок.
2. Е, и змінюються перед р, л у дієслівних коренях:	завмер – замри – завмирати, беру – брати – вибирати.
3. Деякі слова мають паралельні форми:	брівка (на обличчі) – бровка (край дороги); клешня – клішня (стилістично нейтральні); голівка (дитини) – головка (капусти, цвяха).
4. Окремі українські прізвища пишуться з о, е, і:	Семонков – Семенков – Семінков; Ковальовський – Ковалевський – Ковалівський

4. Правопис ненаголошених О, А, Е, И, І.

1. Правопис перевіряється наголосом:	лежати – лежачи, лизати – лижучи.
2. О – після ж, ч, ш, щ, дж, й перед складами з а, о, у, ита твердим приголосним:	жовтий, чоловік, шовк, щока, Джонатан, бджола, серйозний.
3. Е – після ж, ч, ш, щ, дж, й перед складами з е, и та м’яким приголосним:.	женити, чернетка, шелестіти, щебінь, джерело.
4. А – перед складом з постійно наголошеним а (я):	багаття, качан, гаряче, але: лопата, поганий.
5. Характер чергування порушується при зміні форм слова:	вечір – на вечорі, гай– гайочок, край – краєчок, серпень – серпневий

5. Позиційні чергування, пов’язані з милозвучністю.

1. Чергування У- В, І – Й.

1.1. У, В як префікси.

1. У - в чергуються, якщо при цьому не змінюється значення слова:	вживати – уживати, вчений – учений, вчора – учора.
2. У, в не чергуються: 1) Якщо змінюється значення слова:   2) У словах іншомовного походження: 3) У власних назвах:	удача (щасливий випадок) – вдача (характер); враження – ураження, вправа – управа. утопія, ультиматум, ватерлінія, варіант. Уругвай, Уганда, Вірджинія, Вінсент, але: Віллі - Уіллі, Вілбі – Уілбі, Вокер – Уокер.

1.2. Уживання прийменників У, В,

У вживається для уникнення збігу складних для вимови приголосних:
1. Між приголосними:	мій учитель, взяв у хлопця, знайшов у кімнаті.
2. Перед приголосними на початку речення:	Увійшли в кімнату. Учора зустрілися.
3. Після паузи (розділового знака) перед приголосним:	Поглянула – уразила в саме серце. Щастя і радість – усюди.
4. Між голосним і приголосним: та завжди передв, ф, льв, св, тв, хвтощо:	виглянув у вікно, у хвилини небезпеки, зайшла у воду, зникла у лісі.

В уживається для уникнення збігу голосних:
1. Між голосними:	…прийшли в оточенні …; бачили в озері…
2. Перед голосним на початку речення:	В іншому випадку…В озері купатися краще.
3. Після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, хвта ін.):	зустрілися вранці, знайшли в садку, побачила в метро; але: побачила у вікно.

1.3. Сполучники І, Й.

І вживається:

1. Між приголосними:	день і вечір, любов і турбота (зіставлення).
2. Перед приголосним на початку речення:	І знову буде свято. І цього замало.
3. Після паузи (розділового знака) перед приголосним:	Глянув – і засміявся. Пройдуть сніги – і буде весна.
4. Між голосними, голосним і приголосним та перед словом на й, я, ю, є, ї::	Таня і Юля; знаю і пам’ятаю; страшно і весело; теплий і тихий.

Й уживається:

1. Між голосними:	взяли й одіслали; швидко й обережно.
2. Перед голосним на початку речення:	Й одного не бачив. Й отак добиралися. Але часто ставиться І: І ось у чому річ …
3. Після голосного перед приголосним:	зустрічі й прощання; та й не бачив нічого.

2. Прийменники З, ІЗ, ЗІ (ЗО).

З вживається:
1. Перед словом на голосний:	взяв з окремої папки, вийшов з автобуса.
2. Перед приголосним (крім с, ш):	одна з фірм, з діда-прадіда, але: вийшов зі школи.
ІЗвживається між приголосними (переважно з, с, ц, ч. ш, щ) та групами приголосних:	виїхав із Судака, …із сиром пироги, взяв із шафи, знав із власного досвіду.
ЗІвживається: перед сполученням приголосних, серед яких є з, с, ц, ч, ш, щ:	приїхав зі Сходу, пізно прийшов зі школи, затримався зі своїми колегами.
Зо (фонетичний варіант ЗІ) уживається: із числівниками два, тритазайменником мною:	разів зо два, зустрівся зо (зі) мною, пролетіло десятків зо три качок.

6. Чергування И з І.

1. І пишеться в основах незапозичених слів:

1. І чергується з О або Е:	дорога – доріг, жінка – жінок, стеріг – стерегти.
2. У суфіксах -інь, -іш, -ісіньк, -юсіньк:	теплінь, світліший, спокійнісінький.
3. Після м'яких і пом’якшених:	осінь, сопілка, ніж, одвірок.

И може чергуватися з І при словотворенні:

злипатися – зліпити, висіти - повісити.

2. И пишеться:

1. У відкритих складах -ри-, -ли-відповідно до вимови:	гриміти, крижина, литаври, відлига, але: гріти, дрімати, зрікатися, тріщати.
2. Після твердих приголосних:	сивина, пироги, нитка, питання.
3. У кінці слів після г, к, х:	круги, руки, птахи, але (які): короткі, лихі.

3. Необхідно розрізняти суфікси -ІНН(я), -ИНН(я):

1.-інн(я) - у віддієслівних іменниках:	служити – служіння, творити - творіння.
2.-инн(я) - у збірних іменниках:	гарбуз – гарбузиння, картопля – картоплиння.

7. И, І після шиплячих.

1. І пишеться:

1. У деяких словах після ж, ц, ч, ш, щ:	жінка, ціанід, цідило, цілий, цілитель, цілувати, ціль, цінний, ціп, ціпеніти, цісар, кочівник, чільний, чіп, чіпати, чіпляти, чіткий, чітко, мишій, шість, щілина, щільний, щімкий, щіпка, щітка, щічка, але:живіт, цивілізація, цикл, цикорій, цикута, цинізм, цирк, цитрус, цифра, чилієць, чимало, чинний, число, чистий, читач, шибка, шип, ширма, широчінь, шифр, шишка, щиглик, щипати, щирий, щит.
2. У дієсловах наказового способу 1-і та 2-ї особи множини:	сказати – скажіть – скажімо, пекти – печіть – печімо, мовчати – мовчіть – мовчімо.
3. У прислівниках:	(в)уночі, хутчіш, (в)удвічі, мерщій, чітко.
4. У род. та місц. відмінках однини іменників жіночого роду:	мережі, ночі, печі, речі, суміші.
5. У наз. відмінку множини іменників, прикметників, числівників:	межі, ножі, дріжджі, ключі, очі, гроші, вірші, кращі, вражаючі, рішучі, вищі, кращі, перші, тричі.

2. И пишеться:

1. У наказовому способі дієслів:	мовчи, бережи, пиши.
2. У дієприслівниках (як?):	розмовляючи, згадуючи, але: розмовляючі (дієприкметник).
3. У прислівниках з по- на зразок:	по-ведмежи, по-вовчи, по-заячи, по-лисячи.
4. У прийменнику межи:	межи очі, межи плечі.

Самостійна робота № 1. Правопис голосних.

Дата добавления: 2014-11-29