Уживання апострофа

Завдання 2.

Відтворіть правила, позначені нижченаведеними зразками, і письмово доповніть їх додатковими прикладами:

Захар’їн

Іл ью шин ( але: Д я гілєв)

міл ьйо н ( але: кол ьо ровий)

А ля ска

тонкий — тон еньк ий — тон есеньк ий

кі льц е

ба лк а — ба лц і (але: Гал ь ка — Гал ь ці)

ходити — ходит ь — ходят ь

ме нш ий (але: же ньш ень)

жи тт я

Морі ц ( але: Скитале ць)

2. Уживання літери Ґ.

Літеру Ґ було вилучено з українського правопису в 1933 році й повернуто третім виданням “Українського правопису” 1993 року.

Літера Ґ уживається:

1. У загальних назвах:	ґалера, ґречний (люб’язний), ґабарит, ґраніт.
2. Часто вживається в словах іншомовного походження:	анґіна, арґумент, вульґарний, дириґент, елеґантний, інтеліґенція, леґенда, ориґінал, реґбі, реґіон, танґо, фреґат тощо.
3. У словах з варіативним написанням Г і Ґ:	бігос - біґос (страва), гуральня – ґуральня хурдига – хурдиґа, гума – ґума тощо.
4. У деяких українських власних назвах (за традицією):	Ґудзь, Ґалаґан, Дзиґа, Самодриґа, Великий Ґрунь (гора в Карпатах).
5. Латинська gу варваризмах, які передаються засобами латинської графіки або кирилицею:	фата морґана, персона нон ґрата, альтер еґо, ґуд-бай, ґран-прі тощо.
6. У діалектних словах (у писемному відтворенні):	вґулати (подужати), ґаґара (сварлива жінка), ґайда (сопілка), ґаланці (вузькі штани) тощо.
7. В іншомовних власних назвах паралельно можуть вживатися Ґ і Ґ:	Гарібальді – Ґарібальді, Гетеборг – Ґетеборг Гданьськ – Ґданьськ, Гершвін – Ґершвін.

!!! Остаточного переліку таких слів (правила 1- 6) на сьогодні немає.

Сучасний правопис подає такі слова з літерою Ґ:

аґу (вигук), аґакати, аґрус, аґава, ґава, ґалаган, ґалера, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґедзь, ґенерація, ґетри, ґід, ґільотина, ґірлянда, ґладіатор, ґлобус, ґлобус, ґніт, ґрадус, ґранат, ґраніт, ґрація, ґраблище, ґрати (іменник), ґречний, ґринджоли, ґрот, ґротеск, ґрунт, ґудзик, ґуля, ґуральня, дзиґа, дриґати, зиґзаґ, леґінь, мамалиґа, ремиґати, фіґа, фіґлі-міґлі, цуґ (цуґом), шваґер, тощо та похідні від них слова.

3.1. Апостроф пишеться перед Я, Ю, Є, Ї:

1. Після б, п, в, м, ф та р:	б’є, П’єр, В’ячеслав, м’ясо, Стеф’юк, бур’ян.
2. Після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються на приголосний:	об’їхати, роз’юшити, дит’ясла, пів’ящика, пів’юрти, транс’європейський.
3. В іншомовних словах після префіксів, словотвірних частин, що закінчуються на приголосний, а також після г, к, х, ж, ч. ш:	ад’ютант, ін’єкція, екстер’єр, комп’ютер, кар’єра, Андорра-ла-В’єха, Лур’є, Рейк’явік.
4. В усіх похідних словах, коли наявний звук й і тверда, роздільна вимова:	фельд’єгер - фельд’єгерський, Луб’янка - луб’янський, але:Фейербах, Гойя, секвойя.
5. В іншомовних власних назвах після часток де (від франц.de) та о:	Д’Артаньян, Жанна Д’Арк, О’Генрі, О’Ніл.

3.2. Апостроф не пишеться:

1. Коли перед губним приголосним є інший приголосний (крім Р), який належить до кореня:	мавпячий, морквяний, дзвякнути, цвях, але: Карп’юк, Черв’яченко; мереф’янський..
2. Перед йо, на місці м’якого знака:	серйозний., Воробйов, сеньйор, ательє.
3. Після б, п. в,м, ф, г, к, х. ж, ч, штарна початку складу перед я, ю, є, ї:	кюре, Рєпін, буряк, рюкзак, крючок.
4. У похідних словах, коли відсутній звук й і немає роздільної вимови:	гондольєр, пеньюар, Жуаньї, але: Соловйов – солов’їний.

Самостійна робота № 3.

Уживання літери Ґ та апострофа.

Дата добавления: 2014-11-29