Природні кам'яні матеріали

Природними кам'яними матеріалами називають матеріали і вироби, які одержують механічною обробкою (подрібненням, розколюванням, розпилюванням тощо) гірських порід, не змінюючи їх природної структури та властивостей. Серед будівельних матеріалів природні кам'яні матеріали займають одне з основних місць. Загальна частка затрат у будівництві на ці матеріали перевищує 20%.

Гірські породи - це природні мінеральні утворення, які сформувались внаслідок геологічних процесів у земній корі, відрізняються ступенем щільності, складаються з одного або кількох мінералів і мають досить великі площі залягання. Залежно від кількості породотвірних мінералів гірські породи поділяють на мономінеральні, що складаються лише з одного мінералу, та полімінеральні - з двох або більше мінералів.

Природні мінерали - це новоутворення, що відрізняються постійним хімічним складом, структурою і властивостями та беруть участь у формуванні гірських порід. У будівництві природні кам'яні матеріали застосовують з глибокої давнини (велика кількість пам'яток архітектури). Нині практично всі монументальні споруди виготовляють з використанням природного каменю, що обумовлено його високою довговічністю і декоративністю.

Залежно від виду обробки природні кам'яні матеріали бувають: г- подрібнені (щебінь, висівки);

> колоті (бутовий камінь, шашка);

> пиляні (блоки, плити);

г штучні вироби різного ступеня обробки.

У сучасному будівництві визначено такі основні напрями використання зазначених матеріалів:

> штучне каміння та вироби для зведення стін будівель,
улаштування підлог, сходів тощо;

> облицювальні (декоративні) вироби - плити, каміння,
профільовані вироби;

> каміння та вироби для дорожнього будівництва - бру­
щатка, шашка для брукування, плити, бордюрний камінь;

> каміння та вироби різних типів для гідротехнічних та
інших споруд;

> нерудні матеріали - бутовий камінь, заповнювачі для
бетонів (щебінь, гравій, пісок).

Гірські породи широко застосовують не лише для виготовлення кам'яних матеріалів, а й як сировину для одержання мінеральних в'яжучих речовин, керамічних,

скляних та інших виробів. При цьому під дією спеціальних технологічних процесів (випалювання, спікання, плавлення тощо) принципово змінюється будова та властивості вихідних порід.

Природні кам'яні матеріали та вироби класифікують за такими ознаками:

> за середньою густиною¹: важкі (р_т > 1800 кг/м³) та легкі

(р_т<1800кг/м³);

> за міцністю при стиску {кгс/см'): марки М4, М7. М10.
М15, М25, М35, М50, М75, М100, М125, М150, М200,
М300, М400, М500, М600, М800, МІ000 (відповідно у
МПа від 0,4... 100);

> за морозостійкістю³: марки Р10, Р15, Р25, Р50. Р100. Р200,
РЗОО, Р500;

> за коефіцієнтом розм'якшення: 0,6; 0,75; 0,8; 0,9; 1,0.

Залежно від ступеня обробки розрізняють грубооб-роблені кам'яні матеріали, штучні вироби і профільовані деталі.

Грубооброблені матеріали. Бутовий камінь (бут) - це куски каменя неправильної форми розміром 150...500 мм, масою 20...40 кг. Бутовий камінь може бути рваним (розробляють підривним способом) та постілистим (одер­жують з порід пластового залягання). Щебінь - це куски каменю неправильної форми розмірами від 5 до 150 мм (одержують подрібненням великих кусків гірських порід). Гравій - обкочені (округлі) зерна розмірами від 5 до 150 мм (одержують просіюванням сипких порід, іноді їх промивають для видання домішок глини та пилу). Пісок - це мінеральні зерна розміром від 0,16 до 5 мм. Одержують просіюванням дрібних сипких порід (природний пісок) або подрібненням і просіюванням відходів каменеобробки (штучний пісок). Щебінь, гравій та пісок використовують як заповнювачі для бетонів та розчинів.

Каміння та блоки для укладання стін. Основні розміри каменів для зведення стін: 390x190x188: 390x190x288; 490x240x188 мм. Кожен такий камінь замінює 8... 16 цеглин. Маса каменя не повинна перевищувати 16 кг, маса дрібного блоку - 40 кг. Застосовуючи великі стінові блоки розмірами до 3000x1000x1500 мм і масою до 1,5 т, можна знизити затрати праці на їхнє виготовлення та монтаж.

¹ Середня густина р_т - це маса одиниці об'єму матеріалу в

природному стані (разом з порами і пустотами).

' Міцність - це здатність матеріалу чинити опір руйнуванню від внутрішніх напружень, що виникають під дією різних зовнішніх навантажень (напруження стиску, згину, розтягу, зрізу та удару).

³ Морозостійкість - це здатність матеріалу витримувати у
водонасиченому стані багаторазове навперемінне заморожування й
відтавання без суттєвих втрат міцності і маси.

⁴ Коефіцієнт розм'якшення (водостійкість) - це здатність
матеріалу зберігати фізико-механічні властивості у насиченому водою
стані. Цей показник визначається відношенням міцності насиченого водою
матеріалу до його міцності в сухому стані.

Каміння та блоки виготовляють з м'яких гірських порід (пористих вапняків, опок, вулканічних туфів).

Облицювальні матеріали та вироби. Для зовнішнього облицювання використовують щільні⁵ атмосферостійкі породи (граніти, сієніти, габро) або щільні вапняки, для внутрішнього облицювання - породи середньої твердості: мармури, пористі вапняки (черепашник), вулканічні туфи. Пористі породи, крім декоративного ефекту, забезпечують добру акустику приміщень, тому їх застосовують для оздоблення театрів, кінотеатрів та інших громадських споруд. Цокольні плити, а також деталі карнизів та інших частин будівлі, що виступають, виготовляють з атмосферостійких порід.

Влаштування покриттів підлог виконують полірова­ними (рідше шліфованими) плитами з твердих щільних порід (граніт, сієніт, лабрадорит). В приміщеннях з малою інтенсивністю руху і високими вимогами щодо декоративності можливе використання мармуру. Товщина плит для підлоги має бути не менше 20 мм. Сходи облицьовують також твердими зносостійкими породами.

Матеріали та вироби для дорожнього будівництва виготовляють із щільних міцних і зносостійких порід (граніту, діориту, габро, базальту), оскільки умови їх експлуатації надзвичайно суворі. До дорожніх матеріалів і виробів відносять: брущатий камінь; колотий і булижний камінь; тротуарні плити і бордюрне каміння.

Дата добавления: 2014-11-29