Покрівельні та гідроізоляційні матеріали

Ж

Рис. 2.8. Колони з консолями для багатоповерхових будівель: а - загальний вигляд; б - стик колон

Залізобетон - комплексний матеріал, який складається з бетону і розміщеної в ньому арматури, внаслідок чого він має гарні фізико-механічні властивості, високу несучу здатність на стиск і згин, довговічність, вогнестійкість, стій­кість до атмосферних впливів, опір динамічним наванта­женням. На виготовлення залізобетону витрачається в 2-3 рази менше металу, ніж на сталеві конструкції. В залізобе­тонних конструкціях, які знаходяться під навантаженням, в розтягнутій зоні часто з'являються тріщини. Для запобігання їх утворенню або обмеженню ширини розкриття викорис­товують попередньо-напружений залізобетон, інтенсивно обтиснутий внаслідок натягу арматури. Основним недоліком залізобетону є велика об'ємна вага. Для зниження ваги залізобетонних конструкцій використовують: високоміцні бетони і сталі, тонкостінні та пустотілі конструкції, а також конструкції з бетоном на пористих заповнювачах.

У несучих конструкціях каркаса із залізобетону (рис. 2.8) в основному використовують важкі бетони щільної структури, виготовлені на цементних в'яжучих, щільних дрібних і крупних заповнювачах.

Для армування залізобетонних конструкцій викорис­товують сталеві стрижні з арматури або дроту, сітки, плоскі та просторові каркаси. За способом виготовлення залізобетонні конструкції каркасів можуть бути збірними, монолітними і збірно-монолітними.

2.5. Деревина та вироби з неї

Переваги У привабливий зовнішній вигляд;

> властивість створювати затишок та гармонію;

> екологічність матеріалу;

> достатньо висока повітропроникність;

> високі теплоізоляційні властивості;

У забезпечує звукоізоляцію без застосування спеціальних матеріалів. Недоліки

> вади структури;

> гігроскопічність;

> вологісні деформації;

> гниття;

> займистість.

Міцністю називається властивість деревини чинити опір руйнуванню під дією механічних навантажень (розтяг, стиск, згин, сколювання). Твердість деревини насамперед залежить від породи дерева, а також умов його росту, вологості тощо. Зазвичай вказують середні відносні показники твердості у відсотках відносно дуба. Відносна твердість дуба приймається за 100%.

У будівництві використовують хвойні та листяні породи деревини. Хвойні: сосна, ялина, модрина, піхта, кедр. Листяні: дуб, ясень, бук, клен, береза, осика.

Дуб використовують для виробництва оздоблювальних та столярних матеріалів. Має високі експлуатаційні характе­ристики: його деревина тверда, міцна, зносостійка, вона практично не жолобиться та не розклеюється, відрізняється яскравою текстурою і кольором: від жовтувато-коричневого з сірувато-зеленим відтінком до темно-бурого.

Модрина росте в суворих кліматичних умовах Сибіру. її деревина - одна з найстійкіших до механічних ушкоджень, не поступається дубу, а вироби з неї не гниють, тому, що присутність у ній камеді (природна речовина) захищає деревину від псування. Тому будівлі з модрини стоять сторіччями. Відомі будівлі, вік яких перевищує 1000 років. Так, будинки Венеції стоять на палях з модрини, тому, що бетонні палі не витримують руйнуючої дії морської води. Завдяки тому, що модрина - єдине дерево, яке добре протистоїть впливу води, її широко застосовували у кораблебудуванні. Сибірська модрина - ідеальний варіант для оздоблення приміщень з високою акустикою (майже 100% відбиває звук). Кольорова гама модрини має 12 відтінків і переважає в цьому дуб, бук, клен та ясень. Сучасні технології дозволяють виготовляти з деревини модрини різноманітні будівельні матеріали: від пиломатеріалів до матеріалів високоякісного оздоблення.

Деревина ясеня має сірий колір з рожевуватим або жовтуватим відтінком і яскравою текстурою. Вона достатньо тверда і міцна, але головною її перевагою є пружність.

Клен - з деревиною середньої щільності. В ньому практично відсутній косослой, що дозволяє легко його обробляти, отримуючи при цьому гладку поверхню. Клен мало жолобиться, стійкий до впливу вологи, деревина має білуватий колір з багатьма дрібними блискітками, що створюють ефект шовковистості. Клен легко фарбується в різні кольори і може бути використаним для імітації акації та самшиту, з якими має споріднену текстуру.

Бук також широко використовується в деревопереробній промисловості. Знедавна займає провідне місце серед недорогих пород для виробництва меблів. Деревина бука має колір від рожево-жовтого до червоно-бурого з блискучими краплинками на радіальному розрізі. Повздовжній розріз характеризується темними тонкими штрихами, і використовується для декоративного оздоблення. Тверда міцна деревина добре фарбується і майже не змінює колір при лакуванні. Часто використовується для імітації горіха або червоного дерева.

Сосна характеризується деревиною середньої щіль­ності та досить високої міцності. Це м'який матеріал, легко піддається обробці, не розклеюється при висиханні, стійкий до гниття й порівняно з листяними породами менше вбирає вологу. Тому з сосни виготовляють практично все: від колод і бруса до погонажних виробів (вагонка, блокгауз, плінтуса, наличники, кутики та ін.). При високій стійкості до гниття тим не менше має тенденцію до «посиніння» (при підвищеній вологості, особливо в липні-серпні). Синява не змінює фізико-механічних властивостей деревини, але псує зовнішній вигляд.

Незважаючи на те, що за щільністю та твердістю ялина подібна до сосни, обробляти це дерево набагато складніше. Ялина має малу смолистість, високу стійкість до розтріс­кування, багато круглих сучків на тангенціальному розрізі. Зважаючи на м'якість, ялину, як і сосну не варто використовувати для настилу підлоги в приміщеннях, де вона буде підлягати постійному впливу каблуків, і де планується встановити меблі на ніжках з малою площею опори.

Цілі колоди називаються кругляком. Якщо колода один раз пройдена на пилорамі і має з двох боків площини, то вона називається лафет, поряд з яким утворюється горбиль та необрізана дошка. Якщо пропилюють усі чотири сторони, отримують обрізаний матеріал, який поділяється на брус, обрізану дошку і дрібний брусок. Дошки підлоги, обшивальна дошка («вагонка»), фальцювальна дошка, дрібні погонажні вироби (плінтус, наличник, штапик та ін.) - це струганий погонаж, а меблеві щити, клеєний брус тощо - клеєні вироби.

Основні розміри бруса: 100x100 мм, 100x150 мм, 150x150 мм. Довжина - 6 м (брус більшої довжини виготов­ляють за спецзамовленнями, він коштує на 10-15% дорожче). Відносно новий для ринку різновид цих пиломатеріалів -профільований брус.

Основні розміри обрізаної дошки: товщина - 25. 40, 50 мм; ширина - 100 та 150 мм; довжина - 6 м., що завжди є у продажу.

Дрібний брусок зазвичай виготовляють двох розмірів 40x50 мм, 50x50 мм. Довжина - 3 або 6 м.

Залежно від розмірів поперечного перерізу пилома­теріали поділяють на бруси (шириною і товщиною більше 100 мм), дошки - коли ширина більше подвійної товщини, бруски - коли ширина не більше подвійної товщини. Вироби з деревини представлено на рис 2.9.

Рис. 2.9. Вироби з деревини: а -ламінат: б-г - паркет (дуб):

д - брус: є -рама віконна: є - наличник дверний: ж - дошка

обрізна: з - елементи сходів: і - фанера; к - деревно-стружкова

плита (ДСП); л - елемент огородження

Пороки деревини - це природні недоліки окремих ділянок деревини, що знижують її якість і. відповідно, обмежують її використання.

Готова продукція розрізняється за сортами. Основним показником цього розподілу є наявність у виробі сучків. Сорт «Еліт» відповідає вищому класу й гарантує повну відсутність у виробі будь-яких пороків деревини. У сорті «А» допускається не більше двох живих сучків на погонний метр, у сорті «В» допускаються мертві та випадаючі сучки будь-якого діаметра та смоляні кишені. Дефекти - це вади готової продукції механічного походження, що виникають у деревині

у процесі заготовки, транспортування, сортування, штабелю­вання та механічної обробки.

Суттєво на експлуатаційні властивості дерев'яних конструкцій впливає гігроскопічність, гниття і займистість. Для зменшення їх негативного впливу насамперед застосо­вують термообробку, сушіння, просочення деревини антисеп­тиками та антипіренами, а також заходи щодо запобігання зволоження конструкцій у процесі експлуатації (захист від атмосферних опадів; ізоляція від грунту, каменю, бетону; влаштування природної вентиляції та ін.).

Ламінат - це багатошарова конструкція, яка складається з лицьового декоративного шару (паперопласту), отриманого гарячим пресуванням декількох шарів паперу, просочених меламінформальдегідною смолою, несучого шару (основи) як правило з твердої деревоволокнистої плити і компенсуючого шару паперопласту з двох...трьох шарів крафт-паперу (рис. 2.9, а). Ламінат звичайний має форму дошки довжиною 1,2... 1,3 м, шириною 19...20 см, товщиною 7...8 мм.

Фанера (ГОСТ 3916.2) - це листовий матеріал, склеєний з трьох і більше шарів лущеного шпону (рис. 2.9, і). Клеєну фанеру виготовляють з деревини листяних та хвойних порід. Товщина фанери може бути 1,5... 18 мм, розміри листа- до 1525x2400 мм. Залежно від застосованого клею фанера буває підвищеної водостійкості та використовується для обшивання зовнішніх стін та виготовлення опалубки середньої та обмеженої водостійкості - для улаштування внутрішніх перегородок, обшивки стін і стель приміщень.

Клеєні дерев'яні конструкції виготовляють на спеціальних заводах склеюванням невеликих дерев'яних заготовок у великорозмірні елементи, використовуючи високоміцні та водостійкі полімерні клеї. Такі конструкції мають вищу міцність, водостійкість, вогнестійкість, ніж аналогічні суцільні дерев'яні конструкції. Вони практично не піддаються усиханню та жолобленню. Методом склеювання виготовляють віконні та дверні коробки, дверні полотна, балки, прогони, ферми, тощо. Такі конструкції економічні, оскільки для її виготовлення використовується маломірна різносортна деревина.

Деревно-стружкові плити (ДСП) (ГОСТ 10632) виготовляють гарячим пресуванням деревних стружок з полімерними зв"язуючими речовинами (рис. 2.9, к). Для них визначають марку, сорт, вид поверхні, ступінь обробки поверхні тощо.

Деревноволокнисті плити (ДВП) (ГОСТ 8740) виготовляють гарячим пресуванням волокнистої маси, яка складається з органічних, переважно целюлозних, волокон, води, наповнювачів, синтетичних полімерів і деяких спе­ціальних добавок. Сировиною для виготовлення плит є відхо­ди деревообробних виробництв та лісозаготівель, стебла очерету та інші рослинні матеріали. Залежно від тиску при

пресуванні та виду подальшої обробки ДВП поділяють на надтверді, тверді, напівтверді та м'які (ізоляційно-опоряджувальні та ізоляційні). ДВП з лакофарбовим покрит­тям застосовують як опоряджувальний матеріал при будівництві житлових і громадських будівель і для виготов­лення полотен дверей та інших виробів. ДВП покривають лакофарбовими матеріалами і залежно від їх виду лицьова поверхня плит може бути глянцевою та матовою.

2.6. Метали та вироби з них

Металеві матеріали використовують у каркасах буді­вель у вигляді сталевих та алюмінієвих сплавів.

Сталі - це сплави різного хімічного складу. В будівельних конструкціях використовують вуглецеві та лего­вані сталі. Вуглецеві сталі поділяють на низько-, середньо- і високовуглецеві, залежно від наявності вуглецю. Леговані сталі - на низько- і високолеговані, залежно від кількості марганцю, хрому і нікелю.

У будівельних металоконструкціях використовують сталь групи В, яку класифікують за гарантованими фізико-механічними властивостями і хімічним складом. Для виго­товлення сталевих будівельних конструкцій використовують різноманітні сортаменти профілів, які за умовами викорис­тання поділяють на дві групи: профілі загального призначення - двотаври, таври, швелери, кутики, труби, круглу, квадратну і листову сталь, канати тощо; профілі спеціального призначення - профільовані настили для стін і покриттів, профілі для віконних і ліхтарних рам (рис. 2.10).

Рис. 2.10. Вироби зі сталі

Металочерепиця - це багатошаровий виріб, який широко використовується для улаштування покрівель як пластичний архітектурно-виразний матеріал (рис. 2.11). Виготовляється з гарячеоцинкованої холоднокатаної листової сталі (прокату) товщиною 0,5 мм, покритої після ґрунтування шаром кольорового полімерного покриття. Довжина панелі -від 500... 8000 мм, ширина хвилі - 183 мм.

Порівняно із залізобетоном сталеві конструкції мають багато позитивних властивостей: при рівнозначній несучій здатності значно меншу вагу, високу технологічність та

індустріальність. Недоліками сталевих конструкцій є низька корозійна стійкість; зниження несучої здатності під впливом високих і низьких температур; висока собівартість.

Рис. 2.11. Металочерепищ

Алюмінієві сплави за міцністю близькі до сталевих, але порівняно з ними більш стійкі проти корозії та майже в три рази легші. На відміну від сталевих конструкцій в алюмінієвих сплавах зниження температури приводить до підвищення механічних властивостей. Недоліки: менший, ніж у сталі модуль повздовжньої пружності; високий коефіцієнт температурного розширення; складність виконання з'єднань. У будівництві алюмінієві сплави знайшли використання: в збірно-розбірних конструкціях, призначених для багаторазо­вого використання; в кліматичних районах з холодним кліматом і підвищеною сейсмічністю; для рам віконних і ліхтарних заповнень; в стінових і покрівельних конструкціях.

За формою та зовнішнім виглядом покрівельні матеріали можуть бути рулонні, листові та у вигляді плит, а за сировиною - азбестоцементні, глиняні, цементно-піщані та на основі органічних в'яжучих.

Рулонні покрівельні матеріали за структурою полотна поділяють на основні та безосновні. Як основу рулонного матеріалу застосовують покрівельний картон, склотканини, фольгу, азбестовий папір тощо. На картонній основі вироб­ляють руберойд, пергамін і толь; на склооснові - склору-беройд. гідробутил, гідросклоізол; на основі фольги - фоль-гоізол та фольгоруберойд, на азбестовому папері - гідроізол.

Рулонні покрівельні матеріали виробляють із захисним шаром, яким може бути посипка (крупнозерниста - «К», дрібнозерниста - «Д», лускоподібна - «Л» пиловидна - «П»), покриття фольгою. Довговічність руберойду становить 5...7 років (необхідно укласти 4...5 шарів руберойду з викорис­танням рідких мастик). На сьогодні поширення набувають рулонні бітумні матеріали, модифіковані полімерами (так звані мембрани, товщина їх становить 3...6 мм).

Наплавлений руберойд - покрівельний матеріал, який наклеюють, не застосовуючи покрівельної мастики, розплав-ленням потовщеного нижнього покривного шару.

Пергамін (ГОСТ 2697)- рулонний матеріал, виготов­лений просочуванням покрівельного картону розплавленим нафтовим бітумом. Він є підкладковим матеріалом під руберойд і використовується для пароізоляції. Випускають його у рулонах площею 20...40 м, масою 15 або 30 кг.

Склорубєройд (ГОСТ 15879) та склоиовсть виготовляють нанесенням бітумної в'яжучої речовини з обох боків на скловолокнисте, поліестерне полотно або склоповсть і покриттям з одного чи двох боків суцільним шаром поснпки. Застосовують для верхнього та нижнього шарів покрівельного килима і для обклеювальної гідроізоляції (довговічність до 30 років). На основі скла та синтетичних матеріалів випус­кають широку номенклатуру сучасних матеріалів: Рубемаст, Еластобіт, Лінкором, Гзопласт, Бітулін.

Гідросклоізол (ТУ 400-255-16-77) це

гідроізоляційний рулонний матеріал, призначений для гідроізоляції бетонних тунелів, прогонів мостів та інших інженерних споруд.

Фольгоізол (ГОСТ 20429) - це покрівельний і гідроізоляційний матеріал з рифленої алюмінієвої фольги, покритої з нижнього боку шаром бітумно-полімерної чи бітумно-гумової в'яжучої речовини. Буває двох марок: ФК -фольгоізол покрівельний для влаштування верхнього шару рулонного килиму покрівель. З різними нахилами і ФГ -гідроізоляційний для влаштування захисного покриття тепло­ізоляції трубопроводів.

Лінокром (ГОСТ ТУ 5774-002-13157915-98) -покрівельний та гідроізоляційний матеріал для влаштування покрівель дахів із невеликим нахилом, а також для гідроізоляції фундаментів будівель і споруд (рис.2.12 г). Крім того, уніфлекс (ГОСТ 2678), техноеласт, споліеласт, споліпласт та ін.

М'яка бітумна черепиця - плитка - листи з целюлозного або азбестового картону, просоченого бітумом і покритого кольоровою мінеральною посипкою (рис. 2.12 б). Одна плитка імітує (замінює) 3...4 штуки черепиці. Найбільш відомі такі типи м'якої черепиці:

Бардолін (Франція) - хвилясті листи на основі скло­волокна, покриті з обох боків бітумом, розміром 100x35 см і товщиною 3 мм;

Катепал (Фінляндія) - листи розміром 100x31,7 см товщиною 3,8 мм, на основі склоповсті, просоченої окис-неним бітумом;

«Моравія» та «Делта» (Чехія) - листи розміром 330x1000 мм та 278x955 мм товщиною 3,5 мм, міцність при розтягу 4,8 та 4,6 МПа;

«Флоренція», «Рим» (Італія) - листи розміром 100x32; 100x33 мм на основі склоповсті, просоченої бітумом. Листи покриті мінеральною посипкою різних кольорів та відтінків. Черепиця є водонепроникною, добре поглинає звукову

енергію, стійка до зміни температур в інтервалі -45°С...150°С.

Єврошифер - хвилясті (гофровані) листи, відомі як гуаніт, розміром 2000x1060 мм на основі целюлозного волокна, просоченого бітумною в'яжучою речовиною за технологією гарячого пресування (рис. 2.12 в,г). Строк експлуатації до 50-ти років з гарантованою водонепро­никністю не менше 10-ти років. Маса 1 м² - 3 кг, у процесі експлуатації ці вироби не потребують технічного обслуговування.

Ж

а

Рис. 2.12. Покрівельні матеріали: а - ондулін; 6-м 'яка бітумна черепиця; єврошифер (гутаніт); д -руберойд (лінокром)

Теплоізоляційні матеріали. Полімерні теплоізо­ляційні матеріали класифікують за структурою, формою, видом основної сировини, середньою густиною, теплопро­відністю та стискуваністю (ГОСТ 16381).

Полімерні матеріали, що мають ніздрювату структуру, яка може бути представлена системою ізольованих пор,

називають пінопластами, сполучених пор - поропластами, а регулярно повторюваних порожнин - сотопластами. Такий поділ пористих пластмас є умовним, оскільки зазвичай не вдається одержати матеріал з одним типом пор.

Приклад теплоізоляційних плит - плити «Піноплекс» довжиною від 1200 до 4500 мм та шириною 600 мм. Застосовують для теплоізоляції підлог, стін громадських. житлових і промислових будівель.

Дата добавления: 2014-11-29