И. Б. Ардашкин

НАКАЗ

Про забезпечення протипожежної безпеки та посилення охорони на період святкових днів

З метою забезпечення протипожежної безпеки та посилення охорони на період новорічних та різдвяних святкових свят НАКАЗУЮ:

1. Прибрати територію заводу і перевезти в безпечне місце предмети, які легко займаються. Відповідальний начальник служби безпеки Сидоренко В.М.

2. Перевірити стан електричного обладнання і не пізніше ніж за 2 години до закінчення робочого дня 31 грудня вимкнути всі електроприлади. Відповідальний головний електрик Ткаченко А.О.

3. Контроль за виконанням наказу покладаєтьсяназаступника начальника адміністративно-господарчого відділу заводу Авраменка А.М.

25.12.99.

Директор заводу "Радіоприлад" Жученко Г.О.

Варіант 3

ПРОТОКОЛ № 10

Зборів АТ " Світ"

Голова В.А.Михайлов

Присутні:

Відсутні:

Порядок денний

1. Звіт дирекції з виробничо-фінансової діяльності акціонерного товариства "Світ" за 2002 рік. (інформація генерального директора Свириденка В О.

2. Різне

СЛУХАЛИ

Свириденко В О доповів про стан виробничо-фінансової діяльності та діяльність працівників відділу обліку.

ВИСТУПИЛИ:

Ковальова Г.І. - запропонувала надати звіт до 10 січня 2003 р.

УХВАЛИЛИ:

1. Працівникам відділу обліку підготувати матеріал звіту про виробничо-фінансову діяльність акціонерного товариства.

2. Надати звіт не пізніше 10 січня 2003 р.

Голова

Варіант 4.

Формуляр-зразок

ДОГОВІР

м. Запоріжжя

Житлово-експлуатаційне управління № 19 м. Запоріжжя, що далі називається Наймодавець, який діє на підставі положення і громадянин Петренко В.О. з іншої сторони на підставі ордера на житлове приміщення № 69104 серія XI від 30.01.99 р. уклали цей договір про таке:

1. Предмет договору.

2. Зобов'язання сторін.

3. Права сторін.

4. Відповідальність сторін.

5. Заключні умови.

Із “Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572, Наймач ознайомлений.

Варіант 5.

РОЗПИСКА

Я, начальник відділу маркетингових досліджень, одержав від заступника директора з питань постачання 2 принтера, для технічних потреб відділу.

2.02.2000 Підпис

Варіант 6.

ДОРУЧЕННЯ

Я, Герасименко Іван Михайлович, доручаю Юхименсу Андрію Івановичу одержати належну мені зарплату за лютий 2002року.

31.01.2000р. Герасименко

Варіант №7.

Назва підприємства

Акт №

Про результати інвентаризацій цінностей на складі № 1 підприємства “__”______________2000 р.

Створено комісією в складі:

Голова:

Члени:

У період з ___ до____ комісія провела перевірку роботи на складі підприємства і вважає, що (зазначити результати роботи, висновок)

Голова комісії (підпис) Розшифрування підпису

Варіант 8.

Деканові заочного

факультету

доц. Швецю Євгену Яковичу

від студента гр. АМ-99-з

Зеленського В.В.

ЗАЯВА

Я, Зеленський Валерій Володимирович, прошу продовжити мені строк зимової сесії через хворобу.

Додаток: медична довідка.

05.01.2000р.

Варіант №9.

ХАРАКТЕРИСТИКА

Чабаненка Іллі Микитовича 1968 р. народження, освіта вища.

Пан Чабаненко Ілля Микитович працює ________ з __ на посаді___________________________________.

(підпис) Розшифрування підпису Печатка

Варіант 10

Бланк організації

НАКАЗ

про прийняття на роботу

ПРИЗНАЧИТИ

Глущевського В'ячеслава Володимировича на посадуасистентакафедри математики.

Ректор (особистий підпис) Ревун М.П.

ТЕСТИ З ДІЛОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Основними ознаками літературної мови є такі:

а) унормованість;

б) наявність усної і писемної форм існування! в) наявність територіальних діалектів:

г) поліфунаціональність;

ґ) наддіалектна форма існування:

д) функціонування у галузі державної та політичної діяльності.

2. Мовний стиль — це:

а) різновид національної мови, що є засобом спілкування у географічна обмежених мовленнєвих колективах;

б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) властивий художникові слова чи іншому носієві мови стиль, який стає об'єктом дослідження лінгвістів.

3. Мовними особливостями офіційно-ділового стилю є:

а) використання суспільно-політичної, емоційно за­барвленої лексики;

б) використання канцелярської лексики;

в) широке застосування слів у переносному значенні;

г) гранична точний виклад;

ґ) переважання складносурядних речень;

д) широке вживання готових словесних формул.

4. Документ — це:

а) друкована стандартна форма ділового папера з рек­візитами, що містять постійну інформацію;

б) основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єк­тивність;

в) сукупність реквізитів, розташованих у певній по­слідовності.

5. За походженням виділяють такі види документів:

а) вхідні;

б) вихідні;

в) службові;

г) особисті;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

6. За місцем виникнення виділяють такі види доку­ментів:

а) внутрішні;

б) зовнішні;

в) вхідні;

г) вихідні;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

7. Повна копія відправленого з підприємства, установи, організації документа - це:

а) витяг;

б) копія;

в) оригінал;

г) виписка;

ґ) відпуск.

8. Документи, що створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності, — це:

а) індивідуальні документи;

б) особисті документи;

в) службові документи;

г) власні документи.

9. На бланках дату підписання документа ставлять:

а) під текстом зліва;

б) у правій верхній частині під назвою виду докумен­та і заголовком;

в) у лівій верхній частині разом з індексом на спец­іально відведеному для цього місці.

10. Змінний реквізит, який містить інформацію про по­дальшу роботу з документом, — це:

а) гриф погодження;

б) резолюція;

в) підтвердження;

г) гриф затвердження.

11. Від першої особи пишуться такі документи:

а) протокол;

б) заява;

в) автобіографія;

г) довідка;

ґ) доповідна записка;

д) наказ;

е) характеристика.

12. Заява — це:

а) документ, у якому особа (установа) висловлює свої думки щодо методів поліпшення діяльності держав­них органів, громадських установ, організацій;

б) документ, адресований установі чи вповноваженій особі, у якому викладається певне прохання з його коротким обґрунтуванням;

в) документ, у якому особа (установа) вказує на по­рушення Ті прав та інтересів з боку іншої особи (ус­танови) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.

13. Особиста заява оформляється:

а) від руки на бланку установи;

б) машинописом на бланку установи;

в) від руки в одному примірнику;

г) від руки у двох примірниках.

14. Характеристика — це:

а) документ, у якому в офіційній формі викладено гро­мадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий за­пит іншої установи для подання до цієї установи;

б) документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні ус­піхи й досягнення особи, яка його складає;

в) документ, у якому коротко викладаються осо­бисті, освітні, професійні відомості про особу.

15. Відомості про особу, якій видається характеристика, викладаються:

а) у хронологічній послідовності;

б) у будь-якій послідовності;

в) у послідовності, що зумовлюється ступенем важли­вості тієї чи іншої інформації.

16. Автобіографія — це:

а) документ, що фіксує відомості про трудову діяль­ність робітників, службовців;

б) обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, у якому фіксуються автобіог­рафічні відомості, оформлені шляхом фіксації їх у таблицях;

в) обов'язковий документ особової справи, у якому осо­ба повідомляє основні факти своєї біографії.

17. Інформація про факти, події викладається в автобіографії:

а) у послідовності, що зумовлюється ступенем важли­вості певної інформації;

б) у хронологічній послідовності:

в) у послідовності, що чітко визначається стандарта­ми оформлення документів щодо особового складу.

18. У тексті автобіографії зазначаються:

а) ініціали та прізвище особи;

б) рік народження;

в) прізвище, ім'я, по батькові;

г) місце народження;

ґ) відомості про навчання;

д) відомості про членів родини, які перебували за кор­доном;

є) відомості про моральні якості особи;

е) відомості про трудову діяльність;

ж)короткі відомості про склад сім'ї;

з) дата народження і дата написання автобіографії.

19. Наказ щодо особового складу — це:

а) розпорядчий документ, який регламентує призна­чення, переміщення, звільнення працівника, відрядження, відпустки, різні заохочення, нагороди, стяг­нення;

б) правовий акт, що його видає керівник підприєм­ства (структурного підрозділу) у межах своєї ком­петенції для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлено перед підприємством;

в) розпорядчий документ, який створюють на підприємствах переважно з питань інформаційно-методичного характеру, а також для організації, виконання наказів, інструкцій, інших актів органів управління.

20. Поширений вид документації, один із способів обміну інформацією, основний засіб встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організація­ми тощо:

а) договір;

б) заява;

в) службовий лист.

21. За кількістю адресатів розрізняють службові листи:

а) звичайні та колективні;

б) такі, що потребують відповіді, і такі, що не потре­бують відповіді;

в) звичайні, циркулярні та колективні.

22. За функціональними ознаками службові листи поділя­ють на:

а) звичайні, циркулярні й колективні;

б) такі, що потребують відповіді, й такі, що не по­требують відповіді;

в) секретні й несекретні.

23. Службовий лист містить такі реквізити:

а) печатка, гриф затвердження, місце укладання чи видання;

б) гриф узгодження, візи;

в) Державний герб, емблема організації, зображення державних нагород, код організації, індекс підприєм­ства зв'язку.

24. На бланках дату листа ставлять:

а) ліворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці;

б) праворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці;

в) унизу під текстом на спеціально відведеному для цього місці.

25. Для здійснення розрахунково-грошових операцій на бланках листів необхідно розмістити:

а) печатку підприємства, організації, установи тощо;

б) номер розрахункового рахунка у відділенні банку;

в) гриф затвердження, гриф узгодження з вищими ус­тановами.

26. Якщо лист адресовано установі, поштову адресу вказують:

а) після назви установи, структурного підрозділу й прізвища службова ї особи;

б) перед назвою установи, структурного підрозділу й прізвища службової особи;

в) у будь-якій послідовності.

27. Починати листа необхідно з:

а) викладення аргументованих вимог адресанта;

б) ввічливої форми звертання;

в) опису фактів та подій.

28. Постскриптум можливий лише за умови:

а) якщо необхідно зазначити підставу, що спричини­ла появу цього документа;

б) якщо необхідно зазначити додатки до листа;

в) якщо після написання листа сталася подія, про яку адресант неодмінно має повідомити адресата.

29. Для зручності з обох боків сторінки залишають поля:

а) ліве — 20 мм, праве — 10 мм, верхнє — 15 мм, нижнє — 20 мм;

б) ліве — 25 мм, праве — 10 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 15 мм;

в) ліве —35 мм, праве — не менше 8 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 16-19 мм.

30. Службовий лист, яким запевняють оплату певних по­слуг, виконаної роботи, наданої житлової площі, якісне виконання роботи, називають:

а) лист-підтвердження;

б) гарантійний лист;

в) лист-повідомлення.

31. Різновидом комерційного листа, що містить прохання надати докладну інформацію про певні товари, послуги або уточнити вже наявну, попередню інформацію про фірму, банк тощо, є:

а) лист-запит;

б) лист-прохання;

в) лист-пропозиція.

32. Службовий лист, що додається до основного документа (накладної, рахунка-фактури, каталогу, проспекту, прейскуранта, креслень, буклетів, зразків нових то­варів) та інформаційно супроводжує його, називають:

а) гарантійний лист;

б) лист-підтвердження;

в) супровідний лист.

33. Своє невдоволення з приводу порушення умов укладе­ної угоди, наприклад, порушення погоджених термінів постачання товару, невідповідності останнього запропо­нованим зразкам, незадовільного дизайну чи упакуван­ня, ви можете висловити у:

а) рекламаційному листі;

б) листі-попередженні;

в) листі-нагадуванні.

34. У випадку, якщо ви маєте змогу заручитися підтрим­кою авторитетної у тій чи інший галузі діяльності осо­би для участі у конкурсі на заміщення відповідальної посади, здобуття гранту чи стипендії, ви можете звер­нутися за:

а) листом-запитом;

б) рекомендаційним листом;

в) листом-характеристикою.

35. Потрібна інформація, адресована певному колу заці­кавлених осіб, яка за стилем викладу часто набли­жається до реклами, складає поняття:

а) оголошення;

б) прес-реліз;

в) повідомлення про захід.

36. За змістом оголошення поділяються на:

а) повідомлення про майбутню подію та потребу в по­слугах або можливість їх надання;

б) повідомлення-анонс та повідомлення-резюме;

в) повідомлення про майбутню подію та повідомлення-запрошення.

37. Документ, який є короткою, стислою характеристикою змісту книги, статті, рукопису тощо, називають:

а) рецензією;

б) анотацією;

в) висновком.

38. Документ, який є критичним відгуком на художній, на­уковий або інший твір, що містить зауваження, пропо­зиції тощо і метою якого є рекомендація твору до друку або захисту, є:

а) анотація;

б) рецензія;

в) висновки.

39. Науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті, який є результатом мисленнєвого процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок, є:

а) рефератом;

б) конспектом;

в) статтею.

40. Документ, який є коротким усним або письмовим вик­ладом наукової статті, монографії, результатів науково­го дослідження, змісту книги, є:

а) монографією;

б) статтею;

в) рефератом.

41. Стислий писаний виклад змісту першоджерела (лекції, виступу, промови, книги, статті тощо) є:

а) стаття;

б) тези;

в) конспект.

42. Стисло сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді, які подають у вигляді цитат з першо­джерела або формулюють власними словами, склада­ють поняття:

а) конспект;

б) тези;

в) доповідь.

43. У випадку, коли ви хочете терміново повідомити адресату певну інформацію телефоном, вам буде у нагоді:

а) телеграма;

б) факс;

в) телефонограма.

44. Якщо ж ви хочете негайно втрутитися в певну справу, терміново інформувати когось про щось і оформити це на спеціальних бланках у двох примірниках, ви офор­мите:

а) факс;

б) телеграму;

в) лист-розпорядження.

45. Телеграми поділяються на:

а) звичайні, термінові, урядові;

б) термінові і нетермінові;

в) звичайні, циркулярні.

46. Якщо ви повідомляєте керівника установи, організації про певний факт, подію, виконання окремих завдань, службових доручень, оформляєте:

а) доповідну записку;

б) пояснювальну записку;

в) звіт.

47. Коли ж ви маєте намір пояснити ситуацію, що склала­ся, факти, дії. вчинки (найчастіше порушення дисцип­ліни, невиконання роботи) і робите це на вимогу керів­ника, складаєте:

а) доповідну записку;

б) пояснювальну записку;

в) звіт.

48. Документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств, називається:

а) акт;

б) довідка;

в) протокол.

49. Довідка може бути:

а) секретною і несекретною;

б) стандартною та індивідуальною;

в) особистою й службовою.

50. Одним з найпоширеніших документів колегіальних ор­ганів, у якому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад, усі виступи з пи­тань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в резуль­таті обговорення, є:

а) виступ;

б) доповідь;

в) протокол.

51. За обсягом фіксованих даних протоколи поділяються на:

а) прості та складні;

б) статистичні (цифрові) та текстові;

в) стислі, повні та стенографічні.

52. У випадку, коли вам необхідно відтворити частину про­токолу, потрібну для вирішення окремого питання, ви складаєте:

а) витяг з протоколу;

б) короткий протокол;

в) стислий протокол.

53. Письмова угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення господарських взаємовідносин, називається:

а) контрактом;

б) дорученням;

в) договором.

54. Договір вважають укладеним, коли...

а) підпис особи, що склала цей документ, завірив керів­ник установи печаткою і своїм підписом;

б) сторони дійшли згоди з усіх пунктів і відповідно оформили його письмово;

в) документ затвердила вища інстанція або відпові­дальний керівник установи чи організації.

55. Контракт — це:

а) правовий документ, що засвідчує певну домов­леність між підприємством, організацією чи уста­новою й працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності;

б) документ, яким регламентуються виробничі сто­сунки між установою і позаштатним працівником;

в) документ, що фіксує домовленість між двома чи кількома партнерами.

56. Офіційний документ, який підтверджує факти, події, вчинки, пов'язані з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб, називається:

а) дорученням;

б) актом;

в) розпискою.

57. Текст акта складається з...

а) двох частин: вступної (вказуються підстави для складання цього документа, перелічуються особи, що брали участь у його складанні, а також особи, що були присутні) та констатуючої (викладаєть­ся мета й завдання, характер проведеної роботи, пе­релічуються виявлені факти, даються висновки);

б) вступу (вказуються завдання, які було поставлено перед установою), основної частини (опис та аналіз виконаної роботи) та висновків (пропозиції, зауваження, перспективи на майбутнє);

в) двох частин: вступної (вказується дата проведен­ня, зазначаються прізвища та ініціали всіх при­сутніх) та основної (поділяється на розділи, що відповідають пунктам порядку денного).

58. Доручення — це:

а) документ, у якому засвідчують той чи інший факт: підтверджують одержання листів, пере­казів, цінних паперів;

б) письмове повідомлення, за яким організація чи окре­ма особа надає право іншій особі від її імені здійсню­вати певні юридичні дії або отримувати матері­альні цінності;

в) документ, який пишуть для підтвердження певних

умов, зобов'язань.

59. Накладна — це документ...

а) що є різновидом термінового зобов'язання, яке оформляється з метою отримання кредиту за спеціальними позиковими рахунками;

б) що видається установам, організаціям, підприємствам на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошей;

в) який дає право на отримання, відправлення вантажів чи матеріальних цінностей.

60. Накладна містить такі реквізити:

а) назва виду документа; підстава, на основі якої видано цей документ; кому і від кого видано документ; позначення кожної графи: назва предметів; сорт; розмір; одиниця виміру; номенклатурний номер; кількість; вартість; сума вартості; підпис керівника у стан ви й бухгалтера; дата; хто видав та хто одержав печатка або штамп установи;

б) номер, тематичний заголовок, основну частину (містить графи і рядки);

в) номер; тематичний заголовок; заголовну частин основну частину, що містить графи; примітки, я виносяться в окрему колонку або за межі документі

61. Особисті доручення видаються...

а) службовим особам на здійснення операцій, пов'язаних з управлінням майном;

б) окремим особам, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, по­штового переказу та ін.);

в) установам, організаціям, підприємствам на під­твердження одержання певних матеріальних цін­ностей і грошей.

62. Офіційне доручення, що надає повноваження служ­бовій особі на здійснення однотипних вчинків (пред­ставництво в органах суду, здійснення транспортних, господарських і банківських операцій у межах певного періоду часу), називається:

а) загальним;

б) разовим;

в) спеціальним.

63. Реквізити особистого доручення:

а) назва виду документа; текст; дата; підпис особи, яка склала доручення; завірення підпису;

б) штамп; номер; дата; назва виду документа;

текст; зразок підпису особи, якій видано доку­мент; підпис керівника установи; печатка;

в) номер, тематичний заголовок, основна частина (містить графи і рядки).

64. Письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, — передавання і отримання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей називається:

а) заявою-зобов'язанням;

б) розпискою;

в) відомістю.

65. Розписка оформляється:

а) машинописом в одному примірнику;

б) від руки в одному примірнику;

в) від руки у двох примірниках.

66. У констатуючій частині акта зазначається;

а) коло осіб, які складали акт або були присутні при його складанні, з обов'язковим зазначенням їхніх посад, прізвищ та ініціалів;

б) підстави для складання акта, перелік осіб, які складали акт, а також тих, хто був присутній під час його складання;

в) мета й завдання акта, характер проведеної робо­ти, перелічуються встановлені факти, а також висновки.

ТЕСТ З ОРФОГРАФІЇ

1. Знайдіть правильний варіант. Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку

а) Львову

б) лікаря

в) колективу

г) миру

ґ) рока

д) Крима

є) Дніпру

ж) прогреса

з) вівторка

і) процесу

2. Зв'язок числівників з іменниками

а) один день

б) одна друга площі

в) чотири столи

г) сотня козаків

ґ) декілька години

д) тисяча двісті сторінок

є) двоє парубків

ж) півтораста центнерів

з) чотири безтурботних дні

3. Апостроф ставиться після букв Б, П, В, М, Ф, які переда­ють на письмі тверді губні приголосні звуки, якщо пе­ред ними немає кореневого приголосного (крім Р).

а) рум'яний

б) об'єднати

в) черв'як

4. Апостроф ставиться після префіксів, що закінчуються на приголосний.

а) роз'яснити

б) п'ять

в) пів'яблука

5. Апостроф ставиться у складних словах, перша частина яких закінчується на

приголосний.

а) під'їхати

б) полум'яний

в) двох'ядерні

6. М'який знак не ставиться після букв, що позначають губні та шиплячі звуки.

а) менший

б) сімсот

в) гіркий

7. М'який знак ставиться після букв Д, Т, 3, С, Ц, Л, Н в кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки.

а) сьомий

б) спільний

в) відстань

8. М'який знак не ставиться між двома однаковими бук­вами, що позначають м'які подовжені приголосні.

а) беззмістовний

б) тонший

в) зілля

9. Подвоєння відбувається при збігові двох однакових букв на межі морфем.

а) виллю

б) суддя

в)законний

10. Подовження відбувається у наголошених прикметнико­вих і прислівникових суфіксах -ЕНН-, -АНН-, (-ЯНН-).

а) Ганна

б) невблаганно

в) письменник

11. Не подвоюються м'які приголосні Д, Т, 3, С, Л, Н, Ц, Ж, Ч, Ш, якщо вони стоять після голосного перед приголосним.

а) честю

б) сказаний

в) буквений

12. Подвоєння відбувається при збігові однакових приголос­них префікса й кореня, якщо в українській мові слово існує без цього префікса.

а) зілляти

б) ірраціональний

в) відданий

13. Апостроф ставиться після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед Ю, Є.

а) ін'єкція

б) бар'єр

в) Х'юстон

14. Спрощення не відбувається у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження.

а) хвастнути

б) компостний

в) чесний

15. Спрощення відбувається у власне українських словах.

а) хустка

б) тижня

в) студентський

16. З малої літери пишуться прикметники, що означають місцезнаходження об'єкта.

а) гордіїв вузол

б) дніпровські кручі

в) персидський шах

17. Через дефіс пишуться складні іменники, що означають протилежні за змістом поняття.

а) хліб-сіль

б) купівля-продаж

18. Разом пишуться складні іменники, якщо одна з основ дієслівного походження, а інша — іменникового.

а) перекотиполе

б) землероб

в) чистотіл

19. Через дефіс пишуться прикметники, утворені від склад них іменників, які пишуться через дефіс.

а ) Історико-культурний

б) віце-президентський

в) воєнно-стратегічний

20. Окремо пишуться прислівники, утворені від Іменника з прийменниками БЕЗ, В, ДО, 3, НА, ПІД, ПО.

а) на зло

б) одним одна

в) по іншій

21. НЕ пишеться окремо з дієприкметниками і прислівника­ми, які є присудком.

а) справа не завершена

б) не малюючи

в) не лише

22. НЕ пишеться разом з іменниками, прикметниками, за­йменниками, прислівниками, якщо вони в сполученні з НЕ означають одне поняття.

а) недоказаний

б) невисокий

в) недобачити

23. НІ пишеться разом у заперечних займенниках і при­слівниках.

а) нічий

б) нікчемний

в) нічліг

ТЕСТ 3 ПУНКТУАЦІЇ

1. Поставити пропущені розділові знаки.

Лист-вітання — це різновид листа у якому поздо­ровляємо колег, ділових партнерів чи інших осіб з наго­ди певної події свята, дня народження, ювілею, одру­ження, обрання на почесну посаду, успішного завершення справи тощо.

а) пропущено кому після слова листа; кому перед сло­вом тощо.

б) пропущено кому після слова листа: кому після сло­ва події, кому перед словом тощо.

в) пропущено кому після слова листа; двокрапку після слова події, кому перед словом тощо.

г) пропущено кому після слова листа; двокрапку після слова події.

2. Поставити пропущені розділові знаки.

Читач певно пам'ятає, що бесіда як форма спілку­вання складається зі вступної, основної й завершаль­ної частин.

а) потрібна кома перед як;

б) слова як форма спілкування з обох сторін виділя­ються комами;

в) слово певно з обох сторін виділяється комами;

г) слово певно з обох сторін виділяється комами, сло­ва як форма спілкування з обох сторін виділяється комами.

3. Поставити пропущені розділові знаки.

Крім повного протоколу є ще коротка форма витяг з протоколу.

а) потрібна двокрапка після слова форма;

б) потрібне тире після слова форма:

в) потрібна кома після слова протоколу, двокрапка після слова форма;

г) потрібна кома після слова протоколу, тире після слова форма.

4. Чи є пунктуаційні помилки в реченні?

Просимо Вас якнайшвидше розглянути листа і як­що у проекті договору більше немає пунктів, що викли­кали б у Вас сумніви повідомити нас про готовність підписати договір між нашими підприємствами.

а) помилок немає:

б) потрібна кома перед і, кома після слова сумніви;

в) потрібні кома перед якщо. тире перед словом по­відомити:

г) кома перед і, кома перед якщо. кома перед слово по­відомити:

ґ) кома перед якщо, кома перед слово повідомити.

5. Чи правильно вжито розділові знаки?

Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами в контракту.

а) потрібна двокрапка після слова чинності;

б) потрібна кома перед або;

в) потрібна двокрапка після слова чинності і не потрібна кома після слова дати;

г) в реченні немає помилок.

6. Чи потрібно в цьому реченні перед як ставити кому? Чому?

Оголошення бувають як окремих організацій, підприємств, державних установ, навчальних закладів, так і приватних осіб.

а) потрібно, бо за допомогою слова як приєднується підрядне речення;

б) не потрібно, бо у парному сполучнику як....так кома ставиться лише перед другою частиною;

в) потрібно, бо за допомогою слова як приєднується прикладка;

г) потрібно, тому що у парних сполучниках кома ста­виться перед обома частинами.

7. Відповідно до якого правила в реченні вжито типе?

Резюме — це документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та про­фесійні успіхи й досягнення особистості, яка його скла­дає.

а) тире між підметом і присудком;

б) тире між частинами складного безсполучникового речення;

в) тире між частинами складносурядного речення;

8. За яким правилом у наведеному нижче реченні вжито тире?

Пам'ятайте: із тексту резюме має вимальовувати­ся образ автора — досвідченого, надійного, чесного пра­цівника (підр.).

а) тире між частинами складного безсполучникового речення;

б) тире між частинами складносурядного речення;

в) тире відокремлює поширену прикладку;

г) тире на місці пропущеного дієслова-зв'язки.

9. Які з наведених слів ніколи не бувають вставними?

а) мабуть, щоправда, крім того, а втім, отже;

б) може, можливо, безумовно, напевно;

в) навіть, принаймні, нібито, майже.

10. Чи потрібні розділові знаки у реченні:

Як правило у резолюції керівник висловлює своє рішення щодо суті розглянутих питань (підр.).

а) ні, не потрібні;

б) потрібна кома після слів як правило;

в) потрібні коми після слів як правило й перед словом щодо:

г) потрібна кома перед словом щодо.

11. Чи правильно поставлені розділові знаки?

Віза — це позначка, зроблена службовою особою на документі, що свідчить про його вірогідність або надає йому юридичної сили (підр.).

а) розділові знаки поставлено правильно;

б) потрібна кома після слова позначка:

в) потрібні коми після слів позначка і особою.

12. Виправте пунктуаційні помилки у реченні.

Отже обов'язковим учасником спілкування, крім мовця, є реальний, чи уявний слухач (підр.).

а) потрібна кома після слова отже, не потрібна кома перед чи;

б) не потрібно коми після слова мовця, не потрібна ко­ма перед чи;

в) потрібна кома після слова отже, не потрібна кома після слова мовця.

13. Чому стоять коми після слів мовлення і висловлювання?

Текст є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлювання, частини якого пов'язані між со­бою однією темою, основною думкою і структурою (підр.).

а) коми між однорідними членами речення;

б) комами відокремлюється прикладка;

в) комами відокремлюються вставні слова;

г) коми стоять між частинами складнопідрядного ре­чення.

14. Чи є у реченні пунктуаційні помилки?

Наявність чітких заголовків скорочує час ознайомлення з документом та період проходження його через службових осіб та структурні підрозділи до реального виконавця (підр.),

а) є, перед другим сполучником та потрібна кома;

б) є, і перед першим, і перед другим сполучниками та потрібні коми;

в) помилок немає;

г) після слова заголовків потрібне тире.

15. Чи правильно поставлені розділові знаки?

1. Необхідно знати, як поводитися з візитними карт­ками.

2. Це сприймається як неповага (підр.).

а) у 2-ому реченні помилка, кома потрібна;

б) у 1-ому реченні помилка, кома не потрібна;

в) розділові знаки поставлено правильно;

г) у 1-ому реченні після слова знати потрібна дво­крапка.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – 256 с.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.

3. Бахаров В.А., Корягик Г.Н. Корреспонденция, деловодство. – М.: Просвещение, 1992.

4. Бибик І.Л., Міхно Л.О., Пустовіт Л.О. Універсальний довідник –практикум ділових паперів. – К.: ІНВЦ Рідна мова, 1997.

5. Брицин М.Я., Жовтобрюх М.А., Майборода А.В. Порівняльна граматика української і російської мов. – К.: Вища школа, 1978.–272с.

6. Бурнатова Г.А. Делопроизводство. – М.: Высшая школа, 1981.

7. Веселов П.В. Аксиомы делового письма: (культура делового общения и официальной переписки). – Изд. ΙV, переработанное. – М.: Маркетинг, 1993.

8. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – 576с.

9. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. – К.: Тов. “ЛДЛ”, 1998.

10. Вихованець І.Р. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1990.

11. Ганич Ф.І., Олійник І.С. Російсько-український та українсько-російський словник. – К.: Вища школа, 1990.

12. Глущик С.В.,Дияк О.В. Сучасні ділові папери: навчальний посібник

для вищ. та серед. спец. навчальних закладів. - К.: АСК, 1998.

13. Гнатюк Л.П., Кононенко О.В. Українська мова. – К.: Феміна, 1995.

14. Головач А.С. Зразки оформлення документів. – Донецьк: Сталкер, 1997.

15. Головащук С.І. Словник-долвідник з правопису та слововживання. – К.: Наукова думка, 1989. – 832 с.

16. Горбул О.Д., Галузинська Л.І. Ділова українська мова: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 226 с.

17. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К.: Рад. шк., 1986. – 222 с.

18. Державна програма розвитку української мови та інших національних мов на період до 2000 року// Українська мова та література в школі, 1996, №6.

19. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Радянська школа, вид. IV, 1979 (в II частинах).

20. Закон про мови в Україні// Українська мова та література в школі, 1990, №5.

21. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1991.

22. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К.: Вища школа, 1978. – 375 с.

23. Козачук Г.О. Українська мова. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1991. – 398 с.

24. Козачук Г.О. Українська мова - для абітурієнтів: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1993. – 272 с.

25. Культура української мови. Довідник. – К.: Либідь, 1990. – 304 с.

26. Любивець Л.П. Ділові папери. – К.: Радянська школа, 1981. – 78 с.

27. Марахова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. – К.: Наукова думка, 1981. – 140 с.

28. Мацько Л.І., Сидоренко О.М. Українська мова. К.: “Либідь”, 1993р.

29. Молдованов М.І., Сидорова Г.М. Сучасний діловий документ. К.: 1992.

30. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник.-К.: Вища шк., 1995.-239с.

31. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. - К.: “Либідь”, 1998. –296с.

32. Палеха Ю.И. Организация современной деловой коммуникации: Учебно-методическое пособие. – К.: МАУП, 1995. – 152 с.

33. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник.-К.: Вежа, 1994.-240с.

34. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К.: МАУП, 1998. – 248 с.

35. Рахманин Л.В. Стилистика деловой речи и редактирование служебніх документов. – М.: Вісшая школа, 1973.

36. Редько Ю.К.Сучасні українські прізвища. – К.: Наукова думка, 1966.– 216с.

37. Рон Теппер. Как овладеть искусством делового письма (250 листов и заметок в помощь менеджеру). – М.: ЮНИТИ, 1994.

38. Російсько-український словник-довідник. Порадник ділової людини./ За ред. Клименко М.Л.-К.: Основи, 1995.-317с.

39. Русанівський В.М., Єрмоленко С.Я. Життя слова. – К.: Вища школа, 1978. – 189 с.

40. Сліпушко О. Українська мова й етапи кар’єри ділової людини: Короткий словник бізнесмена. - К.: Криниця, 1999.-200с.

41. Словник труднощів української мови/ за ред. С.Я. Ярмоленко. – К.: Радянська школа, 1989. – 334 с.

42. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. – К.: Наукова думка, 1969. – 583 с.

43. Тараненко А.А., Брицин В.М. Російсько-український словник (сфера ділового спілкування). – К.: Рідна мова, 1996.

44. Український правопис, VII видання. - К.: АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні, 1993.

45. Чак Є.Д. Складні випадки вживання слів. – К.: Радянська школа, 1984. –185 с.

46. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1998. – 271 с.

Содержание и методика психосоциальной работы в системе социальной работы

Дата добавления: 2014-11-29