Питання 5. Будинки сільсько-господарчого призначення

В багатьох будинках сільськогосподарського призначення влашто­вують внутрішні системи водопостачання і каналізації. Внутрішній во­допровід тваринницьких ферм і пташників повинен забезпечувати пода­чу води на напування тварин і птиці, а також задовольняти вимоги у воді для прибирання приміщень, утримання тварин у чистоті, виготовлення кормів, миття і охолодження технологічного обладнання, гідровидалення гною.

Для напування тварин рекомендується вода температурою у 13 - 15°С. Напування холоднішою водою збільшує енерговитрати тварин і знижує їх продуктивність, а систематичне напування тварин водою тем­пературою вище 20°С робить їх організм податливішим простудним зах­ворюванням. Підтримання заданої температури води забезпечується на­явністю у приміщеннях систем гарячого і холодного водопостачання і встановленням термозмішувачів.

Найчастіше використовують термозмішувачі прямої дії ТСВБ, які підтримують задану температури змішаної води автоматично, незалеж­но від коливань тиску і температури води, яку подають. Схема приготу­вання підігрітої води наведена на мал. 3.60. При цьому гаряча вода по­дається централізовано або підігрівається в електричних водонагрівниках.

На фермах, обладнаних водопроводом, напування тварин і птиці передбачається зі стаціонарних індивідуальних або групових автонапува­лок. Отримали поширення близько двох десятків різних типів напувалок з металу та пластмаси. Автонапувалки поділяють:

• за призначенням: для великої рогатої худоби - індивідуальні (ПА-1; ПА-1А; АП-1; ПАУ-АН-ЗА) і групові (АГК-4; АГК-12); для свиней - групові (ПАС-2; АГС-24); для овець - групові (АО-3; АО-О.2; ГАО-4); для птиці (П-4; АП-2; ПВ);

• за принципом дії: вакуумні; поплавково-клапанні; соскові; ні­пельні; краплинні;

• за ступенем стаціонарності: стаціонарні і пересувні.

Для нормальної роботи автонапувалок потрібно систематично їх очи­щати і промивати чистою водою, а в мережі водопроводу повинен бути забезпечений тиск 0,04 - 0,25 МПа. Мінімальний робочий напір у тру­бах для проточних і групових напувалок приймають у 2 м. На випусках стічних вод від проточних напувалок встановлюють уловлювачі для пуху та пір'я.

Схема підігріву води в корівнику: трубопроводи: В1 - холодної води з доїльно-молочного блоку; ТЗ - гарячої води (І = 40-45°С); ТЗ - підігрітої води (і = 40-45°С).

Технологія підготовки коренеплодів для годування тварин передба­чає очищення їх від бруду та інших сторонніх предметів, миття і за необ­хідності - подрібнення. Ці технологічні процеси виконуються, як пра­вило, на барабанних або шнекових установках заводського виготовлен­ня. Загальна норма витрат води в механізованому кормоцеху в перерахунку на 1 кг сухого корму звичайно складає: для попередньої об­робки кормів - 1,5 - 2,0 л; на миття посуду і обладнання для виготов­лення кормів - 0,8 - 1,0л. Стічні води від кормокухонь направляються на локальне очищення в сміттєвідстійники.

Щоб отримати чисте в санітарному відношенні молоко, необхідно старанно стежити за чистотою тварин перед доїнням, санітарно - гігієнічним станом доїльних установок, молокопроводів і молочної апара­тури. В санітарному пункті молочної ферми перед доїнням миють вим'я корови теплою водою (40 - 45°С) через розбризкувачі; тривалість об­робки вимені 5 - 15 с. Перед кожним доїнням доїльні апарати ополіску­ють гарячою водою для їх дезінфекції і підігрівання доїльних стаканів. Після доїння доїльні апарати, молокопровід, охолоджувачі та молочний насос промивають холодною і гарячою водою або підігрітим миючедезинфікуючим розчином з наступним промиванням їх гарячою водою. Стічні води з молочних пунктів скидають у господарсько-побутову кана­лізацію.

Значна кількість води витрачається в тваринницьких фермах на при­бирання приміщень, змивання і видалення гною. Як правило, для цього використовуються поливальні крани, до яких підводиться підігріта вода. Для видалення гною може також використовуватись трубопровід техніч­ної води з встановленими на ньому форсунками для змивання гною. Слід зазначити, що гідрозмив гною застосовують у свинарниках і на фермах в тих випадках, коли є можливість використовувати гноївку в якості доб­рив. Стічні води лотками і трубами подаються в гноєвідстійники, а потім - на локальні очисні споруди.

Для внутрішньої водопровідної мережі сільськогосподарських бу­динків рекомендується застосовувати сталеві і пластмасові труби. Оцин­ковані труби використовують для питних водопроводів і гарячого водопо­стачання, а не оцинковані - для не питних водопроводів. При виборі ма­теріалу пластмасових труб слід віддавати перевагу трубам із поліетилену.

На фермах і пташниках прокладання водопровідних труб передбачають відкритим - постінах і колонах, а також по стаціонарних годівницях, клітках, постійній огорожі. Не дозволяється прокладати водопровідні труби там, де вони можуть контактувати з гноєм або послідом, бути піддані механічним навантаженням, заважати прибиранню гною і посліду чи транспортуванню кормів. Крім того, в перерахованих сільськогосподарських будівлях на ме­режі виробничого водопроводу слід передбачати встановлення кранів для миття підлоги з розрахунку радіуса дії 30 м і напору на сприску не менше 5 м.

У приміщеннях для великої рогатої худоби мережею внутрішнього водопроводу є тупикова або закільцьована магістраль, від якої відходять відгалуження до автонапувалок і поливальних кранів. В пташниках внутрішній водопровід виконують у вигляді однієї або декількох магіст­ральних ліній, від яких вода подається до напувалок гнучкими шланга­ми, шо дає змогу змінювати рівень встановлення або демонтувати жо­лобкові напувалки під час прибирання посліду.

Встановлення запірної арматури на мережі виробничого водопрово­ду слід передбачати: на вводі водопроводу в будинок; на відгалуженнях від магістралі; на підведеннях до групових напувалок, технологічного обладнання і сіток для миття вимені. З метою спорожнення водопровід­ної мережі під час ремонтів всі горизонтальні трубопроводи проклада­ють з уклоном 0,002 - 0,005 в сторону вводу або в одну із сторін ділянки стійл, де в найнижчій точці труби передбачено спускний кран.

При проектуванні каналізації будинків сільськогосподарського при­значення слід передбачати роздільні системи водовідведення господарсь­ко-побутових, дощових, виробничих стоків і гноївки. Якщо стоки та їхні осади після відповідного очищення та обробки відповідають меліоратив­ним, агрономічним, ветеринарним, водоохоронним та санітарним вимо­гам, їх необхідно використати для зрошення та підживлення сільсько­господарських культур.

Дата добавления: 2014-11-29