Пароварильні апарати

Пароварильні апарати призначені для варіння продуктів у парі. У цих апаратах обігрівання продуктів здійснюється гострою парою, тобто шляхом безпосереднього контакту з насиченою парою. Остання при цьому конденсується і віддає теплоту фазового переходу оброблюваному продукту, за рахунок чого досягається кулінарна готовність.

Розрізняють пароварильні апарати, що працюють за атмосферного і надлишкового тиску. У перших варіння продуктів здійснюється практично з тиском робочої пари 2, 4...7, 5 кПа, у других – з надлишковим тиском 40...50 кПа. Використання надлишкового тиску скорочує час варіння харчових продуктів та підвищує продуктивність апарата, але в той же час ускладнює його конструкцію й експлуатацію.

Варіння харчових продуктів в апаратах здійснюються за температури 95…96 °С. Тривалість обробки гострою парою м’яса – 120...150 хв.; риби – 15...25 хв.; овочів – 60...100 хв. Під час варіння продуктів у пароварильному апараті значно знижується екстрагування з них харчових речовин, що сприяє збереженню їхньої харчової цінності. Тому цей спосіб теплової обробки широко розповсюджений у дієтичному, лікувальному і дитячому харчуванні.

Промисловість випускає наступні пароварильні апарати: АПЭСМ-2, АПЭ -0,23А (АПЭ -0,23А-01). АПЭ-1Б.

Апарат АПЭСМ-2 призначений для варіння на парі м’яса, риби, овочів, а також для підігріву різних кулінарних виробів. На підприємствах харчування його використовують самостійно і у складі технологічних ліній. Складається апарат із двох однотипних секцій, установлених на підставці з регульованими по висоті ніжками. Секції і підставки облицьовані сталевими листами, покритими емаллю білого кольору. Всередині двох самостійних камер знаходяться суцільні і перфоровані листи для продуктів, варіння яких здійснюється парою, що надходить трубопроводами з розміщеного в підставці парогенератора. Останній заповнюється водою з живильної коробки. Нагрівання води в парогенераторі здійснюється ТЕНами, потужність яких регулюється за допомогою пакетного перемикача. Захист ТЕНів від «сухого ходу» здійснюється за допомогою реле тиску. Подання пари у варильні камери регулюється шибером. Конденсат, що утворюється в процесі варіння, видаляється трубопроводом у каналізацію. Блок управління вмонтований у підставку з правого боку, ручки регулювання і сигнальні лампи виведені на лицьову панель. Потужність апарата регулюється за допомогою пакетного перемикача в співвідношенні 4:3:2:1.

Апарати АПЭ-0,23А (АПЭ-0,23А-01) призначені для варіння у парі за атмосферного тиску овочів, м’яса, риби, різних кулінарних виробів у функціональних і інших ємностях у закладах масового харчування.

Апарат АПЭ-0,23А встановлюється на загальну ферму разом з іншими апаратами, а апарат АПЭ-0,23А-01 має індивідуальну підставку, що поставляється разом з ним.

Автоклави

Автоклави не знайшли широкого застосування у закладах ресторанного господарства. Сьогодні випускається стаціонарний автоклав АЭ-1. Автоклави можуть використовуватися як для варіння бульйонів, так і швидкого варіння овочів та бобових.

Автоклав за конструкцією аналогічний стравоварильному котлу і відрізняється від нього тим, що процес здійснюється за тиску 0,15...0,25 МПа. Відповідно температура варіння складає 120...140 °С, за рахунок чого відбувається різке (у 1,5…3 рази) скорочення часу теплової обробки харчових продуктів.

Автоклав має зовнішній зварений корпус, усередині якого змонтована варильна судина, виготовлена з нержавіючої сталі. Усередині варильної судини вставляється завантажувальна сітка з ручками, у яку завантажуються продукти. На кришці автоклава встановлено кран, який повинен бути відкритим на початку варіння перед відгвинчуванням відкидних болтів.

Автоклав обладнано трубопроводами холодного і гарячого водопостачання, які призначені для заповнення варильної судини гарячою і холодною водою, а також трубопроводом для випуску пари з варильної судини. Автоклав має автоматичне управління тепловим режимом і захист ТЕНів від «сухого ходу». Двоступінчасте регулювання нагрівання здійснюється залежно від тиску пари в пароводяній рубашці. Розігрівання у варильній судині відбувається на повній потужності, варіння – на 1/9 потужності. Варіння продуктів в автоклаві значно інтенсифікуються за рахунок обробки за високої температури. Це сприяє швидкому прогріванню продуктів та значному прискоренню процесу екстракції. Однак автоклави мають і такі недоліки:

- значна металоємність конструкції;

- зниження якості готових виробів, тому що за підвищених тиску і температури інтенсивно протікають реакції гідролізу та емульгування жирів, руйнування вітамінів та інші небажані процеси;

- необхідність періодичних перевірок судини, що працює під тиском (через кожні 60 варінь);

- можливість вибуху.

Усі перераховані недоліки обмежують застосування автоклавів у закладах масового харчування.

Пристрій електричний варильний

Цей пристрій призначений для варіння перших, других та третіх страв, гарнірів та тушкування овочів, а також транспортування страв на лінію роздачі, збереження їх у гарячому стані і роздавання споживачам на підприємствах масового харчування.

Варильний пристрій УЭВ-60 складається з парогенератора і пересувного котла КП-60. На кришці парогенератора встановлено три трубчастих електронагрівачі, датчик рівня захисту від «сухого ходу», кран рівня і заглушка. Кран рівня призначений для контролю води в парогенераторі, а заглушка – для її зливу. На кришці парогенератора розташовано нижню частину парозапірного пристрою. Для заповнення парогенератора водою передбачено наливну лійку, яка встановлена на столі задньої тумби разом із запобіжним клапаном та манометром. Тиск у пароводяній рубашці котла підтримується за допомогою електроконтактного манометра, розташованого на електропанелі. Межі настроювання манометра – 0,005...0,028 МПа.

Пересувний котел КП-60 складається з варильної судини і пересувної платформи. З зовнішньої сторони варильної судини приварено пароводяну рубашку, на дні якої встановлено верхню частину парозапорного пристрою. Між облицюваннями і пароводяною рубашкою покладено теплоізоляцію. У верхній частині пароводяної рубашки встановлено кран для виходу повітря. Для зливу рідини з варильної судини в її днищі передбачено пробку. Зверху варильна посудина закрита кришкою. На передній панелі парогенератора встановлено ручку перемикача режимів роботи варильного пристрою і сигнальну лампу. Приєднання котла до парогенератора здійснюється парозапірним пристроєм після в’їзду котла по напрямним до упора. Переміщенням стикувального важеля «на себе» здійснюється стикування верхньої і нижньої частин парозапірного пристрою.

Для від’єднання котла від парогенератора варто натиснути кнопку на стикувальному важелі «від себе» до установки його в крайнє положення.

Порядок проведення роботи

Вивчити конструкцію, правила експлуатації пристрою електричного варильного УЭВ-60.

Ознайомитися з експериментальною установкою, виміряти за допомогою лінійки основні геометричні розміри страво-варильного котла, довжину та ширину кришки, висоту, довжину та ширину кожуха).

Відкрити кран рівня, перевірити наявність достатнього рівня води в парогенераторі. Якщо вода не тече, додавати через наповнюючий отвір дистильовану або перекип’ячену воду до появи рідини з крану рівня.

Відкрити повітряний кран і залишити відкритим до появи з нього стійкого потоку пари, після чого кран закрити.

Заповнити варильну посудину певною кількістю води. Визначити її температуру та температуру навколишнього повітря.

Визначити початкову температуру на поверхні котла, включаючи послідовно кожну з термопар.

Включити рубильник, а потім встановити тумблер перемикача в положення «Режим 2». Зафіксувати час включення та показання вольтметра та амперметра – величини напруги та сили струму.

Після закипання води в котлі замітити час, зафіксувати температуру на поверхні котла.

Вимкнути пристрій варильний.

Обробка експериментальних даних

Обчислити основні техніко-експлуатаційні показники пристрою варильного для періоду розігріву.

Для нестаціонарного режиму рівняння теплового балансу апарата на електричному обігріві має вигляд:

Q_витр= Q₁ + Q₅ + Q₆, (1)

де Q_витр – загальна кількість витраченого тепла, Дж;

Q₁ - корисно затрачене тепло (на розігрівання води), Дж;

Q₅ - втрати тепла кришкою та зовнішніми стінками котла в навколишнє середовище, Дж;

Q₆ - втрати тепла на розігрівання конструкції апарату та води в парогенераторі Дж.

За нестаціонарного режиму корисне тепло для нагрівання води визначається за формулою:

Q₁ = mc_в (t_к – t_н) + ∆W r, (2)

де m - маса води, що доливають у котел, кг;

с_в - теплоємність води. Дж/кг ⁰С;

t_к - температура кипіння води, ⁰С;

t_н - початкова температура води. ⁰С;

∆W - маса вологи, що випарувалась (рахуємо в кількості0,01 кг з 0,5 кг води)

г - прихована теплота пароутворення (за атмосферного тиску) кДж/кг, г=2258 кДж/кг.

Втрата тепла в навколишнє середовище в період розігрівання виз­начається за формулою:

Q₅ = ∑ F (t_ст.ср. - t_в) τ, (3)

де - коефіцієнт тепловіддачі зовнішніми огородженнями котла в навколишнє середовище. Вт/ м² ºС;

F – площа зовнішніх огороджень котла (стінок, кришки), м²;

t_ст.ср. - середня, температура зовнішніх огороджень котла, ºС;

t_в - температура навколишнього середовища, ºС;

τ - тривалість нестаціонарного режиму котла, с.

Коефіцієнт тепловіддачі від циліндричної поверхні за великої конвекції можна обчислити за наближеною емпіричною формулою:

= 9,7 + 0,7 (t_ст.ср. - t_в), Вт/м² С. (4)

Загальна кількість зовнішніх огороджень котла визначається, як сума площ окремих елементів:

F = F₁+ F₂, (5)

де F₁- площа кришки котла, м²;

F₂ - площа бокової поверхні котла. м²

F₁ = a₁ b₁, (6)

де a₁ - довжина кришки, м;

b₁ - ширина кришки, м.

F₂ = 2h (a₂ + b₂), (7)

де a₂ - довжина основи кожуха, м;

b₂ - ширина основи кожуха, м;

h - висота кожуха, м.

Середня температура кожного елементу конструкції визна­чається як

, (8)

, (9)

Витрати електроенергії (Q_витр, Дж) визначаються за формулою:

Q_витр= IUτ = P · τ, (10)

де І - сила струму за нестаціонарного режиму, А;

U - напруга за нестаціонарного режиму, В;

Р - потужність за нестаціонарного режиму, Вт;

τ - тривалість нестаціонарного режиму котла, с.

Коефіцієнт корисної дії котла в період розігрівання визначається за формулою:

η = , (11)

Втрати тепла на нагрівання конструкції, води в парогенера­торі та інші невраховані втрати визначаються з виразу:

Q₆ = Q_затр. – (Q₁ + Q₅), Дж. (12)

Заходи безпеки під час виконання роботи

1. Необхідно перед початком роботи впевнитися в справності котла, у надійності його з’єднання з парогенератором.

2. Умикання апарата та зняття результатів вимірів слід викону­вати в присутності викладача.

3. Категорично забороняється працювати на апараті за тиску більше 0,05 Па.

4. Відкривати кришку в процесі роботи апарата дозволяється лише «від себе».

5. Закінчивши роботу, прибрати робоче місце.

Дата добавления: 2014-11-29