Особливості будови хребців

грудного відділу:

· хребцевий отвір круглої форми;

· наявність ребрових ямок або напів'ямок на бічних

· поверхнях тіла хребця зверху і знизу в основі дуги _так, що два сусідні хребці утворюють спільну ямку для з'єднання з головкою ребра;

· наявність на кінцях поперечних відростків перших десяти хребців ребрових ямок для з'єднання з

горбками ребер;

· остисті відростки спрямовані донизу і налягають

один на другий,

· маса тіл хребців збільшується в напрямку зверху

донизу;

Грудні хребці з другого по дев'ятий є типовими. Атипові хребці мають деякі особливості будови. Так, на І грудному хребці наявні дві повні верхні реброві ямки та дві нижні пів'ямки, X грудний хребець має тільки дві верхні реброві пів'ямки, на XI та XII – ямки повні. Поперечні відростки XI та XII грудних хребців рудиментарні і не містять ребрових ямок, XII

грудний хребець має на поперечних відростках додаткові та соскоподібні відростки (Іл. 8);

шийного відділу:

· хребцевий отвір трикутної форми, великий;

· дуги тонкі;

· остисті відростки короткі (крім VII хребця) і на кінцях роздвоєні;

наявність поперечних отворів в поперечних відростках;

наявність рудиментів ребер у вигляді передніх та задніх горбків поперечних відростків (передній горбок VI шийного хребця – найбільший, при кровотечах до нього притискають сонну артерію, тому він має назву – сонний горбок);

· суглобові відростки виражені погано, на І та II хребцях представлені верхніми та нижніми суглобовими поверхнями сідлоподібної форми;

І та II хребці своєю будовою значно відрізняються від решти шийних хребців:

· I шийний хребець – атлант – не має тіла. Елементи: передня дуга, передній горбок, ямка для зуба, задня дуга, задній горбок, верхні та нижні суглобові поверхні (верхні більші за розмірами),

бічні маси, борозна хребтової артерії (Іл. 9);

· II шийний хребець – осьовий – має характерну ознаку – зубна верхній частині тіла (Іл. 10);

поперекового відділу:

· масивне тіло;

· відсутність суглобових ямок на тілі та поперечних –

відростках;

· хребцевий отвір трикутної форми;

· наявність додаткових та соскоподібних відростків;

· поверхні суглобових відростків розташовані у сагітальній площині (Іл. 11).

РЕШТА КІСТОК ТУЛУБА

Крижова кістка утворена від злиття п'яти крижових хребців, має трикутну форму. В ній розрізняють верхівку, основу, тазову та задню поверхні, мис, передні та задні крижові отвори. На тазовій поверхні видно сліди від зростання хребців – поперечні лінії, на задній – утворені внаслідок зростання відростків хребців гребені: серединний, проміжні та бічні. На бічних частинах розташовані вушкоподібні поверхні. Через крижову кістку проходить крижовий канал, крижовий отвір якого оточений парними крижовими рогами.

Куприкова кістка складається з чотирьох хребців, що зрослися. В них залишились лише тіла, а на І куприковому хребці є рудименти верхніх суглобових відростків – куприкові ріжки (Іл. 12).

Ребро складається з ребрової кістки та ребрового хряща на передньому кінці ребра. Виділяють також тіло і задній кінець. На задньому кінці розрізняють головку, шийку і суглобовий горбок (немає на XI та XII ребрах). На тілі відрізняють зовнішню та внутрішню поверхні, верхній та нижній краї, реберну борозну.

Ребер – 12 пар: І–VII пари кріпляться своїми реберними хрящами до грудини і називаються справжніми, VІІІ–Х пари своїми реберними хрящами приєднуються до хряща VII ребра, утворюючи реберну дугу, і називаються несправжніми, XI та XII пари вільно закінчуються в товщі м'язів і називаються коливними (Іл. 13).

Грудина – кістка плоскої форми, складається з трьох частин: ручки грудини, тіла грудини і мечоподібного відростка. На ручці є непарна яремна вирізка і парні ключичні вирізки, на бічних поверхнях грудини розрізняють реброві вирізки для з'єднання з хрящами справжніх ребер (Іл. 14).

СПОЛУЧЕННЯ КІСТОК ТУЛУБА

У хребті наявні всі види сполучень кісток (Іл. 15). Так, хребці з'єднуються за допомогою міжхребцевих хрящів, зв'язок і суглобів. Тіла хребців сполучаються між собою міжхребцевими хрящовими дисками. Кожен диск складається із зовнішнього фіброзного кільця і внутрішнього драглистого ядра(залишок хорди). Протягом дня драглисті ядра втрачають рідину і міжхребцеві диски сплющуються. Внаслідок цього людина ввечері виявляється на 1,5–2 см нижчою, ніж уранці. Сплющення відбувається і при тривалому фізичному навантаженні на хребет (перенесення ваги, тривале сидіння).

По всій довжині хребта тіла хребців і міжхребцеві диски з'єднані довгими поздовжніми передньою і задньою зв'язками. Суглобові відростки утворюють малорухомі плоскі дуговідросткові суглоби.

Короткими зв'язками з'єднані дуги хребців (жовті зв'язки), поперечні відростки (міжпоперечні зв'язки,) остисті відростки (міжостисті зв'язки). Над верхівками остистих відростків проходить довга надостьова зв 'язка.

Між першим шийним хребцем і черепом утворюютьс правий і лівий атлантопотшичні суглоби – виросткові, комбіновані, двоосьові суглоби. В них відбуваються нахили голови вперед і назад, у сторони. У циліндричному атлантоосьовому суглобіголова повертається вправо і вліво, при цьому атлант рухається разом з черепом навколо зуба осьового хребця. Зуб притиснутий до передньої дути атланта поперечною зв'язкою.

Крижові і куприкові хребці зрощені у складні кістки – крижову і куприкову. Між собою ці частини хребта з'єднані з допомогою крижово–куприкового симфізу, що має значення під час пологів.

Сім пар верхніх ребер сполучаються з грудиною безпосередньо.Хрящ першого ребра зростається з грудиною, утворюючи синхондроз. Хрящі решти шести пар ребер з'єднані з грудиною за допомогою грудинно–ребрових суглобів плоскої форми, підсилених спереду і ззаду міцними променистими зв 'язками. Хрящі наступних трьох пар ребер приєднані до хряща нижнього справжнього ребра сполучною тканиною (синдесмоз), утворюючи відповідно праву і ліву реберні дуги. Реберні дуги обмежують відкритий донизу підгрудинний кут.

З хребтом ребра з'єднані двома суглобами: суглобом головки ребра і реберно–поперечним суглобом. Головки 1 –го, 11–го, 12–го ребер з'єднуються з тілами тільки своїх хребців,а решта ребер – з тілами своїх і розташованих вище хребців, 11–е та 12–е ребра реберно–поперечних суглобів не утворюють (Іл. 16).

СКЕЛЕТ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ (Іл. 17)

Скелет верхніх кінцівок утворений скелетом пояса верхньої кінцівки (плечовий пояс) і скелетом вільних верхніх кінцівок. Скелет пояса верхньої кінцівки складається з парних кісток – лопатки і ключиці. Скелет вільної верхньої кінцівки утворений плечовою кісткою, кістками передпліччя (ліктьовою та променевою) і кістками кисті, т.т. в скелеті вільної верхньої кінцівки виділяють три відділи: плече, передпліччя і кисть.

При вивченні скелету верхньої кінцівки спочатку вивчають особливості будови кісток поясу верхньої кінцівки, потім кісток вільної кінцівки. Завершують розгляд скелету верхньої кінцівки вивченням сполучень кісток.

КІСТКИ ПОЯСА ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ

Лопатка – плоска кістка трикутної форми; в ній роз­різняють: три краї (верхній, медіальний, латеральний), три кути (верхній, нижній, латеральний), передню поверхню –підлопаткову ямку, на задній поверхні – лопаткову ость, плечовий відросток (аcromion), надосну ямку, підосну ямку,на бічному куті суглобову западину, дзьобоподібний відросток (Іл. 18, 19,).

Ключиця має s–подібної форми тіло і два кінці – грудинний і надтечовий (Іл. 20).

Дата добавления: 2014-11-29