Кістки вільної нижньої кінцівки

СКЕЛЕТ НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

Скелет нижньої кінцівки представлений кістками пояса нижньої кінцівки (тазовий пояс) і вільної нижньої кінцівки. Пояс нижньої кінцівки малорухомий, представлений парною тазовою (кульшовою) кісткою. Вільна нижня кінцівка складається з стегнової кістки, наколінка, кісток гомілки, кісток стопи.

КІСТКИ ПОЯСА НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ

Тазова (кульшова) кістка складається з трьох кісток: клубової, сідничої і лобкової, – які до 14–16 років з'єднані між собою хрящем (синхондроз) і до 20–23 років зростаються в одну тазову кістку (синостоз). Тіла усіх трьох кісток з'єднуються в межах кульшової западини. Лобкова та сіднича кістки оточують затульннй отвір.

Клубова кістка має тіло і крило, які розмежовані дугоподібною лінією. На крилі розрізняють дві поверхні: сідничу і клубову ямку. Крім того, на клубовій кістці слід знайти і запам'ятати такі утворення клубовий гребінь, передню верхню клубову ость, задню верхню клубову ость, передню нижню клубову ость, задню нижню клубову ость, велик сідничу вирізку, сідничі лінії, вушкоподібну поверхню.

Сіднична кістка складається з тіла та гілки. На ній виділяють сідничний горб, сідничну ость, малу сідничну вирізку.

Лобкова кістка має тіло та дві гілки – верхню і нижню. По краю верхньої гілки тягнеться лобковий гребінь, який закінчується лобковим горбком (Іл. 30, 31). Права та ліва лобкові кістки з’єднуються лобковим симфізом, а їх нижні гілки утворюють підлобковий кут.

Таз утворений з'єднанням двох тазових кісток із крижовою кісткою з куприком та між собою. Розрізняють великий таз і малий таз. Межа між ними – погранична лінія – проходить від мису крижової кістки дугоподібною лінією клубової кістки, гребенем лобкової кістки, верхнім краєм лобкового симфізу. Погранична лінія окреслює верхній отвір таза, внизу порожнина малого таза відкривається нижнім отвором таза.

Жіночий таз більш широкий і короткий, ніж чоловічий. Крила клубових кісток у жінок більш розлогі, верхній отвір таза округлений, малий таз має циліндричну форму, а підлобковий кут – прямий або тупий (90–100°) проти гострого у чоловіків (70–75°) (Іл. 32, 33).

Стегнова кістка – довга трубчаста, є найбільшою кісткою тіла людини. Для правильного орієнтування слід пам'ятати, що стегнова кістка головкою спрямовується доверху і медіально, а випуклою і гладенькою поверхнею тіла – вперед. Як в усіх довгих трубчастих кістках, в ній розрізняють тіло і проксимальний та дистальний епіфізи. На тілі розрізняють шорстку лінію з бічною і присередньою губами, сідничну горбистість, підколінну поверхню, гребінчасту лінію. На проксимальному епіфізі – головку, ямку зв'язки головки, шийку, великий вертлюг, малий вертлюг, міжвертлюжний гребінь, міжвертлюжну лінію, вертлюжну ямку. На дистальному епіфізі – бічний та присередній (більший за бічний) виростки, міжвиросткову ямку, бічний та присередній надвиростки, наколінкову поверхню (Іл.34).

У наколінку розрізняють основу, верхівку, передню і задню поверхню. При вивченні запам'ятовують, що він орієнтується верхівкою донизу, суглобовою поверхнею – дорзально, а її більшою фасеткою – назовні. Кістки гомілки представлені великогомілковою і малогомілковою кістками, розташованими паралельно, при чому великогомілкова кістка – медіально, а малогомілкова – латерально.

Великогомілкова кістка має тіло і два епіфізи. На тригранної форми тілі розрізняють присередню, бічну та задню поверхні, передній, присередній і міжкістковий краї, горбистість великогомілкової кістки. На проксимальному епіфізі – присередній і бічний виростки, верхню суглобову поверхню, переднє і заднє міжвиросткові поля, міжвиросткове підвищення, малогомілкову суглобову поверхню. На дистальному епіфізі – присередню кісточку, нижню суглобову поверхню, малогомілкову вирізку.

Малогомілкова кістка теж має тригранної форми тіло і два епіфізи. На тілі розрізняють присередню, бічну і задню поверхні, передній, задній і міжкістковий краї, присередній гребінь. Проксимальний епіфіз має назву головка, на ній розрізняють верхівку і суглобову поверхню. Дистальний епіфіз називаєгься бічна кісточка, на ній є ямка бічної кісточки (Іл. 35).

В скелеті стопи розрізняють три відділи: заплесно, тесно, кістки пальців стопи.

Кістки заплесна представлені сімома кістками, розташованими у два ряди. У проксимальному ряді: надп'яткова (таранна) кістка і п'яткова кістка. Дистально розташовуються кубоподібна кістка і три (присередня, проміжна та бічна) клиноподібні кістки. Між надп’ятковою кісткою та клиноподібними кістками розташована човноподібна кістка.

Кістки плесна – це п'ять коротких трубчастих кісток, в кожній з яких розрізняють основу, тіло і головку. На основі V плеснової кістки є добре виражена горбистість V плеснової кістки.

Кістки пальців стопи представлені фалангами. ІІ–V пальці мають по три (проксимальна, середня, дистальна) фаланги, І палець має дві фаланги – проксимальну і дистальну (Іл.36).

Дата добавления: 2014-11-29