Реформування воєнної економіки

Належної уваги заслуговують проблеми воєнної економіки та її ефек-тивності, при цьому на перший план висуваються завдання скорочення
масштабів воєнної економіки, оптимізації її структури, раціоналізації зв’язків з цивільною економікою і збройними силами.

Гонка озброєнь призвела до гіпертрофованого зростання воєнної економіки і деформації її територіальної, галузевої і функціональної структур. Так, істотно порушено співвідношення військового виробництва і воєнно-госпо-дарчої інфраструктури збройних сил. Перше непомірно розрослося, стало
перетворюватися на ізольований комплекс, відірваний від динамічних потреб збройних сил, який консервує їх застарілу видову структуру з відсталою
інформаційно-управляючою системою. Високі бар’єри між військовим і
цивільним виробництвом ускладнили поширення науково-технічної інформації, обмін технологіями і кадрами. У результаті цього військове вироб-ництво з його високими технологіями як би відірвалося від застаріваючої загальної виробничої бази. Недоліки невдалого територіального розміщення військового виробництва посилилися у зв’язку з розпадом СРСР і суверенізацією України. Щодо воєнно-господарчої інфраструктури збройних сил, то вона відносно слаба і порівняно з виробничою ланкою і завданнями ефективного розподілу і споживання кінцевої воєнної продукції (КВП) збройними силами не повною мірою використовує можливості загальногосподарської інфраструктури. Крім того, до воєнно-господарчої інфраструктури входять ланки, які виконують невластиві збройним силам функції і можуть бути виведені з її складу.

В цьому ракурсі конверсія військового виробництва і реструктуризація воєнно-господарчої інфраструктури має бути не просто скороченням воєнної економіки, а й вирішенням завдань її раціоналізації, підвищення ефективності економічного забезпечення оборони, воєнно-економічної мобільності і
готовності. Висока воєнно-економічна мобільність і готовність дають можливість мінімізувати функціонуючу воєнну економіку без зниження рівня обороноздатності.

Не менш актуальні для воєнно-економічної теорії і практики проблеми, пов’язані з реформуванням системи воєнно-економічних відносин при переході до змішаної економіки. Плюралізм форм власності видозмінює всю систему економічних відносин, отже, мають змінитися також воєнно-економічні відносини, воєнно-господарчий механізм під впливом широкого застосування ринкових форм. Зсув акценту у бік економічних інструментів господарювання покликаний підняти його ефективність, але не можна впадати в ринкову ейфорію, яка вже завдала немало лиха.

У зв’язку з цим перед наукою і практикою постають складні питання. В чому значення і необхідність входження в ринок, яка специфіка ринкових відносин у сфері оборони, в різних ланках і стадіях воєнно-економічного процесу і, отже, яка міра їх комерціалізації? Одна справа – виробництво
воєнної продукції, в якому ринкові відносини цілком прийнятні, й інша справа – сфера її розподілу і кінцевого споживання, де панують закони війни,
воля командування, воєнний, а не комерційний розрахунок. Якщо можна, то війська потрібно звільняти від господарських турбот, зосереджуючи всі зусилля командирів на бойовій підготовці, а не на комерційній діяльності.

В умовах ринкової економіки розширюється сфера воєнно-фінансових відносин і зростає їх роль в системі воєнно-господарчого механізму. Потрібні багатопланові дослідження воєнно-фінансової проблематики: воєнного бюд-жету, фінансово-економічних зв’язків по вертикалі і горизонталі, джерел
формування відповідних фундацій. Потрібно відпрацьовувати питання аналізу воєнного бюджету, оцінки його воєнно-економічної достатності, чіткого виконання, ефективності всього воєнно-фінансового механізму. Важливу роль відіграло введення бухгалтерського обліку у збройних силах.

З удосконаленням фінансового механізму тісно пов’язане вирішення найактуальнішого завдання формування розгорненої системи показників і критеріїв ефективності воєнно-економічної діяльності, введення вартісної оцінки всіх видів матеріальних засобів, що є у військах. Система показників і критеріїв ефективності має охоплювати всі ланки процесу економічного
забезпечення оборони та вписуватися в системи показників ефективності збройних сил і суспільного виробництва, враховувати діалектику критеріїв максимізації військової могутності при наявних ресурсах і мінімізації масштабів воєнної економіки, що забезпечує задану воєнну могутність.

Найважливішою сферою воєнно-економічної політики стала регіональна воєнна економіка. Необхідно вивчити і врегулювати у відповідних політичних, економічних, юридичних формах абсолютно нові регіональні проблеми. Виникли нові інтереси різних рівнів і суперечності, які вимагають своєчасного виявлення і розв’язання. По-перше, специфічні воєнно-економічні інтереси незалежних держав, що утворилися, по-друге, їх загальні інтереси і, отже, відносини між кожним учасником Співдружності і міждержавними органами, що координують воєнно-економічні процеси в рамках єдиного (або з’єднаного) воєнно-економічного простору СНГ. Без оптимального врегулювання відповідних питань неможливе ефективне економічне забезпечення оборони. Розрив єдиного воєнно-економічного простору значно збільшує
воєнні витрати, які не під силу жодній державі.

Справа при цьому не тільки в масштабах воєнного тягаря, а й в труднощах системи воєнно-економічних відносин, що зумовлені виробництвом
кожного зразка озброєння, кожним видом постачання і певною формою економічного забезпечення оборони. Ці труднощі посилюють неурегульованість міждержавних відносин.

Іншою важливою сферою воєнно-економічної політики є розвиток міжнародних воєнно-економічних відносин. В СРСР вони були украй нераціо-нальними у воєнному і обтяжливими в економічному значенні. Серцевиною цих відносин був Варшавський договір. Оборона країн, що входили в Організацію Варшавського договору, базувалася на воєнній економіці СРСР.
Поставки зброї, палива й інших предметів воєнного призначення, по суті,
були дармовими, борги на рахунках союзників України були умовними, а
зараз події повертаються так, що вже Україна опиняється в неоплатному боргу у своїх боржників.

Радянський Союз був найбільшим експортером озброєнь в країни
“третього світу”, але цей експорт значною мірою був також дармовим, тоді як США давно перейшли від дарів до продажу зброї і різко збільшили обсяг експорту. Американські ТНК фактично створили за кордоном другу економіку, яка збільшила економічну потужність США приблизно на 40%, укріпила їх ВЕП і підвищила стійкість економіки. Воєнно-економічна думка України стала долати стереотипи інтернаціональної допомоги тільки під ударами “обвальної конверсії” і ринку.

В нових умовах мають сформуватися глобальні відносини воєнно-економічного партнерства. При цьому багато що залежатиме від подолання кризового стану у всіх сферах життя України і відродження її могутності, але розвиток і вдосконалення зовнішніх воєнно-економічних відносин, у свою чергу, є важливим чинником відродження її могутності.

На сучасному етапі істотно ускладнилися взаємозв’язки елементів систем безпеки і могутності, висунувши на перший план проблему оптимізації їх масштабів і структури, що включає як воєнну могутність, так і невоєнні компоненти. Це вимагалє перегляду воєнних доктрин і формування концепцій національної безпеки. В Україні на доповнення до загальних основ реформування оборони діють свої специфічні чинники, пов’язані з якісними перетвореннями у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Особлива роль економіки в системі безпеки і могутності обумовлює необхідність ретельного економічного обґрунтовування концепції реформування. В системі економіки національної безпеки найважливішою ланкою є економіка воєнної безпеки, яка вимагає всесторонньої реформи.

Початковим пунктом формування сучасної воєнно-економічної політики є відродження і зміцнення економічної могутності і безпеки країни з урахуванням воєнно-економічних потреб. На цій основі стає можливим оптимізувати масштаби і структуру воєнної економіки, перекласти її на ринкову базу, сформувати адекватний воєнно-господарчий механізм, перетворити систему регіональних і міжнародних воєнно-економічних відносин, вирішити весь комплекс завдань ефективного забезпечення безпеки і могутності держави.

1.4. ВОЄННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ
ТА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВОЄННОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Дата добавления: 2014-11-29