Фінанси підприємств. Перевіряючий повинен:

Перевіряючий повинен:

- визначити фінансові операції платника;

- відстежити усі операції для визначення витрат і джерел похо­
дження доходу;

- зробити висновки на підставі вищезазначеного.

Аргументи платника податків часто спрямовані на дискреди­тацію точності, вірогідності і відповідності інформації, що викори­стовується для непрямих методів перевірки.

Якщо ревізор-інспектор після перевірки документів платника не має ніяких підозр, сенсу для застосування непрямих методів та­кож немає. Однак доцільно використовувати непрямі методи за та­ких обставин:

- документи, необхідні для перевірки платника відсутні або
якість бухгалтерського та податкового обліку незадовільна;

- дохід, що задекларовано, не відповідає рівню життя заснов­
ників підприємства;

- дохід, що задекларовано, не відповідає господарчій діяльності
платника податків;

- платник постійно звітує про збитки або незначний дохід про­
тягом тривалого часу;

- більшість операцій здійснюється за готівку.

Вибір того чи іншого непрямого методу відстеження доходу плат­ника, що підлягає оподаткуванню, залежить від існуючих на даний час обставин. Хоча непрямі методи безпосередньо спрямовані на виз­начення доходу фізичних осіб, однак доцільно їх використовувати і для перевірки юридичних осіб, зокрема якщо контроль за діяльністю підприємства і право власності належить до декількох фізичних осіб.

Використання непрямих методів для визначення доходу є ефек­тивним засобом роботи органів податкової служби. Слід розуміти, що непрямі методи не є:

- містичною оцінкою незаявленого платником податків доходу;

- здогадками або побажаннями податкових інспекторів;

- оподаткуванням надходжень, які насправді оподаткуванню не
підлягають (готівкові та безготівкові заощадження, позички, кре­
дити тощо).

Непрямі методи є:

- уважним і обережним розслідуванням діяльності платника по­
датків, пов'язаної з оподаткуванням;

- обережним використанням інформації про доходи або витра­
ти платника податків, яка не міститься у декларації чи обліку;

Р.А. Слав'юк

- систематичною реконструкцією операцій платника податків для визначення його податкових зобов'язань.

Таким чином, органи податкової служби можуть, використову­ючи непрямі методи, визначати оподатковуваний дохід, а платни­ки податків повинні спростовувати чи довести неправильність йо­го визначення.

Непрямі методи перевірки передбачають отримання побічних доказів чи підтвердження суми доходу за допомогою оцінки вели­чини фактичної вартості майна, суми банківських вкладів тощо.

Непрямі методи встановлення дійсної суми доходу використо­вуються в більшості випадків для перевірки податкових декларацій юридичних осіб. Крім того, ці методи можуть бути ефективно ви­користані з метою демонстрації розбіжностей (навмисних або ви­падкових) у податковій документації, яка, на перший погляд, ви­глядає повною та точною.

З досвіду роботи податкових органів зрозуміло, що приховува­ти витрати значно складніше, ніж доходи. Взагалі, за витратами завжди можливо відстежити фінансові операції платника. Розроб­лений метод полягає у визначенні витрат платника податків і відра­хуванні їх від доходу, який має існувати і дозволятиме йому відповідні витрати.

При будь-якій перевірці для перевіряючого важливо ознайоми­тися з діяльністю платника податків. Якщо основним джерелом до­ходу платника податків є бізнес (підприємницька діяльність), то пе­ревіряючий повинен визначити: які товари або які послуги пропо­нуються підприємством, як вони реалізуються (ринки збуту), дже­рела та умови їх поставки тощо.

Існує п'ять основних методів непрямого визначення величини доходу, які можливо застосовувати в разі недостатньої інформації про платника податків (див. рис. 11):

1. Метод визначення джерел отримання коштів та їх викорис­
тання (вкладення);

2. Метод визначення «чистої» вартості майна (багатства);

3. Метод визначення банківських депозитів;

4. Метод визначення процентних показників (розрахунку про­
центів);

5. Метод визначення товарів та їх кількості (валовий метод).
Вибір методів побічного визначення величини доходу, який

підлягає оподаткуванню, залежить від конкретних фактів справи, що розглядається. Найкраще використовувати тільки один з не-

Фінанси підприємств

Рис. 11. Структура непрямих методів документальної перевірки

прямих методів перевірки, зазначених вище. Однак існують обста­вини, які впливають на необхідність використання двох і більше методів, хоча б з метою порівняння отриманих результатів. Якщо використання декількох методів перевірки призводить до отриман­ня різних результатів, то перевіряючий повинен дослідити надійність кожного з використаних методів та зробити висновок на підставі найбільш надійного.

При визначенні непрямих методів перевірки необхідно врахува­ти всі обставини діяльності платника податків, на підставі яких можливо встановити вірогідну суму його оподатковуваного дохо­ду. При цьому необхідно врахувати:

- типи підприємств (великі, середні, малі);

- економічну активність у динаміці (за роками існування під­
приємства);

- доцільність бізнесу (чому він існує, норма рентабельності,
прибутковість, причини збитковості тощо);

- місце знаходження (юридичне, фактичне, монопольне, геопо-
літичне тощо);

- форму власності;

- обсяги реалізації (продаж), питома вага у надходженнях до
бюджетів;

- рівень життя засновників, керівників тощо;

Р.А. Слав'юк

- стосунки платника податків з органами державної податкової
служби у минулому.

Основними джерелами отримання інформації для проведення перевірки непрямими методами можуть бути:

- Ліцензійна палата України (отримання з Єдиного ліцензійно­
го реєстру інформації про одержання платником податків ліцензій
(спеціальних дозволів) на здійснення окремих видів діяльності);

- органи державної влади (встановлення реєстрації таким плат­
ником податків філій, відділень та інших відокремлених підрозді­
лів, відомості про оренду землі);

- митні органи (встановлення факту проведення платником по­
датку експортно-імпортних операцій);

- органи внутрішніх справ (реєстрація транспортних засобів) та
інші державні органи у разі необхідності;

- банківські установи (інформація про рух коштів на рахунках
та про відкриття інших рахунків);

- декларації платника податків;

- детальна бухгалтерська та податкова інформація;

- результати попередніх документальних перевірок;

- перевірки-обстеження виробничих, складських, торговельних
та інших приміщень;

- бесіди з керівництвом та працівниками.

Метод визначення джерел отримання коштів та їх використан­ня (вкладення) являє собою непрямий аналіз, при якому отриманий дохід платника податків відноситься у дебет, а проведені витрати — у кредит. При використанні такого методу перевірки перевіряю­чий порівнює доходи (джерела їх отримання) та витрати (джерела використання). У разі, якщо кредитова частина перевищує дебето­ву, тобто доходи перевищують витрати, то різниця являє собою за­ниження чистого прибутку.

Використання коштів — це шляхи використання (витрат) кош­тів платником податків протягом року. Збільшення активів, змен­шення зобов'язань та використання прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства, потребують використання грошей, а тому вони є використанням коштів.

Конкретні приклади використання коштів включають:

1) збільшення активів:

- збільшення готівки, якою володіє платник податку;

- збільшення суми на банківських рахунках (розрахункові, по­
точні, ощадні рахунки, включаючи приватні, тощо);

Дата добавления: 2014-11-29