Фінанси підприємств. Аналіз банківських рахунків платника податків може привести до отримання інформації щодо можливих незадекларованих до­ходів як на підставі суми та частоти

Аналіз банківських рахунків платника податків може привести до отримання інформації щодо можливих незадекларованих до­ходів як на підставі суми та частоти внесків, так і на підставі дже­рел отримання цих коштів. Інформація про використання коштів на банківських рахунках платників податків може бути корисною для встановлення інших джерел незадекларованих доходів.

Метод визначення процентних показників (розрахунку про­центів) застосовується при встановленні типових для певного виду діяльності або підприємства коефіцієнтів, які розраховуються під час перевірки діяльності платника податків за попередні роки, ре­зультатів діяльності аналогічних підприємств цієї галузі або виду бізнесу. Такі коефіцієнти базуються на урядових або комерційних публікаціях (урядові, статистичні, податкові, банківські збірники тощо), але також можуть визначатися за даними звітності платни­ка податків за попередні періоди.

При застосуванні методу визначення процентних показників (розрахунку процентів) встановлюється співвідношенням між вало­вими продажами, валовими доходами, витратами, прибутком, який підлягає оподаткуванню і навіть чистим прибутком.

Коефіцієнт валового прибутку може визначатися при аналізі прайс-листів (прейскуранта або списку цін) чи при порівнянні роз-рахунків-фактур з товарів, проданих та придбаних.

Під час перевірки методом визначення процентних показників (розрахунку процентів) слід зважати на такі показники, як:

- види продукції (товарів);

- обсяги виробництва;

- місцезнаходження виробництва та ринків збуту продукції
платника податків;

- торгова політика в державі тощо.

Незважаючи на корисність процентного методу для визначення або перевірки статей оподатковуваного доходу особливо в умовах недостатніх облікових даних та документів, необхідно обережно застосовувати цей метод та чітко визначати, які ситуації чи підпри­ємства є подібними до ситуації, в якій знаходиться підприємство, що перевіряється. При цьому необхідно враховувати такі фактори:

а) вид продукції. Подібні підприємства мають виробляти або ре­
алізувати подібні товари або послуги. Нема сенсу порівнювати вало­
вий прибуток ресторану до валового прибутку овочевого магазину;

б) обсяг або розмір операцій. У багатьох випадках валовий
прибуток, виробничі видатки та прибутки від продажу залежать

Р.А. Слав'юк

від розміру підприємства. Це особливо помітно у випадках визна­чення статей видатків та чистого прибутку відносно обсягу прода­жу. Процентне відношення чистого прибутку до обсягу продажу великого універмагу значно відрізняється від такого ж самого по­казника маленького магазину;

в) місцезнаходження. Цінові надбавки та виробничі видатки
звичайно залежать від розміру міста чи селища або від місцезнахо­
дження підприємства;

г) період перевірки. Оскільки показники прибутковості та ви­
датків змінюються з року в рік внаслідок змін економічних умов,
то порівняння слід обмежити однаковими періодами;

ґ) загальну товарну політику. Не слід порівнювати підприємст­ва, які практикують різну товарну політику. Деякі підприємства віддають перевагу продажу великої кількості товарів з невеликими ціновими надбавками, тоді як інші підприємства продають менше, але за більш високими цінами. Порівнювати можна лише підпри­ємства з однотипною політикою відносно збуту товарів.

Метод визначення товарів та їх кількості (валовий метод) доцільно застосовувати у випадках, коли перевіряючий може вста­новити чи визначити кількість продукції і ціну за одну одиницю (або націнку). В багатьох випадках валові доходи можливо підрахувати, якщо встановлено обсяги виробництва (бізнесу) платника податків.

Кількість продукції можливо визначити на підставі звітності платника податків, оскільки інколи витрати можуть бути вказані правильно, а обсяги продажу — занижені. В інших випадках інфор­мацію про кількість продукції, обсяги витрат можливо отримати від третіх сторін шляхом проведення зустрічних перевірок, опиту­вання тощо.

Під час перевірки методом визначення товарів та їх кількості (валовий метод) потрібно зібрати всю інформацію про кількість продукції, обсяги витрат. При отриманні такої інформації можли­во використовувати дані, за якими платник податків звітує про свою продукцію (вищепідпорядкованому підприємству, міністерст­ву, відомству, асоціації, органам статистики, профспілкам тощо). При застосуванні цього методу перевірки необхідно встановити:

- використання у виробництві або торгівлі об'єктів промисло­
вої та інтелектуальної власності (промислові зразки, знаки для то­
варів і послуг, торгові марки, об'єкти авторських прав тощо);

- виробництво продукції під «маркою» вищепідпорядкованої
організації (виробник одягу купує етикетки своєї асоціації тощо).

Фінанси підприємств

Цей метод звичайно обмежується тими підприємствами, асор­тимент продукції чи послуг яких є сталим та не досить великим.

Застосування такого методу перевірки ефективне під час пе­ревірки підприємств, що займаються протягом оподатковуваного періоду виробництвом продукції з обмеженим асортиментом про­дукції (кількість різних видів продукції).

Після проведення перевірки перевіряючому необхідно встано­вити достовірність зібраних фактів. Ревізор-інспектор повинен проаналізувати документи і джерела їх походження, отримати підтвердження вірогідності документів від третьої сторони.

У більшості країн світу органам податкової служби надані по­вноваження щодо здійснення контролю за дотриманням платника­ми податків вимог податкового законодавства. Взагалі, платники самостійно визначають свої зобов'язання і справляють платежі до бюджетів. Кожний податковий орган має програму аудиторських перевірок для визначення правомірності сплати платниками по­датків за своїми зобов'язаннями. У більшості випадків перевірка обмежується бухгалтерськими книгами, звітами та інтерпретацією податкового законодавства. Однак, якщо на думку інспекторів-ревізорів (аудиторів) звіти, бухгалтерські книги і облікові записи платника не є відповідним документом для відображення госпо­дарчої діяльності платника, доцільне застосування непрямих ме­тодів для відстеження правильного розміру доходу, що оподатко­вується, і відповідних донарахувань.

Непрямі методи використовуються у США, Німеччині, Фран­ції, Великобританії, Індії, Данії, Аргентині, Чилі, Уругваї, Авст­ралії, Новій Зеландії та багатьох інших країнах — членах Ор­ганізації економічного співробітництва і розвитку (OECD). Зро­зуміло, що податкові законодавства країн значно відрізняються, однак непрямі методи широко використовуються, навіть якщо во­ни спеціально не зазначені у законодавстві.

У більшості податкових органів розвинутих країн світу при проведенні перевірок широко використовуються різні форми не­прямих методів для визначення доходу платника, що підлягає опо­даткуванню, в разі, коли перевірка бухгалтерських книг і журналів платника податку не є достатньою. Не завжди до податкового за­конодавства включені спеціальні положення про застосування та­ких методів, однак вони використовуються згідно з повноваження­ми, наданими податковим органам для визначення правильної су­ми оподаткованого доходу платника податку.

Р.А. Слав'юк

Тема 6. Фінанси акціонерних товариств

Дата добавления: 2014-11-29