Тема 1. Банківська система та її елементи

1.1. Еволюція банківської справи.

1.2. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції.

1.3. Становлення та розвиток банківської системи України.

1.4. Стан та чинники розвитку банківської системи України.

1.1. Еволюція банківської справи.

Історичні дані свідчать, що перші банківські операції і обміну гро­шей існували ще за дві тисячі років до нашої ери у Стародавній Гре­ції (IV ст, до н. є.), у Стародавньому Вавилоні, Стародавньому Єгипті

У XVI ст. з'явилися перші банкірські доми (Медічі в Італії), ку­пецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана створили навіть спеціалізовані банки — «жиробанки», які здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.

Перший російський банк утворено 1733 р., коли указом імператри­ці Ганни Іоанівни було створено державний позичковий банк, який значною мірою функціонував як казенний ломбард.

Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори у Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 р. у Херсоні. У 1839 р. в Києві засновується місцева контора державного комерційного банку, а в 1843 р.» Харкові — контора комерційного банку.

Після реформи 1861 р. в Україні було створено ряд місцевих бан­ків:

- 20 травня 1864 р. було утворено Херсонський земський банк, що діяв на підставі принципу взаємного кредитування для надання довгострокових позик під заставу поземельної власності;

— 4 травня 1871 р. — Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях.

На початку XX ст. в Україні фактично діяли 3 контори Держав­ного банку Росії та 19 його філій, існувала розгалужена система акці­онерних банків, широкого розповсюдження набули товариства взаємного кредиту (26), міські суспільні банки (38), селянські банки (148), казначейства (112), позичкові каси (66). Крім цього, функці­онували приватні банківські контори, які здійснювали значну кіль­кість банківських операцій.

Певний інтерес становить досвід побудови банківської системи України в період державності (1917—1919 рр.). Після проголошення 20 листопада 1917 р. Третім Універсалом утворення Української На­родної Республіки важливим завданням Центральної Ради була ре­організація банківської системи та формування національної грошової системи.

5 січня 1918р. почався випуск перших українських грошей (вве­дено в обіг державний кредитний білет вартістю 100 крб). 10 серп­ня 1918 р. було підписано Закон «Про затвердження Статуту Укра­їнського Державного банку і асигнування коштів.

У радянський період правове становите банків неодноразово змі­нювалося. Декретом ВЦВК від 14 грудня 1917 р. та Декретом Тим­часового робітничого селянського уряду України від 22 січня 1919 р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а бан­ківську справу було оголошено державною монополією.

Серйозні зміни у правовому становищі банків відбулись у результаті кредитної реформи 1930-1932 рр. Було ліквідовано банки, засновані на не-ржавиш формі власності.

У роки Другої світової війни зберігалося централізоване державне управління кредитною системою і всіма її ланками, і аж до другої по­лонини 60-х років Україна не мала автономної кредитно-банківської системи.

У1987 р. в СРСР було проведено банківську реформу яка зумовила реорганізацію банківської системи: утворено 6 нових банків (Держ­банк СРСР; спеціалізовані банки - Агропромбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, Зовніш­ньоекономічний банк СРСР).

В Україні в цей період існувала широка мережа установ Держ­банку і Будбанку, трудових ощадних кас.

Фундамент нової банківської системи в Україні було закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі закону СРСР «Про кооперацію» (1988 р.).

Перший кооперативний банк «Таврія» зареєстровано в листопа­ді 1988 р., а перший комерційний банк – «Український інноваційний банк» засновано в січні 1989 р. в м. Києві.

Банківська система: сутність, принципи побудови та функції

Функціональна специфіка діяльності банків зумовлює необхідність організаційно-правового виділення їх у самостійну, відносно замкнуту структуру яка називається банківською системою. Банківська система це складова кредитної системи, яка, у свою чергу, є складовою фінансової системи країни.

Банківська система - законодавчо визначена, чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють банківську діяльність па постійній професійній основі і функціонально взаємопов'язані в самостійну економічну структуру.

Виникає банківська система не внаслідок механічного поєднан­ня окремих банків, а ґрунтується на заздалегідь виробленій концепції, у межах якої кожний вид банків і кожний окремий банк посідають пев­не місце.

Самостійність банківської системи як економічної структури має по­двійне спрямування:

- у відношенні до окремих банків як її структурних елементів;

- у відношенні до інших подібних великих систем, які функціонують в економіці паралельно з банківською.

У відношенні до окремих банків самостійність системи проявляєть­ся у специфічних цілях та функціях її порівняно з цілями та функціями

Головною метою діяльності окремих банків є одержання прибутку. Стосовно банківської системи ця мета не просто не збільшується пропор­ційно кількості банків, що входять до системи, а взагалі переміщується на другий план, залишаючись лише метою окремих банків.

Головні цілі банківської системи: забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності і метою узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами; забезпечення надійності і стабільності функціонування окремих банків та банківської системи в цілому з метою стабілізації грошей та безперебійного обслуговування економіки.

Жодна з цих цілей не під силу окремому банку, яким би великим він не був. Тільки скоординоване об'єднання їх у систему, зорієнтовану на зазначені цілі, робить досягнення їх реальним.

Банківська система взаємодіє з іншими системними структурами, з якими вона створює як підсистема більш загальне утворення — економіч­ну систему в цілому. Це, зокрема, бюджетна, податкова, валютна, торго­вельна та інші системи.

Функції банківської системи: трансформаційна (зумовлена посередницькою місією банків); емісійна (створення платіжних засобів і регулювання грошового обороту); стабілізаційна (забезпечення стабільносте банківської діяльності та грошового ринку).

Порівнюючи банківську підсистему з іншими, можна виявити в ній риси, які спільні для них усіх, що підтверджує її системний характер, а також суто специфічні риси, які підкреслюють її банківську специфіч­ність.

Загальні риси банківської системи:

- Динамічність: банківська система постійно розвивається, адаптуючись до зміни економічної ситуації в країні;

- Закритість: банківська система є системою «закритого типу», що проявляється в концентрації уваги її суб'єктів переважно на специфічній діяльності, пов'язаній з грошовою сферою;

- Саморегуляція: банківська система має здатність до самонастроювання, саморегулювання: якщо один з банків банкрутує, його «нішу» займають інші банки; при зміні економічної ситуації - банки змінюють методи діяльності

До специфічних рис, які характерні тільки для банківської системи і виділяють її з ряду інших, можна віднести:

- дворівневу побудову;

- поглиблене централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому;

- централізований механізм контролю і регулювання руху банків­ських резервів;

- наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функ­ціональну взаємодію окремих банків;

- гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості бан­ківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і від­повідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему.

1.2. Становлення та розвиток банківської системи України.

Створення банківської системи України розпочалося з проголошен­им незалежності і виходом зі складу СРСР у 1991 р. До цього часу в країні не було необхідних передумов для існування самостійної банківської системи. Більшість банківських установ, що діяли на її терито­рії наприкінці 80-х років, були не самостійними банками, а філіями союзних банків.

Після проголошення курсу па перебудову з 1988 р. розпочалося активне реформування банківської системи СРСР.

Законодавчим підґрунтям формування власної банківської сис­теми був Закон України «Про банки і банківську діяльність», прийня­тий 20 березня 1991 р. Верховною Радою України, який визначав правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності.

18 вересня 1991 р. Кабінет Міністрів України прийняв постано­ву «Про створення потужностей і виготовлення національної валюти і цінних паперів». Згідно з цією постановою Національний банк ство­рив дирекцію з будівництва необхідних об'єктів, і вся. відповідаль­ність за організацію роботи з виготовлення власних національних грошей і купонів покладалася на Національний банк України.

Одночасно з формуванням Національного банку України проводилась робота зі створення другого рівня банківської системи — комерційних банків.

У 1991 — 1992 рр. було проведено велику роботу, в результаті якої створено дворівневу банківську систему: на першому рівні — Націо­нальний банк України з територіальними обласними відділеннями, а на другому - комерційні банки.

До кінця 1992 р. банківська система України практично була сфор-мована, завершився перший етап розвитку фінансово-банківської і системи України — етап її формування та становлення. З переходом па ринкові засади діяльності українські банки трансформувалися з вузькоспеціалізованих в універсальні комерційні фінансові установи, радикально розширили спектр своїх послуг, поліпшили якість обслуговування клієнтів, вдосконалили банківські технології.

На сьогодні банківська система України є ключовою частиною фі-нансової системи країни, важливим елементом господарського механізму, де реформування розпочалося раніше за інші сектори економіки.

Функціонування банківської системи України як системи ринкового тнпу перебуває в процесі розвитку і потребує подальшого вдосконалення Механізм функціонування банківської системи постійно змінюється і залежить від обгрунтованого і ефективного визначення змісту діяльності банківської системи України, який розкривається в її головних напрямах.

Для нормальної діяльності банківської системи країни важливе значення має існування ефективної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяльність у відповідних сферах.

Дворівнева побудова — ключовий принцип побудови банківських системи у ринкових економіках, вирішальна якісна ознака, що відрізняє їх від інших систем. Однорівнева побудова можлива лише в тоталітарних економіках, де достатньо створити один державний банк, і він може здійснювати иа адміністративно-командних засадах і емісійно-касову функцію і кредитно розрахункове обслуговування господарської клієнтури, як це було в СРСР.

Механізм функціонування банківської системи України включає:

- Закріплення фінансової стабілізації та зміцнений купівельної спроможності національної грошової одиниці;

- Здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси;

- Забезпечення купівельної спроможності національної валюти;

- Підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків НБУ

- Стимулювання процесів збільшення вкладів населення

- Зростання кредитної активності комерційних банків

- Стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності КБ

- Скорочення питомої ваги готівки в обігу

- Покриття дефіциту державного бюджету

- Підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні

- Поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів.

Банківська система України дворівнева: на першому рівні НБУ, на другому рівні комерційні банки різних видів та форм власності.

Централізоване регулювання банківської діяльності як специфічна ознака банківської системи визначається її регулятивною функцією.

Централізоване регулювання руху банківських резервів зумовлюється насамперед емісійною функцією банківської системи.

Створення єдиного для всіх банків замкнутого на центральний банк і регульованого ним механізму руху банківських резервів с визначаль­ною організаційно-правовою ознакою банківської системи як особливої структури.

1.4. Стан та чинники розвитку банківської системи України.

Банківська система України, як складова частина фінансової системи держави, відіграє вирішальну роль в економічному розвитку і є головним механізмом фінансово-кредитних відносин країни.

Головні цілі банківської системи: забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами; забезпечення надійності і стабільності функціонування окремих банків та банківської системи в цілому з метою стабілізації грошей та безперебійного обслуговування економіки.

Жодна з цих цілей не під силу окремому комерційному банку, яким би великим він не був. Тільки скоординоване об'єднання їх у систему, зорієнтовану на зазначені цілі, робить досягнення їх реальним.

Банківська система взаємодіє з іншими системними структурами, з якими вона створює як підсистема більш загальне утворення — економіч­ну систему в цілому. Це, зокрема, бюджетна, податкова, валютна, торго­вельна та інші системи.

Порівнюючи банківську підсистему з іншими, можна виявити в ній риси, які спільні для них усіх, що підтверджує її системний характер, а також суто специфічні риси, які підкреслюють її банківську специфіч­ність.

Загальні риси банківської системи: динамічність - банківська система постійно розвивається, адаптуючись до зміни економічної ситуації в країні; закритість - банківська система є системою «закритого типу», що проявляється в концентрації уваги її суб'єктів переважно на специфічній діяльності, пов'язаній з грошовою сферою; саморегуляція - банківська система має здатність до самонастроювання, саморегулювання: якщо один з банків банкрутує, його «нішу» займають інші банки; при зміні економічної ситуації - банки змінюють методи діяльності.

До специфічних рис, які характерні тільки для банківської системи і виділяють її з ряду інших, можна віднести: дворівневу побудову; поглиблене централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому; централізований механізм контролю і регулювання руху банків­ських резервів; наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функ­ціональну взаємодію окремих банків; гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості бан­ківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і від­повідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему.

Банківська система України дворівнева: перший (вищий) рівень у структурі банківської системи України займає Національний банк України – головний банк держави, другий (нижчий) рівень – усі комерційні банки, які зареєстровані НБУ.

За станом на 1 січня 2013 р. в Україні 176 банків мали ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій. На кінець 2012 року 23 банківські установи перебували на стадії ліквідації і 1 банк на стадії реорганізації шляхом приєднання до іншого. Протягом 2012 року було зареєстровано 3 нових банки — «Меліор Банк», «Банк «Софійський» та Банк «Фінансовий партнер», 25 банківських установ було виключено з Державного реєстру банків.

В 2012 році відбулись незначні структурні зміни в розподілі активів банківської системи України за групами банків згідно класифікації НБУ, що пов’язано зі змінами розмірів активів окремих банків та змінами в складі відповідних груп. Відбулося зменшення частки активів банків 1-ї та 4-ї груп на 3,4% (з 66,9% до 63,5%) та 0,3% (з 10,5% до 10,2%) відповідно. Частки активів банків 2-ї групи та 3-ї групи збільшились відповідно на 2,5% (з 14,8% до 17,3%) та 1,2% (з 7,8% до 9,0%).

Активи банківської системи продовжили своє зростання, і за 2012 рік їх розмір збільшився на 6,9% до 1 127,2 млрд. грн. Протягом 2012 року відбувалось зростання інвестиційного портфелю банків. Зокрема, за результатами звітного року розмір загального портфелю торгових цінних паперів та цінних паперів в портфелях банків на продаж збільшились на 49,41% (5,78 млрд. грн.) та на 10,95% (7,19 млрд. грн.). В той же час, балансова вартість кредитного портфелю банків зменшилась на 14,68%, або на 119,48 млрд. грн. Таким чином, частка кредитів у сукупних активах протягом 2012 року знизилась на 15,60% з 77,20% до 61,60%. Велика частка активів банківської системи продовжує знаходитись в грошових коштах та їх еквівалентах (14,62% станом на 01.01.2013 р.). Таким чином, банківська система України продовжує характеризуватись низьким рівнем кредитування, що пов’язано з досить високими вимогами до потенційних позичальників, а також погіршенням кон’юнктури основних промислових ринків, що компенсується активністю банків у розміщенні коштів в ОВДП, міжбанківських кредитах та інших альтернативних активах.

Залишки коштів фізичних осіб на рахунках у банках України протягом 2012 року зменшилися на 2,45% або на 9,3 млрд. грн., що пов’язано з несприятливою економічною та політичною обстановкою в країні. Така ситуація обумовила підвищення ставок на депозити фізичних осіб, вплинула на скорочення обсягів банківського кредитування та зменшила чистий процентний дохід банків. Окрім цього, слід зазначити що цей вид ресурсу має переважно короткостроковий характер, що разом з можливістю дострокового зняття вкладником коштів, робить ресурсну базу, яка сформована за рахунок залучених коштів, нестабільною та стримує видачу банками довгострокових кредитів для розвитку економіки України.

Протягом 2012 року продовжилось зростання розміру власного капіталу банківської системи України за рахунок збільшення статутного капіталу окремими банками. Сукупний обсяг власного капіталу банків залишається меншим за статутний капітал, що пояснюється значними обсягами накопичених збитків протягом 2009 – 2011 років. В цілому, за 2012 рік розмір власного капіталу зріс на 9,5% (14,7 млрд. грн.) і станом на 01.01.2013 р дорівнював 170,2 млрд. грн..

На відміну від негативних результатів 2009-2011 років (збиток за 2009 рік становив 38 450 млн. грн., за 2010 рік – 13 027 млн. грн., за 2011 рік – 7 708 млн. грн.), в 2012 році банківська система України продемонструвала позитивний фінансовий результат, який досяг 4 708 млн. грн. Поступовий вихід на прибуткову діяльність пов'язаний із завершенням формування банками резервів під проблемну заборгованість, що утворилась підчас першої хвилі економічної кризи (2008-2010 роки).

Процентний дохід банків України за результатами 2012 року становив 119 278 млрд. грн., що на 5 926 млн. грн. більше, ніж за 2011 рік і більшою мірою пов’язано із збільшенням ставок за наданими кредитами. Комісійний дохід за у порівнянні з попереднім роком збільшився на 4 687 млн. грн. до 20 048 млн. грн. Дані тенденції свідчать, що за відсутності можливості активного кредитування суб’єктів господарювання та фізичних осіб, банки, за рахунок введення нових послуг та підвищення діючих тарифів, сфокусували увагу на збільшенні частки комісійних доходів.

За результатами проведеного аналізу кредитних рейтингів банків України, встановлено, що станом на початок 2013 року більше половини від загальної кількості банків мали довгострокові кредитні рейтинги позичальників. Незважаючи на можливість отримання додаткових конкурентних переваг, переважна кількість найменших банків (ІV група за класифікацією НБУ) не використовує кредитний рейтинг як інструмент підтвердження фінансової репутації позичальника, урізноманітнення джерел та інструментів запозичення, зниження вартості їх обслуговування (лише 2/5 банків ІV групи мають довгострокові кредитні рейтинги).

На сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни,важливим елементом господарського механізму, де реформування розпочалося раніше за інші сектори економіки.

Функціонування банківської системи України як системи ринкового типу перебуває в процесі розвитку і потребує подальшого вдосконалення. Механізм функціонування банківської системипостійно змінюється і залежить від обґрунтованого і ефективного визначення змісту діяльності банківської системи України, який розкривається в її головних напрямах.

Механізм функціонування банківської системи України включає: підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні; закріплення фінансової стабілізації та зміцнений купівельної спроможності національної грошової одиниці; здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси; забезпечення купівельної спроможності національної валюти; підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків; стимулювання процесів збільшення вкладів населення; зростання кредитної активності комерційних банків; стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків; скорочення питомої ваги готівки в обігу; підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні.

Важливим чинником удосконалення банківської системи України є розвиток ринку банківських продуктів, послуг і технологій. У цьому зв’язку корисним є використання досвіду іноземних банків у вітчизняному фінансовому бізнесі. У перспективі вітчизняний ринок банківських послуг стане „зоною підвищення інтересів зарубіжних банків і ТНК”, які при нормалізації політичної і соціально-економічної ситуації в країні складуть серйозну конкуренцію українським банкам у роботі з вітчизняними підприємствами.

Ефективність використання в Україні зарубіжного досвіду в організації та функціонуванні ринку банківських послуг залежить від таких головних чинників: наявність адаптованої теоретичної і термінологічної бази, яка є основою для розробки і надання комплексних банківських інвестиційних послуг підприємствам; адаптація вітчизняних платіжних систем до європейських клірингових платіжних систем; розвиток банківських послуг у галузі корпоративних фінансів, сек’юритизації і управління активами; використання Інтернету для надання електронних банківських послуг; створення міжнародної кредитної історії для подальшого розвитку банківських послуг на світовому кредитному ринку; розвиток мережі представництв, філій і дочірніх структур вітчизняних банків за кордоном; детальна розробка і визначення сильних і слабких сторін основних моделей організації фондового ринку за рубежем.

Дата добавления: 2014-11-29