Тема 3. Національний банк України – центральний банк держави

1.1. Створення та розвиток Національного банку України і його статус.

1.2. Організаційні основи діяльності Національного банку України.

1.3. Функції та операції Національного банку України.

1.1. Створення та розвиток Національного банку України і його статус.

Рішення про створення Національного банку України на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР прийнято 20 березня 1991 р. (пункт 3 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

У жовтні 1991 р. НБУ перереєстрував створені на території України комерційні банки, що були зареєстровані колишнім Держбанком СРСР.

У 1991 році було закладено лише фундамент функціонування Національного банку України як центрального банку держави. У цей період він ще не мав належної структури. Банківська система перебувала в зародковому стані. Власної нормативної бази в Національного банку також не було. Під час здійснення контролю за діяльністю комерційних банків, які створювалися, використовувалися нормативно-правові документи колишнього Держбанку СРСР.

У квітні 1992 р. затверджено склад Правління та структури Національного банку України, у липні цього року було здійснено перехід на розрахунки із центральними банками держав СНД через кореспондентські рахунки, у серпні створено Валютну біржу Національного банку України (у липні 1993 р. її реформовано в Українську міжбанківську валютну біржу). У вересні Україну прийняли до Міжнародного валютного фонду та Світового банку, у жовтні вона вступила до Європейського банку реконструкції та розвитку.

У литому 1993 р. Урядом України прийнято Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з яким Національний банк України визначено головним валютним органом держави. НБУ започатковано обов'язкові економічні нормативи для комерційних банків. У червні цього року введено новий порядок касового обслуговування державного бюджету. Створено Центральну розрахункову палату НБУ; Центр міждержавних розрахунків НБУ; Національну платіжну раду при НБУ. У серпні 1993 р. Національний банк України підключено до міжнародної банківської мережі S.W.I.F.T.

У квітні 1994 р. запроваджено практику щоденного складання зведених балансів Національного банку України та банківської системи в цілому, у травні розроблено проект Платіжної системи України в рамках Інституційної позики Світового банку. У Жовтні створено банкнотно-монетний двір Національного банку України на базі Банкнотної фабрики та інших допоміжних структурних підрозділів.

У лютому 1995 р. запроваджено класичний механізм обслуговування дефіциту державного бюджету через державні цінні папери. У травні введено в обіг першої ювілейної монети України, присвяченої 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

У січні 1996 р. введено в систему електронних платежів мультивалютного режиму, у липні створено автоматизований Депозитарій державних цінних паперів НБУ, у вересні 1996 р. здійснено грошову реформу з введенням в обіг національної валюти — гривні.

У січні 1997 р. Державною скарбницею започатковано операції з розміщення дорогоцінних металів на «металевих рахунках» у провідних зарубіжних банках. У лютому впроваджено пластикові картки міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки, введено перший пусковий комплекс Фабрики банкнотного паперу в м. Малині. У червні створено Центральний міжбанківський процесинговий центр для виконання інформаційного обслуговування банківських установ, у липні для нього придбано програмний продукт VISA Int.

З 01.01.1998 p. комерційні банки перейшли на бухгалтерський облік за МСВО. У серпні створено музей грошей Національного банку України. У травні 1999 р. прийнято Закону України «Про Національний банк України».

Таким чином, Національним банком України за роки його діяльності зроблено чимало: вдалося подолати гіперінфляцію, яка виникла у перші роки незалежності країни; створити вітчизняний валютний ринок і накопичити власні міжнародні валютні резерви; успішно провести грошову реформу й запровадити повноцінну національну валюту; перейти на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності; створити досконалу платіжну систему; налагодити вітчизняне виробництво банкнот і монет.

Національний банк України веде тісну співпрацю з Міжнародним валютним фондом. Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Європейським банком реконструкції та розвитку. Банком міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія), центральними банками Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великобританії, Франції, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Фінляндії, США, а також провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики; організації банківського нагляду, банківської статистики, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у світовій практиці систем розрахунків і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Національний банк України має кореспондентські відносини з понад 40 зарубіжними банками.

Інформаційне забезпечення діяльності НБУ:

створення інформаційної системи для забезпечення регулюючих та наглядових функцій;

видання «Бюлетеня Національного банку України», «Платіжного балансу України», «Вісника Національного банку України» і додатком «Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності», каталогу «Банкноти і монети України»;

публікація із 1996 року грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу в збірнику Міжнародного валютного фонду «Міжнародна фінансова статистика»;

відкриття з 1998 року в міжнародній комп'ютерній мережі Інтернет сторінки НБУ.

приєднання України із січня 2003 року до Спеціального стандарту поширення даних МВФ.

Під керівництвом НБУ в Україні створено сучасну банківську систему.

Статут НБУ, затверджений Постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 року N 1605-ХІІ, визначав (стаття 2): Національний банк є юридичною особою, центральним банком України, її емісійним центром, знаходиться у власності Української держави і підзвітний Верховній Раді України, має право законодавчої ініціативи, може від свого імені набувати права і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у суді і арбітражі.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 p. № 679-XTV НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом та іншими законами України.

Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату Національного банку — місто Київ.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Відповідно до законодавства розмір статутного капіталу становить 10 млн. гривень. Розмір статутного капіталу збільшено за рішенням Ради Національного банку до 100 млн. грн.

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а при необхідності — Державний бюджет України.

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Підзвітність означає:

1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України;

2) призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку;

3) призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку;

4) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;

5) надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Національний банк України має право подавати Президенту України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.

Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.

Національний банк на запит Кабінету Міністрів України надає інформацію щодо монетарних процесів.

Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу.

Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України.

Голова Національного банку або за його дорученням один із його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

У засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу.

Національний банк України має право подавати Кабінету Міністрів України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.

Не допускається втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Національного банку чи Правління Національного банку інакше, як в межах, визначених Законом.

Національному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України.

Національному банку забороняється:

1) бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, установ;

2) здійснювати операції з нерухомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності Національного банку та його установ;

3) здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям Національного банку.

Національний банк сплачує податки відповідно до законів України з питань оподаткування.

Національний банк має переважне і безумовне право задовольняти будь-яку основану на здійсненому рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення.

Переважне і безумовне право здійснюється у разі, якщо це передбачено угодою, реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з банківських рахунків і продажу інших активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх продажу.

Національний банк є економічно самостійнім органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених Законом випадках — також за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами.

1.2. Організаційні основи діяльності Національного банку України.

Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Національний банк в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення.

Для інкасації та охорони цінностей та об'єктів Національний банк має відомчу охорону, озброєну бойовою вогнепальною зброєю.

Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку.

Центральна розрахункова палата — установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування системи електронних платежів (СЕП) у цілому, ведення бази даних для інформаційно-пошукової системи щодо електронних міжбанківських розрахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції РП для банківських установ м. Києва та Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Банкнотну фабрику Банкнотно-монетного двору Національного банку України введено в експлуатацію в 1994 році. Це — одне з найсучасніших підприємств такого профілю. Його технічні і технологічні можливості постійно зростають.

Найсучасніша система комп'ютерної графіки дає змогу оперативно втілювати дизайнерські проекти будь-якої складності на найвищому технічному рівні. Сучасні технології забезпечують виготовлення високоякісних друкарських форм для сухого та вологого офсетного друку, інтагліосету та інтагліодруку.

Виробництво забезпечене спеціальними захисними фарбами, які виготовляються у цеху фарб Банкнотної фабрики за сучасними технологіями. Банкнотна фабрика виконує замовлення на виготовлення банкнот, цінних паперів і документів суворого обліку: розрахункових та грошових чеків; облігацій внутрішньої державної позики; акцій; українських віз; приватизаційних і земельних сертифікатів; марок акцизного збору; сувенірних поштових марок.

Потужності Банкнотної фабрики — 1,5 млрд. банкнот або іншої захищеної друкованої продукції — дають змогу забезпечувати внутрішні потреби України та виконувати замовлення інших держав.

Монетний двір Національного банку України введено вдію у 1998 р. За технологічним рівнем, ступенем організації виробництва та професіоналізмом працівників він належить до провідних монетних дворів світу. Міжнародним визнанням Монетного двору НБУ стало надання йому статусу повноправного члена впливової організації «Конференція директорів монетних дворів». Це відкрило для представників Монетного двору НБУ доступ до конфіденційної інформації, що дає змогу тримати руку на пульсі світового монетного виробництва, обмінюватися передовим досвідом, своєчасно реагувати на новітні тенденції у цій специфічній галузі.

На Монетному дворі виготовляють: монети масового обігу з монометалів і сплавів; ювілейні та пам'ятні монети з дорогоцінних і недорогоцінних металів; інвестиційні монети — на замовлення зарубіжних держав; монети з дорогоцінних металів найвищої колекційної якості «пруф»; монети типу «біколор»; державні та відомчі нагороди; жетони для ігрових автоматів із монометалів і сплавів; значки.

З 1996 р. в Малині почала діяти Фабрика банкнотного паперу — єдине в Україні підприємство, що забезпечує країну банкнотним папером, на якому друкуються українські гривні. Зараз фабрика, крім основної продукції, робить усі види цінних паперів, папір для національної валюти, папір для паспортів як українських, так і паспортів дипломатичних представництв, для акцизних марок, залізничних квитків, акцій. Відкрите акціонерне товариство «Малинська паперова фабрика» у 2001 р. відзначила своє 130-річчя. Сьогодні це одне з найбільших підприємств у Європі, що виробляє понад 200 видів паперу.

На Державну скарбницю покладено зокрема такі функції: забезпечення виконання основної функції—накопичення і зберігання дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших коштовностей;

купівля і продаж дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, інших коштовностей на внутрішньому й зовнішньому ринках (на підставі відповідних рішень Національного банку України);

розміщення золотого запасу (у тому числі в іноземних банках) згідно з рішеннями НБУ;

проведення операцій із розміщення банківських металів на рахунках у зарубіжних банках, визначених постановами НБУ, тощо.

До складу НБУ входять Університет банківської справи, Львівський банківський інститут, Українська академія банківської справи (УАБС), Харківський банківський інститут, Черкаський банківський інститут, Українська академія банківської справи (УАБС).

Керівними органами Національного банку є Рада Національного банку України (15 осіб) та Правління Національного банку України.

Рада Національного банку:

1) відповідно до загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрів економічного та соціального розвитку України до 15 вересня розробляє Основні засади грошово-кредитної політики і вносить к Верховній Раді України для інформування, здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики;

2) здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до неї;

3) затверджує Регламент Ради Національного банку України;

4) приймає рішення про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

5) визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку, розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку;

6) затверджує щорічно до 1 липня звіт про виконання кошторису Національного банку та розподіл прибутку за звітний бюджетний рік;

7) затверджує рішення Правління Національного банку про участь у міжнародних фінансових організаціях;

8) вносить рекомендації Правлінню Національного банку в межах розроблених Основних засад грошово-кредитної політики стосовно:

методів та форм прогнозування макропоказників економічного і соціального розвитку України, а також грошово-кредитної політики;

окремих заходів монетарного і регулятивного характеру та їх впливу на економічний і соціальний розвиток України;

політики курсоутворення та валютного регулювання;

розвитку банківської системи та окремих нормативних актів з питань банківської діяльності;

вдосконалення платіжної системи;

інших питань, віднесених законом до компетенції Ради Національного банку;

9) вносить рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України;

10) з метою забезпечення виконання Основних засад грошово-кредитної політики має право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку з питань:

а) диверсифікації активів Національного банку та їх ліквідності;

б) лімітів позабалансових зобов'язань;

в) формування резервів, покриття фінансових ризиків;

г) порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

д) мінімального розміру золотовалютних резервів;

е) з інших питань, віднесених до її компетенції.

Рада Національного банку не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку, членів Правління Національного банку або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку.

Рада Національного банку дає оцінку діяльності Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення з яких є обов'язковими для Правління Національного банку.

У разі неодноразового невиконання або неналежного виконання Правлінням Національного банку рішень Ради Національного банку, які є обов'язковими згідно з Законом, Рада Національного банку має право звернутися до Голови Національного банку або до Верховної Ради України та Президента України з викладенням своїх позицій.

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою.

Членом Ради Національного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну чи фінансову освіту або науковий ступінь у галузі економіки та фінансів і при цьому має досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої впади України або банківській установі, чи наукової роботи за фінансовою чи економічною тематикою.

Президент України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідного Указу. Верховна Рада України обирає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.

Кандидатури осіб для призначення Верховною Радою України членами Ради Національного банку проходять обговорення на спеціальному відкритому засіданні профільного Комітету Верховної Ради України, який вносить свої рекомендації Верховній Раді України. Чергове призначення членів Ради Національного банку здійснюється не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повноважень попередньо призначених членів Ради Національного банку.

Строк повноважень членів Ради Національного банку— сім років, крім Голови Національного банку, який входить до складу Ради Національного банку на строк здійснення ним повноважень за посадою. Припинення повноважень членів Ради Національного банку відбувається у зв'язку із закінченням строку їх повноважень або у разі:

а) власного бажання, за умови подання письмової заяви;

б) припинення їх громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;

в) набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину;

г) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою.

У випадках, визначених пунктами «а»-«г» частини восьмої цієї статті, допускається призначення нового члена Ради Національного банку до закінчення одного року з дня призначення вибулого члена Ради Національного банку.

Повноваження призначеного складу Ради Національного банку достроково припиняються у разі оголошення їй недовіри Президентом України або Верховною Радою України у зв'язку з тим, що виконання Основних засад грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільність грошової одиниці України. У цьому разі Президент України та Верховна Рада України зобов'язані кожен звільнити своїх представників та призначити новий склад Ради Національного банку.

Президент України звільняє членів Ради Національного банку, призначених ним, шляхом прийняття відповідного Указу, але не раніше ніж через один рік з дня призначення.

Верховна Рада України звільняє членів Ради Національного банку, призначених нею, шляхом прийняття відповідної постанови за поданням профільного комітету Верховної Ради України, але не раніше ніж через один рік з дня призначення.

Повноваження Голови Національного банку як члена Ради Національного банку достроково припиняються у зв'язку з його відставкою або при звільненні його з посади за інших причин, визначених Законом.

Члени Ради Національного банку здійснюють свої функції на громадських засадах. Членам Ради Національного банку оплачуються витрати, понесені у зв'язку із виконанням ними повноважень відповідно до Регламенту Ради Національного банку.

Внутрішні питання організації діяльності Ради Національного банку, порядок діловодства та інші питання визначаються Регламентом, який затверджується на її засіданні. Розміщення та організаційно-матеріальне забезпечення Ради Національного банку здійснюються Національним банком за рахунок його кошторисних витрат.

Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше одного разу на квартал.

Позачергові засідання Ради Національного банку скликаються Головою Ради Національного банку за його власною ініціативою або Радою Національного банку за наполяганням не менше однієї третини від загальної кількості її членів, а також за вимогою Голови Національного банку України. Члени Ради Національного банку сповіщаються про засідання не пізніш як за п'ять календарних днів до дня його проведення. Порядок підготовки позачергових засідань Ради Національного банку визначається її Регламентом. Засідання Ради Національного банку є правомочними за наявності не менше десяти її членів.

Засідання Ради Національного банку веде Голова Ради Національного банку, а у разі відсутності — його заступник, відповідно до Регламенту. Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів Ради Національного банку. Кожний член Ради Національного банку має один голос.

На засідання Ради Національного банку можуть бути запрошені керівники центральних органів влади, представники суб'єктів підприємницької діяльності, науковці та інші фахівці. Члени Правління Національного банку можуть брати участь в роботі Ради Національного банку з правом дорадчого голосу.

Голова Ради Національного банку обирається Радою Національного банку строком на 3 роки.

Голова Ради Національного банку:

• організовує засідання Ради Національного банку і головує на них;

• скликає позачергові засідання за своєю ініціативою або за наполяганням не менше однієї третини від загальної, кількості членів Ради Національного банку, а також на вимогу Голови Національного банку;

• здійснює інші повноваження і функції відповідно до Регламенту Ради Національного банку України.

Голова Ради Національного банку має заступника, який обирається Радою Національного банку строком на 3 роки.

Заступник заміщає Голову Ради Національного банку у разі його відсутності або неможливості ним здійснювати свої повноваження та здійснює інші повноваження і функції відповідно до рішень Ради Національного банку.

Звільнення Голови Ради Національного банку або його заступника протягом строку його повноважень здійснюється:

• у зв'язку із закінченням строку його повноважень;

• за власним бажанням, за умови подання письмової заяви;

• у разі систематичного невиконання своїх обов'язків за станом здоров'я протягом чотирьох місяців.

Матеріали засідань Ради Національного банку оформлюються у вигляді протоколів та рішень і підписуються головуючим на її засіданні.

Рекомендації Ради Національного банку розглядаються Правлінням Національного банку протягом п'яти робочих днів. За результатами такого розгляду Правління Національного банку зобов'язане надіслати Раді Національного банку вмотивовану відповідь.

Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.

У разі коли Рада Національного банку застосовує відкладальне вето щодо рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише при його підтвердженні двома третинами від загальної кількості членів Правління Національного банку не пізніше п'ятиденного строку від дня застосування вето. Якщо рішення своєчасно не підтверджується двома третинами від загальної кількості членів Правління Національного банку, воно вважається таким, що не набрало чинності. Уразі коли рішення Правління Національного банку набрало чинності до моменту застосування відкладального вето щодо нього, його дія зупиняється на період розгляду Правлінням Національного банку відкладального вето. Рішення Ради Національного банку підлягають оприлюдненню, крім випадків, коли такі рішення становлять державну, банківську або службову таємницю відповідно до закону.

Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв'язку із здійсненням ними їх повноважень відповідно до Регламенту.

Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій.

Правління Національного банку:

1) приймає рішення:

щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики відповідно до прийнятих рішень Ради Національного банку з цих питань та необхідності забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної валюти;

про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

про зміну процентних ставок Національного банку;

про диверсифікацію активів Національного банку та їх ліквідності;

щодо лімітів позабалансових зобов'язань Національного банку;

про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;

щодо розподілу прибутку та порядку відрахувань доходів до Державного бюджету України;

щодо мінімального розміру золотовалютних резервів Національного банку;

про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;

про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку;

про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;

про встановлення економічних нормативів для банків;

про розмір та порядок формування обов'язкових резервів для банків;

про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку;

про участь у міжнародних фінансових організаціях;

про купівлю та продаж майна для забезпечення діяльності Національного банку;

щодо встановлення плати за надані відповідно до закону послуги (здійснені операції);

2) визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує положення про структурні підрозділи та установи Національного банку, статути його підприємств, порядок призначення керівників підрозділів, підприємств та установ;

3) затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці;

4) установлює порядок надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом;

5) видає нормативно-правові акти Національного банку;

6) затверджує Регламент Правління Національного банку.

Склад Правління Національного банку.

Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою.

Голова Національного банку обрається на посаду Верховною Радою України, за поданням Президента України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, строком на 7 років.

У разі не затвердження Верховною Радою України кандидатури, запропонованої Президентом України, питання керівництва Національним банком, а також порядок внесення нової кандидатури регулюються Законом України «Про тимчасове виконання обов'язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України». Одна кандидатура може вноситись не більше двох разів.

Голова Національного банку звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України у таких випадках:

1) закінчення строку повноважень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні кримінального злочину;

3) у зв'язку з заявою про відставку за політичними або особистими причинами, поданою у письмовому вигляді та прийнятою Президентом України;

4) смерті або на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

5) припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання;

6) за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень.

Обов'язки та повноваження Голови Національного банку. Голова Національного банку:

1) керує діяльністю Національного банку;

2) діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями;

3) головує на засіданнях Правління Національного банку;

4) підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, що укладаються Національним банком;

5) розподіляє обов'язки між заступниками Голови Національного банку;

6) видає розпорядчі акти, обов'язкові до виконання усіма службовцями Національного банку, його підприємствами, установами;

7) приймає рішення з інших питань, що стосуються діяльності Національного банку, крім віднесених до виключної компетенції Ради Національного банку та Правління Національного банку;

8) одноосібно несе відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність Національного банку.

Голова Національного банку має одного першого заступника та трьох заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з Радою Національного банку України.

Директори департаментів Національного банку призначаються та звільняються з посади Головою Національного банку відповідно до законодавства України про працю.

Працівниками Національного банку є службовці та обслуговуючий персонал Національного банку. Службовцями вважаються особи, які безпосередньо беруть участь у виконанні функцій Національного банку та займають посади, передбачені штатним розписом.

Умови найму, звільнення, оплати праці, надання відпусток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців Національного банку визначаються Законом України «Про державну службу».

Правління Національного банку визначає перелік посад працівників, трудовий договір з якими укладається у формі контракту. Службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України «Про державну службу», якщо цей Закон не встановлює іншого.

Питання функціонування державної служби у Національному банку та класифікації посад вирішує Правління Національного банку відповідно до законодавства України.

Ранги державних службовців Національного банку, що відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України. Інші ранги присвоюються Головою Національного банку.

До складу обслуговуючого персоналу Національного банку входять працівники, обов'язки яких безпосередньо не пов'язані із виконанням функцій Національного банку.

Розмір оплати праці службовців Національного банку встановлюється Правлінням Національного банку відповідно до положень Закону України «Про державну службу».

Розмір оплати праці обслуговуючого персоналу Національного банку встановлюється Правлінням Національного банку відповідно до норм законодавства про оплату праці.

Голова Національного банку, його заступники, члени Правління Національного банку та інші службовці Національного банку згідно із переліком посад, затвердженим Правлінням Національного банку, не можуть бути народними депутатами України, членами Уряду України, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності.

Службовцям Національного банку забороняється входити до керівних органів та бути акціонерами банків.

Голові Національного банку, його заступникам, членам Правління Національного банку та іншим службовцям Національного банку забороняється отримувати позики від будь-яких інших кредитних установ, за винятком Національного банку.

Службовцям Національного банку забороняється розголошувати інформацію, що становить державну таємницю, банківську таємницю або іншу конфіденційну інформацію, яка стала відома їм у зв'язку з виконанням службових обов'язків, і в разі припинення роботи в Національному банку, крім випадків, передбачених законодавством України.

1.3. Функції та операції Національного банку України.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності. Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операційне іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

23) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом;

24) за спрощеною процедурою здійснює довгострокове рефінансування комерційних банків під заставу іпотечних кредитів, наданих цими банками населенню на інвестування будівництва житла в розмірі не менше ніж 80 відсотків номінальної вартості пулу іпотечних кредитів, наданого у забезпечення відповідним банкам.

Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:

1) надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком;

2) надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за обліковою ставкою, встановленою Національним банком України;

3) здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком;

4) купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України;

5) відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів;

6) купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання;

7) зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування;

8) розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А;

9) приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності;

10) видає гарантії і поруки, відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку;

11) веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків;

12) виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані із розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними;

13) веде особові рахунки працівників Національного банку;

14) веде рахунки міжнародних організацій;

15) здійснює безспірне стягнення коштів з рахунків своїх клієнтів відповідно до законодавства України, в тому числі за рішенням суду.

Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Національний банк має право встановлювати плату за надані ним відповідно до закону послуги (здійснені операції).

Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками.

Таким чином, згідно із Законом України «Про Національний банк України» НБУ є:

• центральним банком держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

• емісійним центром;

• валютним органом;

• органом банківського нагляду;

• банком банків;

• банком уряду;

• організатором міжбанківських розрахунків.

Центральний банк. Як центральний банк держави Національний банк, відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики, проводить грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти. Національний банк України веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках.

Національний банк представляє інтереси України у відносинах із центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Емісійний центр. Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також виключне право на введення в обіг національних грошових знаків (банкнот, монет). Забезпечення економіки готівковими грошима (гривнею) здійснюється через банківську систему.

Валютний орган. Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику.

У сфері валютного регулювання та контролю Національний банк:

• здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;

• накопичує, зберігає і використовує золотовалютний резерв, необхідний для здійснення державної валютної політики та підтримання платіжного балансу;

• видає ліцензії на здійснення валютних операцій;

• визначає режим курсоутворення та встановлює офіційний обмінний курс гривні щодо іноземних валют;

• здійснює контроль за дотриманням правил валютних операцій на території України.

Орган банківського нагляду. З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиками.

Банк банків. З метою підтримання ліквідності і стабільності банківської системи Національний банк надає комерційним банкам кредити заставкою не нижче ставки рефінансування. Рефінансування банків здійснюється шляхом: надання кредитів «овернайт»; проведення коротко- та середньострокових тендерів; здійснення операцій прямого «РЄПО»; надання довгострокового кредитування.

Банк уряду. Національний банк веде рахунок Державного казначейства України. На нього покладено обов'язки щодо виконання за дорученням Міністерства фінансів України операцій, пов'язаних з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними. Для обліку зазначених операцій створено депозитарій державних цінних паперів.

Організатор міжбанківських розрахунків. Із січня 1994 р. Національний банк України запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків із використанням прогресивних комп'ютерних технологій, до якої нині залучено всю банківську систему України. Регіональні розрахункові палати об'єднано в загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у Києві. Систему обслуговує комплекс програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання.

Дата добавления: 2014-11-29