Тема 7. Фінансова стабільність та безпека банківської системи

7.1. Фінансова стабільність банківської системи.

7.2. Місце фінансової безпеки банків у системі забезпечення фінансової безпеки держави. Фактори, що впливають на рівень фінансової безпеки банків.

7.3. Методи й інструменти забезпечення фінансово безпеки банків. Система фінансової безпеки банків.

7.1. Фінансова стабільність банківської системи.

Фінансова стабільність банківської системи – комплексна характеристика стану банківської системи, при якому реалізується її сутність і призначення в економічній системі країни, адекватно та ефективно виконуються її функції, а також забезпечується спроможність підтримувати рівновагу та відновлювати стан після зовнішніх потрясінь чи посилення диспропорцій, будь-яких відхилень від безпечних параметрів, спричинених кризовими явищами (спадом економіки, фінансовою кризою, трансформацією економіки тощо). Фінансова стабільність банківської системи характеризується надійністю, збалансованістю та пропорційністю функціонування її структурних елементів, здатністю зберігати стійку рівновагу та надійність протягом тривалого часу.

Фінансова стабільність банківської системи розглядається як ситуація, коли в національній банківській системі не відбуваються банкрутства банків; або як ситуація, коли національна банківська система є стійкою та прибутковою і повністю відповідає національному законодавству, а також принципам управління ризиками, встановленими Базельським комітетом з питань банківського нагляду.

Банківську систему вважають стабільною, якщо вона:

1) полегшує ефективний розподіл фінансових ресурсів у просторі та часі;

2) дозволяє здійснювати оцінку, котирування, розподіл та управління фінансовими ризиками;

3) зберігає здатність виконувати ці найважливіші функції навіть за умов зовнішніх потрясінь або посилення диспропорцій.

Оскільки фінансова система сприймається як динамічна система, то її стабільність розглядається, насамперед, з точки зору відповідності конкретному стану, якого вона повинна досягти після певних змін, трансформацій чи потрясінь. Фінансова стабільність банківської системи є чинником забезпечення стабільності фінансової та економічної систем і економічної безпеки держави. На сьогоднішній день сприяння або забезпечення фінансова стабільність банківської системи є однією із основних функцій центральних банків.

Забезпечення фінансової стійкості банківської системи передбачає уточнення теоретичних засад її формування; дослідження чинників, що зумовлюють стійке функціонування банківського сектору; визначення реального рівня забезпечення стійкого розвитку сукупності банківських інститутів; розробку й реалізацію комплексу заходів, спрямованих на дотримання належних кількісних та якісних параметрів такої стійкості.

Зокрема, і фінансова стійкість, і стабільність повинні бути не лише короткочасними досягненнями банків, а й стратегією їхнього розвитку. Належний рівень фінансової стійкості банків є відображенням їх високоефективного функціонування, достатнього нарощування фінансових ресурсів та раціонального управління ними.

Категорія «стійкість» часто трактується в залежності від контексту, використання аналітичних методів та рівня систем, які розглядаються. У працях українських та зарубіжних вчених категорія «стійкість» часто ототожнюється з такими категоріями як «стабільність», «рівновага», «надійність».

Ознакою стійкості є стабільність як здатність перебувати в привілейованому, відносно менш уразливому становищі під час криз та здатність їх переборювати. Стабільність та стійкість як характеристики якості банківської системи досить близькі поняття. Але, на відміну від стійкості, яка передбачає здатність системи протистояти силі, стабільність акцентує увагу на здатності до постійного відтворення. Стійкими як банк, так і банківська система стають завдяки своїй стабільності.

Фінансова стійкість банку — виражає узагальнюючу результативність усіх

складових його стійкості і вимірюється системою показників, насамперед, обсягом і структурою власних ресурсів, рівнем прибутковості, нормою прибутку на власний капітал, встановленими показниками ліквідності, мультиплікативною ефективністю власного капіталу, обсягом створеної доданої вартості тощо — це постійна якісна характеристика, стійкість — це те, що здобувається, змінюється в процесі функціонування. Стійкість базується не лише на стабільності, але й на законах рівноваги. У загальному вигляді рівновага банківської системи проявляється як рівноважна взаємодія її елементів. Стійкість як поняття, яке базується на стабільності, тобто здатності протистояти внутрішньому та зовнішньому впливу, зберігати стійку рівновагу та надійність протягом тривалого періоду часу.

Таким чином, етимологія терміна «стійкість» базується на постійності стану, сталості певних параметрів. У більш широкому розумінні цей термін означає здатність системи виконувати свої функції всупереч дії ендогенних та екзогенних факторів. Стійкість банку залежить від багатьох аспектів його діяльності й має складну структуру. Головними її елементами є: капітальна стійкість, комерційна стійкість, функціональна стійкість, організаційно-структурна стійкість та фінансова стійкість банку. Найбільша увага приділяється фінансовій стійкості банків, тому що саме вона характеризує підсумки банківської діяльності, його ресурси, капітал, доходи та витрати, прибутки та збитки.

На наш погляд, ототожнення стійкості з такими економічними поняттями, як стабільність, платоспроможність та ліквідність не витримує ніякої критики. Оскільки, надійність банку є складовою фінансової стабільності, яка у свою чергу свідчить про наявність певних умов для ефективного використання ресурсів протягом тривалого періоду. Платоспроможність можна виокремити як складову частину показника фінансової стійкості банку.

Фінансову стійкість банку визначають як одну з характеристик відповідності структури джерел фінансування структурі активів та оцінюють за допомогою показників фінансового стану, серед яких показники фінансової стабільності, надійності, стійкості, ділової активності, ліквідності та ефективності управління.

В економічній літературі домінує підхід до забезпечення фінансової стійкості банківської системи на основі її підтримання в окремих банках.

На фінансову стійкість банківської системи впливає безліч факторів, які залежно від якісних характеристик їх впливу мають як позитивне так і негативне значення. Вони поділяються на фактори-стимулятори та фактори-дестимулятори. До стимуляторів відносяться фактори, високі значення яких бажані з економічної точки зору й свідчать про сприятливі умови для підвищення рівня конкурентоспроможності банку. До дестимуляторів належать фактори із протилежними якостями. Однак, внаслідок орієнтації банків на обслуговування певних цільових сегментів ринку банківських послуг, одні й ті самі фактори можуть виступати як стимулятори, так і дестимулятори. Виокремлення серед факторів стимуляторів і дестимуляторів, а також їх якісна оцінка, являються невід’ємними складовими забезпечення стійкості банківської системи.

Зменшення рівня фінансової стійкості вітчизняних банків можуть впливати наступні фактори: зниження якості банківських активів; втрата довіри з боку вкладників, що підтверджується фактом відтоку депозитних коштів; істотне падіння курсу національної валюти; зниження ліквідності; зменшення капіталізації банків; скорочення ресурсної бази банків; зростання процентних ставок; збільшення обсягів неповернутих валютних кредитів; складнощі із залученням нових інвестицій, зумовлені кризовими явищами на європейських фінансових ринках та зниженням кредитних рейтингів значної частини українських банків. До зазначених факторів також належать наступні: високі ризики кредитування, що зумовлені неефективною структурою економіки; залежність банківської системи від фінансового стану підприємств-позичальників; зростання ризиків, пов’язаних із фондовим ринком і динамікою цін на окремих сегментах фінансового ринку; проблеми з поверненням зовнішніх запозичень, які активно залучалися в попередні роки; рівень капітальної бази банківської системи та досить низька якість ресурсів; проблеми рефінансування банків; політичне втручання в діяльність банківської системи.

Таким чином, можна виділити наступні фактори, що впливають на фінансову стійкість банківської системи: стан стабільності фінансових ринків; частка неповернутих і пролонгованих кредитів, прострочених відсотків у кредитних портфелях; дотримання обов’язкових економічних нормативів; рівень довіри до банківської системи; обсяг і механізм рефінансування; присутність іноземного капіталу; наявність чи потенційна можливість фінансових криз тощо.

Важливим фактором забезпечення стійкого функціонування банківської системи є підвищення капіталізації банків, оскільки саме достатній обсяг статутного капіталу забезпечує економічну самостійність та стабільну діяльність банку. Так, протягом 2001-2010 років частка статутного капіталу в балансовому капіталі зросла та на кінець 2010 року становила 105,39%. Нарощення статутного капіталу зумовлено приходом іноземних банків на фінансово-кредитний ринок України, а також необхідністю відновлення довіри до банківської системи з метою подолання кризових явищ.

Забезпеченню фінансової стійкості банківської системи суттєво сприяє своєчасність та якість оцінки її фінансового стану; здійснення стрес-тестування; виявлення наявних і потенційних ризиків, що супроводжують її функціонування; формування дієвої системи раннього запобігання кризовим явищам.

Для розв’язання проблем та забезпечення збереження фінансової стійкості вітчизняних банків, необхідно об’єднати зусилля всіх гілок влади й розробити заходи, які були б спрямовані на вихід України з політичної та економічної кризи. Адже вирішення проблеми забезпечення фінансової стійкості банківської системи є функцією, похідною від загальних економічних проблем.

Безпека банків є частиною фінансової безпеки країни, оскільки банківська система є найважливішою складовою фінансово-кредитної сфери держави. Саме стан банківського сектора і визначає рівень фінансово-кредитної безпеки, а отже, і рівень фінансової безпеки держави.

Фінансова безпека окремого банку тісно пов’язана з безпекою банківської системи в цілому. Вони взаємно впливають одна на одну. Проблеми, що виникли в одному банку, здатні викликати ефект доміно і призвести до системної банківської кризи.

Отже, фінансова безпека банку є важливою складовою фінансової і національної безпеки та є таким станом банківської установи, що характеризується збалансованістю і стійкістю до впливу зовнішніх і внутрішніх загроз, її здатністю досягати поставлених цілей і генерувати достатній обсяг фінансових ресурсів для забезпечення стійкого розвитку.

Види зовнішніх загроз	Можливі прояви
1.Нормативне регулювання банківської діяльності	Недосконалість законодавства (наприклад, відсутність закону про банківську таємницю створює загрозу розголошення інформації про діяльність банку та його клієнтів); мінливість законодавства; відкликання ліцензії на здійснення банківської діяльності або зміна умов ліцензування
2.Грошово-кредитна політика	Ставка обов’язкового резервування; обсяги рефінансування й розмір облікової ставки; обсяг пропозиції грошей в обігу; обсяг операцій з ОВДП
3. Нестабільність зовнішнього середовища	Глобальні або локальні фінансові кризи; неможливість одержати доступ до зовнішніх фінансових ресурсів; валютний, процентний і ринковий ризики; блокування активів банку в іншій державі; державний дефолт
4.Довіра до банківської системи	Недовіра з боку інвесторів; недовіра з боку підприємств (кредиторів); недовіра з боку населення (вкладники); швидке вилучення великого обсягу коштів із банку; використання засобів масової інформації для провокування банківської кризи; погіршення репутації банку; банкрутство великого банку
5.Конкурентне середовище	Не конкурентоспроможність банку; несумлінна діяльність конкурентів; різке збільшення ринкових ставок за депозитами; різке зниження ринкових ставок за кредитами; завдавання економічних збитків підприємствам – ключовим контрагентам банку
6.Злочинна діяльність	Шахрайські дії третіх осіб; грабіж і крадіжка цінностей банку; злом комп’ютерних мереж банку; рейдерські атаки на банк; махінації з акціями банку
7. Негативні	Високий рівень інфляції та інфляційних очікувань; дефіцит інвестиційних коштів і низький рівень інвестиційної активності в країні; економічна криза в країні; падіння попиту на кредити й банківські послуги
8.Діяльність держави	Нестабільність податкової, кредитної і страхової політики, політична нестабільність; військові конфлікти

Види внутрішніх загроз	Можливі прояви
1.Якість кредитного портфеля	Рівень проблемних кредитів; неповернення кредитів; незбалансована кредитна політика; збільшення простроченої заборгованості
2.Рівень і компетенція менеджменту	Ухвалення неправильних управлінських рішень; неефективна діяльність внаслідок неоптимального використання потенціалу банку; помилки в стратегічному планування й прогнозуванні; побудова нераціональної структури банку
3.Структура активів і пасивів	Дефіцит власних коштів; низький рівень ліквідності й нестачі ліквідних активів; завищений рівень ризикових активів; збільшення активів низької якості; нестача капіталу; незбалансованість активів і пасивів за строками
4.Залежність від інсайдерів	Пільгове кредитування засновників; ухвалення управлінських рішень під тиском власників; відстоювання інтересів власників, а не інтересів самого банку
5.Злочинні дії персоналу	Шахрайство; розголошення конфіденційної інформації; неефективна робота персоналу; перехід ключових працівників до конкурентів; недостатній рівень кваліфікації персоналу
6.Неефективна діяльність банку	Низький рівень прибутків; недосконала оцінка кредитних ризиків; низький рівень прибутковості активів; слабке маркетингове дослідження ринку і, як наслідок, недостатній рівень диверсифікованості банківський операцій

7.3. Методи й інструменти забезпечення фінансової безпеки банків. Система фінансової безпеки банків.

Виділяють методи звичайного й антикризового управління, оскільки управління банком, який функціонує нормально, і банком, який має фінансові труднощі, безумовно, відрізняється. Втім з цього не випливає, що змінюється перелік доступних інструментів, але подібний розподіл дозволяє використовувати наявні розробки у сфері фінансового менеджменту, а також фінансової стабільності.

Методи й інструменти, які застосовують для забезпечення фінансової безпеки банку:

Зовнішні методи - банківське регулювання; банківський нагляд; банківський контроль.

Внутрішні методи - фінансове планування; фінансовий аналіз; фінансове регулювання; фінансовий контроль.

Зовнішні інструменти: грошові кредити; правові; економічні (нормативні й податкові).

- Внутрішні інструменти: управління фінансами (фінансовий менеджмент банку).

Система фінансової безпеки банків – це сукупність фінансових важелів і методів діагностики, а також нейтралізація кризових явищ для забезпечення стабільної і ефективної діяльності банківської установи:

- здійснення моніторингу фінансового стану банку для раннього виявлення ознак його кризового розвитку;

- дослідження основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток банку;

- розробка і реалізація заходів щодо запобігання криз;

- контроль над виконанням заходів щодо забезпечення фінансової безпеки банку і оцінка отриманих результатів;

- забезпечення стабільної та ефективної діяльності банку, як у короткостроковому, так і довгостроковому періодах.

1. Підсистема фінансової діагностики (Експрес-аналіз, Комплексний аналіз; Фундаментальний аналіз; Якісні методи; Кількісні методи.

3. Підсистема фінансових методів і важелів забезпечення фінансової безпеки (методи, важелі).

Основу дії системи фінансової безпеки банків становить діагностика фінансового стану банку та його ризиків, застосування необхідних превентивних і антикризових заходів, а також здійснення контролю на всіх етапах роботи системи й оцінки її ефективності.